Веніамін Толстоп'ятко: Важко полюбити те, що неможливо знайти

Герой сьогоднішньої розмови Веніамін Толстоп'ятко, якого ви можете знати за цілим рядом проєктів. Він був свого часу басистом в одеському хардкор гурті Kingpin, учасником не менш відомої хардкор-команди Aspire, згодом зайнявся концертами у рамках Dying Sky Booking, свого часу організовував Маяк Фест і не тільки. Про весь цей багатосторонній досвід ми і поговорили. 

— З чого почалося твоє захоплення музикою взагалі і хардкором зокрема?

— Коли мені було 7 років, у дворі хлопці дали послухати касету Nirvana, потім десь взялася ще касета Metallica і потім, раптово, Crematory. Років у 14 в літньому таборі на це все наклалася Арія і назад дороги вже не було.

Харкдор почав слухати під впливом друзів зі свого рідного Артемівська, найперше, гурти з СНД, але подобалися мені більше ідеї, які несла ця музика, тяжів завжди більше до металу.

— Ти був учасником хардкор-гурту Aspire, який і досі, як на мене, лишається знаковим для української сцени. Які маєш спогади від участі у тому гурті?

— Це дуже крутий досвід і охуєнні часи. Ми були молоді, легкі на підйом і ніхто не "ламався" їздити грати. Думаю, ми тоді грали всюди, де була хоч невелика туса людей, готових робити панк-концерти. З топового, за спогадами, тур по Росії та дві Ракети (ред. російський хардкор-фестиваль, проходив у 2011-2012), наприклад. Ну і концерт у Франику (це той, куди не доїхали Have Heart, Shipwreck A.D., Rise and Fall). Ще б відзначив, що в Крим завжди круто ганяли.

— Наступний твій відомий гурт — Kingpin. Свого часу ви випустили досить багато релізів та часто виступали, а зараз хіба збираєтеся для окремих разових виступів. Не маєш бажання повернутися до регулярної музичної діяльності?

— Думаю, що осінній концерт був останнім. Ну хіба що буде знову якийсь дуже вагомий привід і необхідність підтримати когось із близьких нам людей.

Початок дійсно був дуже бадьорим, усі горіли гуртом, але потім побут потроху підкосив усіх. Я пішов з гурту влітку 2018-го року, після цього пацани ще записали альбом, який так і лежить з недописаним вокалом.

Узагалі, цей гурт варто було зібрати, хоча б заради того, щоб навесні 2015 року зганяти виступити в Мелітополі. Одна з найбільш пам'ятних поїздок в моєму житті. Починаючи з смс від організатора, коли ми тільки виїхали на поїзді з Одеси: "З Федорівки вам доведеться їхати самим, водій виявився псом" (У Мелітополь не було прямих поїздів з Одеси, й потрібно було їхати до станції Федорівка, виходити о 5-ій або 6-ій ранку і пересідати на маршуртку до Мелітополя) і закінчуючи мужиком, який кричав дорогою назад у автобусі, бо йому щось наснилося, причому так, що всі прокинулися і водій зупинився посеред траси.

Вписка у Мелітополі 

— Маяк фест був одним з найбільших андеграундних фестів країни, хоч і конкуренція невелика, та все ж то був рівень. Як ти взагалі почав ним займатися?

— Фестиваль ми придумали разом з Мішею Упирем та Сервером Терлекчі і хотіли зробити його ще на рік раніше, але не змогли домовитися щодо гуртів, які виступали. Наступного року ми знову довго спілкувалися, і я вирішив, що нічого путнього не вийде і відмовився брати участь в організації. Навесні, за пару місяців до фестивалю, знову зайшла мова про нього і виявилося, що багато питань горить. Підписуватися в цю авантюру тоді здавалося божевіллям, але інакше я вчинити не зміг. У підсумку, в прискореному режимі довели всі питання до розуму, наскільки це було можливо. Звичайно, все пройшло не без косяків, але це я розумію вже зараз, тоді здавалося, що все було просто ідеально. 

— ДК, де проходив фест, швидко став рідним і дуже близьким місцем для відвідувачів, хоча, здавалося б, звичайна радянська спадщина, яких повно у кожному місті. Що надавало йому тої особливої атмосфери? І як ви взагалі його знайшли та вибрали?

— Як можуть пам'ятати люди, які відвідували панк-концерти в ті часи, не завжди було безпечно робити їх відкритими, тому ми довго шукали якесь шифроване місце якомога далі від людей. Через деякі особисті обставини я бував у тому районі періодично, і був знайомий, який показав це місце. Взяли контакт директора і восени 2009-го там пройшов перший концерт, це був Montfaucon. У нього було дуже круте розташування для нас і найголовніша його принада була в тому, що там майже нічого більше не відбувалося. Ніхто не заважав нам і ми не заважали нікому.

Перший концерт у ДК (будинок культури у Чорноморці, згорів кілька років тому)

— З 2013 року через Маяк-фест пройшли десятки команд. Чиї виступи тобі запам’яталися найбільше та чому?

— Так важко сказати, не завжди був час дивитися виступи. У плані саме концертів найбільше запам'яталися фестивалі 2013-го та 2015-го років. Виділяти когось не буду, всі були по-своєму крутими. Окремий респект від мене Bluesbreaker, за те, що зіграли на всіх фестивалях.

— Поєднання останнього Маяка у 2017 році з метал-фестивалем Metal Heads' Mission, здається, було не дуже успішною ідеєю, як показав результат. Хоча на тому ж Brutal Assault у Чехії хардкор та метал поєднуються наче без проблем. У чому була особливість того івенту та чому не вийшло?

— У цілому, напевно, так. Ми зробили це занадто рано, таке поки не зайде, а публіка, яка відвідує метал і хардкор, ще не дуже змішалася навіть зараз. Але це все питання часу. В цілому, було весело і точно варто було спробувати, як мінімум, самі ми дуже нормально там повисіли.

Узагалі, якщо згадати, в перший Маяк теж мало хто вірив. Можете почитати стіну ВК-фестивалю, після першого, там багато про це. Одна з моїх улюблених історій: перед першим фестивалем, за пару днів до старту, зустрів знайомих музикантів з іншого міста, які приїхали виступати, зайшла розмова, про те, скільки буде людей. Цитата: "Чувак, вам не варто паритися, буде багато людей, десь 100, може, 120". Нагадаю, це був дводенний фестиваль, де виступало 20 гуртів.

Афіша першого Маяк Фесту 

— Врешті чому Маяк фест остаточно припинив діяльність? Як би ти описав причини?

— Немає нових цікавих тематичних гуртів, плюс молодь зараз уже більше по іншій музиці. У 2016 році було видно явний регрес і відразу після фестивалю ми зібралися та вирішили, що цей був останнім. Зважилися зробити ще один, оскільки хлопці з Metal Heads' Mission вийшли на нас і запропонували об'єднати зусилля, в результаті, фінальна точка вийшла більш змазаною.

Узагалі, хотілося б сказати таку річ, зовсім недавно обговорювали це зі співорганізатором Мішею. Ми отримували дуже багато критики на свою адресу з приводу підбору гуртів на фестиваль, локації, інфраструктури, наших позицій і багато ще чого. Можливо, частково це було правильно, можливо, навіть багато в чому. Прикро інше — більшість критиків так і залишилися просто пиздунами з інтернету. Хороший приклад, як треба було робити — Валерій (ред. вокаліст Kingpin, бас-гітарист і вокаліст The Night). Наші шляхи розійшлися по Маяку, він зробив свій фестиваль, як він бачив це правильним (мова про Cobra Fest). Якби кожен, хто знаходив час нас чомусь вчити або висловлювати свою охуєнно важливу думку, чинив так само, чи хоча б щось робив, зараз би ситуація зі сценою була зовсім іншою.

— Dying Sky Booking, який починав з того самого Маяка, станом на цей момент уже встиг попрацювати з досить відомими виконавцями, наприклад, Pharaoh чи Порнофільми. Яким чином відбувався розвиток букінгу: ви поступово еволюційно перейшли від тільки андеграунду до більш комерційних команд, чи це було якесь вольове і одномоментне рішення?

— Думаю, швидше "еволюційно". У 2016 році організація концертів уже була нашою з Мішею роботою, тому не було якогось вольового рішення.

— Серед іншого ти організував концерти для того ж Фараона у Чехії чи Ізраїлі. Наскільки це складний процес, яка у нього специфіка, що б ти виділив цікавого?

— Не можу сказати, що це набагато складніше, ніж робити концерти в Україні, просто потрібно розуміти місцеву специфіку, публіку, як продавати квитки й інші речі такого плану. Взагалі, для мене це важко, я люблю накручувати себе та переживати на порожньому місці, а тут почуваєш підвищену відповідальність, минулої весни думав дахом поїду перед весняними концертами в Європі. Цієї весни якісь сили нас вберегли від концертів за кордоном, але в майбутньому точно повернемося до цієї справи.

На цей час ми робили концерти у Польщі, Німеччині, Чехії, Австрії, Молдові, Ізраїлі.

Порнофільми в Ізраїлі, 2019

— Водночас у переліку івентів, які робив Dying Sky Booking, знаходимо імена на кшталт XIU XIU, Spiritual Front чи Rome. Безперечно, відомі, але у досить вузьких колах команди. Поряд з усіма цими реперами, а ще командами, як-то Reka, Celeste, Обрій, White Ward, виходить досить химерний сплав. Не сказала би, що у нас багато букінгів, які можуть похизуватися подібними комбінаціями, швидше люди возять або "мейнстрім", або андеграунд. Отже, чи ти б порадив таку схему роботи іншим діючим букінгам? Які вона дає переваги, недоліки?

— Не можу сказати на рахунок переваг, коли ми починали робити концерти під цією назвою, орієнтувалися більше на важку музику, але з огляду на сучасні тенденції в репі, ця назва теж зайшла добре. Велика частина заходів під цією назвою комерційні, іноді ж робимо гурти, які подобаються нам самим, у такому випадку нам найчастіше не є принциповим фінансовий результат заходу. Ми називаємо такі концерти між собою "жертвою богу війни".

— Зважаючи на твій особистий досвід роботи з музикантами, які збирають тисячі підлітків: чого від них могли б навчитися представники українського андеграунду?

— Взагалі, поради не моє. Але всім точно варто було б, як мінімум, створити сторінки у соціальних мережах і використовувати не тільки бендкемп для поширення музики. Дуже важко послухати та полюбити те, що неможливо знайти.

— У певний момент ти став займатися концертами у дусі "100 голлівудських хітів у виконанні камерного оркестру". Це наче як взагалі інший всесвіт. Не важко було вписатися у той спосіб організації івентів чи насправді там все подібно влаштовано до клубних концертів? 

— Щороку (крім 2013-го), щоб провести Маяк, я звільнявся з роботи, відповідно, восени доводилося шукати нову. У 2015 році мій старий друг Ігор Євтушенко (організатор Black Sea Metal Festival і великої кількості метал концертів у Чорноморську в останні роки) запропонував мені піти працювати в одне одеське концертне агентство. Мені ідея сподобалася, там почав працювати з тим самим оркестром, про який ти говориш. За деякий час у нас почалися серйозні розбіжності з власником цього агентства і ми звалили звідти, забравши з собою цей самий оркестр. Працювати продовжили за накатаною там схемою: з кавер-програмами їздили по дрібних містах, практично по всій країні. На перший погляд, це виглядає не дуже цікавим, але я не зможу вам передати емоції людей з цих самих міст, які в житті не бували на рок-концертах, а тут слухали це наживо з оркестром. Отож, свій культурний контекст був навіть тут.

Це був початок моєї діяльності з комерційними концертами, там я навчився, грубо кажучи, більшої частини роботи — технічної, юридичної. Взагалі будь-яка робота саме по концертах схожа між собою.

— Займався ти й організацією не одного одеського ярмарку Гешефт Garage Sale. З ваших лайн-апів я собі підрізала чимало атмосферних інді-команд. Як відбувався відбір гуртів? І чи були такі виступи для тих команд хорошим шансом знайти нову аудиторію, або ж вони просто лишилися приємним фоном для відвідувачів?

— На ґешефті я — не організатор, а найманий працівник, грубо кажучи — технічний директор фестивалю. У мене є своя зона відповідальності, яку я закриваю — логістика, електрика, водопостачання та інші загальні питання такого ж плану, іншими питаннями займаються Артем Максимов і Олександра Захарова — організатори.

Стосовно гуртів хороше запитання, думаю, хтось все-таки знайшов свою публіку. Останнього року саме концерти відвідує вже більше людей. Але зазначу, що гуртами, в основному, займається Артем, я зрідка можу щось порадити.

— Наскільки я чула, в Одесі зараз концерти андеграундних команд збирають мало відвідувачів. Підтверди або спростуй цю інформацію. Чи завжди так було та чому, на твою думку?

— Так і є. Андеграундні концерти в усіх регіонах збирають мало людей, крім Києва. Думаю, почасти тому, що велика кількість тематичних людей їде жити та працювати до Києва або взагалі за кордон.

— Які бачиш перспективи виходу концертної індустрії з коронавірусної кризи?

— Думаю, відновлення займе пару років, але це в разі, якщо не буде другої хвилі або ще якоїсь біди. Зараз все виглядає, як ніби з липня концерти знову почнуть проводити.

— Починали музичними смаками і завершимо, мабуть, ними ж. Після такого різностороннього досвіду, яку роль займає хардкор у твоєму житті у 2020? І що ти найчастіше слухаєш просто так виключно для себе?

— Хардкор — це багато старих друзів. Напевно, не більше. Останній місяць в плеєрі найчастіше — Death і NOFX.

Dying Sky Booking у мережі:

https://dyingskybooking.com/
https://www.facebook.com/dyingskybooking
https://www.instagram.com/dyingskybooking/
https://t.me/dyingsky

Фото з архіву Веніаміна