Vivienne Mort - Rósa [EP] (2016)

Я хочу співати, щоб знати — я жива!

На сьогодні не можна сказати, що київський гурт Vivienne Mort страждає від дефіциту слухацької уваги. Декілька разів я навіть чув, як їх називали “жіночоголосим Океаном Ельзи”. Паралелей в музиці я тут не бачу, але по впливу на українське музичне середовище вони, звісно, можуть одного дня легко наздогнати своїх львівських колег. В контексті цього особливо дивно, що за більш ніж 7 років існування проект має поки що лише один повноформатний альбом Театр Pipino. Натомість, дітище Даніели Заюшкіної дуже щедре на міні-альбоми, останній з яких, Rosa, вийшов в березні минулого року. 

Проект Vivienne Mort, який очолює тендітна красуня Даніела Заюшкіна, явище саме по собі дуже амбіційне в творчому плані. Для зручності їх стиль називають інді-роком, хоча слово «кабаре» було би більш точним для такого фортепіанного формату. Не винаходячи в музичному плані велосипеда, Даніела тим не менш показує нові грані того, якою може бути відкрита жіноча емоційність. Саме ця риса, можливо, і стала причиною швидкого напливу гарячої любові слухача до цього гурту. Але Rosa не тільки повторює ту ж емоційно-бурхливу формулу, а й пробує дати нам з вами дещо більше.

Емоційний фон пісень VM, і так відомий деякою похмурістю, в їх останніх роботах набув темніших тонів. Так, якщо в Готиці були номери по-кабарешному сумно-веселі, то в Filin ми чуємо суцільний сум і печаль. І хоча обкладинка Rosa та концепція та тематика натякає на більш позитивні речі, в музиці тенденція до мряки збереглась. Змінилось те, що цей сум став врочистим і деталізованим.

Концепція Rosa полягає в тому, що це альбом про мир. Але описується мир здебільшого від протилежного через катаклізми і конфлікти. Багато тут християнських мотивів, як в музиці, так і в текстах. Починається альбом дуже амбіційною 3-трековою п'єсою з дуже величним церковним орга́ном і тривожною атмосферою. Сюжет вимальовується дуже приблизно, але ясно, що описується велика людська катастрофа, порятувати від якої можуть тільки вищі сили, до яких і звертається лірична героїня.

Подальші 4 треки приємно вирізняються між собою настроєм, хоча, як я вже згадував, всі вони однозначно невеселі і похмурі. «Хто ти такий?» і «HOW» об'єднані апокаліптичною тематикою і є моєю улюбленою частиною альбому. В першій текст є вочевидь адресованим Богу, а закінчується фрагментом католицького гімну “День гніву”, що описує християнський Страшний Суд, в другій текст сам по собі описує картини падіння звичної картини світу. В треку «HOW» також присутня гітара, що робить його поки що найбільш незвичним треком Vivienne Mort на моїй пам'яті.

Останні дві пісні нагадують про більш звичний образ Vivienne Mort романтичні і проникливі дівочі балади з досить тонким поєднанням поп-музики і більш прогресивних стилів. По настрою з загальної канви ці речі дещо вибиваються, тому можна сказати, що концепція альбому є дещо умовною. Втім, це все ще досить сумні речі, хоч і з оптимістичними нотками.

Дана Заюшкіна дійсно співає з таким почуттям, наче просто не мислить свого існування без своїх пісень. Наше ж з вами існування від тих пісень може стати більш піднесеним і дещо приємнішим, аби тільки, як говорить сама Даніела, не сильно заглиблюватись у смуток. Альбом Rosa відзначає крок Vivienne Mort в сторону експериментів з чембер-попом, барочною музикою і навіть церковними гімнами. Але чи не більш важливим є те, що він дарує нам нові почуття і навчає нас нових речей про нас самих, любов, радість і мир.

Neformat.com.ua ©

1. Intro
2. Той, хто рятує імена
3. Outro
4. Хто ти такий?
5. HOW
6. Пам`ятаєш
7. Пташечка

15.03.2016