Емоції — музика — ментальне здоров’я

Христина Шкірка поспілкувалася з музикантами, слухачами, психологами, організаторами івентів, і разом із ними спробувала розібратися, як та чому музика може бути дієвим способом арттерапії під час війни й не тільки.

Те, як людина почувається психологічно, було важливим завжди. Однак тема ментального здоров’я довго замовчувалася, і в Україні стала активно висвітлюватися лише тепер, на тлі повномасштабної війни, коли її вже стало важко ігнорувати.

Звісно, пріоритетною в цьому контексті є галузь охорони здоров’я, однак чимало людей схильні вважати, що і сфера культури тісно пов’язана з поняттям ментального здоров’я, а тому може стати однією з ключових у розв’язанні його проблематики. Адже мистецтво значною мірою є вираженням почуттів, емоцій, переживань, станів, тим паче музика.

Темі музики як інструменту внутрішнього відновлення ми присвятили цілу панель на конференції Neformat Music Unity 2024

З одного боку, таке вираження впливає на тих, хто його творить. З іншого — справляє враження на тих, хто сприймає та "зчитує" ці відчуття, слухаючи. Так чи інакше, взаємодія з мистецьким твором змінює емоційний стан людей. А вплив арттерапії не лише вивчають у психології, а й широко використовують як метод у психотерапії.

Музиканти — емоції — музика

Зараз, під час повномасштабної агресії, неодноразово можна почути про рефлексії війни. Однак чи реалістично так швидко осмислити настільки складне явище? І чи допомагає це в емоційному плані? Спробували розпитати самих музикантів, що стоїть за конкретно їхніми роботами.

Чи не найбільш символічно-глибинним релізом війни є альбом харківського постхардкор гурту Кат — "Поклик", який вийшов на самому її початку та створювався перед вторгненням, коли для багатьох повномасштабна агресія здавалася чимось нереальним. Звісно, можна сказати, що відрефлексувати тему війни був час ще з 2014 року, і Кат протягують цю нитку, навіть від іще давніших історичних подій. Та якось до болю актуально прозвучало в березні 2022-го:

Не бути собою — то бути дарма.
Ми чуємо гуркіт — то гуркіт гармат,
Усі, як один, зазнали втрат.
"Атлантида"

"Безпосереднього свідка подій війна не надихає. Надихає її пре- або постстан", — писав після блокади Чернігова в рецензії на цей альбом Єгор Фелюст, і резюмував: "Тільки справжні митці можуть передбачати трагічні події. Кат це зробили стовідсотково". Залишається лише погодитися з ним. Однак запитуємо в гурту, чи були в цьому пре- стані якісь емотивні рушії творчості, можливо, та ж тривожність.

"Я думаю, загальна ситуація в країні мала на нас вплив, — відповідає гітарист гурту Кирило Бренер. — Ми завжди співали (чи принаймні намагались) про актуальні речі та якісь власні рефлексії, тому стан, у якому Україна знаходилась 2021 року, став основним впливом. Деякі пісні були більш персональними, ніж соціальними, але тим не менш задум полягав у тому, щоб зобразити якийсь шлях нашої країни й наших людей — війни, смерть, боротьба…"

Кирило підтверджує, що тексти в них скоріше абстрактні, ніж конкретні й завжди оперували емоційним, а не раціональним:

"Оскільки вони писались, десь починаючи з літа 2021, дух майбутньої повномасштабної війни вже був присутнім у новинах і чим далі, тим більше було такої тривожності в атмосфері навколо нас. Усе це, звісно, знайшло відображення в текстах, бо ми дороблювали їх десь у жовтні-листопаді, коли та тривожність уже зростала експоненціально".

Проте зазначає, що музика не була для них способом боротьби з тривожністю:

"То — як завжди — лише рефлексія внутрішніх переживань. Принаймні я відчуваю так. Не знаю, що дає така рефлексія, просто інколи хочеться висловитись на якусь тему, а ми мали змогу робити це через музику. Можливо, у якомусь сенсі стає трохи легше".

Інша ситуація з концептуальним повноформатником метал-гурту Guerilla Noir — "Пил". Він сприймається як "фіксація моменту" нашої воєнної реальності, а точніше послідовності трагічних подій.

Як створювалася ця робота, розповідає ударник та засновник гурту, нині військовослужбовець, Денис Жуковський. За його словами, інструментальний матеріал для альбому музиканти писали без жодного уявлення про те, яким сенсом будуть наповнені ці треки. Адже перші чернетки стали з’являтися майже в той самий час, що і їхній ЕР "Into the Void" (2021), лірика якого, до слова, була присвячена проблематиці саме ментального здоров’я. Єдиним винятком став трек "Вирвані плити" — він написаний якраз під концепцію альбому з розумінням того, яку частину історії ліричного героя розповідатиме.

Не було в колективу одразу й розуміння формату релізу, тож певний час пісні просто накопичувалися. Так сталося, до прикладу, і з треком "Survive the Tide", що вийшов синглом восени 2022-го. Його текст писав вокаліст гурту Олександр Бретман на основі пережитого ним досвіду під час битви за Ірпінь.

"Зазвичай хочеться писати про те, що турбує в конкретний момент часу. Логічно, що в той період це була свіжа ментальна рана після початку повномасштабної агресії. Війну я зустрів в Ірпені, а через пару годин танки вже їхали по нашій вулиці та знищили половину будинку", — ділиться Олександр.

Денис же додає, що на той момент гурт уже розглядав можливість вкласти в лірику саме рефлексію на війну.

"Уже тоді в мене в голові формувалася концепція релізу про звичайну людину, яка переживає російсько-українську війну від її початку до своєї загибелі.

Важко сказати, якими засобами я послуговувався при написанні текстів. Єдине, що одразу здавалося необхідним — якомога більше відходити від класичної віршової структури. Поламані рядки репрезентують поламані життя. А жах, ненависть, агресія, сум та розпач так чи інакше супроводжують більшість із нас останні роки, вони відчуваються в повітрі, — тож задіяти їх для написання лірики видається завданням нескладним".

Денис Жуковський уточнює, що оповіді про певні конкретні події, звісно, прислужилися в процесі: зокрема, українських поліціянтів та активістів про тортури, яких вони зазнавали від окупантів у Херсоні ("Сира земля"), досвід людей із заблокованого Маріуполя та подальша доля перлини Азову частково лягли в основу треку "Підземелля мертвого міста".

"На мою думку, музика, або й ширше — будь-які художні твори про війну мають передавати хоча б частинку того, наскільки це чорні та безпросвітні події в житті людей", — підсумовує музикант.

Однак, навіть за дещо скептичного ставлення до спроб осмислення війни як явища всередині її часового проміжку, ніхто не заперечує того, що можна рефлексувати саме емоції, переживання таких реалій, і це буде достатньо переконливо.

Зліпком якраз емоцій та переживань часу війни є альбом "Горизонт подій, які не згадати" дарк-хардкор/скрімо гурту Derwisz.

Ярослав Місюренко, ударник Derwisz, підтверджує цю думку, адже більшість альбомного матеріалу була придумана та записана саме під час повномасштабної війни:

"На сцені, під час виступів, настрої нашої музики відчуваються ще сильніше, не тільки тому, що ми віддаємось творчому процесу під час гри наживо, але й через саморефлексію на теми того, про що граємо і, звісно ж, реакцію та фідбек публіки. Коли зал тобі відгукується, ти розумієш, що люди "читають" твої треки та усвідомлюють зміст, бо більшість слухачів — а це українці — наразі знаходяться в такій самій ситуації, як і ми".

Derwisz наживо в Одесі, квітень 2023-го

Для івано-франківського металкор-гурту Telema емоції — також важлива, якщо невіддільна частина їхньої творчості.

"Наш EP "Страх. Відчай. Лють. Гнів" — це буквально еволюція емоцій, які, думаю, багато людей відчували від початку повномасштабної війни, — зазначає Влад Кулій, вокаліст металкор-гурту Telema. — Емоції — це дуже важлива складова нашої музики та, особисто для мене, музики загалом. Якщо музика не викликає ніяких емоцій, не думаю, що тоді це можна назвати музикою".

Водночас Влад додає, що не лише хоче своєю музикою передати власні емоції, але і прагне викликати їх у слухача.

"Я, як автор текстів, пишучи лірику для нового треку, завжди намагаюсь вкласти в пісню певне емоційне забарвлення, викликане якимось явищем чи подією. До прикладу, на нашому дебютнику "Lost People Crying Loud" головною темою є брехня та лицемірство людей, а провідна емоція — це злість та обурення як рефлексія на зазначене.

Загалом творчість, як написання музики, так і її виконання на концертах — це спосіб висловити думки, що гризуть, а також вивільнити свої емоції фізично під час виступу. Кажуть, "викричатись" корисно, так от я для цього йду не в ліс, а на сцену чи репетиційну базу".

А от для Тараса Фіголя (ударника гурту) процес створення музики, за його словами, більше інтуїтивний, ніж свідомо емоційний. Проте концерти — це завжди про емоції.

"Під час живих виступів я відчуваю енергію від аудиторії, що створює в той момент якийсь особливий зв’язок між нами (музикантами) і ними. Це своєрідний катарсис, де я можу поділитися своїми емоціями та переживаннями, виконуючи пісні наживо, і спільно відчути їх із тими, хто прийшов послухати нас", — розповідає Тарас.

Лайв Telema зі студії Rakurs Records, квітень 2024

Здається, певною емоційністю завжди виділялася і творчість постметал/сладж гурту Azimut.

"Це не конкретна емоція, — уточнює вокаліст та гітарист Назарій Михайлюк, — а, імовірніше, певний загальний стан душі. Стимулюють меланхолія, біль, відчай, відчуття байдужості людства, втраченого часу, беззмістовності всього, включно з нашою музикою, але всупереч тому намагання прокричати все це. Звичайно ж, не обходиться без певних психологічних проблем, які також надихають на таку музику. Це і про безсоння, різні тривоги й панічні атаки, та й загалом вона просякнута мізантропією, це заглиблення в себе, подалі від зовнішнього світу".

Вихід повноформатника Azimut — "Stuma" (2023) припав на час широкого зростання внаслідок війни зацікавленості, зокрема, темами власного минулого, зв’язку з рідним краєм. Альбом, серед інших, порушує питання трагічної спадщини поколінь у плані того, як на буття конкретної людини впливає історія її роду. Атмосфера роботи тісно пов’язана з рідною для музикантів місцевістю Покуття. "Стума" — то старе українське слово, яке вийшло з ужитку, означає сутінки, напівморок, напівприсмерк, і добре передає настрій альбому. Назарій розповідає, що це слово з дитинства, адже використовувала його прабабуся.

"Наша творчість сприймається як певний відпечаток того часу і простору. "Stuma" — це музика, яка не хоче подобатись, вона навіть іноді може давити, на відміну від "Nun", який, попри тривалість, легко слухається, у ньому відчувається щось архетипне, релігійне.

Концепт альбому "Stuma" — це страхи загалом, темні речі особистого характеру та віхи історії життя. Наприклад, пісня "Стума" — про безсоння перед самим світанком, коли охоплюють різні панічні настрої, почуття провини за якісь древні речі, хвилювання за майбутнє. Це дуже дискомфортний стан, який хотілося б передати змінами темпу, дисонансами… "Обряд" — про пошук походження роду, трагічну історію поколінь", — розповідає Назарій.

Музикант також визнає, що для учасників їхнього колективу музика — це найперше катарсис, спосіб очищення від негативу та переосмислення власного життя і думок.

"Сьогодні життя в умовах війни має величезний стресовий вплив на психіку, — підсумовує сказане музикантами психотерапевтка Вікторія Шаповалова. — Ми звикли до того, що відбувається і можемо вже не відчувати, як потужно "на фоні" психіка обробляє інформацію із середовища. Невтомний процес сприйняття реальності диктує поведінку, і не потрібно відчувати сором за те, що хтось із нас може стати набагато тривожнішим, хтось відчуває потужний гнів, а в когось швидко розвиваються розлади психіки".

Вікторія вкотре нагадує нам уже звичний для тих, хто хоч трохи працював із психотерапевтами, постулат, що тривога і злість — абсолютна нормальна реакція на стрес.

"Але що, коли почуттів накопичується занадто багато? Перш за все, ми маємо прислухатися до себе — що б допомогло їх вивільнити. І часто музика стає тим самим супроводом психологічної самодопомоги, за посередництвом якого можемо здійснити очищення всередині себе — заспокоїти або підбадьорити свій емоційний стан.

Психіка використовує захисні механізми. Ми можемо навіть не розуміти, коли та як вмикаються, але вони помічні для того, щоб реальність не завела до важких психічних станів. Але коли стрес надмірний і захисні механізми мають бути включені постійно — це може призвести до руйнівних наслідків для нашої нервової системи. Ворог, що порушив наші межі безпеки та свободи, постійно тероризуючи нас, відтворює процес насильства, що призводить у багатьох до отримання психотравм. Творчість може бути тим способом, який дозволяє нервовій системі "розслабитись", побути в моменті та зменшити ввімкнення захистів", — додає Вікторія.

Психотерапевтка водночас додає, що цей процес часто не одномоментний:

"Для написання музики необхідний час, — коли митець внутрішньо проживає досвід і відрефлексовує його у власній творчості. Цією частиною своєї душі він ділиться з людьми, що готові прийняти та розділити внутрішній стан через призму власного досвіду".

На цьому завершуємо першу частину матеріалу, а в другій продовжимо досліджувати, як музика прислуговується слухачам і відвідувачам концертів, як військовим, так і тим, хто перебуває в тилу.

На обкладинці — фото Аліни Плеської