Роман Шевченко: колекціонування зі мною на все життя
Продовжуємо рубрику про музичних колекціонерів і сьогодні даємо слово нашому колезі Роману Шевченку.
Роман Шевченко за 9 років зібрав орієнтовно 300 вінілових платівок, надає перевагу кольоровим виданням з автографами. Зізнається, що схильний до колекціонування із самого дитинства. Ще змалечку збирав книжки однієї серії, марки, згодом — касети, музичні журнали, диски, а наразі колекціонує платівки улюблених гуртів. (До речі, саме Роман є ініціатором та головним спонсором нашого багаторічного благодійного аукціону на підтримку ЗСУ).
З музикою з дитинства
Любов до музики в мене з дитинства. Мама часто слухала музику на магнітофоні й на вечірках, і просто так. Пам'ятаю, що ми навіть брали із собою нові касети й магнітофон у село до бабусі з дідусем, аби веселіше провести час і переслухати нові релізи. Жанрово це був мікс дешевої попмузики та "батя-року", тож мені в тому віці також "подобалися" діаметрально протилежні артисти (смішно згадувати).
Коли трохи подорослішав, то більше зосередився саме на рок- та метал-гуртах, бо життя в маленькому місті було сірим і несправедливим, а така музика завжди допомагала (і досі допомагає) впоратись із життєвими незгодами.
Я родом із невеликого міста на Одещині, і ми не мали ліцензійних магазинів, де був би широкий вибір релізів. Тож спочатку класично доводилося довіритися порадам касетних бариг із ринку та їхньому базовому асортименту.
Уже згодом у мене почали з'являтися знайомі старшокласники, у яких можна було переписати щось більш рідкісне й цікаве, а потім і в нашому місті з'явився відносно пристойний магазин із ліцензійними дисками та доступний інтернет.
Початок колекції
Складно визначити, із чого саме почалося моє колекціонування фізичних релізів. Мабуть, з "бутлегів" дитинства. Колега мами мав якісний музичний центр і іноді записував мені музичні підбірки з дисків на касети. Він усе підписував своїм гарним почерком, і мені окремо подобалася оця його естетика, тож я дбайливо збирав цю "серію". Потім уже я самостійно почав робити обкладинки для своїх переписаних касет за допомогою трафарету, або ж ксерити обкладинки.
Далі були диски, і тепер — вінілові платівки. Тож для мене це просто логічне продовження дитячого музичного захоплення, яке зі мною на все життя.
Кольорові підписані платівки
Зараз у моїй колекції близько 300 вінілових платівок, частина з них — з автографами. Почав збирати свою колекцію 9 років тому, коли з'явилися фінансові можливості.
Збираю лише улюблену музику, яку дійсно переслуховую. Після дослідження багатьох жанрів та піджанрів наразі я зупинився на похмурій музиці — чорний метал, постметал, темний фольк та супутні жанри. Але іноді маю настрій на щось більш життєствердне — мелодійний хардкор, поп-панк або шугейз.
На щастя, я доволі вдало пройшов перший етап залежності, коли хочеться майже будь-що знайоме мати в колекції (ред. сміється).
Спочатку я просто збирав чорні платівки, які міг дістати. Далі — сфокусувався саме на кольорових виданнях, а ще пізніше — на тому, аби за можливості ще й мати підписи виконавців. Для цього або замовляю напряму в музикантів, або підписую на концертах, або ж прошу знайомих. Також слідкую за аукціонами та іноземними вініловими магазинами, які іноді продають підписані копії.
6 поличок Ikea
Зберігання — це проблема для мене, адже якби не обмеження, уже давно мав би значно більше (ред. сміється).
Ми ділимо з дружиною та кішками полички з Ikea, тож це для мене додатковий стимул кожен раз обдумувати, чи варто робити передзамовлення або чи дійсно я не обійдуся без цього конкретного релізу через рік.
Зараз моя колекція займає 6 повних поличок, і якщо місця не вистачає — розглядаю можливості продажу релізів, до яких давно не повертався. У такому випадку розлучатися з ними нескладно, адже когось зараз вони порадують більше, ніж мене.
Усі свої платівки класично зберігаю в антистатичних і пластикових конвертах, прибираю пил перед прослуховуванням. Оскільки в мене немає дуже старих платівок, то й поки немає потреби в митті чи інших більш серйозних процедурах.
Я дуже обережно користуюсь та ретельно слідкую за тим, аби руки були чисті та сухі й не залишали відбитків пальців. Тому сподіваюсь, що вони доволі довго будуть залишатися в хорошому стані, незалежно від того, як часто я їх прослуховую.
"Я не аудіофіл"
Для мене вінілові платівки — це виключно про фізичний досвід сприйняття музичного альбому та історії. Я не є "аудіофілом" і не надаю особливу увагу апаратурі та звучанню, тож маю просто недорогий вініловий плеєр SONY і колонку Marshall.
Особисто мені більше подобається сам процес — дістати видання, увімкнути плеєр, роздивитися саму платівку, зануритись у концепцію, оформлення, буклет… Згадати свої асоціації з альбомом чи виконавцем, відвіданий концерт чи особисту зустріч. Тому я, за можливості, вкладаю також у конверт квитки, флаєри, афіші чи стікери, аби мати глибший досвід та спогади.
Нові вініли переважно замовляю від самих музикантів, аби додатково підтримати особисто та попросити підписати. Якщо такої можливості немає — замовляю в лейблів. Підписаний на цікаві мені сторінки та імейл-розсилки, аби не пропустити початок продажу лімітованих кольорових видань.
В онлайн-магазинах давно майже нічого не купую — лише коли в лейбла немає свого магазину або магазин має якийсь підписаний ексклюзив.
Найцінніше та найдорожче
Я не збираю цілеспрямовано тест-преси, першопреси та дуже лімітовані видання альбомів, які вже маю, тож найулюбленішими та найціннішими речами в моїй колекції є просто підписані платівки улюблених гуртів і ті, з якими пов'язані сильні спогади:
Drudkh
Маю вініл-спліт з Winterfylleth, підписаний усіма учасниками Drudkh, придбаний на благодійному аукціоні в їхній спільноті у FB. Оскільки гурт не веде класичної комунікації та уникає персоналізації, мати такий рідкісний артефакт у колекції дуже приємно.
Також маю вініл "Autumn Aurora", підписаний персонально мені Романом Саєнком при зустрічі, з датою підпису. Ця сама платівка підписана, на превеликий жаль, уже покійним Amorth (R.I.P), який записав барабани для цього релізу. Також при особистій зустрічі. Це моя персональна згадка про знайомства із цими талановитими людьми.
Death in June
Пощастило мати в колекції цілих 5 платівок, підписаних Дугласом Пірсом. Більшість замовив в австралійському магазині, куди Дуглас періодично передає підписані копії, а інші — на Discogs.
Amenra
Маю всі улюблені альбоми мого улюбленого постметал гурту, підписані на різних концертах.
Deafheaven
Володію всією дискографією гурту на вінілі з автографами учасників.
Bohren & der Club of Gore
Також маю підписи гурту на всіх улюблених альбомах, які нагадують про відвідування їхніх магічних концертів.
Серед естетично гарних та незвичних кольорів відзначу свої вініли White Ward — "Love Exchange Failure" (вироблено талановитими Wax Mage Records, зі шматочками паперу всередині) та The Evpatoria Report — "Golevka" від Dunk!records.
Найцікавіший пошук — знайшов останню копію омріяного перевидання Death in June — "Nada Plus!" в Ізраїлі, яка там пролежала в музичному магазині близько 10 років. Інтерфейс сайту був лише на івриті, але мені все ж вдалося перекласти та замовити.
Найдорожче мені обійшлися:
1. Той самий кольоровий підписаний спліт Drudkh з Winterfylleth (200 євро).
2. Помаранчевий Death in June — "Walls of Sacrifice" з Discogs, підписаний для фаната на концерті в Італії (Discogs, 150 євро).
Про формат
Загалом байдуже ставлюся до поточної популярності вінілу, адже для більшості це просто тимчасова поверхнева цікавість, або ж взагалі лише естетика з атмосферного фото.
Але водночас бачу в цьому і плюси — попит ініціює випуск більшої кількості релізів та перевидань, які за інших обставин не отримали б саме такої фізичної форми.
Також не варто забувати, що це додаткова можливість фінансово підтримати музикантів.
"Хобі стало моїм ментальним якірцем"
Після старту повномасштабного вторгнення моє сприйняття колекціонування, звісно, змінилося. Спочатку взагалі не хотілося слухати музику, а також сталася переоцінка важливості речей та пріоритетів у житті, але потім, як на диво, я не просто повернувся до цього — це хобі навіть стало, свого роду, моїм персональним ментальним якірцем.
Коли основний стрес трохи спав, я сильно занурився в діґґінг — процес пошуку платівок. Саме тоді я почав значно глибше досліджувати Discogs, дивитися різні видання, лейбли, магазини тощо. Цей процес мене сильно відволікав, і водночас із тим я мріяв, що знову буду мати можливість спокійно слухати улюблену музику на вінілі. У моменті це теж допомогло не поїхати остаточно дахом.
До цього захоплення загалом ставлюсь більш практично, ніж емоційно. Не маю фанатичної прив'язаності, тож моє життя не зміниться, якщо через якісь обставини доведеться втратити цей спадок. А після смерті, навпаки, буду радий, що ці платівки матимуть нове життя.
Що ще подивитись
З іншими колекціонерами не спілкуюсь, але підписаний в Інстаграмі на деяких іноземних фанатів, які мають схожі музичні смаки, та на лейбли, що виробляють щось незвичне, тож цікаво спостерігати за гарними виданнями.
Обережно — перегляд цих акаунтів може викликати залежність (ред. сміється):
Нагадаємо, раніше ми також писали про колекцію фізосіїв Андрія Васини (deckdeckdeck в Instagram).
Фото надані героєм матеріалу
