Колись давно, один маленький хлопчик років восьми кілька місяців ходив у місцевий будинок піонерів. Там він не розумів, для чого йому дали дивну дерев’яну дошку з дивною декоративною різьбою — прямі лінії, мов лади на гітарі, але глибокі. Він не розумів, чому її кличуть пральною дошкою і як тоді можна на ній грати, тим паче його улюблену тему з Сімейки Адамсів — тріск та й годі. А гурт Zwyntar розуміє, хоча й дошка в них дерев’яно-металева.
