The Glass Beads — Therapy (2020)

Наприкінці жовтня 2020-го український колдвейв дует The Glass Beads випустив дебютний альбом "Therapy". Що одразу може зацікавити потенційного слухача, так це лейбл, на якому вийшов альбом — Fabrika, який можна назвати чи не найяскравішим феноменом у похмурій та навкологотичній музиці останнього десятиліття. На рахунку саме цієї грецької формації релізи Lebanon Hanover, She Past Away, а засновники Фабрики — гурт Selofan. Отже, сусідство на лейблі з провідними гуртами жанру викликає неабиякі очікування від альбому, тож придивимось уважніше та розберемося, які очікування дует зможе виправдати, а які — ні.

Естетика альбому витримана в дусі 20-х років минулого сторіччя, що найбільше помітно, як не дивно, не в музиці, а в супутніх візуальних матеріалах до альбому. Гурт претендує на переосмислення кінематографічної естетики німого кіно крізь призму досвіду 21-го сторіччя. Теми для текстів стандартні, якщо не банальні, для жанру — меланхолійні життєві історії, пошук та прийняття себе. Чуттєвий спектр, що розкривається теж не виходить за рамки звичного: біль, гнів та надія.

Уже після позверхнього знайомства з творчістю The Glass Beads постає справедливе питання, чим саме колектив зачепив греків? Моя суб’єктивна думка — він став чимось середнім між яскравими індивідуальностями старих підписантів лейблу — слухачі можуть на одному альбомі нового гурту почути вже звичний саунд, мелодійні ходи, навіть манеру вокалу. Нічого, що спричиняє відторгнення, дивує, тільки якісне відтворення знайомих працюючих патернів. В описі до альбому виконавці (чи лейбл?) наголошують на слов'янських рисах, що створюють цілісний образ — але де вони заховані? Можливо, вони настільки звичні людині, яка перебуває в слов'янському контексті, що й не помітні зовсім, чи, може, насправді їх на альбомі й нема? І якщо музичні рішення розчиняються серед постійно наявних схожих на лейблі, то одна риса впадає в око — брак самоіронії, що так притаманна Lebanon Hanover та Selofan — може, саме це і є слов’янським колоритом?

Підсумовуючи, яким же вийшов альбом загалом: таким, що не викликає яскравих емоцій, трепету, але й не є дратівливим, не відвертає на себе основної уваги, плавно перетікає з інтро в останній трек. Лонгплей технічно майстерний, якісний та вкрай легкий, чудовий претендент, щоби стати фоновою музикою для посиденьок із друзями в барі чи вдома.  Зрозумілий вибір для лейбла, який вийшов з андеграунду та впевнено крокує в напрямі комерції та до мейнстримного слухача. "Therapy" — це симуляція слов’янської ідентичності, вирощена на ґрунті тенденції копіювати західне. Невдала репрезентація українського, яка представляє його переосмисленням та спробою наздогнати давно неактуальні європейські тренди, потрапити в потік, який уже зник із поля зору.

Отже, дебютник має сподобатися невибагливому слухачеві різної похмурої музики, чи фанату лейблу, незнайомому з пострадянськими реаліями. А якщо ж ви бажаєте відкрити для себе готичний гурт, що робить свою музику за всіма канонами жанру, але водночас не втрачає привабливого та іронічного слов’янського колориту — в Україні є старожили сцени — The Nightchild.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

The Glass Beads — український колдвейв/постпанк дует, який утворили композиторка та вокалістка Марина Рублевська та гітарист Марк Аршинніков. Дискографія нараховує один мініальбом та LP. Наразі співпрацюють із грецьким лейблом Fabrika.

The Glass Beads у соцмережах:

https://www.facebook.com/theglassbeads
https://www.instagram.com/theglassbeads/
https://theglassbeads.bandcamp.com