0 %Mercury: На Wacken ми були 100 % неформат
0 %Mercury — гурт, який нещодавно представив Україну на W:O:A Metal Battle, здобувши 3-е переможне місце, їздив в український та закордонний благодійні тури та готується до випуску альбому. Тож цілком закономірно, нам було про що порозмовляти.
Заснований 2016 року. Дискографія нараховує два мініальбоми й низку синглів. Знаходився в ростері лейбла Venona Records. У 2023 році музиканти вибороли 3 місце серед п’яти переможних на міжнародному W:O:A Metal Battle.
На запитання відповідали вокалістка Лєна, басист Павло ІІ, гітарист Паша та ударник Ігор.
— Вступне питання буде таким: чи є у вашого гурту концепція?
Лєна: Ну, якщо це можна віднести до концепції, то особисто для мене дуже важливо нести через свою творчість добрі сигнали, звертати увагу на те, що взаємопідтримка дуже важлива.
Павло ІІ: З точки зору сенсів — так, а з точки зору подачі, музики — нам подобається, щоб воно качало.
Останній на цей момент мініальбом гурту
— Питання більше до Лєни. Ваші елементи перформансу, міміка, рухи на сцені найперше, ну й загалом у візуалі — це сценічний образ чи особиста харизма? Може, є якісь референси? Чи вкладаєте в це якийсь наратив, тобто чи намагаєтесь цим щось сказати, донести? Наскільки то важлива складова вашої творчості?
Лєна: Думаю, що все це запозичене, бо я набиралась якихось образів чи рухів, з того, що бачила, і воно так синтезувалося в перформансі. Чи то зроблено навмисне? Ні. Ну тобто я роблю це, як відчуваю в той час, коли виступаю. Так, я фанатка аніме й джей-року, джей-попу та взагалі всякої такої джей-культури. Тому, думаю, у мене дуже багато міміки, жестикуляції.
Не знаю, хто там як вважає — я вважаю, що в мене іноді трохи дивні танці бувають, бо не вмію танцювати зовсім. Колись ходила на танці, і вчителька сказала, що навчити танцювати можна навіть ведмедя, але не мене)
— А я вважаю, що це одна з ваших фішок.
Лєна: Дякую! І тому роблю, що вмію. Іноді це на автоматі, іноді думаю, що отут було б прикольно комусь там підмигнуть тощо. Але загалом то якось так органічно все.
— Загалом нотки фемінізму присутні у творчості?
Лєна: Є, нарешті це питання, я чекала! Так, я за фемінізм! Ну в мене взагалі своє бачення всяких концепцій, думаю, як і в будь-якої людини. У принципі тези, на котрих усе сходиться, є, але й певні розбіжності все ж таки.
Скажемо так, у мене тексти про дівчат, але тексти й для хлопців. Однак бачу за концертами, статистикою, хто найбільше слухає, переглядає, це чоловіки. Але от дуже хочеться, щоб більше дівчат приходило, зацінювало. І, може, навіть бути для них якимось прикладом. Я завжди намагаюсь на концертах казати одну й ту саму річ, але дуже важливу: дівчата не повинні в собі сумніватися. Бо багато факторів є у всесвіті, що ми якось надто в собі не впевнені. Насамперед треба щасливою бути. Бо якщо себе не полюбиш, якщо не зробиш сама себе щасливою, тебе ніхто не зробить щасливою. Отак я думаю.
У синглі "Cat Lady" гурт піддає сумніву стереотип про самотню жінку з котами
— Плавно перейдемо до "Вакена". Чи помітили ви якісь тенденції, тренди в конкурсній частині, ну й фестивалі загалом? За стилем "Wacken" уже не типово металевий?
Лєна: На "Вакені" ми були 100 % неформат. Розуміємо це самі. Коли навіть подавалися на "Metal Battle Ukraine", такі: "Та це будемо не ми". А мені ще наснився сон, що потрібно виступать у рожевій сукні й з рожевою карешкою. Але рожеву сукню не знайшла, а карешку стригти не хотіла, тому трошки інакше все вийшло. Але я отак бачила. За день до того стою міряю цю сукню, дивлюсь у дзеркало й така: "Та мене ж заплюють там!" І що? І отак-от виявилось, що в Україні взяли 1-е місце, у світі — 3-е. І я розумію, що фестиваль хоче…
Павло ІІ: Оновлюватись.
Лєна: Але цільова аудиторія "Вакена", яка усі роки вже накопичувалась, зовсім не вся готова до оновлень. У мене була там така історія. Стою оце у своїй сукні за сценою, готуюся до виступу. Я ввічлива людина, з усіма вітаюся. І стоїть дядечко такий з бородою. Дивлюсь на нього: "Хеллоу!" А він на мене дивиться й такий: "Пха-ха-ха". Думаю: "Та я тобі зараз покажу, посмієшся мені тут".
Павло ІІ: "Wacken" — це ж традиція, туди люди приїжджають роками, з дітьми, у них ціла історія. Тому їм складнувато буде змінюватись, але можна побачити, що вже приїжджають різні гурти. Зміни йдуть.
Запис виступу гурту на Wacken 2023 викликав в Інстаграмі невелику хвилю хейту на адресу гурту з боку консервативно та проросійськи налаштованих відвідувачів фестивалю
— Які корисні контакти принесла поїздка?
Лєна: Та всі контакти корисні насправді. Ми познайомились там з багатьма гуртами з інших країн, потоваришували. Це дуже круто, тому що була можливість, по-перше, обмінятись якимось досвідом; по-друге, поспілкуватись з ними про те, що відбувається в Україні, бо до світу сильно доходять русняві ІПСО.
— Розкажіть про майбутній альбом і реліз-план на його прикладі.
Павло ІІ: Ми спочатку зробили такий реліз-план: у березні випускаємо сингл, через тиждень ще один сингл і через тиждень випускаємо альбом. Але потім познайомились з Andrew Herman з Johnny Booth (ред. американський постхардкор гурт), і він запропонував поспілкуватися про це. Сказав, що ми взагалі робимо щось не те й треба випускати все синглами, кожен з них — це подія, окремий реліз і то історія побудови альбому посинглово, а потім виходить сам він, який усе завершує. Тому він порадив розтягнути процес, підкріпити кліпами, порозповідати про ці треки, щоб у слухачів потрохи складалася картинка.
Плюс з точки зору того, як технічно релізити, варто розуміти, що треба заливати той сингл за місяць. Тому що дуже важливо запітчити в Spotify, адже тоді є можливість потрапити треку в їхні офіційні листи, які дають гарний поштовх, і це треба робити за 2 тижні.
Павло ІІ: Також був план улітку випустити альбом. Але прийшли до ідеї, що хочемо знайти лейбл і букінг, які б нам допомогли. Тому вирішили трохи притримати реліз альбому в пошуках лейблу. Якщо не знайдеться, то просто випустимо самі, швидше за все — трохи пізніше, восени.
У травні 0 %Mercury випустили спільний трек з вокалістом гурту Johnny Booth Ендрю Германом
— Розкажіть про свої благодійні концерти тут і за кордоном.
Павло II: Закордонний тур узагалі було складно організувати. Дуже допомагав сірий кардинал Макс Стойко. Тому що треба було дозвіл від Мінкульту, а щоб його зробити — підписати узгодження з усіма клубами, польським букінгом, який у нас був, та багато інших документів. З технічних штук — там трохи відрізняється культура того, що є в клубі, як працюють звукорежисери, в Україні все більше гуртоорієнтовано. У цілому дуже цікаво. Спілкуватись, грати з різними людьми, з різним менталітетом.
Лєна: Я дуже переживала через Угорщину. Але мені здається, там за атмосферою чи не найбільше відчувалася підтримка. І ти розумієш: ото все, що кажуть, ніби Європа втомилася від війни в Україні… Може, десь таке і є, але ми подібних людей не зустрічали.
Коли їздили тут, у трьох перших містах: Полтаві, Харкові, Дніпрі, — відчувалось, що це близько до фронту й люди дуже втомилися. Багато військових приходить послухать там. Дуже хотіла б їздити в ці міста частіше, тому що ми розуміємо, що там люди чекають. Емоційно мені дуже важко там виступать, навіть плачу іноді на концертах. Відчуття, що треба їздити в такі міста, треба грати, навіть якщо мене це просто знищує… Ну, я дуже чутлива до емоцій інших людей, і мені це важко дається, але нічого, потерплю. Тому треба їздити туди більше, але виступать у таких локаціях, щоб було безпечно. Люди ходять, війна — тобі може прилетіть, але вони підтримують. Відчувається, що це зовсім уже не та аудиторія, яка була до повномасштабного вторгнення.
Ігор: Відчувається така щирість, якої не було раніше. У кожному місті ти помічаєш це в людях, вони віддають певну енергію. Мені здається, кожного концерту завжди після виступу підходили, запитували. Той настрій, який передається людям, віддається нам назад, це дуже чіпляє.
Лєна: І дуже велика вдячність військовим, які приходять на такі концерти, і вони розуміють, що це для людей теж важливо. Справа не тільки в благодійності, а й у тому, що всі дуже напружені зараз і їм потрібна така розрядка хоч трошечки.
Фото з українського туру — Anna Oldman
— Релізи, тури, "Wacken", виступ на "Файному місті". Як ви підтримуєте свою працьовитість у такі складні часи?
Лєна: Та ми все купили. Навіть хедлайн-слот у своєму турі, тому грали останні.
Ігор: Ні, ну ти поясни, звідки це йде, тому що воно бісить.
Павло ІІ: Мене розважає. Класно, з'явились хейтери, так довго їх не було в нас, а тепер є.
Лєна: Я не розумію, звідки взялась та думка, що ми начебто дуже багатий гурт, який усе собі купує, особливо перший слот на "Файному" в перший день. Ми нічого не купували.
Узагалі, може, я комусь відкрию секрет, але щоб займаться музикою, навіть на андерграундному рівні, треба мати який-не-який капітал і вкладать його в розвиток гурту. Тому що записи, виступи, репетиції, зведення, мерч, зйомки кліпів тощо.
Павло ІІ: Якщо ти не працюєш, не вкладаєш, по-іншому просто не вийде, і ми це розуміємо. А нам подобається музика, яку граємо, хочеться її доносити, щоб почула якомога більша кількість людей, тому немає іншого варіанта, а якщо є, то, будь ласка, підкажіть.
Ми довго йшли до "Файного міста", дуже давно хотіли там виступити. Двічі були на "КайФАЙНЕмо". Ми дуже багато робили всього, щоб туди потрапити. І потрапили. Ми дуже раді й думаємо, що це за-слу-же-но.?
Ігор: Так. Відчувалась підтримка й бажання нас почути на фестивалі. Було дуже круто, коли ми починаємо виступ і люди просто забігають на "Dark Stage".
Лєна: Тепер дуже крута можливість назбирати свою фан-базу, бо конкуренції із західними артистами наразі немає.
Павло ІІ: Ну це від слухача теж залежить. Дуже важливо розуміти, що треба підтримувати, шукати, любити українське, тому що це культура й потрібен її розвиток. Зараз із цим усе гаразд, хотілось би, щоб так залишилось і після перемоги. І коли поїдуть іноземні гурти, щоб і в них усе було класно, але й українська музика теж розвивалась.
На рахунку гурту чимало кліпів, зокрема цей побудований на досвіді проживання війни в Україні
— Що ви думаєте про маткор в Україні тепер?
Ігор: Паш, це для тебе.
Паша: Ні, ну я не шарю про маткор. Те, що в нас там десь пише, що ми маткор… Ну трохи є якісь елементи типу. Зараз усе постхардкорне музло плюс-мінус таке.
Ігор: Як кажуть, ми модний гурт, усе потрохи.
Паша ІІ: У нас маткору не дуже багато. Працюємо над тим, щоб складні акценти та розміри слухались дуже просто.
— Розкажіть потрохи про співпрацю з різними внутрішньомузичними спільнотами (Venona Records, BUMA).
Павло ІІ: "Venona" — клас, скільки сходок Тимчату, зі скількома гуртами ми грали — це завжди щось як рідненьке, кожен концерт, котрий був.
Лєна: На The Best Ukrainian Metal Act було круто. Ми якраз там познайомилися із Sick Solution, особисто я — з Velja.
Павло ІІ: Crosschains, і вони, до речі, допомогли зняти наші лайви з BUMA.
Лєна: Ну словом, отам, пам'ятаю, я тоді ходила й казала: "Це найкращий день мого життя". Тому що настільки дружня атмосфера, незважаючи на те, що там конкурс. Можливість поспілкуватися з людьми, це ж аудиторії різних гуртів змішалися між собою. То якраз між ковідом і повномасштабною війною. Настільки було класно, шкода, що більше такого не повториться.
0 %Mercury з треком “Bosorka” наживо на The Best Ukranian Metal Act 2021
І взагалі, хтось каже про конкуренцію, оце в нас голосування було. Мені здається, що групи підтримки нас і Sick Solution конфронтували між собою більше, ніж ми самі, бо чуваки їздили в той час разом кавуна їсти. Конкурси — круто, дають можливість гуртам розвиватись, дуже класно, що спільнота так підтримує. Але дружба та єднання, вважаємо, перш за все.
Павло ІІ: І взагалі конкурувати — то тупо. Треба єднатись, разом рухати важку музику, дружити, допомагати одне одному, фітувати — це правильна стратегія.
Дізнатися більше про 0 %Mercury:
https://linktr.ee/zeropercentmercury
Обкладинка — фото Anna Oldman
