Огляди

R.roo — mirroor (2019)

Якось незвично повертатися до творчості R.roo. Слухав його давно, чи то у 2012, чи то у 2013 році. На безриб'ї IDM в Україні, мені робота Андрія Симоновича або Andrey Rugaroo дуже сподобалася. Це були "класичні" треки, виконані за всіма канонами жанру. Хоча як описати вічнозелені IDM? Включити Autechre, плед або Aphex Twin? Можливо...

Cape Cod — Echoes (2018)

Cape Cod — це не моя музика. Ось +/- — це "смачно", це "ммм". Про що це я? А про киянина Максима Сікаленка, одного із засновників форуму Neformat, учасника маткор гурту +/-, ню-метал колективу Безліч, а тепер популярного електронщика з проєктом Cape Cod.

Statist — Tape One demo (2018)

Зібралися якось учасники всяких відомих важких брутальних гуртів і вирішили вдаритися у grindviolence з усіма наслідками, що випливають. А склад підібрався ще той!

YOURA — Plan Б (2019)

З минулого року продюсер, творець і вокаліст Грибів Юрій Бардаш запустив свій власний проєкт YOURA, де вже він сам злий пояснює за життя. Тільки робить він це не в найбільш звичній для гопника або урки манері. Так, у музиці проєкту, а точніше в інтонаціях вокалу і текстах, є відповідний колорит. Але він там, швидше за все, через коріння, які у Юри з Алчевська, що в Луганській області на Донбасі. І для створення "фішки".

Tvar — Tvar (2019)

Чи часто приходять позитивні асоціації на гадку, коли думаєш "а от якби зробити щось середнє між гуртом Х та гуртом Y, тільки в наших широтах"? Майже ніколи. А проте, харківська кузня похмурої та важкої музики продовжує тримати марку і радувати рідкісними, але неймовірно цікавими проєктами.

stonefromthesky — Schema Theory (2019)

Минулого разу, коли вийшов повноформатний альбом stonefromthesky "Spirals", він вразив своїм концептуальним наповненням, дивною структурою та в’їдливими різноплановими мелодіями. Були присутні доволі інтимні тексти з глибоким змістом, що доповнювались виразними партіями гітари. Все більше скидалось на роковий проєкт з електронними домішками. Утім, всього кілька тижнів не дочекавшись до повного року різниці між релізами, маємо абсолютно новий міні-альбом від наче абсолютно нового проєкту з тією самою назвою, матеріал якого раніше був доступний лише у вигляді лайвів.

Kadaitcha — Southern Phlegm (2019)

Тут, коротше, яка справа — українська музика піднялася на черговий дивний і позамежний рівень, і зробили це знову ті ж самі люди, що й раніше. У Новій Каховці, що на Херсонщині, є кілька невгамовних людей, яким спокою не дають рівні ритми та мелодії молодіжної естради. Вони беруть і створюють для себе й оточуючих щось зовсім інше. Оточуючим воно пиляє голову, авторам — реальність за допомогою звуків.

Afterphase Project — EP 0.1 (2019)

У той час, коли важка музика помирає, знаходячись у стані чи то летаргії, чи то готуючись до переродження, як той птах фенікс, український андеграунд продовжує радувати появою нових облич гуртів. Серед таких новоутворень — мат/хаотік хардкор гурт Afterphase Project з Дніпра. Хто б міг подумати, що відносно непопулярний в Україні жанр, мабуть, менше, навіть, ніж сладж, отримає чергове нове дихання?

ZfeelZ — Waves of Shards (2019)

Часи остаточно змінилися, світ перевернувся з ніг на голову (або навпаки) і якісь класичні або академічні підвалини пішли гуляти лісом. Причому цього разу абсолютно усвідомлено, бо послухали ZfeelZ. Четвірка дуже молодих і талановитих людей ненав'язливо спокійно руйнує стереотипи про те, що потрібен великий досвід і продюсер.

Юрій Бондарчук ‒ Екзиль (2019)

Кажуть, якщо одного разу почнеш музикою займатися, то це на все життя. Вона, на кшталт наркотику, від якого можна позбутися, але який у цьому сенс? Симбіоз людини та звуків — як не крути, навіть якщо від цього сумно. По-різному буває.

Zoanthropy — Vol​.​2 (2018)

Кияни Zoanthropy увірвалися на українську важку сцену зі своїм пост-металом на дебютному EP "Vol. 1" зовсім недавно — у 2017 році. Гурт впевнено і швидко набирає лайки на фейсбуці, дає інтерв'ю музичним ЗМІ та веде активну концертну діяльність у рамках країни. Сьогодні мова піде про продовження студійної роботи колективу (відповідно до їх слів, що передує повноформатному альбому) — міні-альбом під невибагливо-концептуальною вивіскою "Vol.2."

Yes I Am Sick — Faceless (2019)

Якщо б мені платили кожного разу долар, коли я слухаю альбом українського альтернативного року з брейкдаунами (хочете — називайте це мелодік металкором) та кажу, що це калька на гурти, які переграють грандів жанру — моя кишеня була би під зав’язку набита валютою.

alyona alyona — пушка (2019)

І світовий, і хіп-хоп (хоча правильніше буде кальян-реп) чарт ВК, який лунає з кожного поп-бару, дійшов до моменту стагнації, жанру не вистачає молодої та свіжої крові. Кулеметні хай-хети, викручені на максимум баси та нескінченні едліби відійшли у минуле, звільнивши місце для чогось нового, хоча поки без конкретної форми.

Knifeman — Мой мир (2019)

Перед тим як почнеться текст рецензії, я б хотів поговорити із вами стосовно жанру, який грає Knifeman. Майже завжди їх тегають як metallic hardcore, та чи існує таке поняття взагалі і як його сприймати?

Volver Stone — Silver Light (2019)

Кожна людина хоче тепла для себе, тоді як цей музикант хоче тепла для інших. Повне взаєморозуміння між акустикою та Volver Stone робить це бажання здійсненним, і дозволяє його пісням йти далі примітивного аудіального сприйняття.

Злидень — Сильного з’їдять (2019)

Злидні — у східнослов'янській міфології, зокрема українців і білорусів, — злі духи, які приносять у дім нещастя. У переносному значенні злидні — це бідність (жити в злиднях — жити в бідноті). І назва гурту Злидень чудово передає їх звучання – темний неокраст з розриваючими серце вокалом та песимістичною лірикою, нічого щасливого тут знайти не вийде. Наразі Злидень — чи не єдиний активний гурт у жанрі і їх активність не може не радувати, адже колектив досить регулярно дає концерти за межами свого міста і послухати їх наживо – окремий вид задоволення.

BAD PIT — Sunshine (2019)

1 квітня вийшов перший повноформатний альбом гурту BAD PIT – "Sunshine". І це дуже вдалий день для виходу альбому, оскільки там є і над чим посміятися, і над чим задуматись, адже, як кажуть, "у кожному жарті є лише доля жарту".

AAAAA — MIP (2019)

Электронным творцам становится иногда скучно и начинают они придумывать себе псевдонимы, альтер-эго и прочие другие сущности. В начале этого года такие метаморфозы произошли с Алексеем Податем, который также был известен, как CHSZM.

La Horsa Bianca — Somatic Schematic (2018)

Таку музику хочеться чути у високих налаштуваннях, аби знати точно – я не впущу ні єдиної ноти, ні єдиної паузи з цієї щедрої руки, що стискає струни, примушує клавішні звучати як колись давно, що стрясає тамбурин у закличному й вабливому "трі-кі-ті". З найпершого треку цього колективу те, що зображено на обкладинці "Somatic Schematic", перестає "ввижатися" та стає дійсністю.

Baldies — Demo (2018)

Кривой Рог, в последнее время, имеет все шансы стать одним из ярчайших городов страны в контексте хардкор-сцены. Пока Одесса и Киев испытывают разной степени стагнацию, связанную с неким застоем крови (большинство групп запускаются одними и теми же людьми, что призывал изменить один из таковых со сцены Маяк Феста), Кривбасс притягивает в "движ" всё больше молодых и дерзких. Поэтому "Demo 2018" новой группы Baldies, при участии Калины (для КР он что-то вроде Лэфта в Одессе) из одной из немногих кроссовер-трэш команд Украины Hellcome, не могло пройти незамеченным.

BRAT — Томос ЕР (2019)

Трохи більше ніж за рік після виходу повноцінного LР "V$TAVЛЯЄ" вийшов другий реліз BRAT. Цього разу EP, у якому начебто нічого сильно не змінилося — виконавець перебуває все на тій же хвилі та у тих же традиціях.

Love'n'Joy — Bender on the Silk Road (2019)

Скоріш за все, не мені одному здається, що розвиток вітчизняної психоделічної сцени завжди проходив якось окремо від інших жанрів. Я не є ньордом у цій сфері, котрому відомо, що "на початку 80-х у Києві існував гурт, що видав альбом, котрий випереджав свій час на декілька років, але розпався він через 10 хвилин після дебютного виступу й окрім самих музикантів про нього відомо тільки мені". Тому, наведені нижче твердження будемо вважати за остаточні. У будь-якому випадку, це така річ, котру можна обговорювати та критикувати, при нагоді для виявлення істини, вірно?

МОЧА — Ухода-19 (2019)

У нинішніх реаліях грати суворий панк в Україні стає необхідністю, а не просто модою. Втім, це, радше, необхідність моди на необхідність. Що? А те, що протестний дух здебільшого дорівнює тому, щоб сходити на рейв/гіг, розпити алкоголь, вжити заходів для зміни реальності лише у своїй голові, а не у своїй країні, і різним сортам словоблуддя від словоблудів різних сортів у соцмережах: вінець контркультури, аплодисменти.

Bastard Disco — China Shipping (2019)

Номінально історія українсько-польського колективу Bastard Disco починається у 2015 році, через рік після того, як вокаліст Юра Касьяненко переїхав з Києва до Варшави. Але я почну трохи раніше, тому що це рецензія для neformat.com.ua, і в передісторії цей ресурс відіграє свою роль.