Заради людей та тварин: як музиканти-переселенці організували благодійну веганську кухню в Ужгороді

Бенджамін — родом з Австралії, рік тому приїхав до України і вирішив тут оселитись. Повномасштабне вторгнення не похитнуло його рішення — він залишився, а всі свої сили віддав волонтерству та наближенню перемоги. Зокрема й через створення благодійної веганської кухні в Ужгороді.

Історія Бенджаміна

"Хоча я прожив тут лише рік, Україна є моєю справжньою домівкою, я українець за вибором. Я також знав, що ніщо, що я міг би зробити в будь-якому іншому місці, не було б таким же значущим і вартим, як усе, що я можу зробити тут. Боротьба з російською імперською експансією зараз є найважливішою справою у світі. Я знав, що мушу залишитися, я не міг уявити, що буду десь ще, залишаючи свій дім і мою обрану сім’ю в їхній найважчий час".

24 лютого Бенджамін зустрів у Львові, гостював у друзів. Уже наступного дня вони вирішили поїхати в Ужгород, тому що це здавалося найбезпечнішим місцем у країні, щоби прояснити голову, перегрупуватися після шоку і стресу та зрозуміти, що робити далі. Того ж дня Бенджамін зв’язався з фондом "Повернись Живим" і написав текст для їхнього нового англомовного сайту, а його команда забезпечувала організації та вебсайту можливість впоратися з раптовим масовим сплеском інтересу міжнародної аудиторії. Також він працював у команді Svidomi_eng, Національного Агентства з питань Запобігання Корупції, співпрацював з Інтернаціональним легіоном ЗСУ та з ГО "Вектор Прав Людини".

Бенджамін на роздачі їжі в Ужгороді

Ще одним волонтерським проєктом став альбом Difference Machine, що вийшов на лейблі ELP.

"Все почалося з того, що я просто експериментував зі звуком у вільний час між волонтерством, використовуючи деякі звуки з відео, що здавались справді цікавими — наприклад, звуки сирен повітряної тривоги та церковних дзвонів, що гармоніювали по всьому місту на світанку."

Першу пісню він надіслав на лейбл ELP для включення в збірку, потім вирішив, що хоче створити за допомогою цих ідей і технік повний альбом, аби розповісти історії про Україну, використовуючи звуки України, а також зібрати гроші на армію та гуманітарні потреби.

Усе починається з ідеї (та однодумців)

Через 2 тижні після повномасштабного вторгнення, перші проєкти, над якими працював Бенджамін, почали сповільнюватися, тож він почав думати про інші потреби, які міг би вирішити в Ужгороді. Бенджамін, і сам будучи веганом, роками спостерігав за роботою провідної веганської організації "Кожна тварина", тож саме він подав ідею створення благодійної кухні Марго — активістці ГО, яка наразі є координаторкою всієї мережі благодійних веган-кухонь.

Марго разом зі своїм хлопцем Олексієм переїхали до Ужгорода з Києва в перші дні вторгнення. Вони, до речі, теж є музикантами, але дівчина займається творчістю тільки для себе, тоді як Олексій професійно заробляє музикою — викладає вокал та гітару й має гурт М.Others. 

9 березня в Києві відбулася перша роздача їжі від проєкту Веганська кухня України

На момент знайомства Бенжаміна з Марго та Олексієм проєкт Веганська кухня України (далі — ВКУ) уже стартував у Києві, Вінниці та Рівному. Згодом, окрім Ужгорода, до проєкту долучилися Одеса, Дніпро, Луцьк та Івано-Франківськ.

"Нас надихнув проєкт Львівська Веганська Кухня, який почав роботу у Львові. Ми подумали і зрозуміли, що могли б зробити схожий проєкт і в інших містах України. З початком повномасштабного вторгнення ми (ГО "Кожна тварина") почали допомагати тваринам-переселенцям, а згодом створили — Веганську Кухню України, у рамках якої ми годуємо безплатними веганськими обідами переселенців, волонтерів, тероборону, а також надсилаємо веганські продукти веганам та веганкам у ЗСУ", — розповідає Тамара, засновниця та очільниця громадської організації "Кожна Тварина".

До початку повномасштабної війни рф проти України ГО "Кожна Тварина" займалася в основному освітніми проєктами та акціями: волонтери читали лекції про веганство для навчальних закладів та бізнесів, запускали щотижневий безплатний курс "Веган-експрес", щонеділі організовували акцію "Відкрий очі", їздили по містах України в рамках Всеукраїнського веган-туру. Проте в лютому організації довелося призупинити більшість проєктів, щоби відповісти на нові виклики та допомогти переселенцям, і далі популяризуючи ідеї веганства попри війну.

"Бракує овочів, фруктів і грошей". Здоровий раціон для переселенців

"Нас годують, але далеко — дуже тяжко йти годину по спеці, а тут живе багато людей похилого віку, з інвалідністю та дітей. Також видають лапшу швидкого приготування, але хочеться різноманіття — овочів, фруктів, а самим це купити не вистачає грошей", — розповідає Олексій, який із початку повномасштабного вторгнення знайшов прихисток в Ужгороді, у Палаці дитячої та юнацької творчості.

Наразі тут проживає приблизно 200 осіб, які потребують допомоги та підтримки. Під пункти тимчасового прихистку переселенців переобладналися також ужгородські школи, спортивні зали, гуртожитки та всі інші можливі приміщення.
Тільки за офіційними даними, до Ужгорода переїхало майже 24 тисяч осіб. З першого дня вторгнення в найменшому обласному центрі країни, населення якого до війни налічувало 115 тисяч, почалася криза на ринку нерухомості. Попит на вакансії також досі перевищує кількість пропозицій. Саме через ці обставини в місті з’явилась велика кількість людей, що потребує доступної їжі.

Роздача веганської їжі в Падіюні

Це питання місцева влада розв’язує за допомогою харчових талонів, проте право отримати їх мають не всі, зокрема їх не видають чоловікам призовного віку. Також їдальні, у яких можна використати талони, та більшість волонтерських організацій зазвичай не можуть запропонувати повноцінного харчування для людей, що не вживають продуктів тваринного походження. Ці проблеми якраз і вирішує Веганська кухня.

"Бували такі обіди, що відразу хотілося майстер-клас із приготування цієї страви. Насправді освоїла кілька нових страв для себе завдяки кухні, це класно", — каже вегетаріанка Діана, що була змушена разом із родиною переїхати з Житомира.

Можемо припустити, що серед переселенців є значний відсоток вегетаріанців та веганів, адже, за даними дослідження КМІС, станом на жовтень 2020 року 11 % населення України не вживали м’яса, а 2 % не вживали жодних продуктів тваринного походження.
Важливо додати, що веганський раціон може задовольнити потреби не лише тих, хто з етичних міркувань відмовився від споживання продуктів рослинного походження. Він підійде вірянам різних конфесій та людям із непереносимістю лактози. Так, цього року Великий піст почався 7 березня, якраз у той час, коли багато хто був змушений покинути свої домівки.

Крім того, за даними ВООЗ, здоровий раціон для дорослої людини має містити фрукти, овочі, бобові, горіхи та цілісні злаки. До того ж фруктів та овочів на день треба вживати щонайменше 400 г, тобто п'ять порцій. І якщо традиційні роздачі безкоштовної їжі часто не можуть із цим впоратися, то для веганських кухонь ці продукти є основою меню.

Як працює волонтерська кухня

Першим місцем роздачі обідів в Ужгороді став сквер біля міської філармонії, а через тиждень після початку роботи один із волонтерів дізнався, що в Закарпатському обласному палаці дитячої та юнацької творчості (ПАДІЮН) орієнтовно 200 переселенців потребують гарячих обідів. Адміністрація закладу відразу погодилась на пропозицію волонтерів і виділила місце для роздачі. Таким чином обіди зараз роздають у двох локаціях. Графік залишається незмінним: кожного дня о 14 годині "на філармонії" 20 людей отримують порції веганської їжі, решту відвозять до переселенців у ПАДІЮН.

Так відбувається приготування їжі

У деяких містах ВКУ змогла знайти партнерські заклади харчування, які надали свої професійні кухні та обладнання в користування волонтерів, або ж на базі закладів із власним колективом готують благодійні обіди. Проте в Ужгороді такого закладу не знайшлось — усі страви готують волонтери на кухнях у себе вдома, або на кухні вдома в місцевого вегана Кирила — він надав її в щоденне користування волонтерів.

Спочатку робота кухні складалась із таких етапів:

• приготування їжі,
• доставлення на точки роздачі в каструлях,
• розподілення між людьми безпосередньо на місці роздачі,
• сервірування в багаторазовий посуд,
• повернення всього посуду на кухню,
• прибирання.

Цей спосіб був екологічним — майже не залишалось пластикових відходів, проте були складнощі з транспортуванням, а миття посуду займало багато часу. Не обійшлося й без облитих сочевичним супом салонів авто. Тож для збільшення ефективності та спрощення логістики тепер обіди відразу після приготування фасуються в одноразові бокси та відвозяться на місця роздачі.

Де шукати однодумців

У перший місяць роботи кухні доводилось робити багато незапланованих вихідних.

"На жаль, уже через тиждень роботи кухні в Ужгороді, усі активісти, з ким ми її започаткували, поїхали з міста, або не могли продовжувати допомагати. Тож я почала шукати волонтерів у спеціальних групах у телеграмі. Потрошку люди почали знаходитись, і кухня запрацювала більш стабільно. Наразі ми готуємо кожного дня від 30 до 100 порцій та маємо 57 волонтерів та волонтерок у координаційному чаті Ужгорода", — розповідає Марго.

Одним із тих, хто більше не міг волонтерити в Ужгороді, став Бенджамін. Він повернувся до Києва наприкінці квітня, проте не покинув проєкт — зараз у вільний час допомагає київському філіалу ВКУ.

Роздача веганської їжі поблизу ужгородської філармонії

Багато волонтерів доєдналися до готування після того, як самі отримали обіди. Зі старту проєкту волонтери роздрукували та розклеїли по місту листівки з інформацією, де та коли можна отримати безкоштовний веганський обід. Завдяки цим листівкам знаходились і майбутні волонтери. Більша частина з них — вимушені переселенці, є як вегани та вегетаріанці, так і всеїдні. Для невеганів проєкт дає змогу на практиці познайомитись із веганською кулінарією — досвідчені волонтери залюбки діляться рецептами та допомагають у приготуванні тим, хто раніше не був знайомим з особливостями веганської кухні.

"Багато людей переходять на рослинне харчування, але зіштовхуються по приїзду з тим, що в них по факту немає вибору, тому ВКУ — чудова альтернатива. Також це гарна можливість розвіяти уявлення людей про те, що рослинна їжа несмачна й не задовольняє почуття голоду", — розповідає ужгородська веганка Крістіна, яка допомагає в приготуванні обідів на кухні в себе вдома.

Гроші та звітність

Робота кухонь була б неможливою без фінансування — один обід обходиться приблизно у 20 грн, а одна посилка на фронт, якої вистачає на пару тижнів, — 500–600 грн. Гроші організація почала залучати через соцмережі, розповідає Тамара, очільниця проєкту:

"Нам донатять українці та українки, які хочуть підтримати ініціативу та вірять, що ми робимо потрібну справу. Також ми отримали гранти від трьох міжнародних фондів. Веганські виробники, у яких ми робимо деякі закупки, роблять для нас знижки, адже знають, що ми відправляємо цю їжу бійцям та бійчиням".

Зараз кількість донатів трохи зменшилась, але Тамара сподівається, що це тимчасово.

Вдячні бійці знімають фото та відео з отриманими посилками

На сьогодні ВКУ відправили понад 300 посилок веганам та веганкам у ЗСУ, приготували та роздали майже 17,5 тисяч безплатних обідів — з них в Ужгороді понад 5,5 тис. штук.

"Кожна тварина" щодня звітує у своїх соцмережах щодо кількості обідів, якими вдалося забезпечити нужденних. А для донорів, які залишили свої контакти після здійснення пожертвування на сайті, робить щомісячний звіт про витрати листами на імейл.

Як створити власну волонтерську кухню

Тож, як започаткувати волонтерську кухню у своєму місті? Можна написати на сторінку ВКУ та долучитись до вже існуючої кухні, або ж ініціювати створення такої в рамках проєкту. А можна зробити це самостійно, з нуля. Для цього потрібно:

Вирішити, кого ви хочете годувати. Можна годувати переселенців — тоді треба знайти центри допомоги переселенцям або місця їхнього тимчасового проживання. Також можна годувати бійців ТРО або людей похилого віку тощо.

Знайти фінансування. Зробіть пост у соцмережах, у якому розкажіть, чому вам потрібні гроші та як і кому ви зможете допомогти завдяки донатам. Попросіть знайомих та друзів поширити допис.

Знайти команду — розпитайте друзів, можливо, вони захочуть вам допомогти, або ж розкажіть про свою ідею в місцевих волонтерських чатах. Вам будуть потрібні люди, щоби зробити закупки, приготувати обіди, транспортувати їх на місце роздачі та передати тим, хто цього потребує.

Розробити меню. Придумайте список нескладних, бюджетних, але поживних страв та розрахуйте, яку кількість порцій вам потрібно приготувати та скільки на це знадобиться продуктів. Не женіться за кількістю порцій, обсяги завжди можна наростити. Не забувайте про білкові продукти та зелень:) А рецепти, за якими готує ВКУ, можна підгледіти тут.

Спробувати втілити свій задум у життя. Саме практика допоможе вам виробити власний, зручний та дієвий алгоритм роботи.

Для того, щоби координувати роботу кухні, навіть необов’язково перебувати в одному місті з волонтерами. Марго дистанційно організовує роботу всіх інших філіалів ВКУ:

"Наразі я координую кухні у восьми містах. У тих містах, де я координую кухні віддалено, волонтери самі закуповуються, шукають, де й кому роздавати їжу, придумують, що готувати — я лише шукаю волонтерів, коли їх стає мало, відправляю гроші за закупки та надсилаю фото готових обідів та роздач до смм-команди ВКУ".

Важливо налагодити комунікацію в чатах, скласти розклад роботи волонтерів та налагодити постачання продукції від благодійників — а далі, як показує досвід ВКУ, команди вже самоорганізовуються.

Матеріал вийшов завдяки підтримці медіа-інституту FOJO.

Фото Ксенії Янус та архів ВКУ