Sleeping Bear: Просто закрийте очі та почніть слухати
Автор: Neformat.com.ua

Днями київський пост-рок гурт випустив новий мініальбом "Vorokhtah", реліз якого водночас приурочений до шостої річниці виходу дебютного повноформатного альбому Sleeping Bear.

На запитання про новий реліз, українську сцену і не тільки відповідали гітаристи Євгеній Краснов та Олексій Сакевич. 

— Розкажіть трохи детальніше про свій проєкт. Як він виник? 

Олексій: Історія гурту веде відлік із 2011 року. Це був час, коли я дуже сильно горів музикою, мав цілий причіп нереалізованих творчих ідей та величезне бажання їх втілювати у життя. Після кількох невдалих спроб створити гурт або заграти в інших, одного дня на моє оголошення про створення пост-рок гурту прийшов у відповідь e-mail від Євгенія: "Привіт! А у тебе хоч педалі під це діло є?". Пам’ятаю, я дуже здивувався, що когось у першу чергу цікавить наявність у мене гітарних аксесуарів, а не моя техніка гри, композиційні навички чи особистість (проте, як показав час, педалі у цій справі дійсно не остання річ :) ). Ми домовилися про зустріч, Євгеній познайомив мене із Михайлом Грубим, нашим майбутнім ударником, з яким вони вже були давніми друзями. Міша спробував загнати мене у кут, запитавши, чи дружу я з метрономом. Не пам’ятаю, що я відповів, але, мабуть, моя відповідь його задовольнила. Після певного періоду пошуків ми знайшлися із нашим бас-гітаристом Василем Суховим, який приніс дуже багато цікавих ідей, і усе активно закрутилось.

Золотим часом гурту був, мабуть, період 2012-2014 років, коли ми багато репетирували, давали багато концертів та накопичували матеріал для дебютного альбому. Сприяв цьому усьому надзвичайно активний стан пост-рок сцени в Україні (та у Києві зокрема) у той час. Ледь не щомісяця було по декілька івентів, де можна було виступити. Кількість жанрових колективів була дуже великою. Ну а потім ми почали все більше фокусуватись на особистому житті, і колектив поступово відійшов на другий план. Звичайно, було ще багато знакових для нас моментів – це і знайомство з Артуром Стешенком, який на тривалий час став нашим учасником і важливим членом гурту, і виступ на Asymmetry Festival 2015 у Польщі, і знайомство з Олександром Пролетарським, чия підтримка дуже допомагала нам рухатись далі, реліз на вінілі на німецькому лейблі Narshardaa Records… Усі ці дрібні деталі із життєвого циклу маловідомого гурту навряд чи цікаво комусь читати, проте для кожного з нас це ті спогади, що залишаться із нами на усе життя.

— Як, коли, де ви записували новий мініальбом?

Євгеній: Запис релізу ми почали наприкінці 2019 року. Сам матеріал у вигляді демо-версій існував вже досить давно. Дещо з нього ми вже грали на живих виступах ще кілька років тому, але безпосередньо до запису все ніяк не доходили руки. Ті, хто вже знайомий з нашою творчістю, можуть помітити, що за настроєм та звучанням цей новий EP певною мірою схожий на попередні наші роботи, останню з яких ми записували ще у 2015 році. Як на мене, то і ця платівка скоріше відноситься до тих часів, ніж до сьогодення.

Щодо запису, то цього разу ми вирішили робити все вдома своїми зусиллями. Для себе хочу відмітити, що такий спосіб мені здався найбільш оптимальним. Ніхто нікуди не поспішав, був час більш ретельно розібрати матеріал та дописати якісь нові ідеї, які виникали безпосередньо під час самого процесу накопичування. Зведенням і мастерингом займався наш добрий приятель та талановитий музикант Нікіта Юдін (RadioTelescope Music) з гурту Way Station. Нам дуже сподобалось з ним працювати, оскільки він сам грає та пише музику у спорідненому з нашим жанрі, тож дуже добре відчуває і знає про усі особливості звучання, які йому характерні. Мені здається, що він дуже точно передав усі ті емоції, які ми хотіли донести нашому слухачу.

— Про що цей реліз? 

Євгеній: Ми ніколи не створювали музику, підв’язуючи її під якісь конкретні ідеї та концепції. Можливо, хтось спочатку малює собі у голові якусь картину, а потім намагається продемонструвати її оточуючим за допомогою музики, але у нас все працює навпаки. Я це бачу так — слухач слухає нашу музику і сам створює певні образи у своїй голові, сам вкладає в них якусь власну суть і створює для себе свою власну концепцію. Просто закрийте очі, почніть слухати, а все інше зробить ваш мозок та внутрішній всесвіт.

Здебільшого усі наші треки створюються під час спільних репетицій зі звичайних джемів. Кожен з учасників є живою людиною, а отже унікальною одиницею, яка має свої внутрішні переживання, викликані тими чи іншими подіями у житті. Щодо мене, то найбільшим натхненням для мене завжди були, є і будуть подорожі. Мене дуже сильно захоплює краса та велич природи та світу, що нас оточує. А найсильніші емоції я завжди відчуваю перебуваючи десь у горах, або в лісі, якомога далі від цивілізації.

 

— Хто робив обкладинку? 

Євгеній: Над обкладинкою працювала наша добра знайома Літа Ахметова. До цього вона займалася створенням обкладинки до нашого дебютного альбому, який ми випустили у 2014 році. Нам дуже імпонує її стиль та бачення. Ми завжди намагаємось знайти творчих людей, які з нами на одній хвилі, які розуміють усі твої побажання з півслова. Саме такою є для нас Літа.

— Ви зазначали, що реліз нового EP приурочений до 6-ї річниці виходу вашого однойменного дебютного альбому. Як оцінюєте той реліз зараз, і як загалі змінилася українська музична сцена за ці 6 років?

Євгеній: Останнім часом не так часто слідкую за вітчизняною сценою, надаючи перевагу західним виконавцям. Але, не можу заперечувати той факт, що з кожним роком рівень наших гуртів та музики загалом зростає і виходить на новий рівень якості. За ці роки з`явилося дуже багато по-справжньому цікавого матеріалу та виконавців у найрізноманітніших жанрах, і вони продовжують з'являтися. Час не стоїть на місці, люди продовжують займатися творчістю та прогресувати в цьому. Просто, не так легко знайти серед українського контенту щось справді унікальне, що ти вже не чув у західних виконавців, а ще, щоб це унікальне тебе дійсно зачепило. Хоча, можливо я просто погано шукав, тут навіть не буду сперечатись.

Олексій: До нашого дебютного альбому я маю виключно теплі, ностальгічні почуття. Звісно, він має свої недоліки. Щось можна було зробити набагато краще. Проте, на мою думку, це не має суттєвого значення. Цей альбом такий, як він є, і мені приємно досі час від часу отримувати від людей з усього світу повідомлення, чи часом не завалялось у нас примірника, і чи не плануємо ми його перевипустити.

Стосовно музичної сцени… Питання двояке. А чи існує ця сцена, як щось однорідне, монолітне, функціонуюче за певними законами та правилами, які діють у світі? Якщо подивитись на кількість українських колективів, які один за одним підписуються на Napalm Records, то так, значні зміни у кращий бік за ці 6 років відбулися. Проте, на мою думку, це чисто індивідуальні заслуги окремих виконавців, і тут немає ніяких паралелей із розвитком сцени; так само не можна сказати, що ця сцена їм щось дала, чого вони не могли отримати самостійно.

А от пост-рок ком'юніті в Україні за цей час суттєво здало позиції. Я, звичайно, не дуже активно слідкую, але колективи, які й досі грають, можна перерахувати на пальцях однієї руки. Тематичних івентів проводиться й того менше.

— Які подальші плани на цей рік?

Євгеній: Наразі жодних планів у рамках цього проєкту ми не маємо. Є певні ідеї та бачення того, як би кожен з нас хотів надалі розвивати свою музичну творчість в залежності від своїх вподобань на цей момент. У дечому вони в нас сходяться, десь вони різняться. Тому, можливо ми ще будемо напрацьовувати новий матеріал у форматі Sleeping Bear, але дещо розширюючи жанрові рамки, або експериментуючи з новими стилями. Можливо, це будуть якісь сольні проєкти, або колаборації з учасників нашого гурту, які не матимуть нічого спільного зі звучанням SB.

Щодо написання майбутнього матеріалу — є багато ідей на різних стадіях своєї готовності, та й натхнення то є така річ, яка може звалитися на тебе у будь-яку хвилину твого життя. Тож, час покаже.

Олексій: Я думаю, ми не будемо форсувати події. Час покаже, що буде далі. Для нас гра у колективі Sleeping Bear завжди була способом творчого самовираження та справою, яка приносила задоволення кожному з учасників, а не намаганням за будь-яку ціну кудись пробитись, щось заробляти, і тому подібним. Тож, як тільки усі учасники гурту будуть мати бажання зреалізувати якісь нові творчі ідеї та задумки, я думаю, результат не змусить себе довго чекати. Але коли це станеться, передбачити складно.

 

Наостанок музиканти вирішили поностальгувати та пригадати, як познайомилися з Неформатом. 

Євгеній: Не знаю, чи є тут ще такі люди, які пам’ятають сиві двотисячні, але це був той час, коли я вперше познайомився зі спільнотою Neformat. Пам`ятаю ті небагаточисленні зустрічі, на яких ми багато спілкувалися про актуальні на той час музичні жанри, обмінювалися CD з різноманітною музикою (так, тоді здебільшого це був єдиний спосіб почути щось нове), та наші лампові слеми на виступах ТОЛ, Skinhate, Анна та інших представників тогочасної вітчизняної альтернативної сцени. Гарні були часи.

Олексій: Я із Неформатом познайомився у більш пізній період його діяльності, коли у сайту уже була орієнтацію на важку сцену іншого зразка – так званий дістортед (що б це не означало). Можу сказати, що свого часу Неформат (більшою мірою не сайт, а форум, багаторічним активним користувачем якого я став) дуже сильно вплинув на формування та еволюцію мого музичного смаку та певною мірою навіть особистості. Приємно, що старий добрий Неформат досі на плаву, в той час як більшість музичних порталів того часу вже давно почивають із миром. Це ніби портал, який з’єднує твоє теперішнє із твоїм минулим. 

 

Sleeping Bear — це гурт з Києва, що виконує інструментальний пост-рок. Сформувався колектив узимку 2011 року і після декількох змін складу відіграв свій перший концерт 7 квітня 2013-го. Своїми силами музиканти записали та видали 21 квітня 2014 року дебютний однойменний альбом. Випустивши 1 березня 2015 свій другий реліз — мініальбом "Parinae", гурт зосередився на живих виступах, найбільш знаковим з яких була участь в Asymmentry Festival, який щорічно проходить в місті Вроцлав, Польща, і де гурт розділив сцену з Russian Circles, The Ocean, Torche й іншими відомими виконавцями. Опісля цього був ще один сингл та врешті мініальбом "Vorokhtah" 2020 року. 

Актуальний склад гурту: Олексій Сакевич, Євгеній Краснов, Василь Слуховий, Михайло Грубий. 

Sleeping Bear у мережі: 

https://www.facebook.com/sleepingbearband
https://sbear.bandcamp.com
https://soundcloud.com/sleepingbearband

Neformat.com.ua ©