Фотомомент: Віталій Маріаш
Автор: Neformat.com.ua

Продовжуємо розповідати про українських концертних фотографів і сьогодні своїм досвідом та думками поділиться Віталій Маріаш.

Віталій Маріаш
Репортажний фотограф 

Віталій народився в Ужгороді, навчався у Львові, а наразі проживає у Києві.У його портфоліо можна знайти як виконавців світового масштабу на кшталт Atari Teenage Riot, Prodigy, Gus Gus, Zeal&Ardor, так і цікаві українські андеграундні команди Raw Grip, Kurs Valut, Глава 94, Bluesbreaker, Somali Yacht Club та ще багато іншого. 

Це фото зроблене в грудні 2018-го на презентації альбому Ptakh_Jung "Black Period". Зображення створене у режимі мультиекспозиції та складається з двох накладених кадрів. Фото вдалось зробити з другого разу, оскільки умови зйомки були доволі складними. І це той варіант, коли спочатку сформувалась картинка в голові, а вже потім думав, як реалізувати. Хотілось показати зв’язок між двома музикантами, але не просто загальним планом. Два крупніші плани з різних ракурсів, плюс вдалий збіг таймінгу із зображенням проєкції дали такий результат. Окремо потрібно відзначити VJ Reinish за фантастичну роботу із відеосупроводом. Узагалі весь звіт з концерту є одним з найулюбленіших, якщо говорити про українські гурти. І це, безперечно, був один з найкращих лайвів того року.

Ptakh_Jung 2018 cover

Ptakh_Jung,  2018

Початок захоплення

У 2009 році потрапив на празький концерт Radiohead, на розігріві були Moderat. Із собою мав цифрову мильницю і намагався зробити якісь фото, навіть з третьої фан-зони. Суто технічно — це мої перші концертні фото, які я пам’ятаю. Повернувся додому, знайшов офіційний фотозвіт від локального акредитованого фотографа і подумав, що було б класно дійти до такого рівня. Потім були якісь одиничні локальні концерти в Ужгороді, куди я просто брав камеру з собою. Але по суті все закрутилось у 2015-му, коли ми з дружиною потрапили на Sziget як акредитовані журналісти. Після семи днів фестивалю зрозумів, що поки буде можливість отак їздити, буду робити все можливе для цього. Тому вже наступного року відпрацював три фестивалі і понеслись окремі концерти, співпраця з промо-групами та контакти з гуртами безпосередньо.

The Prodigy_2016

The Prodigy, 2016

Співпраця

У тур з конкретним гуртом мені ще не вдалось поїхати, хоча дуже хочу спробувати такий варіант. Є гурти, з якими ми дружимо, можемо щось відфоткати до чи після виступу, чи просто пива випити. Вагоновожаті кличуть на свої київські осінні концерти взимку, Kurs Valut дозволяють відзняти і сам перформанс, і трохи бекстейджу, Глава 94, Ptakh Jung, Саша Буль, Zапаска. Є кілька закордонних гуртів, з якими підтримуємо контакт. Atari Teenage Riot кличуть у Берлін познімати. З Algiers, наприклад, ми познайомились у Будапешті — записали інтерв’ю, відзняв концерт і до ранку разом випивали у Szimpla. Після того маю доступ на зйомку, якщо є можливість поїхати кудись на їхній концерт. Там, до речі, познайомилися з українською художницею Оксою Демідовою, яка привезла для них авторський мерч. Дуже раджу глянути її роботи, вона якраз теж більше співпрацює із закордонними виконавцями. Найдовша співпраця, яка дала мені можливість познайомитись із багатьма українськими гуртами — це робота зі львівською промо-групою Лінія Втечі. На той момент я жив в Ужгороді, а їздити до Львова було непоганим варіантом для зйомок.

kurs valut _ Kyiv 2019

Kurs Valut, Київ, 2019

Улюблені роботи

Це складно визначити. Для мене хороше фото — це не завжди якісне зображення з хорошим світлом. Крім візуального елемента для мене важлива особисто моя емоція цього моменту. Одне з улюблених фото — це кадр з останнього треку виступу Торстона Мура (Pohoda 2017). Почався сильний дощ, і він зіскочив зі сцени, дав дьорнути струни комусь із натовпу і розвернув гітару струнами вгору. Вперше чув такий звук. Момент був дуже крутий. Технічно фото відверто неякісне, не той об’єктив, ні часу, ні можливості замінити скло під проливним дощем не було, але для мене воно — ціла історія.

Женя Гордєєв якось написав мені, після чергового звіту з виступу Kurs Valut, що "розкусив мій скіл", і описав його як "доброякісна неідеальність". Поки це найкращий опис моєї роботи. Переважно у мене нема конкретного ТЗ для зйомки від редакції медіа чи організаторів — можу без обмежень застосовувати різні методи. Певний час працював фотографом подій у галереї "Ілько" та знімав джазові концерти. Але сетапи інструментів, світло і навіть частина виконавців, які супроводжували іноземних музикантів, часто були одні й ті ж. Ракурсів було небагато, тому на третій раз почав знімати мультиекспозицію, щоб якось урізноманітнити ці звіти. І отут ця "неідеальність" і випадковість кадру мені подобається, тому в моєму портфоліо доволі багато подвійної експозиції.

Thurston Moore 2017

Thurston Moore, 2017

Натхнення та умови для роботи

Найперше, це люди та музика, яку вони створюють, реакція на оточення і події, у яких вони живуть. Документація таких процесів важить більше, ніж великі екрани, феєрверки та балет, який танцює на фоні виконавця. Великі шоу із сотнями світлових приладів не завжди цікаво знімати, тому технічна складова для мене не на першому місці. Звісно, коли є добре прописане світло чи відеопроєкція, яка пропрацьована командою гурту — це може стимулювати зовсім інший процес та результат зйомки.

Є ще сукупність факторів, які не стільки надихають, скільки змушують подивитись на репортаж трохи інакше — це майже відсутність сценічного світла, складний світловий сетап або локації, які не призначені для концертів у традиційному розумінні. Отже, чим складніший виклик, тим цікавіший можна отримати результат. Одним з моїх улюблених звітів для Лінії Втечі стали фото із концерту Shortparis у спортзалі "Лісова пісня" Львівського лісотехнічного.

Shortparis _ лінія втечі Львів 2018

Shortparis, Львів, 2018

Труднощі

Для мене в Україні часто це проблеми з комунікацією та ставленням до твоєї роботи чи зі сторони організаторів, чи зі сторони медіа. На запит акредитації мені приходили відповіді на кшталт "у нас солдаут, нам це не цікаво", але частіше просто не отримував відповіді. Може, причина в тому, шо я не в тусовці) З медіа, навіть профільними, бувають випадки використання фото без жодної згадки про фотографа.

За кордоном таких історій у мене не було. Навіть якщо я писав у день концерту, бо в останній момент дізнався про подію. Там це працює трохи інакше, і твоє повідомлення, як мінімум, не проігнорують. З усіх випадків акредитацій за кордоном мені не дали доступ один раз, але потім агенція, яка займалась комунікацією виконавця, запросила мене знімати один з найбільших британських фестів, наприклад. Це особистий досвід, можливо, в Україні це тільки у мене так не складається наразі.

idles 2017

Idles, 2017

Техніка

Знімаю на репортажний Nikon з кропнутою матрицею, ніяк не перейду на full frame. Камеру вибирав через хорошу автофокусну систему. Для фестивалів і великих сцен обов’язково 70-200mm, для решти 50-ка і 18-35mm. Інколи фотографую на плівку. З плівкових камер є кілька мильниць і старенький Nikon, куди підходить все скло з цифрової камери.

Straytones Kyiv 2018

Straytones, Київ, 2018

Інші фотографи

Якщо говорити про музичних репортажних фотографів в Україні, то першим, однозначно, згадаю Артема Пронова. Крім кольористики та хорошої селекції фото для звітів, у нього в роботах видно цей фан і енергію самих івентів, заради яких все і робиться, насправді. На додачу до концертних фото у нього багато класних промо-матеріалів для гуртів та помітний прогрес у відеороботах. Мені подобається, як знімає та які гурти обирає для зйомки Оля Андросова. Наскільки відомо, вона не так давно в цьому, але вже випрацьовується певний стильок і, відповідно, впізнаваність робіт. Також подобаються роботи Вероніки Гусєвої. Звичайно, фоловлю Kіrai Gigs і Олю Зіч, і досі не знаю, як вони вигрібають знімати таку кількість концертів.

Nick Cave and The Bad Seeds 2018_ fujicolor superia 400

Nick Cave and The Bad Seeds, 2018

Музичні смаки

Не люблю ділити музику на стилі. Яким стилем можна описати Beastie Boys, наприклад? Завжди був у тусовках з дуже різними музичними вподобаннями, з різним фестивальним досвідом, особливо в Ужгороді. Хотілося спробувати відтворити та розвивати почуті історії про 30-хвилинний краудсьорфінг на The Pogues, танці із Tricky і вижити в натовпі на The Prodigy та Atari Teenage Riot. Певно, найкращим прикладом про розмаїття музичних стилів, наразі, буде мій фестиваль Pohoda у 2018-му. З восьмої вечора до першої ночі я відзняв Housewives, Sixto Rodriguez, Kronos Quartet, Gus Gus, Zeal&Ardor, все різне, і все підходить під мої музичні вподобання.

Так сталось, що з українською сценою я почав знайомитись буквально декілька років тому завдяки дружбі та роботі із Лінією Втечі. Тому спочатку я відфоткав і слухав, наприклад, The Prodigy, PJ Harvey, UNKLE, Squarepusher, Idles, Swans і тп., а вже потім Raw Grip, Torban, Kurs Valut, Глава 94, Bluesbreaker, Somali Yacht Club... Усьому свій час)

Bluesbreaker Kyiv 2019

Bluesbreaker, Київ, 2019

Інші захоплення

Насправді, все зав’язано навколо фотографії, чим би не займався. Коли іду в гори, беру камеру, допомогти з проєктом збереження архітектури — з камерою, волонтерство — теж з камерою. Минулого року, за допомогою друзів, пощастило потрапити у процес відеопродакшна. Теж з камерою. Навіть дотично до музичної індустрії. Відзняв бекстейдж зйомок музичних відео для DJ Shadow, Hot Chip, Scribz Riley.

Sleaford Mods _ 2017

Sleaford Mods, 2017

Плани на рік та карантин

Планувати щось на цей рік поки нема сенсу. Хотілося б поїхати з гуртом у тур, або задокументувати процес створення та запису альбому. Якби була теоретична можливість обирати, то їздив би між Сієтлом, Філадельфією, Нью-Йорком і, може, Берліном та Лондоном. Для мене наразі американська сцена найцікавіша у більшості проявів. І фотографувати цікаво/складно, і музично хотілося б почути таких виконавців, як Daughters, ho99o9, Lingua Ignota, Shabazz Palaces, Bambara, Yves Tumor, Dreamcrusher, Xiu Xiu... станом на 2020 список, насправді, доволі довгий і постійно оновлюється.

Я відкритий до співпраці, чи то робота над візуальними промо-матеріалами, чи мерч з використанням моїх фото, чи проєкт-документація спільної роботи кількох виконавців. Під час карантину можна продумати концепцію, план роботи, поки є час, а коли все запрацює — приступити до реалізації. Ну і хочеться почати друкувати свої роботи, для себе чи в подарунок гуртам. Можливо, хтось захоче придбати фото якогось гурту, щоб повісити собі на стіну, можна спробувати й такий напрямок.

Павло Нечитайло_Київ 2020

Павло Нечитайло, Київ, 2020

Віталій Маріаш у мережі:

https://www.facebook.com/mariashvitaliy
https://www.instagram.com/vitaliymariash/
https://vitaliymariash.squarespace.com/

Інші матеріали у цій рубриці — https://www.neformat.com.ua/rubrika/fotomoment

Фото Віталія Маріаша  

Neformat.com.ua ©