True Tough: Не бачимо прогресу сцени, який би привертав нових слухачів
Їх називають однією з найважчих хардкор-метал банд Києва, столичною мош-машиною та відносять до молодої крові вітчизняної панк-сцени. Прийшла пора поговорити з командою True Tough про те, що ними рухає та якою вони хочуть бачити українську музичну сцену.
Почав активно виступати та видавати релізи з 2019 року. Дискографія нараховує кілька синглів і мініальбом, у яких команда співає про особисті почуття й емоції та соціальні проблеми, що існують у суспільстві. Гурт також часто концертує й загалом є активним гравцем локальної сцени.
На запитання відповідали гітарист Ростислав Морванюк та вокаліст Роман Ткачук.
— Почну зі свіжого. На початку липня Ростик на своєму Ютюб-каналі опублікував доволі критичний відгук про Kharkiv Hardcore Fest 2021. Якою була реакція на нього організаторів, інших музикантів чи просто слухачів, та якою була, власне, першочергова мета критики?
Рома: Багато музикантів нас підтримали, також варто згадати останній епізод подкасту "Галас" (S06E4), де також висловлювалась підтримка щодо деяких тез із відео. На мою думку, тільки через призму критики можливо якісно покращити стан сцени, стати краще. Дивлячись на останні 5–10 років, ми не бачимо прогресу, який би привертав нових слухачів, а в той самий час на заході хардкор/панк/метал сцена продовжує розвиватися (варто лише подивитися лайви з каналів hate5six, 197 media, щоби зрозуміти різницю у якості фестивалів). І на мою думку, це не питання геолокації, адже майже всі фестивалі проходять у містах-мільйонниках.
Ростик: Мета критики в тому, щоб усі застарілі косяки не вважалися нормою. Типу "це ж DIY". Я хотів акцентувати на недоліках, які можна легко виправити та зробити краще для всіх. Для організаторів насамперед. У нашій країні підіймати болючі теми й щось хейтити нормально, поки це не торкається вас особисто. Ось коли всі тикають пальцем і кажуть "чуваче, це відстій", то, звичайно, образи з‘являються й люди намагаються довести, що "це не я такий, то у вас не так". Були всі умови зробити краще, але вийшло, що вийшло. Радий, що хоч привернув увагу до фесту більше, ніж самі організатори (бо реклама, то, певно, не тру).
Роман — по центру, Ростислав — крайній справа
— Опишіть ідеальний хардкор фестиваль в українських реаліях. Як ви його уявляєте і як би ви самі його провели?
Ростик: Чекаю на вересневий Фантазм фест, таке собі "відродження" Маяка. Досить гучно й гарно. Привертають добре увагу. Кредит довіри дуже великий. Певно, ідеальним я би бачив в українських реаліях фест із цифрою 250+ відвідувачів. Гарною рекламою. Грамотними постами та продажами квитків. А також із чітким місцем події. Того б уже було достатньо. (Про гурти, певно, не потрібно казати, це стандарт, що склад повинен бути приваблюючим).
Чи провели би самі, гадаю, що поки ні, але хто знає. Можливо, пост директора хадкору буде посунено постом бітдаун професора)))). Хто зна.
— За останній час одразу кілька дівчат підіймали питання про те, що перебувати під сценою на окремих командах для них фізично небезпечно через надто лютий мош. Що думаєте про цю ситуацію?
Ростик: Вважаю, що кожен відпочиває на концертах і відривається по кайфу. Сейфті плейс завжди є. Приходьте до "рівних" організаторів, і все буде супер.
— На відео про Харків Хардкор фест звучала фраза "не по панку". То який він сучасний український панк і що йому дозволено?
Ростик: Панк уже не є тим поняттям як раніше. На мою лише думку. Не всі хочуть радуватися десятьом людям на концерті, які слемляться під тебе, бо іншого вибору немає. Майбутнє за 044 панком, або за О.С. панком (хоча всі називають то хардкором). У них є стиль, на них хочеться рівнятись і з ними хочеться працювати. Noise Bomb, тру метал панк. Вбивали на концертах раніше. Diversion також. Ось то є панк. Rude Riot, які заставляють тебе підспівувати. Ось, що є тру. Але, на жаль, усі проявляють мало активності, хочеться бачити та чути хлопців частіше. Хай будуть менші релізи чи просто інфа про вас. Але ви є, вас бачать і пам‘ятають. Звертайте на себе увагу! Ось основна ціль панку, звертайте на себе увагу!
— Чимало відвідувачів ваших концертів відзначають зіграність команди та вдалий стейдж презенс вокаліста. Чи є якісь гурти або окремі виконавці, на яких ви в цих питаннях орієнтуєтеся? Що саме від них переймаєте?
Ростик: Дуже приємно це чути. Радий, що наші старання помітно. Бо коли витрачаєш багато часу й сил на музику, намагаєшся підтягнути й себе, і всіх, щоби було по кайфу, то забуваєш, з чого ви почали й до чого дійшли. Власні зусилля, біль, сварки та інше йдуть тільки нам на користь. Я орієнтуюсь на Knocked Loose і ще купу інших команд, які мають успіх у Європі/Америці. Дивіться, пристосовуйте й буде вам щастя.
Рома: Я не можу сказати, що орієнтуюсь, але дуже люблю "стильні" лайви, коли виступ — це частина музики та її промоушену. Серед вартих уваги гуртів/виконавців можу виділити: Deafheaven, Slaughter To Prevail, Drain, The Chariot, Mayhem, ще молодого Менсона обожнюю. Напевно, саме з них я підсвідомо копіюю ті чи інші фішки, але загалом кожен виступ — це майже повна імпровізація у всіх учасників гурту.
— Після того, як Рому знудило на сцені, ви випустили тематичні футболки "Блевота". Наскільки, отже, на вашу думку, самоіронія важлива для сучасного виконавця?
Рома: В еру соціальних мереж, якщо про тебе немає мемів, ти навряд чи будеш дійсно цікавий поколінню Z, вони збільшують взаємодію з аудиторією та покращують впізнаваність. Іронія — гарна можливість показати те, що музиканти це такі ж люди, як і всі інші. А щодо безпосередньо "блювоти" — то це і крутий мем, і лімітована іміджева історія для власників цих футболок: впевнений, така футболка завжди буде привертати до носія багато уваги.
— У вас загалом вийшло доволі багато мерчу. Чи дає змогу його випуск якось фінансово підтримати діяльність гурту, або ж це більше іміджева історія?
Рома: Мерч дозволяє нам покрити хоча б частину витрат на музику, але варто розуміти, що це не історія про гроші. Насамперед це можливість слухачам підтримувати з нами звязок, аналогічно до соцмереж та стримінгових платформ. Особисто в мене, і, думаю, у багатьох, мерч — основа повсякденного гардероба, саме тому більше мерчу це завжди круто. Також це певний маркер у світі концертів та тусовок: приходиш на концерт і одразу є тема для розмови, навіть із незнайомою людиною. У майбутньому ми плануємо ще багато, я б сказав, нетипових для важкої музики дизайнів, отож слідкуйте за нашим Інстаграмом, ми завжди надаємо можливість попереднього замовлення за зниженою ціною.
"Покоління олдових діайвай "ентузіастів" почало старішати, деколи здавалось, що все розвалюється, а кар'єри, побут та сім'ї відсунуть панк-культуру на задній план, але приток молодої крові все змінив. З'явилися Rene Maheu, Pušča, Smile, chaos!, Гніт, Haxan, Дело Дрянь, True Tough та інші, і дивлячись на них, ми самі надихались їх ентузіазмом, вийшла така собі своєрідна ланцюгова реакція!", — Suicideburg.
— Такий відгук, зокрема й на вас, знайшла в Телеграмі. То, що рухає саме вами, звідки ви берете свій ентузіазм?
Ростик: Я хочу робити свою музику, я хочу зробити українську сцену. Хочу, щоби люди слухали та ловили кайф не тільки від закордонних гуртів, а й вітчизняних. Бо тенденція така, що про місцеві гурти звичайний слухач не чув нічого зовсім. Хоча це може бути матеріал просто неперевершений, але "там" краще.
Рома: Для мене музика — це чи не єдина можливість сублімації негативної енергії, тому можу сказати, що в мене немає іншого виходу:) Також дуже важливий фідбек, який ми отримуємо — якщо людям подобається наша музика, значить, є сенс у тому, що ми робимо.
— Мені ще цікаве питання спадковості поколінь. Створюючи власний гурт, чи надихалися ви якимось давнішніми вітчизняними гуртами?
Ростик: Ні, із самого початку ми хотіли створити гурт, щоби показати всім, як це роблять звичайні ноунейми, без зв‘язків у "двіжі" та таке інше. Я вважаю, що поки особливо не було чим надихатись окрім моєї улюбленої української банди Juggernaut. Мене вони у свій час надихнули своєю музикою. А все інше тільки дратувало)))
— Нещодавно ви записали фіт з ужгородським дез-метал гуртом Обрій. Чим була цікава для вас ця співпраця? З якими ще українськими командами хотіли би попрацювати?
Рома: Для мене це перший у житті гостьовий куплет, тому Обрій уже назавжди буде частиною мого творчого шляху, а найголовніше — трек вийшов дійсно м‘ясним і цікавим, особливо в лайві. На майбутньому нашому релізі вже плануються дві короборації з українськими гуртами, але я сподіваюсь, що вони не останні:)
— Ваш останній сингл "Love" — це експеримент зі створення пісні за 360 гривень і місяць часу. Зараз, коли вже пройшло майже півроку з моменту того релізу, як ви оцінюєте цей експеримент та чи вплинув він якось на вашу подальшу творчість?
Рома: Експеримент дуже вдалий, адже він показав, як можна створювати музику, не потрапляючи у "виробниче пекло". На хітовість пісні, на мою думку, не впливає, як багато часу ви на неї витратили, більше важлива концепція, динамічна структура й наявність моментів, заради яких люди будуть переслуховувати трек, у "Love" — усі ці умови є.
Ростик: "Love" — то відголоски наступних релізів і різних змін.
— У травні ви висловлювалися на своїх сторінках у соцмережах проти поліцейського свавілля, що останнім часом активізувалося на Подолі. Чому вас турбує це питання й чи можемо очікувати, що воно якось проявиться в текстах пісень, а не лише спічах зі сцени?
Рома: Сцена й соціальні мережі — це дуже крутий спосіб поширити проблему та акцентувати на важливості її вирішення, окрім цього взимку ми грали "секретне" шоу на підтримку Отелю, у якого через поліцію були певні проблеми з функціонуванням. Турбує нас це через те, що як апарат "монопольного насилля" не буде відчувати спротиву, то рано чи пізно його пазурі схоплять за горло кожного з нас. Щодо лірики — на релізі є трек, написаний як реакція на минулорічні серпневі протести в Білорусі, думаю, основна його ідея може також бути пристосована й до наших реалій.
— Ближче до вересня ви обіцяли презентувати новий реліз. На що варто очікувати в плані формату та звучання? Буде ще металізованіший звук?)
Ростик: Чекайте на важкий, метальний, пиколомний і цікавий реліз. Можливо, дати трохи зміняться ближче до зими, хто зна. Але в нас зараз музична частина на 80 % готова.
Рома: Коротко: гучніше, якісніше, різноманітніше. Лірично ми відійшли від типової для хардкору лірики в сторону більш соціальної та абстрактної, навіть у треках "саморепрезентаціях" є ліричний герой, через призму якого висловлюється певна ідея, пов’язана з концепцією всього релізу.
— Можу помилятися, але з моїх спостережень бітдаун хардкор у вітчизняній панк-сцені часто сприймають доволі зневажливо. Чи стикалися ви особисто з таким ставленням і чи є у вас мета якось впливати на сприйняття цього жанру в Україні? (Адже це помітна складова вашого звучання, нехай і не єдина.)
Ростик: Поясню, бітдаун сам по собі достатньо "мужцький" такий жанр. Тому багатьох ця назва відштовхує. На мою думку, це якась маячня. Бітдаун — це суміш дез металу та нового хардкору. Де з одного жанру ми беремо гроул/агресивні брейкдауни/тремоло моменти/метал рифи, а з іншого — читку/швидкі рифи/агресивний середній вокал. Хтось просто зовсім спрощує чи "тролить", то жанр починають сприймати якось несерйозно. Ми не є бітдаун командою, ми маємо елементи, але не є бітдауном.
Рома: І я не можу назвати True Tough тру-бітдауном, знайдіть хоч один, схожий на нас гурт серед, наприклад, "німецької" сцени, і тоді ми повернемося до цього питання:) Щодо сприйняття і впливу — чим більш еклектично буде звучати наша музика, тим більше ми будемо опосередковано впливати на сприйняття важкої музики, та бітдаун-хардкору.
Суспільне сприйняття повністю залежить від гуртів та окремих музикантів на будь-якій сцені, отже, кожен з українських гуртів робить свій вклад у цю справу, а от який цей вклад, уже питання до кожного окремого гурту.
True Tough у соцмережах:
https://www.instagram.com/true_tough/
https://truetough.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/truetough
https://www.youtube.com/channel/UCCThWYOAotICNKq8__8wVhg
