ТОП-2017: Максим Барна (Maxwell Pub, Тиса ФМ)
Максим Барна добре відомий своїм закладом Maxwell Pub, який цілком можна назвати однією з головних точок культурного життя міста Калуш Івано-Франківської області. Окрім того Максим встиг гарно зарекомендувати себе у якості ведучого на закарпатському радіо Тиса ФМ, а ще він знаний "гуртківець", щоправда у вузьких колах. ТОП Максима місцями переходить ледь не у повноцінну рецензію, тому буде цікаво)
Нагадаємо також, що наш традиційний форумівський топ у процесі формування (долучитися тут) і буде доступним вже наприкінці січня.
1. Mr. Hypno & His Lo - Fi - King Of The Swamp
Гера, окрім того, що дико талановитий і харизматичний, ще й дуже глибокий і таємничий. Вихід цього релізу був як сніг на голову. Якщо не помиляюсь, то випав він десь у квітні. Коли я почав слухати, перше, що спало на думку, - це Tim and the Timebombs лиш зроблений в неньці зі своїм почерком. Мені здалось, що Гера впихнув у свій ЛОУ-ФАЙ ШИТ, все, що йому до вподоби. Там і Лавкрафт, і 16horsepower, і GG Alin, але в алегоричному сенсі.
Приємно здивував той факт, що сама платівка була відповіддю на виклик в челенджі, умов, точно не пам'ятаю, але суть полягала у тому, щоб в короткий термін записати реліз. З чим Mr.Hypno впорався на 300%, та ще й таким чином, що платівка звучить, як повноцінний сольний проект. Пам'ятаю, що спілкувався з цього приводу з Герою в ефірі DIY Show і не пам'ятаю, що він відповів на запитання "Чи плануєш сольні релізи і надалі?". Але знаючи цього запального горця, певен, що скоро він нам снігу насипле знову.
2. Alvvays - Antisocialites
На початку року відкрив для себе цих прекрасних канадійців. Ніколи не був палким шанувальником інді колективів, але вони одні із небагатьох, котрі змогли достукатись до мого черствого серця.
Музика, яка мене захоплює, зазвичай дуже асоціативна, так от Alvvays створюють для мене атмосферу квітневої весни, безтурботності та краси. Сидиш такий з друзями на окраїні свого промислового містечка і на лоні тої чарівної природи споглядаєш, як ТЕЦ запалює небо. Саме такі асоціації у мене від творчості цих чуваків і останнього релізу, котрий побачив світ у вересні. Попередні альбоми попахували дрімпопом та шугейзом, що мені, власне, і сподобалось у них. Натомість "Antisocialites" звучить вже більше як рафінований indie rock. Проте саме атмосфера платівки і самі композиції роблять реліз нетиповим. Браво Моллі Ранкін, браво!
3. Bjork - Utopia
У моєму топі другий претендент на альбом року. Ця жінка не може псуватись, адже її музика настільки неосяжна, що процеси розпаду на неї не діють. Bjork - це красиво, магічно і водночас десь так далеко, що максимум, куди ти дійдеш на своєму шляху до абсолютного сприйняття світу її творчості, - це до воріт в нього. Традиційно для неї альбом на 80% зроблений її вокалом, у всіх значеннях.
У мої стосунки із нею Bjork вривається тоді, коли я починаю про неї забувати. І тут вона видає реліз, і я знову оповитий тими чарами. Неможливо порівнювати її з іншими виконавцями, адже вона унікальна. Максимум її альбоми між собою. Але особисто для мене кожен з них - це окремий музичний шедевр. І тільки сама авторка та виконавиця до кінця знає, що вона хотіла тим сказати. А, може, і не знає. Bjork- це Девід Лінч, лише у музиці. Цей альбом, безумовно, не став винятком.
4. Converge - The Dusk In Us
Альбом року для мене. Бенон - просто боженька. Альбом жирний, емоційний, вибуховий. Краще, що я чув з часів "Jane Doe". Неймовірно полоскотали душу емоційні ходи. Складається враження, що Джейкоб і Ко. вивели ідеальний рецепт досконалого альбому, взявши все найкраще з усіх моїх улюблених жанрів важкої музики. Тут ти хочеш кричати, рвучи на собі волосся, ридати, ненавидіти, вриватись у пекельні сьрклпіти, або просто нестись у прірву.
В принципі, нічого нового для Converge, але з роками він стає ще смачнішим. Дико і по-доброму заздрю тим друзям, котрі побували на них у Вроцлаві у серпні. Але слухаючи "The Dusk In Us", я ніби стою десь там із ними і бачу як вени набухають на обличчі Бенона, і як палає все навкруги.
5. Raw Grip - Imitation
"Это как будто ATDI трахнули appleshout! Передай респект чувакам ", - сказав мені колись один столичний товариш. Мабуть, кожен уявляв собі, як знову переживає підлітковий вік, але з досвідом та інтелектом у теперішньому часі. Raw Grip - це десь так само тільки в реалі. Raw Grip - це український альбом року особисто для мене. Доросла композиція і звучання в купі з підлітковою зухвалістю та енергією.
Коли мені скинули послухати "Imitation", я з перших нот зрозумів, що це моє, що зараз хочу слухати, а аналізувати потім. В той день я їхав на тусу до Тернополя через Станіслав, в дорозі до якого прослухав цей альбом 4 рази підряд, і єдине, що мені завадило прослухати його вп'яте, - кінцева зупинка. Одразу перший трек, ніби потужний ляпас, який сповнює тебе таким, потрібним саме зараз, викидом адреналіну і злом, які настав час виплеснути із себе. Такі ж емоції тільки наростають з прослуховуванням кожної наступної композиції. Сире звучання додає атмосфери платівці, але аж ніяк не шкодить, як і відсутність гітари.
Зводив альбом Alex з Dan Stark, а мастерингом вже займався Will Killingsworth (AMPMERE, ORCHID) на Dead Air Studios. Як би не хотіли учасники формації відмежуватись від свого основного проекту, саме в ньому (ІМХО) і виникло то тернопільське звучання, яке присутнє в Raw Grip. "Imitation" - це живий приклад того, що прислів'я про перший млинець не завше доречне.
За своє коротке існування проект встиг, як то і має бути на DIY сцені, пошуміти саме наживо, в той час, як самому релізу, на жаль, муззнавці приділили мало уваги. Хоча як на платівці, так і на сцені Raw Grip - прекрасні. Я бачив, як вони горять на сцені і як горять очі і серця у тих, хто їх там вперше бачить, як швидко встановлюється контакт і зникають усі дистанції.
***
Попередні ТОПи:
- Маргарита Кулічова (Grisly Faye)
- Ігор Сидоренко (Stoned Jesus, Krobak)
- Даніела Заюшкіна (Vivienne Mort)
- Лесик Магула (Somali Yacht Club)
- Наташа Пирогова (H.Soror, Krobak)
- Олексій Зінченко (stonefromthesky)
