У минулому думки виражали поезією, а сьогодні на неї пишуть музику

Поезія  - це та форма спілкування, що лікує душі обох сторін. Це акт телепатії між поетом і читачем. Автора, може, вже і немає на світі, може, й писав він за кілька віків до прочитання, але це не завадить побачити життя його очима, відчути його серцем. Так що це, як не телепатія?..

21 березня щорічно відзначається День Поезії, що так важлива для наших душ. Тож відкинемо безглузді пісні нашої естради й поринемо у світ музикантів-поетів, яких на українській сцені вистачає!

Жадан та всі-всі-всі

Ска-панк гурт Жадан і собаки співає не тільки про "Бухло". А 43-річний Сергій Жадан, є не лише вокалістом, він також пише і всі тексти пісень. Хоча тут перше швидше виходить із другого. Автор видав понад 14 поетичних збірок, займався написанням прози, робив переклади закордонних творів. Два рази був номінований на звання "Людина року" в області письменництво, у 2008 за "Anarchy in the UKR" та 2010 за книгу "Червоний Елвіс". Отримав престижну премію Василя Стуса у 2017 році. Живий класик, як-не-як! 

Тексти Жадана високо цінують й інші виконавці. Наприклад, гурт Оркестр Че, який уже припинив існування, записав свій прощальний міні-альбом (усього 6 треків), саме на пісні поета. «Що вони бачили» (2017) отримав теплі відгуки слухачів. Це пісні – якорі, що допомагають утриматися в час внутрішнього шторму. Під супровід легкої музики, яка забирає з буденності, починається діалог з віршами Жадана, котрі знають усі таємниці світу й готові розповісти їх. Пісня "Я бачив" - це спокій, який входить у твоє тіло. Під неї хочеться закутатися у плед, налити глінтвейну і подякувати за те, що вірші Жадана взагалі існують.

Зараз сам Жадан також зайнятий колаборацією з Олегом Кардановим (Оркестр Че), Євгеном Турчиновим, та Дмитром Зінченком, разом вони створили гурт Лінія Маннергейма. Україна вже почула їх дебютний альбом "Де твоя лінія?", очікувано, на тексти Жадана. Але там він вже не співає веселий ска-панк, а випробовує себе в манері spoken word, що більше походить на Hotel Books.

Також в Україні існує велика кількість експериментальних проектів на межі поезії та музики, які дуже близькі до того ж spoken word. Наприклад, нещодавній реліз Олександра Пролетарського. Це той незвичайний випадок, коли сучукрмузжур перемішався з українською музикою. Саша Пролетарський не тільки написав цікаві вірші, але і вмовив продекламувати їх відомих українських музикантів і не тільки. Згодом вся ця музична вакханалія отримала ще й музичну підкладку від згаданого вище Олега Карданова (Оркестр Че, Мантри Керуака, Лінія Маннергейма).

Не можна також не згадати проект Резидент від учасників вже не діючого житомирського скрімо колективу oh, deer!. Нехай ми втратили їх в одній іпостасі, але все ж і далі можемо чути голос вокаліста Юри Бондарчука та його вірші.

Збірка віршів, Сімферополь 2009 року та melodic hardcore, - це все про нині недіючий гурт Memorials. А поки ми сподіваємося на їх повернення, можна послухати Євгенія Свищова, на чиї вірші й покладався фундамент гурту. Він - автор двох аудіозбірок - "Кров" (2016) і "Запад Востока" (2017). Остання, до речі, виходила у форматі фото-зіна.

Коктейль з фолку і блек-металу на вірші Т. Шевченка

Ця музика протилежна згаданим вище виконавцям за звучанням і за підходом до лірики. Харківський гурт Drudkh, з 16-річним стажем, всім нагадує про українських поетів-класиків прямо зі сцени. З 10 повноформатних альбомів, наприклад, "Лебединий шлях" (2005) повністю побудований на поемі  Тараса Шевченка "Гайдамаки". Великий український поет і не підозрював, що через сотні років його вірші звучатимуть під скрегіт музичних інструментів у виконанні суворих блек-металістів. Але це сьогоднішні реалії української поезії в музиці. Вокаліст Роман Благих відродив автора і наново його поціновувачам  металу у новому світлі.

Окремо варто згадати й використання Drudkh віршів поетів доби Розстріляного Відродження, або як його ще називали Червоний ренесанс. Наприклад, ми можемо почути вірші вбитого НКВДистами Майка Йогансена на останньому альбомі колективу "Їм часто сниться капіж". Реліз, нагадаємо, вийшов відносно недавно, 9 березня.

Не українцями єдиними

Антураж від The ​​Nietzsche: конусні капелюхи, сюртук і рокерська борода, які, втім, легко трансформуються у махрові банні халати й рушники або клоунські костюми. В незалежності від їх іміджу, ці чотири хлопці зі своїми незмінними текстами зарубіжних поетів представляють одну групу.

Фронтмен Євген Тимчик (так само фронтмен гурту Septa) - харизматичний і веселий виконавець, родом з Одеси. Гурт сміливо бере тексти відомих поетів, і створює з них свої неповторні треки! Найпопулярніший серед фанатів, швидше за все, "Poe's Law".

На питання, чому поезія так важлива і музиканти впроваджують її в своє ремесло, відповів молодий поет Максим Удалов:

"Є певна віддушина завдяки віршам. Це те, що ти не можеш просто виказати абикому. Хтось виливає душу на папір, а хтось прямо зі сцени. І потім кожен сам шукає себе в цьому, і свій сенс також. З моїх улюблених виконавців, які значну увагу приділяють ліриці, я б виділив Тілля Ліндеманна, соліста Rammstien. У нього є свої вірші, і навіть випущений збірник, який мені доводилося читати.

Поезія - це можливість для творчої людини висловити свої думки, заявити про свої справи й характер".

Так сьогодні міркують молоді українські поети. Хтось шукає віддушину в особистому написанні, хтось просто читає чужі роботи, а деякі не можуть без музичного супроводу поетичних рядків. Вірші та музика йдуть пліч-о-пліч, вони мають одну мету. Тому серйозна лірика в музиці - сьогодні цікавий напрямок, хоча це і не таке часте явище, як хотілося б. Будемо сподіватися, що рух цей поширюватиметься, і ми почуємо ще багато цікавих авторських робіт і відроджень давніх віршів.

Обкладинка - Шевченко у виконанні художника Юрія Шаповала