Євген Манко (La Horsa Bianca): Магічного ла-ла-ленду без війни в нас немає
La Horsa Bianca, харківський гурт, який вимушено опинився розрізненим і розділеним, усе ж зміг наприкінці другого року повномасштабної видати чудовий повноформатник "Polemosophy". Про дистанційну роботу над ним, непрості сенси, анімацію й дещо більше говоримо в цьому інтерв’ю.
На рахунку команди чотири повноформатні альбоми та кілька анімаційних роликів. Це гурт із дуже барвистим звучанням, який вдало відтворює у своїх композиціях ту епоху, коли подібна психоделічна музика була на піку популярності. А візуальна складова ідеально підкреслює настрій самої музики.
На запитання відповідав Євген Манко, мультиінструменталіст і засновник La Horsa Bianca.
Альбом на відстані
Після початку повномасштабної війни учасники La Horsa Bianca були вимушені покинути рідне місто. Наразі частина музикантів повернулася до Харкова, частина — досі за його межами, і через такий стан справ уже майже два роки гурт функціонує виключно на відстані, що значно вплинуло й на спосіб створення нового альбому "Polemosophy".
До повномасштабного, коли ми збирались на репетиціях щотижня, ми намагались виплекати в гурті якусь надчуйність між музикантами в процесі гри, рухаючись від вивчених партій до того, що потрібно просто зараз у цьому музичному моменті. Це був 2021, другий "ковідний" рік, коли в нас не відбулось жодного із запланованих виступів, але ми продовжували наполегливо працювати над тим, як зробити наш перформанс наживо більш органічним. Було кілька нових треків, над якими ми так і не закінчили працювати, де ми вивчали безпартитурний підхід або ж нові підходи до партитур. Імпров-EP та кавер на Ґрейтфул Дед — це були, так би мовити, проміжні результати роботи над умінням слухати й чути.
Ну, власне, як можливо таку синергію відтворити дистанційно? "Моменту", спільного для всіх, коли всі в одній кімнаті, у такому форматі не існує. Взагалі відчуття "моменту" дуже змінилось у житті, бо кожне "тут і зараз" ніби впечатане в тло подій, застиглих у часі. Рух як оптична ілюзія. Такий… "акінезіс".
Тому довелось, з одного боку, повернутись до партитури, а з іншого — дати партитурі після створення — написання демо — зробити крок у невідоме й не ставити його під питання. Живі репетиції — яких у нас із лютого ‘22 не було — приносять розуміння музики, що більше ти з нею працюєш. Коли репетирував до посиніння, потім записав — принаймні, знаєш, що ти зробив. Із цим альбомом майже навпаки: що більше ми з ним працювали, то менше знали, чим він є, бо він ускладнювався в непередбачуваних напрямках.
Реліз також доступний на Spotify, Deezer, Apple Music, Youtube Music
Анімація та харківська стресостійкість
Сам Євген вже повернувся до Харкова, де ціле літо і працював над анімацією для кліпу "Akinesis". Свої емоції від наслідків подій, що сталися з його рідним містом, музикант описує як гнітючі.
Не знаю, чи можу я оцінити загальну обстановку та емоційне тло в місті, бо вона, очевидно, дуже фільтрується крізь моє власне сприйняття. Фірмова харківська "залізобетонність" помічається, наприклад, у тому, що я довго був єдиною людиною на кілька під’їздів, яка бігала в укриття в підвалі, ахах. Мені до нього через двір, але навіть проміж вильотами, як у нас виражаються, "з бнр", можна добігти. Проте після останніх прильотів по центру людей, які спускаються в укриття, побільшало — кілька з них були дуже поруч.
Якщо дивитись по пробках на дорогах, то людей побільшало з моменту мого повернення. Але від вулиць та зокрема саду Шевченка все одно залишається відчуття спорожнілого міста.
В особистій розмові Євген зазначав, що робота над кліпом зайняла кілька місяців його життя та безліч годин кропіткої ручної праці. Але, що важливіше, у цьому для музиканта проявився певний медитативний та антистресовий елемент.
"Елемент", ха. Це в принципі єдине антистресове, яке працює. По-перше, за рахунок того, що це взаємодія з фізичним матеріалом, який у мене з дитинства викликає приємні асоціації. Маркерні дошки з’явились для мене як явище років, мабуть, в 10, і мали тоді неабиякий вау-ефект у порівнянні зі шкільною крейдою. А по-друге, позаяк я не професійний художник або аніматор, то коли воно все починає на екрані рухатись — це для мене теж значною мірою "меджік", кожний раз як уперше.
Психоделія і неосюрреалізм
Лейбл Weisskalt Records, який відповідає за цей реліз, називає анімацію в згаданому ролику неосюрреалістичною. Та чи так це в очах самого творця? І як музичне проявляється у візуальному?
Зв’язок із музичним компонентом — це рух. Без зв’язку з музикою нічого б не з’явилось; не було так, щоб я придумав образи й сюжет, а потім якось підлаштовував їх під музику. Навпаки, я візуалізував картинку й характер руху, який відповідає музиці, і від цього з’являлись образи. Це певною мірою танець, тільки в анімації.
Асоціативний ряд образів та їхня взаємодія між собою — звісно, існує та впливає на розвиток візуальної історії. Також велика частина роботи над кліпом — це побудова шляху від одного образу до іншого, бо вони з’являються не в прямій послідовності. Таке іноді судоку. Або, знову ж таки, танець — задача: через який рух ми з пози А приходимо в позу Б.
Анімація Фелікса Колгрейва, якою частково надихався Євген
Заперечувати певну сюрреалістичність чи то неосюрреалістичність складно. У ранньо-тинейджерському віці колись захоплювався Далі, потім його лиск та прийоми мені набридли, але можна сказати, що ін’єкція сюрреалізму відбулась. Мої вподобання в анімації (та, може, й у мистецтві загалом) у принципі тяжіють до таких, де є або недоговореність, або плинність фізичного образу.
Із сучасних майстрів дуже люблю Колґрейва, пара знайомих це навіть помітила по деяких персонажах. Звісно, що до рівнів Фелікса мені як до Києва рачки, це порівнювати навіть смішно, але так чи інакше, те, що ми любимо, на нас впливає.
У процесі малювання кліпу для натхнення гортав "Codex Seraphinianus" (от де, можна сказати, справжній неосюрреалізм) та Аугсбурзький манускрипт 16 сторіччя. До речі, з останнього в кліпі є одна візуальна цитата.
Трансцендентальність досвіду війни
В описі самого Weisskalt Records йдеться про те, що це є "mysterious underground record label for psychedelic, experimental and transcendental music". І цей елемент трансцендентального проявляється і в самому альбомі "Polemosophy".
Weisskalt — це такий "артистоцентричний" лейбл, який нас ні до чого не спонукає, довіряє нашим рішенням та підтримує те, що ми робимо. Працюємо разом із 2019 року.
У "Polemosophy" ми не намагаємось рефлексувати події війни в розпал війни — це неможливо. Описуємо тільки те, що відбувається всередині нас. Відтак, ця музика, народжена з травматичних емоційних станів, це і є трансценденція: вона виходить з одного стану і приводить нас у якийсь інший.
Я бачив від когось думки на кшталт "досить музики про війну, вона нас і так оточує", ну так я перепрошую, а нас не оточує? Магічного ла-ла-ленду без війни в нас теж немає. Але, звісно, це досить специфічний, лахорсаб'янківський підхід до теми. Це музика про наші психічні стани, серед яких навіть найпозитивніші зараз просякнуті відчуттям приреченості. Не ставлячи на меті їх відтворювати, щоб уникнути повторного занурення, ми відштовхувались від них і намагались переосмислити, знайти прийняття і способи виходу з них.
Обкладинку для альбому Євген створив із довоєнної роботи гуашшю іншої учасниці гурту Ксендзи. На малюнок він наклав надруковане на прозорій плівці фото, що його музикант Кирило Гончар зробив влітку 2022 у розтрощеній будівлі в Ірпені
"Polemosophy" — це в неточному перекладі з грецької таке собі "знання про війну", персональний досвід. Грецькі назви треків теж метафоричні, вони натякають на ті ментальні стани, з яких ці ідеї проростали. Diaschisis — "розщеплення", Akinesis — "знерухомленість", Hyperkinesis — "метушіння", Pseudesthesia — "фантомні відчуття", та Isorropia — "рівновага".
Щодо назв. Одна річ, яка мені й досі подобається у вищезгаданого Далі, — це те, як у нього побудована взаємодія назви та картини. Бо дуже часто в назві міститься якась довжелезна багатоповерхова нісенітниця, яка висмикує тебе з простору прямої інтерпретації — щось типу "середній атмосфероцефальний бюрократ у процесі доїння черепа-арфи". Якщо вважати за необхідне пошук справжніх зашифрованих сенсів, то, звісно, будь-де їх можна накопати які завгодно, але мені здається, що найкращий ефект такої назви — у моменті остаточної втрати розуміння, що відбувається, а не в рішенні ребуса.
Так що, з одного боку, у цих трошки "медичних" назвах треків є дещо зашифроване, є дещо недошифроване; але з іншого, може, інтерпретувати їх прямо — це не найцікавіша річ.
Переваги інструментальної музики
На альбомі "Polemosophy" нема жодного слова. У час, коли не так просто виразити свої думки й емоції, такий підхід може бути дуже плідним і для музиканта, і для слухача.
Слова знайти сьогодні майже неможливо. (Дуже суперечливе твердження, зважаючи на те, скільки я вже набелебенив у цьому інтерв’ю, ахахаха.) Ти або щось називаєш прямо, і це не мистецтво (принаймні, не наше), або знаходиш якусь метафору чи образ, які працюють сьогодні, а завтра вдаються незграбними чи не про те. Я, як можна помітити, не люблю диктувати інтерпретації. Тож спробувати висловити ідею без слів, дати слухачеві змогу знайти там власну історію — це якраз мій метод.
Якби на цьому альбомі були тексти, вони мали бути б ультрамінімальними, наприклад, у формі "жуків" Панасюка/Коцарева/Поляка. Але посадити текст із 6 складів у музику — це задача із зірочкою; мабуть, не на цей раз.
Зразки віршів-жуків із матеріалу ресурсу LITCENTR
Плани
Зважаючи на фізичну відстань і ситуацію загалом, подальший вектор розвитку La Horsa Bianca наразі видається туманним.
Сумне питання. Будемо продовжувати шукати якісь експериментальні форми та матеріал.
Також, я думаю, що в осяжному майбутньому фізносіїв від нас годі чекати, бо мікронаклади в десяток-другий, які ми можемо розпродати, — це історія, скоріше, для власної розваги, а гроші, які потрібні, щоб надрукувати хоча б сотню чогось і сидіти на цьому накладі потім бозна-скільки років, зараз сто відсотків краще задонатити.
Дізнатися більше про La Horsa Bianca:
https://lahorsabianca.bandcamp.com/
https://fb.com/lahorsabianca
https://instagram.com/lahorsabianca
https://www.youtube.com/channel/UCUgWeOFjOzVzfcg8uIiNNjg
