Joneser — Back Two Me (2020)

Тільки на початку лютого український indie rock гурт презентував другий повноформатник "Back Two Me", але вже у червні, з виходом кліпу на трек "Going", припинив існування. Чи варто вам послухати цей реліз, розмірковує Єгор Фелюст. 

Коли слухаєш багато різної музики, з часом усередині виникає певне відчуття, що з’являється під час занурення у нову музику. У результаті, з перших хвилин можна визначити, продукт якісний, посередній або гидотний. Залежно від точки зору, це може бути або благом, або мінусом. З одного боку, так розвивається смак, з іншого, є ризик прогавити гарний реліз, адже один поганий трек здатен підштовхнути до вимкнення альбому. Звісно, так є імовірність втратити справжній скарб, але такі випадки можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Реліз "Back Two Me" гурту JONESER належить до того випадку, коли після прослуховування залишаються полярні відчуття: він не викликає бажання слухати на повторі раз за разом, але і щось гарне в ньому є.

 

Пресреліз каже, що "Back Two Me" — це друга студійна повноформатна робота Joneser. Вона зазнала значних змін: мовних, музичних, сенсових та підходу до продакшену. Якщо це не лукавство, то мені моторошно думати про дебютник та те, що на ньому коїлось, бо, м’яко кажучи, цей альбом вийшов доволі клішованим та кострубатим.

Насамперед, впадає в око жахливий акцент. Це, судячи з досвіду, загальна проблема багатьох вокалістів, котрі таку проблему чомусь не помічають. Я не розумію, чим думають музиканти при записі, коли такі речі чутно з першої секунди. Напевно, вони вважають, що це незначний недолік, фішка, або невеличка проблема, котру можна компенсувати чимось іншим. Але ні. Це б’є по вухах та геть відбиває бажання слухати виконавця далі, яким би технічним інструментально він не був.

Ось музично альбом виглядає набагато цікавішим. Як на мене, Joneser, намагалися гармонійно поєднати спадщину брит-попу, альтернативного року початку 2010-х зі значними домішками електроніки, Empire of the Sun та Agent Fresco. Останні тут відчуваються у вокальній стилістиці, манері виконання та ходах, хоча, не знаю, чи засновник проєкту Стас Веречук чув про них.

Не дуже радує, однак, громова та незрозуміло навіщо настільки гучна, нойзова електроніка, яка зроблена або для того, щоб замаскувати вищезгаданий акцент, або хибно вважається унікальною, тому й виведена на перший план. Такі спроби виглядають комічно, немов дитина намагається виглядати крутим перед хлопцями на подвір’ї, вдягнувши годинник та золотий ланцюжок батька. Ні майстерності, ні прогресії, ні цікавих рішень — шум та банальність.

Протягом 12 пісень, вокальна структура може змінюватися, але відчуття, що це перші кроки шкільних аматорів ніяк не відпускає, хоча в складі гурту доволі відомі музиканти: Олексій Юр’єв (гітарист Крихітка та hasGotten) та ударник Андрій Богданов (Тайна Третьей Планеты, Бахрома, Youra), які також могли б звернути на це увагу. 

 

При розборі альбому по частинах, окремо варто виділити:

  • "I'm on a Plane" — за найчистіше копіювання вокальної стилістики Agent Fresco.
  • "Two Fucking Colors" цікава хітовим приспівом, котрий занурює в альтернатив рок та постгранж гурти початку 2010-х на кшталт i am giant.
  • "June" має чудовий вступ, завдяки котрому трек також має претензію на хіт.
  • "Miraline" і "Folie" мали б бути одним цілим. Для такого типу музики композиції в 7+ хвилин будуть нестандартним рішенням, немов прогресивний рок, але виглядав би експеримент інтригуюче.
  • "Shine" своїм звучанням нагадав deftones, саме електронна складова та шугейз настрій. Найцікавіша композиція з альбому.
  • "Going" — чудове аутро, що навіть на фоні інших звучить м’яко та лайтово.

Епілог

До гітарного ренесансу або одкровення таку музику не можна віднести. Вона більше підходить для вечірок та клубів, асоціації з котрими виникають, якщо не згадувати рейв-експерименти, ейсід та всюдисуще техно. Цільова аудиторія у такої музики є, але, мабуть, тільки та, що увімкне альбом фоном. Навряд чи досвідчений слухач знайде для себе тут щось цікаве. Елементів, що відштовхують більше, ніж привабливих. Я б не придбав реліз та не повернувся до прослуховування.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Joneser у соцмережах:

https://www.facebook.com/joneser99/
https://joneser.bandcamp.com/
https://soundcloud.com/joneser99
https://www.instagram.com/joneser.official/

Neformat.com.ua ©

1. Intro
2. Minimal World
3. I'm on a Plane
4. Two Fucking Colors
5. June
6. I'm Acid
7. Miraline
8. Folie
9. Shine
10. The Door
11. With No Guns
12. Going

02.02.2020