Noumen — Obscurium (2019)

Хей, апологети збожеволілої драм-машини та непокірних синтезаторів, на годинку припиніть здувати порошинки зі своєї дорогоцінної дискографії Річарда Ді Джеймса: IDM існує і за її межами. Більш того, існує він ближче, ніж ви думаєте: львівський продюсер Андрій Возденко (aka Noumen) приготував для вас "Obscurium" — годину аутентичного інтелектуального саунду.

Noumen (річ у собі) — це філософський термін, який означає об`єкт, що сприймається не чуттєво, але інтелектуально. Не дивлячись на таку однозначність нейму, проєкт випустив реліз, спрямований саме на чуттєве й образне сприйняття. Роздивимось докладніше.

"Obscurium" — другий лонгплей музиканта (перший "Apeiron" датується 2017 роком). Про його якість уже може свідчити той факт, що релізнувся він не абиде, а на шефілдському лейблі Central Processing Unit Records — духовному спадкоємцю легендарного Rephlex. Окремо варто зазначити, що поціновувачі мають можливість купити не тільки віртуальну версію релізу, а і його фізичну копію на вінілі — діджеям і колекціонерам крутих музичних артефактів на замітку. Тож, що такого зробив Noumen, щоб підкорити не лише локальну, а й світову (судячи з географії сапортерів на bandcamp) аудиторію?

Перший альбом Noumen

Перш за все, варто відзначити збалансованість саунду — це не Autechre, чиє звучання з кожним релізом все більше нагадує агонію параноїдальних роботів, це не µ-Ziq, котрий робить досі класний, але надто дискотечний стафф. Це зразок Intelligent Dance Music, де "інтелектуальна" та "танцювальна" складові ідеально урівноважені. На релізі знайшлось місце як для експериментальних, побудованих повністю на глітчі композицій, таких як "Call of Darkness" і "Slick Ac", для розривних хедбенгерів, як "Clinch" і для мелодійних, майже ембієнтних треків в дусі "Winter Sighs".

Радує, що автор не заграє з модним нині поєднанням неокласики та простого глітчованого біту, а саме цей приторний коктейль зараз прийнято називати айдіемом. Noumen дарує нам олдскульний braindance, натхненний британською сценою дев’яностих. Зациклені патерни дисгармонічних синтів та глітчованої драм-машини візуалізують саме ті образи, які очікуєш — антиутопічні, сповнені урбаністичних страхів, образи зруйнованого теперішнього і похмурого майбутнього.

Відео на трек з дебютного лонгплею

Noumen з майстерністю архітектора збудував у своєму альбомі світ, де немає місця людям. Світ, у якому комфортно лише роботам. "Obscurium" — це звукова подорож в глибини цього світу, наповненими системними помилками та диктатом збожеволілої машини. Саме динаміка виступає основним образотворчим засобом альбому: завдяки ювелірній роботі музиканта над структурою, слухач потрапляє у неповторне флоу й альбом, котрий з музичної точки зору достатньо складний для сприйняття, слухається на одному диханні. 

Чи можна знайти причини не слухати "Obscurium"? Я таких не знайшов. На відміну від більшості вітчизняних представників жанру, Noumen не спекулює на широкій трактовці абревіатури IDM, наліплюючи цей ярлик на ембієнт або брейкбіт, щоб надати елітарності своєму проєкту за рахунок тегів. Так, цей реліз — не одкровення і не нове слово в жанрі. Але це саме той айдіем, котрого нам не вистачало — холодний, атмосферний, канонічний.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Noumen у соцмережах:

https://www.facebook.com/noumenmusic
https://soundcloud.com/noumen

Neformat.com.ua ©

1. Mist
2. Hydra
3. Call of Darkness
4. Haunter
5. Clinch
6. Lock
7. Square
8. Spleen Tear
9. Winter Sighs
10. Arclight
11. Tail
12. Fading
13. Slick Ac
14. Flow Through The Surface

06.12.2019