Обзоры по автору Олекса Блїдий

Schizogen - Spawn of Almighty Essence (2020)

Гурт Schizogen виник у Києві у 2011 році. Музиканти грають класичний brutal death metal та добре відомі як в Україні, так і серед поціновувачів жанру за кордоном. Їхній альбом "Spawn Of Almighty Essence" — другий повноформатник в історії колективу після виданого у 2016 році дебютного LP "Parasitic Origin". Новий альбом вийшов за підтримки американського лейбла Willowtip Records у цифровій версії та на дисках.

Hell:on / Pripjat - A Glimpse Beyond (split 2019)

Вибух на ЧАЕС відкрив двері до Пекла. Посіяв ядерний жах, спотворив частину Полісся. Окрім того, що понад 20 000 рентгенів на годину вбили чимало людей, вони створили купу інформприводів, та згодом, як і все у нашому світі, були монетизовані. Від популярного серіалу HBО, до тисяч різних гуртів, що співали про популярне техногенне пекло, повстання машин/штучного інтелекту, поліруючи все це гітарними міцними рифами та швидкісними ударними.

Ooze - Cableway (2019)

Останній подих жахливого для важкої музики десятиріччя дарує надії на те, що наступна декада буде куди більш родючою. За останні два роки вийшли найкращі ЕР та альбоми важкої української сцени. Культура вживання музики повільно, але перестає бути суто андеграундним явищем. Нарешті, що тут ще сказати.

Gamardah Fungus — Natural Storm (2019)

Темні холодні води. Навколо ні душі, лише пронизливий вітер та вічно свинцеве небо, одягнене у костюм шторму. Десь існує маяк, що кличе, та його чують лише чайки та припливи, що потроху розмивають прибережне каміння. Неважливо, стоїш ти на палубі чи повільно сходиш з розуму від самотності у маяку. Важливо лиш те, що крім тебе та двох стихій — вітру та води — світу не існує.

N█O — Isolates (2019)

Ізоляція від світу, особливо того, що оточує нас зараз, здається іноді єдиним виходом. Утім, ти можеш втекти від світу, але ніколи не зможеш втекти від себе. Тож доведеться визнати, що весь морок, що існує у світі, він знаходиться у твоїй свідомості. А вже як ти з цим зможеш далі жити — інша справа.

Osnova — Plastic Universe (2019)

Пов’язати любов до рідного міста та брейкбіт? Чому ні. Невблаганні зміни середовища, варварське нищення історичних пам’яток, руйнування і байдужість муніципалітету. Проблеми сучасних українських міст у відсутності балансу між зберіганням архітектурних пам’яток та сучасною забудовою, що згодом виглядає як найгірша еклектика.

stonefromthesky — Schema Theory (2019)

Минулого разу, коли вийшов повноформатний альбом stonefromthesky "Spirals", він вразив своїм концептуальним наповненням, дивною структурою та в’їдливими різноплановими мелодіями. Були присутні доволі інтимні тексти з глибоким змістом, що доповнювались виразними партіями гітари. Все більше скидалось на роковий проєкт з електронними домішками. Утім, всього кілька тижнів не дочекавшись до повного року різниці між релізами, маємо абсолютно новий міні-альбом від наче абсолютно нового проєкту з тією самою назвою, матеріал якого раніше був доступний лише у вигляді лайвів.

Afterphase Project — EP 0.1 (2019)

У той час, коли важка музика помирає, знаходячись у стані чи то летаргії, чи то готуючись до переродження, як той птах фенікс, український андеграунд продовжує радувати появою нових облич гуртів. Серед таких новоутворень — мат/хаотік хардкор гурт Afterphase Project з Дніпра. Хто б міг подумати, що відносно непопулярний в Україні жанр, мабуть, менше, навіть, ніж сладж, отримає чергове нове дихання?

МОЧА — Ухода-19 (2019)

У нинішніх реаліях грати суворий панк в Україні стає необхідністю, а не просто модою. Втім, це, радше, необхідність моди на необхідність. Що? А те, що протестний дух здебільшого дорівнює тому, щоб сходити на рейв/гіг, розпити алкоголь, вжити заходів для зміни реальності лише у своїй голові, а не у своїй країні, і різним сортам словоблуддя від словоблудів різних сортів у соцмережах: вінець контркультури, аплодисменти.

The Glober — Space Harmony (2019)

Існування стонеру в його чистому вигляді, майже без домішок, у новітні часи просто неможливе. Можуть це дозволити собі лиш старовинні гіганти стилю, яким можна пробачити цей весь паразитизм на пентатоніці. І то, всі вже або глибоко в космосі самих себе, або грають якесь другосортне невідомо що для задоволення потреб в кокаїні, дівчатах/чоловіках чи грошах.

VOVK — Lair (2019)

Колись зображення вовка на футболці чи іншому мерчі могло б видати вас як дуже обмеженого любителя темної романтики самотності. В одного виникли б асоціації з фентезійниками, в іншого — з металістами з поганим смаком. І це ще м’яко кажучи. Та всі б мали упереджене ставлення до вашої персони. Зараз — тим паче. Втім, тріо киян вирішило змінити цей факт, реабілітувавши статус санітарів лісу, спотворений минулим.

Doomed City —The Poetry of Simple Things (2019)

Переважна консервативна більшість в Україні та й у всьому світі вважає, що зміни завжди або на гірше, або, як мінімум, сумнівна забавка з присмаком зради. Але щоб жити в сучасному світі, треба змиритися з єдиною константою — змінами.

Дідько Лисий — Ілюзія Праведності (2018)

Українська школа смертельного металу не часто радує поглядами на Флориду. Останнім часом альбоми цього напрямку виходять з орієнтиром на Швецію (наприклад, супер-гурт Necrom). Так, дуже давно панове з гурту Bleeding випустили альбом, що мав дух Флориди, але не настільки, щоб можна було казати про пряме ураження мозку гнилим Південним м’ясом.

Аж раптом просто нізвідки з’являється новий альбом гурту з чудернацькою назвою Дідько Лисий, яка більше пасувала б якомусь карикатурному блек-металу з розряду Аццкої Сатани чи ще чогось в такому дусі. Утім, дане упередження спростовується з першими звуками, які одразу кажуть, що тут все не так просто.

Zukkor Zzov - Last Porridge for Goblin (2018)

Існує такий собі темний бік українського андеграунду, що взагалі не використовує електрогітари, ударні інструменти та брутальні голоси. Ні, це і не готичний чи індустріальний темний бік. Це — малозаселений темний бік еклектичного мінімалізму.

Zwyntar - Мертві Голоси (2018)

Колись давно, один маленький хлопчик років восьми кілька місяців ходив у місцевий будинок піонерів. Там він не розумів, для чого йому дали дивну дерев’яну дошку з дивною декоративною різьбою — прямі лінії, мов лади на гітарі, але глибокі. Він не розумів, чому її кличуть пральною дошкою і як тоді можна на ній грати, тим паче його улюблену тему з Сімейки Адамсів — тріск та й годі. А гурт Zwyntar розуміє, хоча й дошка в них дерев’яно-металева.

Sectorial - VYR (2018)

На 15-му (за офіційними даними, 12-му) році існування, гурт Sectorial зробив зиму ще холоднішою, втім, лиш розбурхавши бажання їхати кудись далі від електричного світла і бетонно-механічного мислення. Це все сталося завдяки третьому повноформатному альбому "VYR", що вийшов наприкінці осені на лейблі Noizr Prods.

Drunk Diver - Палеоліт (2018)

 Якщо мова про палеоліт, то маємо трохи уроку історії. Перша згадка про львів’ян датується їхнім дебютним альбомом шестирічної давнини "C2H5OH", що в перекладі з хімічної мови означає спирт. Тут, як і на другому лонгплеї, що вийшов через три роки після вищеназваного, "Seven Ways To Make Satan Laugh", була дійсно цікава качова суміш грайндкору та сладжу.

Asthme - Asthme (2017)

Як би хто не намагався робити пост-метал з моменту появи безлімітного інтернету в Україні, у кращому випадку виходила суміш Amenra та другосортного металкору - відбиток духу часу. Та чи інакше все у випадку з дебютним однойменним міні-альбомом гурту Asthme?

Logleg - Hell No (2018)

До вашої уваги — один з найцікавіших і найприємніших навіть снобському вуху альбомів, що вийшов на теренах Слобожанщини. Гурт Logleg з дебютним альбомом "Hell No", що постав на руїнах 5R6 та увібрав музикантів із Small Depo, KAT та Burrow.

Stoned Jesus - Pilgrims (2018)

Четвертий альбом українського гурту Stoned Jesus вийшов на культовому лейблі Napalm Records. За вісім років, гурт еволюціонував з 0-3-5 стонер-року до всього нового, що ми чуємо на "Pilgrims". Тут вже немає у великих кількостях стандартних психоделічних ходів і блексаббатизму, що були помічені на "First Communion", дещо надмірної солодкості "Seven Thunders Roar", але бракує однозначної хітовості "Harvest".

stonefromthesky - Spirals (2018)

Київський гурт stonefromthesky, що може бути one-or-two-or-three-man-band, випустив свого часу ЕР "Orbital" та сингл з реміксами "The Shift", який став саундтреком до гри UnDungeon. Зараз вийшов перший повноформатний альбом, який отримав назву "Spirals". Жанрово окреслити реліз дуже важко, бо присутні елементи стонеру, пост-металу, тріп-хопу, дивного дабу і техно, а також різних електронних приємних шумів, які у правильних станах свідомості є ключем до найкращого тріпу.

Solarian - Theta (2018)

Жарт у подарунок.
Що потрібно для того, щоб ха(й)панути в Києві?
Нагнати і створити (черговий) столичний проект з префіксом стонер.

Що відрізняє Solarian від колег по цеху та місту? Відповідь: різний склад гуртів. Важкий пентатонічний рок – це добре, ніхто ж не проти, коли б його не було так багато навіть в Україні. Звісно, яким ще стилем важкої музики виражати теплі почуття до легкого і безтурботного існування?

Ocean Bloom - Цветение океана (2017)

Після емоційно-виснажливого дня, коли голоси в голові не можуть вгамуватися, а серце калатає так швидко, що здається от-от треба випити фірмовий заспокійливий коктейль "ново-пассит із темним пивом", на допомогу приходить музика, що створена для розвантаження розуму. Звісно, кому як, але сьорф, замішаний на лайтовому гаражному інді – це найкращий аналог для дикого напою з речення вище.

Garden Krist - Change of State (2018)

Що може бути краще, ніж потонути у багряних хмарах, які уособлюють твої мрії, які ростуть з глибин тебе самого, а провідником до них є спокійна і приємна музика київських молодят?