Історія одного арту: Stan Ibrahim

Ми раді представити вам нову рубрику "Історія одного арту", присвячену художникам та дизайнерам, які допомагають з оформленням вашим улюбленим гуртам, а також прикрашають концерти цікавими афішами. У рамках цієї рубрики митці розкажуть про процес створення однієї зі своїх робіт, а також трохи про себе, щоб ви мали змогу доторкнутися до процесу та познайомитися ближче. Першим героєм стане Stan Ibrahim — художник зі Львова.

Завжди намагаюсь вигадати цікаві сюжети та відсилки у всіх артах, і вибрав я минулорічну афішу з Kharkiv HC gig vol.13. Хоч я вже не працюю так, як тоді, але цей сюжет мене досі розчулює. Точно не пам'ятаю, як це придумав, але надихнувся моментом очікування. Коли всі стоять при вході… Нирки вже починають виділяти потрошки адреналін... Така тривожність літає в повітрі, хоч і все безпечно…

Я постарався зібрати по одному персонажу на типаж. На першому плані чувак з підбитим оком і його підтримує подруга (можливо, це сталося щойно). Але йому це, очевидно, до вподоби. Позаду різні розмови про гурти та субкультурні плітки, як буває зазвичай. Є одиночки, які тут вперше, тільки втягуються у дійство. І цивіли, які взагалі не розуміють, куди прийшли. На вході чувак вийшов обілечувати, а перед ним, перший у дверях, найактивніший фан. Цей мужик буде 2 години давати по ребрах, носах, вухах і ніхто його не зупинить. І це все найкрутіші штуки на таких концертах.

Рисував це приблизно декілька днів. Робив маленькі ескізи, та я їх не зберігаю. Ну і взагалі, чесно скажу, що не пам'ятаю, як сам процес відбувається.

Початок захоплення

Я захворів на рисунок або графіку відколи у мене з'явилась пам'ять, тобто з самого дитинства. І від моїх рук страждав не тільки папір. Як домашні стіни, так і вулиця — я розважався, як міг. Згодом дізнався про школу-інтернат у Карпатах, де утримують таких як я, і ще й дають можливість вивчати академічні дисципліни: рисунок, живопис та композицію. І ось з 2007-го до 2016 року я пройшов усі кола пекельних мук у закладах образотворчого мистецтва, здобувши освіту скульптора.

Афіші та різного роду арти я почав робити приблизно з 2015-го, коли завдяки друзям наважився зробити обкладинку до альбому.

Співпраця

Через мене пройшли:

• The Dops — це взагалі перші чуваки, мабуть, які дізнались, що я рисую.
• ПхШх — ХК старої школи, байстрюки, як я люблю!
• Stinx — ветерани... Я слухав їх ще з підлітковими прищами.
• Force Events — білоруський фаст мелодік.
• Цікавий досвід був з Ghetto Dwella. Такий класичний хіп-хоп.
• Ну і деякі команди одеської сцени. Я от сам чекаю релізів, щоб побачити, наскільки арти вписуються в атмосферу музики і т.д.

По фестам. Вже вдруге роблю афішу для Kharkiv Hardcore Fest. І взагалі харківські бешкетники найбільше користуються моїми каляками. Я от співчуваю Владі, бо жоден арт не обійдеться без її втручання, люблю пропустити літеру і в граматиці пасу задніх.

Найкращі роботи

Скажу, що гордість — це останнє, що супроводжує мене, коли дивлюсь на свої роботи. Я відчуваю радше любов і таку батьківську прив'язаність, як до своїх дітей. Вони є певним періодом у житті, уособленням різних вражень, емоцій і почуттів. Ці арти виліковують тугу та сум і водночас вганяють у депресії. Оця от туш на папері, як космос. У ній сконцентрована творчість нового і розруха старого — це вибух! Зіткнення зірок, які стануть планетою. Щоправда, тільки у масштабах маленької голови.

Натхнення

Мабуть, все, що оточує. Від обісцяних під'їздів, які мають певний шарм, до пекельно гарячих заходів сонця. Я навчився знаходити красу і надихатись як і напівмертвими баянщиками, так і спортсменами з тілами чемпіонів Олімпії. А умови... Умови... Пройшовши всілякі академії і т.д. мені достатньо бути наодинці.

Інструменти

Тільки папір і туш.

Інші художники/дизайнери

Дружу з Dovbush-ем, дуже крутий чувак, який також час від часу працює з панкерами. Tabu, який ілюструє Hypnohouse і всякі андеграундні двіжі. Kefo цікаві штуки робить. Lesnoy — от його арти просто суперкруто вписуються в естетику хардкору. Kahovsky - чувак, який має дуже вишуканий смак і працює в мінімалізмі.

Музичні смаки

От з музикою я також зв'язаний досить тісно, і як з рисунком пам'ятаю першу касету в магнітофоні "Sony", а першим треком був "Rock'n'Roll Damnation". Вокал Бона Скотта і досі вставляє. А насправді я меломан і вальси Е.Доги мене пруть не менше ніж GG Allin, сінті-поп Rod Stewart на рівні з "My War" культових Black Flag. Вокал Генрі Роллінза такий же витончений, як у Sade.

Інші захоплення

Наразі найактивніше працюю в музиці. Не так давно випустили реліз з гуртом Mauser. Двотрековий сингл про абсурдність судової системи та релігійний тиск у школах. Деколи беру замовлення по скульптурі виключно у комерційних цілях. Також люблю літературу, в основному, наукову, але інколи пробиває на романи та детективи. У літературі можу виділити Міллера, він також працює з графікою і знайомство з ним неабияк вплинуло на мої арти.

З ким хотів би попрацювати

Це важке питання, тому що спектр гуртів, які цікаві, дуже широкий і хотілось б охопити все...хех...

Плани

Планую не померти. Життя — це щасливий випадок, а природа — це впорядкований хаос. Я стараюсь плисти по течії, на яку, очевидно, занесло, і хоч тут трапляються перешкоди, долаючи їх, я стаю сильнішим. Бувають всілякі шторми, метеоритні дощі та землетруси, проте я досі тут. А якщо по-суті, то хотілось б виставити арти в якомусь крутому та атмосферному місці.

***

Stan Ibrahim у соцмережах:

https://www.instagram.com/stan.ibrahim/
https://www.facebook.com/stan.ibrahim.3

Інші матеріали у цій рубриці — https://www.neformat.com.ua/ua/rubrika/istoriya-odnogo-artu

Обкладинка - Дар’я Остапенко