Крути олівцем: чому аудіокасети знову популярні

В епоху стримінгових платформ та цифрових носіїв музики, здавалося б, що аудіокасети вже давно відіграли свою роль і відійшли в історію. Однак, на українському музичному ландшафті за останні роки відбувається цікава тенденція — популярність аудіокасет повертається. Ми поспілкувалися з музикантами та колекціонерами, щоб зрозуміти, чому саме аудіокасети знову захоплюють українське серце.

Історія

"Касети — це стандарт мого дитинства та юності. Перший магнітофон мені подарував батько на дванадцятиріччя, у 1989 році. Тоді я почав збирати музику на касетах паралельно із платівками. Але треба відразу внести ясність у термінологію. Є касети під запис, тобто порожні. І є "студійки", як їх називали на наших дикуватих теренах. Тобто заводський запис певного альбому із поліграфією та конкретним хронометражем. Для цього інколи навіть заміняли порядок треків на альбомі, щоб плівка закінчувалася з останньою піснею на боці касети. Це було дуже зручно, коли слухаєш касети у вокмені (ред. касетний плеєр)", — пригадує кінокритик Олексій Росовецький.

Аудіокасети були популярними в Україні протягом 70–90-х років минулого століття. Це був час, коли запис музики на касети став простим і доступним для більшості населення. Завдяки цьому формату величезна кількість українців могла зручно насолоджуватися улюбленою музикою.

Водночас розпочалася українська історія касет наприкінці 60-их. Тоді їх виготовляли на Харківському радіозаводі "Протон" разом з програвачем "Десна". Однак касети ще були досить дорогими й використовувалися переважно для збереження офіційних музичних записів.

Саморобні касети 80-90-х

Власноруч записані касети 80-90-х з DIY-оформленням

У 70-х касети стали більш доступними завдяки розвитку їхнього масового виробництва в Україні, а зростання популярності касет у 80-х роках пов’язане зі зміною культурного ландшафту. Молодь активно споживала музику, й аудіокасети стали основним засобом її поширення. Люди записували на касети улюблені пісні з радіо, цілі концерти та збірники, створюючи власні музичні компіляції. Аудіокасети стали символом молодіжної культури того часу.

Важливою подією в українській історії касет була поява переносних магнітофонів. Ці пристрої дозволяли людям слухати музику у будь-якому місці, що робило аудіокасети ще більш популярними. Вони стали незамінними супутниками під час прогулянок га поїздок.

"Десь у 1993 році на студії Довженка налагодили власне виробництво касет під запис "Фотон" на основі плівки BASF — так з’явилися дешеві, але пристойної якості касети. І це задоволення стало масово доступним. До того касети під запис японського та німецького виробництва коштували серйозних грошей: 8–10 радянських рублів при середній зарплатні 120. Плівка тоді була єдиним носієм, на який можна було записувати музику.

Мало хто знає, що невеликий відрізок часу, перед появою CD, музику записували на відеокасети (VHS), вони дозволяли досягти високого рівня якості запису, навіть вищого за плівку на бобінах.

Але у середині 90-х стійки з вітчизняними "студійками" піратського виробництва вже стояли буквально на кожному розі або зупинці, і там продавали пристойну західну рок- та поп-музику. Усі перші альбоми Bjork я купив на вулиці. Навіть бандити тоді слухали не шансон, а Slayer або Вангеліса — залежно від смаків до стимуляторів", — додає Олексій.

Після того, як Україна отримала незалежність, аудіокасети ще доволі довго займали важливе місце у масовій музичній культурі. В цей період з’явилися нові приватні лейбли, що спеціалізувалися на випуску української музики, наприклад, NAC, Nova Records, Euro Star, COMP Music (EMI), Universal, Moon Records та інші. Багато українських виконавців здобули популярність завдяки своїм записам на касетах. Так Роман Матіяш, вокаліст відомого євроденс гурту Фантом-2, пригадує, що підписував контракт на мільйонний тираж першого альбому "Зоряні війни" (1996), і це не рахуючи піратські копії. А Кирило Цуканов, екс-паблішинг-директор компанії EMI, у матеріалі видання Амнезія говорить, що до кризи 2008 року їхня компанія продавала близько 20 000 копій касет щомісяця.

Українські касети 90-х

Українські касети 90-х

Однак, з поширенням CD-дисків та інших цифрових форматів запису музики, популярність аудіокасет поступово знижувалася.

"Навіть коли в мене почали з’являтися власні CD, це приблизно 1996-й, аж до початку нульових я продовжував користуватися касетами — остаточно вони вийшли з мого обігу, коли стало можливим нарізати CD-R зі скачаними mp3 та копіювати аудіодиски. На той момент "фірмові" (не польскі, а західноєвропейського та американського виробництва) "студійки" можна було купляти за копійки на барахолках. Пам’ятаю, як купив за кілька гривень на неіснуючому вже Сінному ринку перший альбом Leftfield — зараз така "студійка" коштує 500–600 грн.

А знову я відкрив для себе касету як носій пару років тому, коли мені подарували кілька "студійок". Я довго тримався, але взимку дістав із шафи стару деку Pioneer та підключив до стереосистеми. Як виявилося, вона й досі непогано пише, тож я роблю на касети копії з платівок, які наразі не можу собі дозволити купити. Наприклад, перевидання Coil, що коштують геть дурних грошей", — розповідає кінокритик Олексій Росовецький.

До слова, на тому ж Facebook можна знайти групи подібних ентузіастів, де продаються рідкісні й не дуже касети, техніка для їхнього запису та прослуховування, і навіть подекуди трапляються саморобні піратські перезаписи.

Відродження популярності

Епоха стримінгів та"цифри" остаточно відтіснила музику на всіх фізичних носіях в Україні у специфічну нішу меломанів, колекціонерів, або ж відданих фанів тих чи інших гуртів, ну або ще самого формату касет як такого. Тож попри поширену хибну думку, касети не лише нікуди не зникали, але й навпаки стали набирати популярності за кордоном (докладно про передумови такого явища ми писали тут), а відтак і тут у нас, в Україні, вже серед молодшого покоління.

"Перше моє знайомство з касетами відбулося ще в ранньому дитинстві, коли я зумів запустити Гаріка Кричевського на касетній магнітолі Sony мого дідуся. Вже на той момент ці касети нікому не були потрібні, але мені було цікаво дивитися, як воно працює та ще на додаток відтворює якусь жахливу музику.

Вже у підлітковому віці я зі своїм гуртом почав записувати музику на звукову карту свого старшого брата, а це був період (ред. 2014–2018 роки) коли такі жанри як постпанк, нью-вейв, дарквейв знову стали популярними серед молоді. Характерною особливістю пісень цих жанрів є те, що більшість з них було записано ще на касети або на бобіни і тому дуже багато музикантів серед пострадянського простору почали додавати цей ефект у своєму звучанні. Я вирішив піти далі і не просто накладати ефект касети на музику, а саме записувати вже готову музику на касети і тим самим отримувати той заповітний звук", — розповідає Михайло, фронтмен гурту "Букет".

І справді, касети зараз — це насамперед продаж "ностальгії" та ретро-тренд. Вони приносять відчуття романтики минулих часів. Молодь, яка виростає в епоху цифрових технологій, хоче доторкнутися до звукової культури минулих поколінь та відчути атмосферу, яка супроводжувала їхніх батьків та старших братів і сестер.

Сучасні українські касети

Сучасні українські касети

Крім того, у порівнянні з безособовими цифровими файлами, аудіокасети є фізичними об’єктами, які можна тримати в руках. Їхня витончена механіка візуально захоплює власника. Звук, що розкручується з касети, створює ілюзію присутності в реальному часі.

"Це не просто архаїчний музичний носій. Це насамперед потужний інструмент донесення ідей творця до слухачів шляхом аудіо-, візуального, а також тактильного впливу. Інструмент, завдяки якому автор може донести не лише те, що записане у нього на Бендкемпі, Саундклауді або Спотіфаї, а й частинку його власної душі. Ту частинку, котру фанати будуть берегти у пам’яті, начебто між ним і співаком відбулася щира розмова тет-а-тет. Такого рівня занурення у творчість улюбленого виконавця не дає жоден інший носій", — розповідав раніше Неформату творець нового українського касетного лейбла "СТУС" (Студія Тиражу Українських Співаків) Олександр Балов, котрий зараз видає на касетах таких популярних молодх виконавців як SadSvit чи sucilna_nevdacha.exe.

Аудіокасети, як і вінілові платівки, можуть бути обмеженими за тиражем, що робить їх цінними для колекціонерів та шанувальників музики. Багато артистів та незалежних лейблів починають випускати свої альбоми на аудіокасетах, надаючи своїм прихильникам можливість придбати їх у вигляді обмеженого видання, що робить ці касети ексклюзивними предметами.

IMG_2199

Касетні плеєри також можуть бути об’єктом колекціонування

Для багатьох меломанів аудіокасети мають особливу привабливість завдяки своїй аналоговій природі. Вони наділені ефектом "сатурації" або "касетної компресії", коли голосні звуки стають тихішими, а тихі — навпаки. Крім того, запис на магнітній плівці під час відтворення буде мати багато артефактів: різноманітних шумів, дисбаланс у швидкості відтворення аудіодоріжок, кліпінг тощо. І в цій, так би мовити, "лоуфайності" знаходять свій шарм багато музикантів, зокрема і згаданий вище Михайло:

"В мене був касетний плеєр, у якому не зачинялася кришка. Касета таким чином могла сповільнюватися, і тоді музика починала нагадувати "doomer wave".

Сходивши на Петрівку, я обзавівся плеєром Saisho, який крім того, що міг записувати через мініджек або ж напряму через мікро, також мав можливість відтворювати запис через маленький динамік. Плеєр по-справжньому був чарівним, на нього ми записали доволі багато пісень, а також мені дуже подобалось брати його на репетиційні студії, ставити його десь в кутку, натиснувши кнопку рекорд, а після, сидячи на лавочці, переслуховувати всю цю какофонію, яку ми награли.

Зараз я записую свою музику на касети за допомогою Електроніки 302–2. Дуже подобається в старих магнітофонах те, що звучання стає трішки приглушеним, іноді може з’являтися ефект хвилі, а також шум на задньому фоні. Також дуже важливим є те, на яку саме касету ви записуєте, бо якщо касета вже неабияк зношена, то ви будете мати набагато більше вражень, аніж якщо вона буде нова з пластикової коробки".

Ті, хто записує на касети

Окрім згаданого раніше "СТУС", В Україні є й інші лейбли, які активно випускають аудіокасети і сприяють розвитку цього формату. Згадаємо кількох яскравих представників:

  • Robustfellow Prods. спеціалізується на "міцній" музиці, випускаючи зокрема й касети різних жанрів, як-от стоунер-рок, дум-метал, психоделічний рок тощо, при чому не лише вітчизняних, але й закордонних виконавців
  • Mystictrax працює в жанрі електронної музики, спеціалізуючись на експериментальному звучанні. Вони випускають аудіокасети від українських та міжнародних виконавців, пропонуючи унікальні релізи
  • Surrogate Rec. — ще один лейбл, який фокусується на екстремальних жанрах музики, таких як grind, death, thrash metal та інших.
  • ERYTHROLEUKOPLAKIA RECORDS зосереджений на нойзі, гаражному панку, ембієнті та інших навколоавангардних жанрах музики
  • Bathoryhead спеціалізується на металі, хардкорі та інших подібних стилях
  • twoheadrecords — молодий лейбл, який спеціалізується на панку, але тимчасово призупинив діяльність через війну
  • Bloomed In September Tapes — маленький касетний лейбл, який видає різноманітні артефакти української музики для поціновувачів касетної культури. 

Серед інших лейблів варто згадати Bloodred Distribution, на якому скоро має вийти на касетах альбом "Березоль" харківського блек-метал гурту Заводь.

"Майже всі наші релізи, включно з мініальбомами, видавались на касетах на різних лейблах. Всі наші повноформати ми стабільно видаємо на Bloodred Distribution, там же скоро очікується касетний реліз альбому "Березоль". Відмінність звучання є, там інший мастеринг, але оцінити її на дешевих касетних деках практично неможливо. Хоча це стосується й інших форматів — вінілів чи CD", — розповідає вокаліст гурту "Заводь" Дмитро Самсонов і додає, що старий український блек слухає виключно на оріанівських касетах (ред. лейбл Oriana Music), у яких "своя атмосфера і дух того часу".

Сучасні технології дозволяють різноманітний дизайн касет

Водночас є музиканти, які випускають альбоми на касетах самотужки, наприклад, Юра Утюг — фронтмен гурту STINX:

"Сам я касети не колекціоную і деку купував собі під запис на нашій гаражній студії, щоб по ходу репетиції записувати й потім увечері зі стаканчиком чогось смачного займатися слуховим самоаналізом. У нас на студії була можливість все так організувати, щоб всі доріжки, перш ніж потрапити в багатоканальну звуковуху, проходили через канали аналогового пульта. Треба було тільки спаяти 16 шнурів і все скомутувати, мікс з пульта при цьому нікуди не йшов би. Тож ідея з касетною декою напрошувалася сама собою — це і недорого і прикольно, і повністю аналоговий запис".

Учасники STINX вже робили кілька касетних релізів самотужки за допомогою власних касетних дек, зазвичай мінімальними тиражами по 30 касет. За словами музикантів, за 7–8 концертів такі наклади розходилися й окуповували витрати на них. Новий реліз незабаром також з’явиться на цьому носії.

"Як і всі, хто ріс у 90-х, я маю якесь трепетне ставлення до касет — це був перший носій, на якому я почав свідомо слухати та купувати музику, характерна плівкова компресія і теплота назавжди запала в душу. І хоч свого часу я дуже хвацько відмовився від касет на користь зручніших носіїв, роздарувавши колекцію друзям, проте ідея про запис на плівку нікуди з голови не вивітрювалася.

У результаті, наприкінці 2021-го я купив собі за гарною ціною деку Tascam і став закуповувати порожні касети й гору штекерів для шнурів, до лютого зібрав все і весь день перед повномасштабним вторгненням паяв шнури для студії. Звучання нам настільки сподобалося, що ми всерйоз задумалися, чи не записати/випустити нам якийсь студійний цілком аналоговий лайв збірку своїх старих хітів чи щось на кшталт того", — додає Юра.

Можна сказати точно, що аудіокасети знову стають популярними в Україні. Хоча цей тренд залишається нішевим, він свідчить про поступове розширення музичних преференцій української аудиторії. Хтось бажає отримати естетичний носій, комусь подобається той самий аналоговий звук з артефактами, дехто намагається задовольнити ностальгічні почуття. Звичайно, що касети не подолають у змаганнях стримінгові сервіси чи той же вініл, але ще зарано відправляти їх на смітник.

Фото видання Неформат 

Neformat.com.ua ©