deckdeckdeck: Колекціонування допомагає не поплавитись остаточно
Цим матеріалом ми розпочинаємо епізодичну рубрику, у якій спілкуватимемось із колекціонерами мерчу, фізносіїв та іншої музичної атрибутики про їхні колекції.
Андрій Васина, або ж deckdeckdeck в Instagram, за 5 років активного колекціонування зібрав уже близько 600 касет і 150 вінілів. Говоримо про особливості пошуку та зберігання саме цих фізносіїв, мотивацію поповнювати або ж навпаки скорочувати колекцію, найцінніші екземпляри й не тільки.
Схильний до колекціонування
Я — інженер, і попри те, що ця професія в суспільстві, в основному, сприймається як щось прагматичне й абсолютно не творче, я все життя цікавився музикою та фотографією. Це неймовірне відчуття, коли тримаєш у руках альбом або зін зі зробленими тобою фото!
Загалом я трохи схильний до колекціонування — колекціонував аналогові фотоапарати, а також "колекціонував" на одній зі своїх інста сторінок афіші з фікседгір гонок :) Ну й касети з вінілами — саме ця колекція в мене є найбільшою.
До якісної музики мене привчили батьки. У момент, поки більшість моїх однолітків слухали низькосортну попсу, мої вмикали мені Гадюкіних, Скрябіна й Оззі. Потім був Enter-Music (ред. український музичний телеканал; діяв у період 2001–2012 років), який дав мені змогу ширше подивитись на музику.
Наш світ переповнений різноманіттям цікавої музики, тому для чого себе зациклювати на чомусь одному? Важливо навчитись фільтрувати все, що звучить довкола, аби залишити те, що резонує з тобою, не загубити себе в цьому всьому й обирати щирість у музиці. Але так, аби конкретніше, то виділю панкуху (ред. сміється).
Початок колекції
Усе почалось із мого старого "Вольво" й магнітоли "Панасонік", подарованої татом. Початок цій колекції поклала касета Nick Cave and The Bad Seeds — "The Murder Ballads". Важко передати цей вайб, коли ввечері пізньої осені ти сидиш у розкішному шкіряному салоні, ставиш у магнітолу Кейва, який вишукано співає про щось страшне, і смачно закурюєш самокрутку.
Хоча загалом першою була касета "Meteora", котру я в 13 років виміняв на іграшкову рушницю.
Зараз у моїй колекції близько 600 касет і 150 вінілів. На жаль, усі касети і CD з юності благополучно загублені, тому відлік почну десь від 2021 року.
Найбільше обожнюю касети з їхніми буклетами — вони геніально доповнюють музику візуальною своєю складовою. Але найважливішим критерієм є те, аби я перся від цієї музики й хотів знову і знову брати касету/вініл із полиці.
"Місця завжди бракувало"
З вибором колекціонувати касети я дав у штангу — вони менш зручні в зберіганні, аніж вініли чи CD. На кожній квартирі, яку я знімав, місця завжди бракувало, треба було видумувати спеціальні полиці, тому для своєї колекції я спеціально запроєктував тумбу, де було б зручно тримати всі касети та вінільчики.
Як місця стає замало, то я зі спокійною душею звільняю його, позбуваючись того, що вже не дуже актуальне для мене та не несе якоїсь цінності.
Запроєктувати тумбу мене підбила дружина, аби воно все гарно і зручно було поскладане. І це вона попросила мене розкласти касети по жанрах, щоби знову випадково не витягнути якусь рожевеньку касету з воплями :)
Касети — доволі вимогливий для зберігання носій, вразливий до розмагнічування, дії температури та вологості повітря. Але я стараюсь цим якось не заморочуватись — забуваю відсувати подалі колонки.
Інтерактивна інвестиція
Я проти того, аби замикати колекцію як принцесу в замку, вона має виконувати свою першочергову функцію — створювати настрій. Обожнюю, коли до мене приходять друзі в гості, копирсаються в моїх касетах і ставлять у програвач свій вибір, задаючи тон вечору. На випадок, якщо вони приходять із дітьми, є касета з дитячими пісеньками. Завдяки цьому трьохрічка вміє вмикати магнітофон і ставити туди касету.
Свою колекцію я слухаю на сеті Braun Atelier, запроєктованому легендарним Дітером Рамсом.
Найдорожчим у моїй колекції є боксет від Touche Amore, за який я дав близько 90$.
Загалом намагаюсь не втрачати голову та не робити імпульсивних покупок. Навіть придумав собі умовний ліміт на вартість касети (орієнтовно 20$), але трапляється, що дивлюсь на нього крізь пальці (ред. сміється).
Памʼятка на потім
Враховуючи нішевість касет на сьогодні, з більшістю нових релізів я знайомлюсь через стримінги, а вже потім шукаю їх на касетах чи вінілах. Хоча це не виключає і замовлень по преордеру.
Люблю поповнювати колекцію на концертах! Тут і підтримка гурту, і свіжо пережиті емоції від гігу, і памʼятка на потім. Також обожнюю барахолки, де серед сміття трапляються такі перлини, про які навіть не міг подумати. Ну і, звісно, OLX, куди ж без нього? Його я скролю щоденно в надії виловити щось цікаве.
Топ-5 у моїй колекції — це:
1) Боксет із п'яти касет Touche Amore — неймовірної краси боксет різнокольорових касет мого улюбленого гурту.
2) Скрябін — "Казки" — два томи від NAC Records, один із найгеніальніших українських альбомів!
3) "Romantic Collection Deluxe" — це саундтрек до мого ще невиданого альбому фотографій "Romantic Collection". Для того, аби доповнити вайб альбому, я підібрав збірку дарк-джазу на касеті та запроєктував до неї буклет.
4) ТОЛ — "Синдром бажання" — чи тут треба ще щось додавати? :)
5) Full Of Hell / Nothing — "When No Birds Sang" — найгеніальніший спліт евер, але на жаль, ніколи не був виданий на касеті, тому я зробив для себе та друга два екземпляри бутлегу. Вважаю, вийшло дуже красиво :)
Аналогові цінності
Ренесанс на фізносії, як на мене, повʼязаний із кількома факторами, насамперед із тим, що все довкола переповнене алгоритмами та швидким скроллингом, а так хочеться іноді пригальмувати та доторкнутись до чогось реального, послухати щось аналогове.
Загалом прослуховування фізичних носіїв — це процес, де кожна дія є певною мірою ритуалом. Цього точно не відчуєш, слухаючи музику на стримінгу. Особливо тут виділю запис мікстейпів, де ти сам собі алгоритм, дизайнер обкладинок та рекорд-студія :)
Окрім того, фізичні носії — це мерч та можливість підтримати виконавців, бо, як відомо, на прослуховуваннях вони далеко не виїдуть. Ну й, мабуть, не в останню чергу колекціонування є хорошим способом, аби відволіктись і не поплавитись остаточно.
Декілька моїх близьких друзів також колекціонують музику — і це люди, які так чи інакше пов’язані з нею. Саме тому ми часто надихаємо одне одного на спільні ідеї та проєкти.
(Не) предмет першої необхідності
Війна змусила зовсім по-іншому глянути на колекцію. Зважаючи на досвід близьких, є чітке усвідомлення, що колекція — це не предметом першої необхідності. На цьому фоні було доволі багато роздумів, що з нею робити в "разі чого", і точно хотілось би уникнути, аби колекція потрапила на смітник чи була продана за копійки. Тому я час від часу нагадую своїй коханій людині, скільки воно все коштує:D
deckdeckdeck у мережі:
