Chasing Embers — Beckoning Call (2019)

Світ Бітлз без Бітлз. Це опис під новою роботою "Yesterday" авторства Денні Бойла — романтичною комедією про те, кому випав шанс виконувати на сцені пісні легендарного гурту, якби він не з’явився. Відштовхуючись від цієї думки, як ви уявляєте музику без найвідоміших її імен? Як би все виглядало без Елвіса, Цепелінів, Металіки, Нірвани? Хто спроможний зайняти місце Луї Армстронга, королеви Елли Фіцджеральд або Пацючої зграї? Я також не можу не те що знайти відповідь — навіть близько до неї підібратись.

Та ви навряд чи думаєте, що цей вступ був тут просто так, звісно? Він зобов’язаний зацікавити читача, у нього в мізках повинен з’явитись знак питання та жага дочитати текст якнайшвидше, щоб досягти розв’язки та відповіді, немов у найбільш клішованому детективі — затягує, попри загальну банальність та шаблонність розповіді.

Будь-яке бажання творити як "band name" світовою критикою називається рівайвлом, у кращому випадку. Трохи сіріших відтінків ситуація набуває, коли жанр намагаються реанімувати. Зовсім все погано, коли гурт звинувачують у тому, що він йде слідами "band name".

Цікава ситуація з новачками Chasing Embers, котрі про себе більш-менш встигли заявити на столичній сцені декількома синглами та парою відео, починаючи з 2016-го. Восени цього року гурт відправляється у спільний український тур з Esquizet, щоб презентувати слухачам дебютну платівку "Beckoning Call", про котру нижче і буде мова.

Прес-реліз каже, що Chasing Embers грають альтернативний метал з інфлюенсами ню-металу першої половини 2000-х, при цьому не згадуючи, що вони всіма силами намагаються робити як одна, може, не культова, але дійсно велика команда.

Про гурт

Chasing Embers були створені у 2016 році силами ударника Владислава Посполітака, котрий повністю займається написанням інструментальної частини. Зокрема, всі пісні, окрім "Carnage" (авторка — Юлія Талліна, вокалістка) були написані ним. Наразі склад гурту наступний:

• Юлія Талліна — вокал
• Олексій Гранкін — гітара
• Олександр Загоруля — гітара
• Владислав Качановський — бас

Про музику

Гітари та вокал для альбому були записані на Morton Studio. Запис ударних відбувався на Kaska Records. Макс Мортон займався зведенням, мастерингом та записом партій бас-гітари на альбомі, оскільки на той момент, місце басиста було вільне. Редактура інструментів виконана Дмитром Кімом.

Бажаєте огляд "Beckoning Call" одним реченням? — "Evanescence без властивої їм готики, але із готикою Cradle of Filth та спробою інтерпретації народних мотивів сходу". Звичайно, цю суміш важко якось упорядкувати та звести до чогось одного, щоб добре засвоїти, тож давайте по пунктах:

1. Перша очевидна проблема — надмірна тягучість. При звичному хронометражі у 44 хвилини такого не повинно бути, а альтернативний рок на 6 хвилин (коли це не Deftones) надто нудно звучить. У ньому немає розвитку, йому не вистачає чогось чіпляючого, це немов сир із піци чи пасти.
2. Дещо цікаве ви зможете віднайти тільки у третьому треці "Spiritual". Там присутні східні наспіви, тематична перкусія та шаманські ритми для ритуальних танців навколо багаття.
3. Ближче до середини думка про стагнацію альбому стає все більшою і більшою. Всі його композиції виконані десь в однаковому проміжку bpm — від 90 до 120. Ті ж рифи, ті ж вокальні партії та ходи. 20 хвилин минуло, а в голові не залишилось поки нічого.
4. Навіть при наявності цікавинок, вони все одно тонуть у загальній сірості. Не рятують ситуацію соло, не рятують брейкдауни та наміри загравання з ламаними ритмами та розмірами. Не рятують і балади.

Окремо хочу згадати про мелодійність, точніше її відсутність. Ню-метал/альтернативний рок/альтернативний метал ранніх 2000-х (друга хвиля, якщо вірити Сему Дану) від свого попередника відрізнявся мелодійністю, а агресія та грув відійшли на другий план. "Beckoning Call" хоче бути таким, та чому не може — окреме питання, на котре я, на жаль, дати відповіді не можу.

Аналогічно ситуація складається і з вокалом — задатки у Юлії є доволі непогані, та водночас відчувається якась нерішучість разом із намаганням стрибнути вище голови. Голос немає глибини, він лежить на поверхні. Його важко відділити від інструментів.

Про відео

Це міцна сторона Chasing Embers, але і тут із повтореннями. У першому, на трек "Silent House", виданому 10 місяців тому, вже була гарна картинка із нервово-рваними переходами, штампованими бляклими тонами та пісними кадрами: як співає вокалістка, як грають гітаристи, як грає зі спини ударник.

"Spiritual" виводить все на вищий рівень. Тут вже є сюжет, гарно пропрацьовані костюми та грим. Знову-таки, не без ляпів, як-то зайнятий грою гітарист під дощем, такий собі привіт із 2009, але нічого, як мінімум, це своєрідна ностальгія та її трактування.

Епілог

Chasing Embers не можуть похизуватись чіпкими хуками, регаліями та досягненнями, у них відсутня довіра, як така, тоді що їм втрачати? Є цікаві ходи, є гарно зіграні соло, та це ніщо, крапля в морі посеред 5-6 хвилинних нудних треків.

Їх варто похвалити за гарні відео. Буду щиро радий, якщо все зроблено за мінімальний бюджет або взагалі за DIY-канонами. У протилежному випадку не бачу сенсу взагалі якось схвально говорити про LP. Адже і в тих же Beyond The Pleasure багато гарних дорогих відео, але що з того?

Чудово, що Chasing Embers намагаються відійти від жанрових кліше, та це поки виглядає не дуже вдало. Навіщо мені калька на Evanescence, поки є самі Evanescence? 

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Chasing Embers у соцмережах:

https://ffm.to/beckoning-call

https://chasingembers.live/
https://www.facebook.com/ChasingEmbersUA/
https://www.instagram.com/chasingembersua/
https://twitter.com/chasingembersua
https://www.youtube.com/c/chasingembers
https://open.spotify.com/artist/1liwWDNbXG5qcVBm0ES0Nb