Doomed City: Матеріал, який вийшов – це та музика, на якій ми всі повністю зійшлися

8 лютого у рамках столичного фестивалю FriDayMare Fest харківський гурт Doomed City (ex-5R6) презентував свій новий альбом "Poetry of Simple Things". Ми не могли не скористатися можливістю поспілкуватися з хлопцями та дізнатися, чим наразі живе команда. На наші запитання відповідали Ігор (вокал, гітара) та Діма (ударні).

- Ви змінили назву гурту на Doomed City і нещодавно випустили перший альбом. Розкажіть докладніше про зміни у гурті та новій роботі.

Ігор (далі – І): У першу чергу, змінився наш стиль і авторство. Якщо раніше пісні писали я та Кирило, то тепер багато пісень написав Діма. Те, що у нас вийшло в результаті, дуже сильно відрізнялося, на наш погляд, від попередніх записів, і ми вирішили, що буде правильним змінити назву, а не робити це під вивіскою 5R6. Мені здається, це себе виправдало.

Діма (далі – Д): Частину треків ми вигадали разом (кожен приніс задумку), а частина була принесена мною окремо, і ми їх записали.

- Чому з моменту отримання готового альбому до публікації в інтернеті пройшло так багато часу?

Д: Ми не випускали альбом, тому що не було можливості презентувати його наживо. Я зайнятий ще в інших колективах, і всі хлопці – з літа не мали можливості пограти наживо. Ми випустили його зараз, щоб люди могли послухати та прийти зацінити наживо на концерті.

- Перехід до більш "легкої" музики для вас природний процес або експеримент?

І: Так, абсолютно природний процес. Скажімо так, той матеріал, який вийшов – це та музика, на якій ми всі зійшлися повністю. Якщо раніше у нас були суперечки (наприклад, пісня потрапляє на альбом і комусь щось не подобається у цій пісні повністю, але ми все одно записуємо і граємо, оскільки іншим подобається), то тут ми знайшли для себе золоту середину. Це, з одного боку, а з іншого, як мені здається, альбом вийшов досить експериментальним і різноплановим.

- Чи не боїтеся, що фанати не приймуть нового звучання?

І: Не думаю, що ми пішли настільки далеко, щоб нас почали хейтити. Навіть якщо і так, то що ж поробиш. Мені б не хотілося робити щось через силу. Ми займаємося музикою, тому що любимо її та нам подобається робити музику цікаву для нас, у тому числі.

- Чи є на альбомі пасхалки для слухачів?

І: Хто шукатиме, той знайде.

- Чи відстежуєш фідбек по альбому і як ставишся до критики в цілому?

І: До критики ставлюся позитивно, поки вона конструктивна – абсолютно спокійно. Цілеспрямовано не лажу по всьому фейсбуку і не гуглю відгуки, але іноді дивлюся.

Цікаво, коли люди репостять, але додають негативні коментарі. До речі, поки не траплялося різко негативних коментарів. Одна людина написала щось в дусі: "Здається, не вдався реліз під новою назвою", але він репостнув альбом.

У цілому, цікаво як люди сприйматимуть. Не буду говорити, що мені зовсім байдуже – у будь-якому випадку це цікаво. Час покаже.

- Чи не думали перебратися до Києва?

І: Ні. Розумію, звідки це питання – переїзд має сенс для розкрутки, перебувати ближче до сцени, івентів, але у нас є життя крім Doomed City і ми любимо своє місто. Як казали Sleater Kinney: "It's not the weather, it's the nothing we love, It's not the weather, it's the people we love" ("Це не погода, це ми нічого не любимо, це не погода, це люди, яких ми любимо").

- Які місця улюблені в Харкові?

І: Дім (сміється ред.).

- Нова назва гурту та назва альбому відсилають слухача до книг. Розкажи про ті, що вразили останнім часом.

І: Джон Ронсон "The psychopath test" і його ж "The men who stare at goat", за яким було знято фільм. Якщо фільм – це вигадка, заснована на реальному журналістському розслідуванні, то книга — це саме розслідування.

- В анотації до альбому на бендкемпі згадано вплив різних команд, включаючи Fugazi. Що заважає українським командам стати такими ж легендарними?

І: З одного боку, не вистачає, здебільшого, слухачів – попиту на українську музику. За межами України та у самій країні слухачів, які готові сприйняти українських Fugazi, не так багато. Плюс, звичайно ж, середовище – інфраструктурні речі, на які ми не можемо безпосередньо вплинути. Fugazi набули популярності, в тому числі, через свій підхід до музики та ведення бізнесу. Ті речі, які вони робили у Штатах, дуже складно реалізувати тут і не покинути все це через два місяці.

- Через напівпорожні зали?

І: Так. Це буде дуже сильно бити по кишені. Спортзали, швидше, вони зазвичай грали у спортзалах і ще на якихось не концертних майданчиках, типу актових залів коледжів.

- Поговорімо про хороше. Нещодавно львів'яни 1914 підписались на Napalm Records. Як думаєш, з чим пов'язаний такий інтерес до української музики?

І: Думаю, через те, що з'явилися більш-менш успішні (на світовій сцені) гурти. Вони катають в тури, заробляють гроші, знаходяться на слуху і, врешті-решт, потрапляють навіть у якісь американські react videos – як Jinjer, Stoned Jesus. Вони поклали початок цій хвилі та, припускаю, через них Napalm зацікавились тим, що ж, в цілому, у нас є. Побачили, що це можна продавати й з цими гуртами можна працювати.

- Кого з музикантів виділив за останній час?

І: Переслухав дуже багато всього за 2018 рік. Складно одразу пригадати – дуже багато всього слухаю і багато подобається. У хіп-хопі було багато цікавих релізів. Цілеспрямовано не стежу за жанром, але намагаюся викладати найцікавіші та дивні речі, наприклад, альбом "Clipping", здається, 2017-го – така собі абстракт хіп-хоп космічна одіссея.

Bowie "Black Star" – один з альбомів, який мене зачепив. Потім я добрався до сольного Донні Маккасліна, бенд якого грав на останньому альбомі Боуї. Вразило, але, до речі, не останній альбом – при першому прослуховуванні видався надто попсовим, чи що.

Ще відкрив для себе норвезького гітариста Eivind Aarset. У чувака свій впізнаваний незвичайний стиль. Дуже незвично використовує інструмент. Взагалі норвезький джаз – штука для мене цікава.

- Чи слухаєте музику на фізичних носіях?

І: Так, іноді купуємо вініл. В основному, альбоми, які дуже подобаються і які перевірені часом. Іноді дарують.

- Пам'ятаєш свій перший фізносій?

І: Пам'ятаю дві шухляди касет у моєму столі (сміється ред.). Про перший сказати складно, тому що музика зі мною з дитинства. Батько любив Beatles, Black Sabbath, Led Zeppelin, Pink Floyd. Все це увібрав з малих років.

Перші касети – Металіка і Нірвана (сміється ред.). Мені було років 12.

- Найкрутіші концерти, які ти відвідав, і які ваші концерти запам'яталися найбільше?

І: Не зі своїх This Is Not This Heat – це гурт, створений на залишках легендарного гурту This Heat. У нас їх, на жаль, мало хто знає. Два учасники, які вижили, плюс сесійні музиканти зібралися пограти старий матеріал. Але це не був "ревайвл дідів". Сама по собі музика не віддає нафталіном:вона все ще звучить дуже свіжо, дуже дивно і цікаво; багато чого можна почерпнути для себе. Наживо це дуже цікаво спостерігати.

Був 4 рази на Swans. Перший концерт дуже вразив, як і другий (сміється ред.). Не те, щоб я так сильно прагнув чотири рази потрапити на них – так виходило.

Зі своїх – один з кращих був у Sentrum'і, який, на жаль, вже все. Там все було дуже професійно і якісно, і там було приємно грати. З європейських навіть не знаю – було багато всього цікавого. Були концерти в місцях, які здавалися непридатними для цього. Наприклад, у якомусь типу сквоті – це швейцарський сквот, тому він не зовсім сквот. Люди володіють ним легально, скидаються грошима регулярно, але ідейно – це все ще міський сквот.

- Розкажи про найдивніші місця, у яких ти писав пісні.

І: Мені зручно писати музику там, де під рукою інструмент. Іноді приходять якісь дивні ідеї у транспорті, або в машині, або коли довго летиш в літаку. Якщо не забув – добре. Одного разу в готельному номері (літав в Сіетл по роботі) шуміла система кондиціонування і, знаєш, коли чуєш довгий монотонний шум (особливо, якщо втомився), тобі починають вчуватися якісь патерни. Я почав настукувати цей ритм, записав його на диктофон і поверх цього щось "намичав". Поки, до речі, не розвинув це в якусь конкретну ідею, але, думаю, що доберуся. У мене дуже багато накопичується всіляких таких записів й ідей на диктофоні.

- Що буде з гуртом, якщо ви переростете і цей період?

І: Поговоримо про це у 2029-му (сміється ред.).Перш за все, ми хороші друзі, й нам подобається грати разом. Чим це буде через деякий час, для нас не так важливо, але, я думаю, що Doomed City - це надовго.

Д: Думаю, гурт буде кращим варіантом того, чим він є сьогодні.

Найближчі концерти:
13 березня, Харків: https://www.facebook.com/events/282550415749199/

Окрема подяка Сандрі Конопацькій (Daily Metal) за можливість провести інтерв'ю.

Doomed City у соцмережах:

https://doomedcity.bandcamp.com/
https://www.facebook.com/doomedcity.band/

Обкладинка – фото Максим Сердюк