Українські DIY-інструменти і де їх шукати

У цьому матеріалі ми розповідаємо про світову та українську DIY-культуру. Вона, на жаль, часто залишається непоміченою, але поступово стає популярною серед музикантів, які бажають експериментувати зі звуком, дивуючи публіку незвичними перфомансами та композиціями.

Електробандура Івана Ткаленка

Бандурист Іван Ткаленко зміг поєднати народну та електронну музику в технічному та композиторському напрямах. Його електробандура стала повноцінним MIDI-контролером. Граючи на ній, він має змогу керувати різноманітними ефектами, видозмінюючи структуру звуку та додатково забарвлюючи її.

Івана на створення музичного інструменту у 2001 році наштовхнув Тарас Петриненко, учасник гурту Гроно. Та бандура, яку ми можемо чути зараз — це вже 15-та реінкарнація першої версії.

"Я перепробував усі системи визвучення, які є на планеті. І зупинився на тому, що є, і вона мене почала влаштовувати. Власне, з нею я і працюю й моя майстерня виробляє такі системи для всіх людей, які хочуть собі її мати", — розповідає Іван Ткаленко в інтерв'ю Українському Радіо.

Йому подобається електронна музика, а тому він її пропагує. Ви не почуєте іншого такого бандуриста, який використовував би під час виступу, наприклад, лупер.

"Бандуристам електронні інструменти зазвичай потрібні, щоби заграти голосніше. Вони ще не бачать себе в електронній сучасній музиці, бо дуже мало прецедентів. Інструмент, людина й репертуар 2018 року — такого практично зараз немає. Але це нормально, тут немає на кого нарікати, нам цей інструмент дістався не таким розвиненим, як скрипалям скрипка. Ми самі його зараз вигадуємо і творимо історію цього інструменту", — додає в тому ж інтерв’ю Ткаленко.

Sentimental Bob та його ефекти

Володимир Закерничний почав грати на електрогітарі у 2007 році. Він швидко зрозумів, що його не завжди його влаштовувала якість або звучання того обладнання, яке він може собі придбати. А тому на допомогу прийшли знання з радіотехніки, яку він вивчав із перших класів. У 9 класі Володимир зробив перший сабвуфер, який досі стоїть у нього під ліжком, про що розповідав у великому інтерв’ю для Неформату.  Його першою примочкою став дісторшен Rat, а першим девайсом на продаж — ділей. Друзі-музиканти купили педаль, розповіли про неї друзям, а ті своїм друзям, і так хобі поступово стало бізнесом.

Назва Sentimental Bob electronics виникла спонтанно.

"Якось ми сиділи після репетиції з гуртом і намагалися придумати назву нашого бенду. Було багато абсурдних назв типу "Роман Сироман" і The Sentimental Boobs. Гурт назвали The Sideburns Party, а через якийсь час Sentimental Boobs перетворився на Sentimental Bob electronics. Забавно, коли іноземці бачать моє ім'я кирилицею й пишуть Hi Boba", — розповідає Володимир.

Музикант спроєктував та створив власний ефект під назвою Beat Dictator, який запрограмував Сергій Вакуленко. Дизайн для пристроїв розробляє Катерина Дідик. Продукція та підхід до роботи Володимира — це вже не просто DIY. Він використовує професійне вимірювальне та паяльне обладнання, ретельно вибирає деталі для своїх проєктів, а також робить друковані плати, які мають якість навіть кращу, ніж "заводські".

Микита Грязнов та модульні синтезатори

Продюсер Микита Грязнов (Friedensreich) грає техно та є засновником спільноти Modular.ua. Для написання музики та виступів він використовує модульні синтезатори. Що це таке? Це електронні інструменти, розділені на окремі компоненти (модулі, блоки). Кожен модуль має свою функцію: одні генерують звук, інші перебувають у ролі секвенсора (ред. пристрій запису та відтворення певної послідовності звуків); треті являють собою звукові ефекти. Так ось, усі ці модулі свого сетапу Микита Грязнов створив власноруч.

"Щодо технічної сторони, то я використовую модульні системи, які збирав сам. Це дозволяє отримати неперевершену комбінацію звукового функціонала й тактильності, яка важлива на імпровізаційних виступах", — говорить Микита в інтерв'ю TEXTURA.

Остап Костюк, Роман "Банан" та синтезатори

Перший свій музичний інструмент учасник проєкту ДУбы-колДУны (ред. не плутати з радянським гуртом 90-х) Остап Костюк створив на базі мікроконтролера Arduino, знайшовши всі необхідні схеми в інтернеті. Вивчати схемотехніку його надихнув виступ польського композитора та електронного музиканта Марека Холоневського, який почепив на своє тіло фоторезистори. Направляючи на них світло, він отримував різнобарвні звуки. Згодом у воркшопі Black Box Остап навчився витравлювати друковані плати та дізнався більше про аналогову техніку. Так був зібраний та модифікований двоголосий генератор звуків Benjolin, який розробив інженер Rob Hordijk у 2009 році.

Остапу подобаються роботи компанії Bastl Instruments. Він хотів поїхати до них навчатися будування синтезаторів, на що у Bastl відповіли: "Всі наші проєкти є у відкритому доступі. Бери й роби". Більшість інструментів Остап робить для себе, хоча свого часу Олексій "Макет" Дегтяр з Ivanov Down замовив у Остапа шумові пристрої для своїх виступів.

"Паяння — це для мене медитація. Один раз спробував і далі присвячуєш цьому свій вільний час. Завжди цікаво щось створювати та робити помилки, це дає змогу знаходити нові підходи у звучанні інструментів. У моєму випадку спочатку була практика, а потім — теорія. Зараз для того, щоби почати будувати синтезатор, не обов’язково потрібно вміти читати схеми. Не потрібно навіть розбиратися у фізиці процесу. Знаходиш в інтернеті зображення розміщення деталей на макетній платі (layout) та повторюєш його в реальності", — розповідає Остап.

Наразі він та Артем Каніщев (Diser Tape) працюють над власним єврорек-модулем — мультифункціональним MIDI-CV конвертером.

Робота Остапа Костюка 

Остап працює в одному приміщенні ще з одним яскравим представником української DIY-культури — Ромою "Бананом", який приніс у студію на Братській (організував її Артем Каніщев) паяльне обладнання. Наразі Рома працює над створенням своїх моделей синтезаторів і проєктом імпровізаційних синтів "Excremental Audio Project", що є частиною Coschey lab.

"Я ніколи не любив електроніку, всіляко її ігнорував в універі й був повним нулем у цій галузі. Познайомившись з Ereh Saw (ред. медіахудожник і композитор, живе в Одесі) і його творчістю, я дуже зацікавився circuit bending (ред.спотворення електричного ланцюга). Ereh показав мені основи цього ремесла, і я зрозумів, що не потрібно особливо й електроніку знати для того, щоби почати. І те, що можна знайти свій новий сетап на смітнику, мене дуже порадувало. Длубаючись у дитячих іграшках, я з головою поринув у світ електроніки. З кожним днем ​​я в цьому розумів трішки більше, й ось ми з Ereh уже проводимо воркшопи в Coshey і будуємо першу подобу нойз-лаби.

Досвід circuit bending наштовхнув мене на ідею змінювати готові схеми гітарних примочок. Спочатку я просто паяв на макетці знайдені найпростіші схеми примочок і експериментальним шляхом знаходив, як її переробити, що дало основу для створення майбутньої вільної школи Coschey lab, де я вчив створювати свої схеми та друковані плати. Результат цієї ініціативи був просто неймовірним: протягом місяця учасники школи вже змогли собі зробити власні інструменти, хоча й не всі на початку знали, як паяльником користуватися. Працюючи вже з чипами та платами, маючи інтерес, через проби та помилки та вільний доступ до даташіту (описання роботи чипу) уже починаєш розуміти в електротехніці трохи більше, недостатньо, щоби назватися електротехніком, але вистачає, щоб уже зробити щось своє з нуля", — розповідає Роман.

Досвід автора

Я почав створювати синтезатори завдяки англійцю Look mum no computer.  Цей веселий панк показав, як дуже легко створити генератор звукової хвилі, який коштує буквально 10 гривень. А ось 10 таких осциляторів перетворюються на повноцінну дроун-машину, бавлячись якою можна записувати годинні саундтреки до "Космічної Одіссеї 2001". Виявилося, що створювати синтезатори за зображеннями легко. Але варто зазначити, що в мене був досвід паяння та я пам'ятав, як читати принципові схеми зі шкільних часів. На диво, серед моїх знайомих знайшлися фріки, які також майструють вдома різні вундервафлі, і ми почали ділитися досвідом.

Мої перші роботи були кривенькі та гиденькі, але вони гарно працювали. Зі здобуванням нових навичок, збільшувалося й бажання робити складніші речі. Так я поступово почав відтворювати синтезатори 80-их років, наприклад, WP-20. Дуже допоміг розуміти фізику звуку (хоча я вивчав гуманітарні науки) комік Рей Вілсон, який має ресурс Music from outer space. Дуже рекомендую почитати його книгу. У ній складні речі описані простою мовою.

А якщо бажаєте почати щось паяти для себе, то рекомендую цікавий генератор тону — Atari Punk Console. На основі цієї "іграшки" можна зібрати повноцінний синтезатор. Наразі я намагаюсь створювати власні девайси, експериментуючи з наявними схемами.

Після такого різноманітного вітчизняного досвіду хочеться навести ще кілька цікавих прикладів того, які саморобні інструменти роблять чи робили за кордоном.

Джон Кейдж та рояль-барабан

Почнемо з більш давніх прикладів. У 1940 році американський авангардист Джон Кейдж зміг надихнути музикантів на створення саморобних інструментів для отримання нового звучання. Його навіть можна назвати першим, хто використав такий собі circuit bending (так називають кастомізацію плати музичного інструменту, наприклад, перетворення дитячої музичної іграшки на повноцінний інструмент) з акустичним обладнанням.

Одного дня до нього звернулася танцівниця Сивілла Форт, яка попросила Кейджа написати партитуру для виступу Bacchanale. І будувалася вона (партитура) на ударних інструментах. Але зала, де виступала Сивілла, була замалою для розміщення всіх барабанів та перкусії. Тому Джон вирішив оригінально розрулити проблему.

Він розмістив поміж струн фортепіано болти, а на кінцях молоточків — металеві пластини. За 4 дні музикант написав партію для Bacchanale, враховуючи специфіку звучання новоствореного інструменту. Препароване фортепіано (піаніно) у своїй творчості використовують Totem Ancestor, And the Earth Shall Bear Again, Sonatas and Interludes.

Buddha Machine

Існування цього пристрою доводить, що DIY-інструмент може стати досить популярним серед іменитих артистів.

Машину Будди створили учасники експериментального проєкту FM3: американець Крістіан Вірант та китаєць Чжан Цзянь. Вони поєднували звучання китайських класичних інструментів із сучасними цифровими, тим самим створювали розслаблюючий ембієнт. У 2005 році колектив вирішив створити невеличкий МР3-програвач, у пам'яті якого були б записані 10 лупів. Їхній темп можна було б міняти, створюючи так "нові" мелодії.

Пристрій мав невеликий розмір, тумблер для перемикання музичних фрагментів та вбудований динамік. Усі семпли мали різну тривалість звучання: від 1,5 до 40 секунд. Ідея проєкту виникла у Віранта в голові, коли він відвідав буддистський храм, у якому був схожий інструмент із записаними буддистськими співами.

У 2008 році з'явилася друга версія Машини Будди з 9 новими треками. У пристрою також з'явився потенціометр для регулювання тону записів. У 2010 році вийшла третя, остання версія, пристрою, яка не була популярною, оскільки побавитися Buddha Machine уже можна було на iPhone та iPad.

Buddha Machinе сподобався різножанровим музикантам. У 2009 році Throbbing Gristle та Industrial Records випустили свою версію девайсу під назвою Gristleism. Це вже не були медитативні мелодії, виконані на Gu Qin, старовинному китайському класичному інструменті. Це були завивання, крики та стогін металу.

У 2013 році FM3 співпрацював із японським музикантом Кейго Оямадою для створення пристрою, що програє петлю під назвою "Ghost in the Machine". Пристрій містить три доріжки із саундтреку Оямади до аніме Ghost in the Shell: Arise.
Брайан Іно дуже полюбляв Buddha Machinе та інколи використовував її під час виступів.

Felix's Machines

Композитор та інженер Фелікс Торн створює складні DIY музичні системи для артінсталяцій. Його проєкти реалізуються на професійному рівні, а деякі підходи в технічному сенсі є евристичними. Основна ідея Фелікса — це поєднання світла, музики та руху.
Машини Фелікса покликані перенести живий досвід музикування у сферу технологій. Його творіння не просто відповідають, вони перевищують людський потенціал. Грубо кажучи, Торн бажає показати перевагу механічних приладів у композиторській сфері. Тисячі деталей, пневмоприводів, моторчиків, ременів та молоточків пересуваються, напружуються, крутяться та б'ють, створюючі ритмічні, мелодійні та фонові партії багатогранних творів.

"Хоча моє середовище зосереджене на розвитку акустичних звуків, мене постійно надихає електронна музика — незліченні абстракції це наче креслення для побудови її акустичних колег. Я прагну побудувати простір, де штучне середовище, схоже на мрію, може стати реальністю", — розповідає Фелікс.

Наразі DIY-культура перебуває у зародковому стані в Україні. Але вже ми можемо побачити її яскравих представників. Вироблення музичних інструментів дає змогу відкрити чудернацький світ фізики та радіотехніки, у якому ти можеш нескінченно експериментувати, отримуючи неповторний звук, який здивує слухачів.