Stay Tuned! Березень-квітень 2020
Підбили усією редакцією підсумки двох перших місяців весни та пропонуємо вам підбірку найцікавіших, на нашу думку, релізів за цей період.
аппекс — Випадок EP
Микола Мага, редактор: Наразі Аппекс для мене є одним з найцікавіших представників українського хіп-хопу. Він не боїться робити нестандартний матеріал, експериментувати зі своєю музикою. Цей реліз був презентований наживо в ефірі музичного марафону Інтерсіті, а вже на записі зміг розкритися повністю. Якісні атмосферні мінуси та цікава лірика змушують повертатися до релізу знову і знову.
ДахаБраха — Alambari LP
Аліна Плеська, випускова редакторка: Гурт, який не потребує якогось особливого представлення. Абсолютно унікальне явище для України. Як на мене, цей запис вийшов дещо м'якшим за попередні, але він є по-своєму прекрасним. Найбільше мені подобається останній трек на релізі — "Alambari".
Люсі — Enigma LP
Микола: Альбом, на який чекав увесь той час, відколи співачка з'явилась зі своїм першим синглом у вітчизняному медіапросторі. І він мене не розчарував, я отримав саме те, чого чекав. Тендітний жіночий поп з корінням у музиці дев'яностих. Простий, але хороший сонграйтинг, впізнаваний почерк виконавиці. Маю надію, що майбутній матеріал вже не за горами, адже Люсі вже почала публікувати відео з напрацюваннями на своїй фейсбук-сторінці.
Саша Буль — Too Old To Sell My Soul
Ярина Денисюк, головна редакторка: Це своєрідний кліп-маніфест виконавця, у якому він дуже іронічно показав долю сучасного артиста, хоча і через призму українського регіонального ТБ, що нагадує, радше, про дев'яності. Радує тут і рівень самосвідомості Саші Буля, і те, що йому вдається (до карантину принаймні) заробляти музикою та водночас лишатися вірним своїм ідеалам. Саме подібні приклади мали би бути натхненням для інших виконавців, які виходять з тотального андеграунду на ширшу сцену.
Тулим, ZOMBO, DJ Shon — Вогненебезпечно
Ярина: Згадані вище імена відомі кожній людині, яка хоч трохи цікавиться українським репом. А флоу виконавців, семпли та скретчі відсилають нас до творчості EPMD, Das EFX, Fu-Schnickens. Завжди актуальна класика.
Юрій Бондарчук — Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов ЕP
Олександр Нечай, рецензент: Як завжди, однозначно назвати ЕР Бондарчука хіп-хопом неможливо. Цього разу це більше все ж таки spoken word. У порівнянні з передостанньою роботою поета та вокаліста ця слабша, але має право на існування. У "Про що ми насправді говоримо, коли говоримо про любов" уже більше лірики та самотності.
Шпинат, рецензент: Музично ж, мінорність та похмурість поєднується з дуже потужним басовим звуком, що б’є в груди. Гітарне тремоло на треці "Цегляний прапор" та гітара на початку "Гаранту безкарності" — це хайлайти гітарної роботи на цьому альбомі для мене, але ритм-секція на кожній з пісень зачіпає своєю нищівною силою, неначе з кожним ударом по барабану та по басових струнах музиканти сподіваються розбити кожен твердий лоб, конвертуючи весь свій розпач та зневіру у могутній згусток енергії.
Castalarial — O.C. 6 AM
Ярина: Одеса добре відома своєю хардкор-сценою, і коли чуєш, що, наприклад, Castalarial випустили новий сингл, уже приблизно розумієш, на який звук та якість чекати, бо ці музиканти ніколи не підводять. Але хорошу пісню творить, для мене принаймні, не тільки гарний звук, але і вкладений у неї зміст. І хоч я ніколи в Одесі о шостій ранку на скейті не каталася, відчути це через реліз можу, а отже, творчий задум музикантів удався.
Destroy My Hope — 51.50 31.29 EP
Єгор Фелюст, редактор, рецензент: Чи є на наших теренах активні хардкор-гурти, що співають українською? Так, але перерахувати їх можна на пальцях, може, й однієї руки. Звісно, гурт можна звинуватити у самоповторах, і ви будете частково праві у цьому. Та я тут бачу, перш за все, моцний удар у пику.
Endless Melancholy — A Perception Of Everything LP
Ярина: У подібній музиці найбільша загадка для мене — як із численних експериментів з плівкою, польовими записами та технікою чи техніками, врешті виходить, на перший погляд, досить простий звук. І тут криється другий складний момент — чи вдасться сприйняти цей звук, відчути за ним те, про що думав автор, словом, чи зачепить? Або ж він залишиться просто фоном для роботи? Без сумніву, творець проєкту Олексій Сакевич досяг майстерності та успіху і в непростій справі запису, і в тому, щоб до його треків хотілося повертатися знову і знову. Чергова якісна робота, браво.
Ignea — The Realms of Fire and Death LP
Єва Ніколаєва, рецензентка: Якщо відкинути похмуру метафізику, то платівка "The Realms of Fire and Death" — досить вдалий вибір і для знайомства з жанром симфометалу (до симфонічності гурт усе ще тяжіє), і, — якщо ви давно в темі, — для того, щоби просто випасти з часопростору й зануритися в епічну сповідь, принаймні на десять пісень. Потужний продукт, який упевнено набере своїх заслужених обертів, ставши на полиці великого кола поціновувачів жанру.
Koza Dereza — Čerez polumja, čerez dym, ne možna ptacham letity
Єгор: Проєкт Коза Дереза — це настільки сирий та печерний блек, який тільки можна уявити. Автор позиціонує цю роботу як демо, тому і не очікуйте студійно кришталевої якості. Якщо у вас є бажання зануритись у щось, що нагадає вам перші кроки блек-металу — велкам!
Kurs Valüt — Ranok
Ярина: Той випадок, коли у деяких виконавців демки виходять кращі, ніж студійні записи у деяких інших команд. Та і тема подолання патріарахату, особливо у світлі ускладнень, які приніс карантин, виглядає актуальною, за що від мене лайк і респект. А головне, що подається це все з певною іронією, а десь таким і має бути мистецтво — не просто віддзеркалювати дійсність, але й хоч трохи її переосмислювати.
mandarinaduck — Day By Day
Ярина: Зраділа, коли побачила, що ці запоріжці відновили діяльність після досить тривалого періоду мовчання. Мені вони запам'яталися як представники інді-сцени, але не тієї одноманітної, де штампи, кліше і яка десь за крок від типового укрроку у найгіршому його визначенні. Новий сингл не підвів моїх сподівань і тепер я дуже чекаю на анонсований повноформатник.
Risin Sabotage — Serpent
Ярина: У цьому випадку, найперше, хочеться оцінити відео, адже анімаційний ролик чудово підкреслює психоделічне звучання. Його авторка Вікторія Панчішко надихалась різними хорор-історіями та фільмами і мала передати "спробу майстра дійти істини". Чи вдалося передати емоції гурту у картинці — так, однозначно. Чи відкрив для себе той самий невідомий майстер істину? Додамо це питання до переліку одвічних і досі невирішених екзистенційних пошуків людства.
Ragtag — Ghosts Of The Blocks LP
Аліна: У звучанні — класична Одеса, хаха! 17 злих та сирих пісень. Чекатиму на живі виступи.
Ярина: Через те, що одеський хардкор представляють на цей момент плюс-мінус одні й ті самі люди, але в різних комбінаціях, дочекатися повноформатного релізу від того чи іншого їхнього гурту складно, адже сили розпорошуюються на різні проєкти. Саме тому повноформатник від Ragtag був довгоочікуваним, і, повірте, фанати не лишилися розчарованими.
RvB — Actor In The Dream Of God
Aліна: Сподобалося, що у цьому відео немає звичних для мене сюжетів, а є один статичний фон та музиканти, фокус на них та на інструментах. Кольорова гама викликає спогади у сердечку <3 класна робота!
Sick Solution — Godzilla
Микола: Те, що хтось у нас нарешті зверне увагу на свіжі тренди в сучасній важкій музиці та спробує грати щось на кшталт Jesus Piece чи Knocked Loose, було лише питанням часу. Й от одна з перших ластівок — свіжий сингл вінницького гурту Sick Solution. Лаконічний трек, хронометраж якого менш як дві хвилини, рифи з дисонансами, брейкдауни та сингалонги. Коротко і потужно. Відео на цей трек на каналі Hardcore Worldwide зібрало вже майже 58 тисяч переглядів. А я, своєю чергою, чекаю продовження у вигляді нових записів гурту.
Timewaster — Need a Voice
Єгор: Востаннє гурт студійну активність проявляв у 2012 році, тоді це був швидкий мелодік-панк із меланхолійним настроєм. Зараз команда явно демонструє інший вектор розвитку цим та ще кількома новими синглами. Цікаво, яким вийде альбом, вихід якого команда планує на літо.
The Unsleeping — Ptaha Fred
Ярина: The Unsleeping рік не випускали нових кліпів та пісень, очевидно, були зайняті концертними справами, а потім раптово повернулися і довели, що досі прекрасно справляються і з першим, і з другим. Та ще й заспівали українською. Спершу це звучить трохи незвично, але врешті звикаєш, плюсую за цей крок. Водночас, якщо судити за цією піснею, гурт вирішив дещо змінити звучання, місцями команда тепер звучить куди агресивніше та динамічніше, хоча і притаманна їм меланхолія все ще рябіє на фоні. Однак, почекаємо більший реліз і подивимося, як то воно буде.
Zoanthropy — Prison Walls
Микола: Простий, але при цьому досить дивно зроблений трек. До свого постметалу музиканти цього разу вирішили домішати мелодійного д-біту і блек металу, при цьому розтягнувши хронометраж пісні до дев'яти хвилин. У результаті, трек вийшов максимально рівним і монотонним, до того ж підводить досить прісний звук. У прагненні розширити палітру жанрових впливів я бачу однозначний плюс, але над формою і звуком у майбутньому треба попрацювати більше.
Порядок розміщення треків на Mixcloud може відрізнятися від поданого у цьому тексті.
Плейлист із найкращими піснями січня та лютого, за версією нашої редакції, слухайте тут.
