Dakh Daughters — Make Up (2021)

У лютому український freak-cabare гурт презентував третій повноформатний альбом "Make Up". Чим же цікава ця робота на стику театру й музики?

What? No!
When? Yes!
Why? Because!
"I Want"

До Dakh Daughters досить важко залишатися байдужими. Їх можна не любити через літературність їхніх текстів, відверту клаптиковість пісень і багатоголосся, у якому часом важко розгледіти драму окремого персонажа. Водночас неможливо відмовити їм у тому, що вони не просто займають свою театрально-музичну нішу, а владарюють у ній безроздільно й почуваються там впевнено та вільно. 12 лютого ці семеро дівчат випустили новий альбом під назвою “Make Up”. На сьогодні це найкращий альбом Dakh Daughters, тож поговорімо про нього.

Цього разу альбом є не просто збіркою пісень, а й саундтреком до однойменної вистави. За її сюжетом всі учасниці гурту розповідають свої історії й лише після того наносять фірмовий мейк-ап на обличчя, тим самим додаючи елементу інтимності до всього дійства. Таке існування на межі музики і театру притаманне для Dakh Daughters з самого початку і тут думки публіки розділяються на питанні: а баг це чи фіча? На початку творчого шляху пісні DD часом нагадували просто нарізку з музичних вправ, покладених на різноманітні літературні цікавинки, як їхній перший хіт "Rozy/Donbass". Але на момент виходу третього релізу вже можна сказати, що з часом цей негативний ефект згладився і треки стали дійсно повноцінними піснями з чітко помітним наративом, хоча принцип написання практично залишився незмінним.

Позитивним є також фактор різноманітності: ті, хто слухав попередній "Air", пам’ятає, наскільки це похмурий альбом зі зникаючими проблисками позитиву. "Make Up" натомість має тільки одну депресивну пісню — "Vals Alisy". Інші історії коливаються між типовим для дарк-кабаре трагікомізмом в "Galya" або "The Artist" і хуліганськими карнавальними веселощами в "I Want" і "Make Up" з періодичним додаванням українського етнічного суму в "When I Was Thirty Six" або "Nemaye Chasu".

Різноманітність, втім, більше стосується емоційної сфери, бо експерименти з жанровим вінегретом дівчата, очевидно, вирішили залишити в минулому (або ж навпаки, для майбутнього?) і зосередитися на процесі написання цілісних пісень. Що в них вийшло досить успішно. Особисто я б виділив із наявних номерів згадану "When I was Thirty Six", що нагадує класичних Morcheeba, яких чомусь одружили з українською етнікою; динамічну "Khtila Tila" з чудовою ритмікою і примарною гармонікою; і мій особистий фаворит — мінімалістичну "The Artist", у якій театральний нерв досягає максимального напруження. А ось проривний хіт "Rozy" виглядає досить невиразно в цій версії — можливо, тому, що не вносить нічого нового, а, можливо, бо звучить приглушено й не виражає всієї енергетики, яка туди вкладалася.

Не покинули Dakh Daughters і свою традицію анімувати тексти своїх улюблених авторів. Раніше вони це вже робили з віршами Редьярда Кіплінга, Сергія Жадана, Михайля Семенка й Павла Тичини. Цього разу ДД згадали про поета "Розстріляного відродження" Євгена Плужника й на його текст створена пісня "Galya", Ліну Костенко, чия поезія лягла в основу "Shkoda/NeShkoda", а рядки Михайля Семенка можна почути в "I Want" і "Make Up". Реклама улюблених українських авторів стала для гурту свого роду принциповим питанням, і це, звичайно, їм тільки в плюс. Утім, їхні власні тексти нічим не гірші й дуже пронизливо звучать у згаданих "When I Was Thirty Six" або "The Artist".

Як би іронічно це не звучало, але ті самі Dakh Daughters, що колись дуже скептично ставилися до запису і випуску альбомів, видали вже третій свій повноформат і примудрилися знову показати свою нову сторону, навіть не полишаючи звичного амплуа. Цього разу пісні більш цілісні, приспіви ще саркастичніші, а також менше сліз і більше танців. Хоча танці ті подекуди й сумні, але в наш час і це вже можна вважати життєствердженням.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Dakh Daughters — київський фрік-кабаре гурт, створений акторками столичного театру "Дах" у 2012 році. Текстовою основою для пісень є українська поетична класика, тексти нобелівських лауреатів, власні твори та фрагменти популярних хітів минулого. Дискографія нараховує три повноформатні альбоми.

Також на сайті є рецензії на два попередні альбоми гурту: "Air" (2019) та "If" (2017).

Dakh Daughters у мережі:

https://soundcloud.com/dakhdaughters/
https://www.facebook.com/DakhDaughters/
https://www.youtube.com/dakhdaughters
https://dakhdaughters.bandcamp.com/
https://dakhdaughters.com/
https://www.instagram.com/dakhdaughtersband