Село Близнюків — Власне Нічого і Не Відбулося (2025)

Знову весна, і четвертий студійний альбом харків’ян Село Близнюків, натхненний її приходом, актуальний як ніколи.

Село Близнюків — це проєкт харків’янина Ігоря Литвиненка, заснований у 2021 році. За відносно короткий час гурт вибудував насичену дискографію: чотири студійні та один концертний альбом. Водночас їхню музику складно зафіксувати в межах одного жанру, хоча формально Село Близнюків часто й зараховують до інді-року. Насправді це радше гнучке жанрове поле, де переплітаються дрім-поп, шугейз, брит-поп, брит-рок, нью-вейв та інші відгалуження альтернативної сцени.

"Власне Нічого і Не Відбулося" (2025) — останній на цей момент альбом гурту, натхненний естетикою 80–90-х, що поєднує в собі шугейзову розмитість зі стриманістю брит-попу. Особисто для мене цей реліз має звучання вінілової платівки: тепле, трохи приглушене, з відчуттям часу, який ніби осів у самому звуці.

Альбом також доступний на всіх стримінгах

Як стверджують музиканти, цей альбом про весняне пробудження. Він народжувався темною, холодною зимою і поступово розквітав разом із першими теплими днями. Його композиції ніби йдуть паралельно з реальністю: тане лід у дворі, вулиці повільно оживають, повітря наповнюється запахом вологи та молодого листя. Від дрімоти коріння до буйства квітів — альбом проходить усі стадії цього метафоричного розквіту.

Водночас для мене це музика НЕ для фону. Вона не проситься в навушники під час поїздки в метро чи тренування. Найкраще альбом працює в ситуації усамітнення: коли слухаєш його наодинці із собою, у другій половині дня, сидячи десь на лавці в парку.

Альбом також вийшов лімітованим накладом на касетах за підтримки лейбла СТУС (оригінальний цифровий реліз здійснив лейбл electricity)

Інтро "Молитва" одразу занурює слухача в тривожний стан. Церковні дзвони і спів можна трактувати як відсилки до релігійної філософії, але водночас вони працюють і як суто психоделічний прийом — індукція трансу. Альбом ніби бере слухача за руку й виводить із побутової реальності в інший, космічний і сакральний простір.

Цю браму остаточно відчиняє трек "Душа". Це явно не пісня, що лежить на поверхні. Вона жанрово тяжіє до дрім-попу з елементами шугейзу та брит-року, але головне тут — робота з контрастами. Повітряний, тягучий вокал ніби розчиняється в просторі, тоді як багатошарові гітарні партії створюють щільну текстуру, яку підтримує стабільна й дещо строга ритм-секція.

Далі стає помітно, що альбом концептуально ніби розпадається на дві частини: інфантильну та філософсько-серйозну, яка діє як холодний душ. Село Близнюків залишаються в межах жанрово стабільного інструменталу, але водночас дедалі більше зміщують акцент на слово. Після "Моє життя" слухач буквально застрягає "по коліна в землі" — і далі рухається вже без спротиву, пливучи за заданою течією, приймаючи обставини як належне.

"Земля" звучить як щоденниковий запис маленької людини у великому світі. Це пісня про ілюзію свободи: ми звикли називати себе вільними, але водночас існуємо в межах чужих рішень і структур. Ми говоримо, що є режисерами власного життя, проте проживаємо сценарії, написані не нами. Саме тут альбом найбільш чітко формулює своє головне запитання: хто ми на цій землі — головні герої, статисти чи щось між цими ролями?

У "Щось відбулося" настрій зсується в бік документальності. Пісня вириває слухача з абстрактного простору в конкретний людський досвід. Передостанній трек, своєю чергою, знімає фокус з індивідуального й говорить уже про колективне: не про депресію однієї людини, а про втому цілого покоління. Можливо, це алюзія на 80–90-ті як стан постійної нестабільності, але водночас і на збережену, хай мінімальну, жагу до життя та надію на розквіт.

Фінал альбому залишається відкритим. Космічний, електронний саунд звучить так, ніби запускає умовну ракету під назвою "Життя" у відкритий простір. Озираючись назад, ти ніби переглядаєш усе прожите разом із цим альбомом — усі стани, сумніви й думки, які він поступово накопичував.

На обкладинці альбому, де, до слова, зображений Харків, гурт підкреслив атмосферу безмежності, мрійливості й певного лімінального простору

У підсумку в голові залишається просте, але тривожне запитання:

"Можливо, це все був сон? Можливо, власне нічого і не відбулося?"

Саме ця невизначеність і є головним результатом альбому. Він не дає відповідей, але залишає по собі низку запитань.

Село Близнюків у мережі:

Instagram