Ooze — Shivers (2020)

Сьогодні лейбл RobustFellow презентує другий мініальбом гурту Ooze, що встиг за рік досить сильно змінити звучання. Розповідаємо, чого варто очікувати від цієї роботи. 

Пам’ятаєте це майже біблійне: "порівнюй себе з собою, а не з іншими"? Слухаючи реліз Ooze "Shivers" — вже другий на рахунку гурту з Василькова — порівнювати з іншими і не виходить, навіть попри таке бажання. А от щодо порівнянь із попередньою роботою музикантів (зведеною так само на LipkyZvukoZapys і виданою лейблом Robustfellow), — так, бо змінили напрямок досить помітно. Хоча, пам’ятаючи про те, що хлопці, за власними зізнаннями, не утискають себе обмеженнями, вільно експериментуючи на жанрових межах, чи не зухвало взагалі казати про жанр?

Реліз сприймається як одна суцільна пісня, забарвлена змінами настроюю і станів свідомості, але він геть не простий. Під кінець прослуховування я опинилася у дещо розгубленому стані: наприкінці альбому подорож мала б закінчитися, а слухач — повернутися у реальність, але з "Shivers" ситуація протилежна. Після прослуховування релізу складається враження, що подорож щойно розпочалася, і це провокує переслухувати "Shivers" знову і знову, щоразу відкриваючі нові змісти, — ніби копирсаєшся у численних шарах власної підсвідомості. "Shivers" — альбом-подорож, подорож у власні глибини, до власного підсвідомого. Альбом — построкова симфонія з елементами психоделії, подекуди навіть з вкрапленнями фолку та заграваннями з ембієнтом. Після майже двадцяти однієї хвилини щільного звуку, що хвилею ллється на слухача, викликаючи цілу низку бентежних асоціацій, подорож не завершується, а лишень починається.

Дебютний альбом гурту

Мініальбом, на відміну від першої роботи колективу, інструментальний. До Максима (гітара), Єгора (бас) і Жені (ударні) цього разу приєдналася скрипалька Наталя Івасюк. Скрипка, якою Наталя майстерно володіє, перебирає на себе функції голосу, утримуючи увагу слухача і слугуючи стрижнем, що на ньому тримається весь альбом. Інструмент кличе нас на вершину гори ("Hankering for the Mountaintop"), виводить з полону отруйних амбіцій ("Ambitions Blight") і супроводжує в процесі усвідомлення того, що смерть і занепад — лише хибні та примарні відчуття ("Faulty Feeling of Demise"), породження сповненої ілюзій свідомості.

Моє початкове враження від релізу, як від суцільної довгої пісні-подорожі (бентежної подорожі), виявилося цілком закономірним. Я дізналася від учасників гурту, що запис робили в один дубль, як у старі добрі часи. Це для сучасних музикантів сміливий крок. Те ж саме можна сказати про експерименти з напрямком: дійсно сміливо вдаватися до них на другому альбомі, що його, як прийнято вважати, записувати найскладніше.

Бентежна подорож починається з "Got a Long Journey Ahead" — прелюдії до занурення у глибини власного підсвідомого. Обережні перші кроки та знайомство з собою, з власними гранями. Трохи з насторогою, навшпиньках, напомацки — чи реальне все це?

"Hankering for the Mountaintop" — сходження на умовну священну гору. Через назву не можу не згадати "Священну Гору" Алехандро Ходоровскі. На мій погляд, поєднання візуального ряду стрічки з треками з "Shivers" могло б стати вдалим комбо.

"Ambitions Blight" — найменш спокійна композиція на альбомі. Неспокій починається з перших секунд треку: скрипка десь із пів хвилини захлинається монотонно повторюваним, дисонуюче-істеричним, наростаючим у закручений, наче спіраль, малюнком. Наче шторм у Вальпургієву ніч. Ефект підсилює тривожний, настирливий ритм ударних. Малюнок змінюється, а тривога — ні.

"Faulty Feeling of Demise" — атмосферний трек, із задумливо-похмурою, після попередньої доріжки, скрипкою. Визначити якийсь один настрій композиції важко, у хорошому сенсі сказаного. Та і довжина її дозволяє вкласти більш як один меседж, зробивши трек багатошаровим. Одинадцять хвилин — це не дуже, м’яко кажучи, хітовий формат, і навряд чи б таку довгу композицію взяли б в ротацію на популярній радіостанції, але, на щастя, ще є музиканти які мають достатньо сміливості для того, щоб записувати довгі інструментали. Для поціновувачів EP неодмінно буде помітним.

Це багатошаровий реліз, однозначних і вичерпних відповідей від першого прослуховування якого чекати не слід, ані у жанровому, ані в інших сенсах. Але саме багатошаровість і змушує знову і знову розпочинати цю подорож музичним ландшафтом, знову повертатися до "Shivers", занурюючись у його бентежну розповідь, на передній план в якій з черговим прослуховуванням виходить щось нове. Мистецтво має заспокоювати збентежених і бентежити спокійних. І Ooze на своїй свіжій платівці дуже вдало втілили цей принцип.

OOZE — український мультижанровий гурт, який сформували наприкінці 2018 року Максима Салов, Єгор Друзенко та Євгеній Хрулов. У вересні 2019 року гурт випустив свій перший матеріал у вигляді музичного кліпу на "Pillars of Creation", який є піснею з дебютного EP, "Cableway", випущеного пізніше того ж року. 31 жовтня OOZE підписали контракт з українським лейблом Robust Fellow Prods, за підтримки якого у 2020 році гурт випустив другий EP під назвою "Shivers". Окрім того до складу колективу приєдналася скрипалька Наталя Івасюк.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Ooze у соцмережах:

https://instagram.com/oozeband
https://t.me/oozeband
https://www.facebook.com/oozegang