Макс Товстий (The Heavy Crawls): Шкода, що на виступах не було брата
The Heavy Crawls цього року відіграли масштабний тур вихідного дня: київський блюз-рок гурт відвідав 9 українських міст — Кам'янець-Подільський, Хмельницький, Тернопіль, Рівне, Житомир, Львів, Луцьк і Київ — та поділився враженнями від планування і фактичної реалізації цієї музичної подорожі.
Нещодавно ми публікували великий матеріал про те, як українські клуби виживають під час війни та як долаються наслідки кризи, що тягнеться ще з часів Ковіду. Зараз же поглянемо на ту саму історію, але з погляду вже музикантів, які в цих закладах виступають.
Також організатор столичних блюз-джемів, засновник лейблу Electric Experience Records. Ще виконавець відомий за проєктами Turnaround, Lucifer Rising, 7 Inch Interstellar Locomotive, Blues Association та, з недавніх пір, Reprise.
— Чи вдалось відвідати всі бажані міста?
— Ні. Планували ще Чернігів, але, мабуть, організатор передумав. До війни найчастіше (окрім Києва) я виступав там, у Рівному й ще кілька разів у Краматорську. Ми б хотіли й там пограти, але багато закладів не працюють.
Ще я б хотів пограти в Миколаєві, Одесі, Дніпрі, Харкові, але… Насправді наш барабанщик був "на підміні", так як Тобі залишив країну на початку війни. Андрія я знаю давно, він погодився, але за умови, що будемо грати лише вихідними й 8 концертів. Ми відіграли 9, і лише тому, що дев’ятий був у Житомирі, а це поряд із Києвом та й умови були дуже привабливі.
— Від яких чинників залежав вибір міст та концертних майданчиків?
— Оскільки ми їхали на моєму авто, то хотілось не сильно витрачатись на пальне. Потрібно було продумати якнайкраще з фінансової точки зору, адже ми ще частину грошей передавали на ЗСУ. Ми б хотіли пограти в тих містах, про які я вище писав, але, скоріш за все, це було б у мінус + великий шанс, що концерт міг бути скасований через повітряну тривогу. Але не виключаю, що ми там ще пограємо.
Виступ гурту в Тернополі
— Чи не було бажання зробити тур безперервним? Чи не бачите сенсу грати в будні дні? Та чи є для цього взагалі можливості?
— Я би грав по 3–4 концерти на тиждень, але розумію Андрія, для нього музика — хобі, і є робота, за яку він отримує зарплатню. До того ж не всі заклади працюють у будні дні, деякі лише на вихідних проводять івенти. Також у мене два коти, яких я люблю як дітей — я б не зміг їх так надовго залишати. Навіть коли нас вдома не було з дружиною (вона була нашим фотографом), то друзі наглядали, а уявіть довше бути без них!))
Коли я виступав у Європі, то тур був безперервний, а коли після концерту, наприклад, у Хмельницькому я до комендантської встигав приїхати додому, у цьому також є плюси.
Якщо говорити про фінансову складову, то цей тур нам не приніс багато грошей, він був спрямований на рекламу нового альбому, набір контенту (в нас багато фото, відео й аудіо з концертів) і збору коштів для армії та продажу мерчу, у тому числі і благодійного.
Останній альбом The Heavy Crawls вийшов у серпні цього року
— Як змінився формат проведення концертів у порівнянні з довоєнним часом (час проведення, питання безпеки)?
— Деякі заклади затримували концерти в разі повітряної тривоги, але нам пощастило, її не було під час концертів, лише на саундчеках. У Кам'янці, Луцьку, Тернополі, Житомирі концерти проходили в підвальних приміщеннях, точніше перші три були дійсно сховищами, у яких проводили івенти. Ми ні разу не переживали за це й почувалися в безпеці, хоча виступати в таких умовах морально тяжко.
Я вже писав, що мій брат на передовій, я дуже за нього переживаю. Він вбивав загарбників, а ті вбивали його знайомих і друзів, він ризикує своїм життям. Я б хотів, щоби він побував знову на моїх виступах, які йому завжди подобалися. Тяжко бути на сцені, думаючи про це все і про війну. Хоча ми робили гарну справу, і якщо це хоча б трошки допомогло нашим захисникам і захисницям — ми дуже раді цьому.
Якщо говорити не про війну, то змінилось ще те, що я, нарешті, отримав права й купив перший автомобіль, тепер я вожу стільки обладнання, скільки захочу! У Києві в мене були три гітари, купа педальок, мікрофонів, комбік, тарілки й мерч. Це суперзручно! Коли не було змоги везти своє раніше — писали райдер, але часто щось ішло не так. У цьому турі було класно все й ми звучали як на альбомі, хоча деякі звукорежисери були, як би це сказати, не дуже професійними, але навіть так звук був якісний і "наш".
— Про концерти домовлялись напряму з клубами або через місцевих промоутерів?
— І так, і так. Десь нас запросили самі, десь нас порадив наш знайомий орг Віталік із Кам'янця, який нам зробив концерт і допоміг із кількома виступами. Цікаво, що, коли він казав "ось це класна група, у них тур, візьміть їх пограти", нас одразу погоджували. А коли я писав — не відповідали на повідомлення.
Як я й думав, повні зали були в Рівному й Києві. Якби не війна, було б ще більше людей, можливо, б і місця не вистачило. Втім, усі концерти пройшли досить непогано, думаю, що в майбутньому попрацюємо.
Мерч гурту
— Чим відрізнялись локації в різних містах? Наскільки ці відмінності були зумовлені безпековими особливостями міст?
— Я чесно хвилювався за столичний концерт, адже в Пепперсі великі вікна і прямо на сцені. Тому, у разі чого, концерт би скасували.
Щодо звуку Київ — найбільший фаворит, у Вінниці взагалі не було концертів до нашого в закладі, де ми грали. Але звучало все добре. Звукорежисера й моніторів не було, виручали мої in-ear. У рідному Кам'янці були лише колонки та пульт, але все моє студійне обладнання там, тому я привіз навіть барабани. Звук теж був класний. Але класний "лампово" і як квартирник, а в столиці потужно, голосно, якісно. А ще дим, світло. Ну, Пепперс — це топовий клуб, там і зірки часто виступають.
— Який був настрій на концертах?
— Ми раді, що принесли людям хороші емоції в такий час. У нас "на біс" була ще одна довга пісня, де було і драм соло, і гітарне соло, і джем. Наприкінці я грав Гімн і люди вставали. Я його давно граю на концертах, але саме в такий час це було щось особливе. Часто нам дякували, казали, що через війну депресія, поганий настрій, а так наша музика дарувала радість.
У Києві мені теж було грати сумно, бо ще до війни ми в Пепперсі робили круті концерти і все було так радісно. А так ніби той же заклад, але щось не так. Людей багато, але не як до війни, не вистачало багатьох друзів, які за кордоном або на фронті, або в інших містах, не вистачало бачити брата.
Наступний тур уже буде після перемоги, усе ж це досить складно й потребує багатьох зусиль.
Фото надані гуртом
