Acedia & Kojoohar & Acclimate — Split (2021)

Інтернаціональний темноелектронний спліт одеситів Acedia, новокаховця Kojoohar та новозеландця Acclimate побачив світ у розпал мертвого сезону. Літня пора української готики скінчилась на стику 00-х та 10-х. Субкультурна популярність давно в минулому. Влітку 2021 року українська готика — це явище маргінально містичне й релігійне. Тож чи повинно воно хвилювати пересічного слухача?

Acedia — це проєкт адептів українського езотеричного підпілля, засновників дивно-фолк гурту Casa Ukrania та неперіодичного зіну (і лейбла) Khatacomb Леоніда Жданова та Нати Гриценко. Acedia народжувалася 2016‒17 року зі свідомої спроби музикантів попрацювати в жанрі angst-pop та відповідній стилістиці лейблу Galakthorrö. Проєкт задумувався як англомовний, із гнітючою лірикою та принциповим зверненням до аналогових джерел звуку без використання пресетів. Після непоганих показників двох останніх альбомів Casa Ukrania музиканти змогли трохи оновити технічний сетап та прийти до остаточного варіанту тембрового звучання.

"Ми зробили декілька якісних пісень, але для лонгплею матеріалу не вистачало, тож якоїсь миті виникла думка об’єднатися в спліт з іншим, близьким за настроєм мінірелізом. В Андрія Кожухаря якраз були невипущені треки з новозеландським проєктом Acclimate, тому ми підготували ще одну спільну пісню та отримали повноцінний реліз ― дещо несподіваний за наповненням, однак доволі цілісний за атмосферою", ― стверджують музиканти.

Про цілісність релізу мова піде нижче, спочатку розглянемо технічну складову матеріалу Acedia.

Відзначимо чистий звук та впізнаваний для шанувальників жанру саунд-дизайн. Грамотну й ненав'язливу роботу з ефектами, що позначилася насамперед на вокалі. Головною відмінністю від канонічного ангст-попу є дещо дабова ритміка пісень. За атмосферою та звучанням Acedia споріднена з українською synth-gothic музикою 00-х, такими гуртами як Gray/Scale та ранніми Dust Haven з Ольгою Пулатовою на вокалі. Що характерно, Gray/Scale та Dust Haven є проєктами одеського музиканта Олександра Гречаника, а Ольга Пулатова — одна з засновниць легендарних Flёur, що теж родом з Одеси.

Харизматичний вокал Нати є візитівкою альбому. Прониклива манера її співу одночасно створює відчуття вразливості та моральної величі. Той рідкісний випадок коли слов'янський акцент тільки додає барвистості співу англійською. Дійсно видатний вокал Нати повною мірою розкривається в треку "If I was a human".

Лірика альбому просякнута відчуттям пережитої катастрофи. Сентиментальні тексти пісень володіють необхідною для попмузики прямотою. Вони сміливо торкаються досить непопулярного аспекту готичної естетики з акцентом на старості, немочі та хворобі. Побутова конкретика підсилює гіркоту атмосфери. Голос ліричних героїв, змушений звучати серед патернів цієї дійсності, прагне вирватись за межі людського пекла.

"Орієнтація на конкретний жанр великою мірою продиктувала й тематику пісень: вони описують різні аспекти такої собі "смерті за життя" ― їхні герої втрачають людяність, надію та любов, продовжуючи існувати у відсторонено-межових душевних станах", ― зазначили учасники Acedia.

Друга половина релізу сповнена відстороненої тривоги та постгуманістичного еротизму в дусі романів Балларда. Це величні звукові колажі, щільний ембієнт із вкрапленнями гіпердаба. Власне, дабовий елемент ― це те, що ріднить, на перший погляд, різноплановий музичний матеріал спліта. Художньо спільна робота Kojoohar та Acclimate ілюструє вихід за межі людського, до якого прагнули герої пісень Acedia. В останніх двох треках з'являється міць, властива позалюдському, проте там немає спокою.

Аналізувати безособову електроніку — справа невдячна, тож дамо слово авторові. Андрій Кожухар так коментує свій матеріал:

"Наша частина релізу склалася доволі раптово, органічно та інтуїтивно, і, особисто для мене, це, певно, був один із рідкісних випадків, коли в роботі над матеріалом мене спіткало натхнення. Сама робота тривала з півтора року тому за тривіальною схемою дистанційної колаборації. За стилістикою й настроєм композиції вийшли досить різними, проте близькими за якимось внутрішнім неспокоєм. Одна ближча до dark ambient, інша ― мабуть, до power electronics, хоча це досить умовні категорії. Зрештою ми отримали такий собі концептуальний мініальбом, до якого важко було додати щось іще, щоби воно там не було зайвим. Acclimate ― ambient/industrial проєкт новозеландського продюсера й виконавця Артеміса Ковальські. З Артемісом мене об’єднала любов до давньої словенської індустріальної групи Coptic Rain, а надто наші минулі колаборації з її колишньою вокалісткою Катрін Радман."

Музика Kojoohar та Acclimate, своєю чергою, нагадує роботи ветерана української шумової електроніки ― гурту Kotra. Тож спадковість української шумової електроніки теж наявна.

Тож Acedia & Kojoohar & Acclimate вдалося створити художньо цілісний та красивий альбом, у якому й агресивна, і хаотична електроніка гармонійно поєднувалися з мелодійною і продуманою попмузикою. Усім шанувальникам темної електроніки категорично рекомендується до прослуховування. Готика мертва ― хай живе готика!

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Kojoohar у соцмережах:

https://soundcloud.com/kojoohar
https://www.discogs.com/artist/Kojoohar
https://kadaitcha.bandcamp.com

Acclimate у соцмережах:

https://acclimate.bandcamp.com/music
https://www.facebook.com/Acclimate-240712579316197/