Mortebound — It is a future, it is pointless (2020)

Mortebound - імовірно, перший маткор реліз в Україні за цілий 2020 рік, але послухати його варто не лише через це. 

У цікавий ми з вами час живемо: з одного боку, майже всі концерти перенесені та скасовані, артистам немає де виступати, зачиняються клуби та фестивальні організатори, а з іншого боку, музиканти мають чудову нагоду дістати все, що було відкладено в темний ящик із написом "невикористані демки/дороблю цей трек, коли буде час" і почати роботу над записом матеріалу. Адже що зараз потрібно для його випуску — кілька кліків і вже через тиждень твої друзі слухають альбом у своєму айфоні дорогою на роботу.

Утім, не всі в змозі адекватно побудувати творчий процес у таких умовах. На щастя, це не про Івана Вижлєцова і його новий проєкт Mortebound. Судячи з його слів, рано чи пізно він мав дійти до цього — почати робити щось самостійно й ні від кого не залежати. Звичайно, мова не йде про мультиінструменталізм та запис усього самотужки, але, заручившись підтримкою товариша Дмитра Полякова, був записаний цей, хоч і короткий, але реліз.

З першого прослуховування одразу розумієш, що Іван з Mortebound повертається із титулом короля вітчизняного маткору (з огляду на те, що активних команд у цьому жанрі майже й не залишилося, то і претендувати нікому) і робить гучну заяву. Тут усе, за що ми любимо маткор — хаос, енергія та безумство (може, навіть трохи приправлене ТОЛом, якщо йде мова про кінцівку треку "It is pointless").

Якщо вдаватись у деталі, то реліз відкривається під іншим світлом, коли починаєш знайомитись із лірикою. І після себе залишає зовсім не райдужні емоції — отак настигає тебе криза середнього віку й після 30 починаєш усвідомлювати, що більша частина твого життя пройшла марно, а все, чим ти міг пишатися рік чи два тому, абсолютного нічого не варте і краще б це все забути як страшний сон. Чи можна сказати, що матеріал передає всі ці емоції? Спочатку взагалі ні, але після 5, 10, 20 прослуховування, сприймаєш усе зовсім інакше.

Однак, під час прослуховування не раз виникає асоціація з тими чи іншими гуртами, з яких могли бути запозичені певні моменти. Наприклад, перший трек "It is a future" наче був написаний під впливом легендарних The Tony Danza Tapdance Extravaganza, особливо, якщо брати до уваги другий альбом і один із головних хітів їхнього третього альбому "Yippie-kay-yay-motherfucker". Не сказав би що це дуже погано, просто стиль і деякі шматки викликають надзвичайно схожі асоціації ледь не з перших секунд.

Однозначно, Іван — великий молодець і його бажання самостійно творити таку складну музику підкупає. Однак, випускати такі короткі релізи, а тут усього два повноцінні треки й одна інтерлюдія з начиткою тексту (привіт проєкту Doomeye) — це вже несерйозно, і хотілося б чогось більш масштабного. Будемо вірити, що наступний реліз, робота над яким уже триває, буде принаймні довшим. Проте амбіції на майбутнє тут наявні й навіть, якщо Mortebound і далі буде студійним гуртом, є усі шанси, що він назавжди залишиться в залі слави вітчизняного маткору.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Mortebound — маткор/хаотік-хардкор одеського музиканта, учасника Doomeye та Focusrights, Івана Вижлєцова, заснований у 2020 році. Дискографія нараховує один мініальбом.

Mortebound у соцмережах:

https://mortebound.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/mortebound