Break The Habit: Чесно проговоривши те, що є у світі, ми зможемо рухатися далі
До сьогоднішнього виходу нового мініальбому “Крізь мутне скло” ми поспілкувались з музикантами про цю роботу.
EP “Крізь мутне скло” залишається в дусі попередніх релізів Break The Habit. Утім, музично гурт все-таки намагається виходити за межі стандартного металізованого хардкору, проте лірика традиційно прямолінійна. Цього разу перед нами повністю українськомовний реліз. Тематично пісні торкаються як особистісних, так і соціально-політичних питань, тем подолання індивідуальних та колективних травм.
Почав свою діяльність у 2020-му році. За 5 років у дискографії гурту дебютний сингл “Everyday Struggle”, мініальбом “Collapse” та сингл, котрий вийшов на спліті зі смерть-метал гуртом Обрій — “В забутті”. Музика Break The Habit черпає натхнення та приклади звучання з хардкору та металкору 90-х, початку 2000-х, на неї вплинули такі гурти, як Integrity, All Out War, Thick As Blood.
На запитання відповідали учасники актуального складу гурту: басист Педро, вокаліст Антон (aka Батон), ударник Максим та гітаристка Ліля.
“Наш світ все ще важко назвати найкращим, і тому легко впасти у відчай, але чесно проговоривши про те, що в ньому є, ми зможемо рухатися далі”, — з пресрелізу.
— Ви всі були або є учасниками також різних інших, зокрема жанрово, музичних проєктів. Чим для вас є участь саме в Break The Habit? Тобто це можливість грати саме в такому жанрі, стилі, певній не заповненій на сьогодні в нашій сцені ніші або ж що ще?
Педро: Були й до Break The Habit хардкор-гурти, де я брав участь, ті ж The Symbioz, Гніт. А тут одного разу Ліля покликала з ними пограти. Я від першого ЕР дуже кайфанув, і в принципі тут не такий хардкор, який звик грати, тому й стало цікаво. Тобто найголовніше — це кайфування від процесу гри та написання матеріалу.
Антон: Можливість грати музику, яка цікава мені, з людьми, чиї бачення та смаки імпонують. Хочеться пробувати різні підходи до створення й виконання музики, тому й знаходжу себе в різних піджанрах хардкору.
Макс: Я любив, люблю й буду любити ню-метал. У мене чотири гурти, і жодний з них не грає ню-метал. Чому я приєднався до BTH? Бо подобається мелодійність, яка є в металкору. А також для мене це певний виклик, тому що я дуже далекий від цього жанру. У плеєрі є тільки два гурти такого стилю: Killswitch Engage та 36 Crazyfists. Мені подобається цей факт, що начебто не "шарю" в металкорі, і коли Ліля приносить пісню, я розбавляю її своїм не металкорним баченням.
Ліля: Коли я створила цей гурт, точно не хотіла грати чистий хардкор типу My Victory, бо час такої музики пройшов. Хотілося додати металу й більш складних рифів. Урешті-решт з перших треків стало видно, що виходить металкор зразка 90–2000-х, і я зрозуміла: це “моє”. Слухаю таку музику все життя, однак не грала раніше. Шкода, що в нас таких гуртів небагато.
— Оскільки наше інтерв’ю присвячене виходу вашого EP “Крізь мутне скло”, звичайно, майже всі запитання стосуватимуться мініальбому. Тож розкажіть, будь ласка, трохи про процес запису та підготовки релізу. Можливо, були якісь цікаві нюанси? Як загалом він вам дався: легко, складно?
Педро: Стосовно підготовки в нас усе вийшло дуже просто, це був найлегший процес, як я вважаю. Буквально за декілька репетицій обробили заготовки, зробили демки, Батон накидав вокали, усе — трек готовий, залишилось його просто відіграти й відточити до “ідеалу”. А ось інше — уже важче, тобто завжди були якісь заминки. То барабани довго зводились, бо якраз у той період наші йобнуті сусіди зі сходу масовані обстріли по енергосистемі України влаштували, а через це довгі періоди не було світла. То на записі гітар щось ламалось, то ми не могли вирішити, як це все діло релізити… Ну словом, майже завжди виникали якісь нюанси, котрі вибивали з колії, але ось ми тут, реліз у мережі.
Писались бюджетно, усе на нашому гаражі. Аутро спочатку мало бути саме на акустичній гітарі записане, але була низка причин, чому не вийшло, тому вирішили на електрогітарі зіграти, з ефектами й т. д. Барабани — на Drill Kyiv Studio, Макс гарно та швидко справився із записом.
Альбом також доступний на стримінгах
— Break The Habit — також доволі активний у концертній діяльності. Як ви можете охарактеризувати в цьому плані наразі стан сцени близьких жанрів?
Педро: Важко сказати, адже ми не нехтували виступами й грали на різних подіях з різними гуртами різних жанрів, починаючи з того ж хардкору, закінчуючи ню-металом з “Теплого лампового”, але для нас це найперше можливість зіграти на сцені, прогнати матеріал саме там з максимальною віддачею, а не просто на гаражі. Загалом ми завжди були тільки “за” зіграти для людей наш матеріал і кайфанути від цього на повну. Але поки що ми робимо певну паузу в концертній діяльності, адже ось декілька тижнів тому наш вокаліст Батон приєднався до лав НГУ. Тому поки ми на гаражі, а там далі буде видно.
Антон: Мені здається, що сцена, з одного боку, отримує нове дихання, бачимо хвилю молодих бітдаун-гуртів, які активно концертують по Україні, займаються промо та розбудовою свого ком’юніті. З іншого боку, усе більше й більше людей зі сцени мобілізується, тому активна концертна діяльність багатьох гуртів може бути під питанням. Щодо нас, то оскільки я теж мобілізувався, концерти для BTH стануть рідкістю, або ж це буде чисто студійний проєкт — побачимо.
— Чому для вас зараз важливо зробити реліз? Тобто не просто займатися творчістю, грати наживо, а саме матеріалізувати результат.
Педро: Ну принаймні тому, що це чи не єдине хобі, яке приносить задоволення та розслабленість. Тим самим ми зможемо поділитись своїми емоціями зі слухачами.
Антон: Хай як це пафосно звучить, але є бажання залишити щось конкретне після вкладених сил. Щоб не тільки творити, а й створити.
Макс: У моєму розумінні якщо гурт не робить релізи, то взагалі навіщо тим займатись? Якщо це хобі в дусі один раз пограти з друзями в гаражі, то ОК. Але якщо гурт хоче розвиватись, їздити по містах з концертами, то він забовʼязаний робити релізи, щоб поширювати свою музику слухачам.
Зараз усі сидять у своїх інтернетах, але фізичні носії теж мають значення. Як мінімум — це естетичне задоволення, вважаю, що люди хочуть доторкнутися до музики улюбленого гурту.
Ліля: Якщо є матеріал, зробити реліз завжди важливо. Тим більше в такий час, у який живемо. Щось відкладати на потім безглуздо. І я рада, що ми встигли записати все, от, наприклад, допоки Батон ще не долучився до лав НГУ. Усе має бути вчасно в цьому житті.
Фото Аліни Плеської
— У пресрелізі до мініальбому “Крізь мутне скло” ви зазначаєте, що тематично пісні торкаються як особистісних, так і соціально-політичних питань, подолання індивідуальних та колективних травм. Можете розповісти про це співвідношення чи баланс між власним та загальним у творчості?
Антон: Принципового співвідношення (на кшталт “треба дві пісні суспільні, одну особистісну”) немає. Лірика пишеться сама собою, зазвичай це буквально кілька рядків, що з’являються в голові, які потім розвиваються та складаються в структуру конкретної пісні.
— Розкажіть про арт на обкладинці релізу. Яке в нього смислове навантаження?
Педро: Повністю довіряємо весь процес створення Кирилу Лєсному, адже дуже подобається стиль виконання, до того ж ми завжди знаходили спільну мову із самого початку. Я не пригадаю жодного разу, щоб робили якісь корективи, адже все виходило так, як і хотіли.
"Обкладинка — це результат моєї взаємодії з демками та текстами пісень для нового мініальбому. Мені здалося, що буде цікаво показати героя, який проходить через певний етап трансформації себе. Він переживає різні емоційні стани — страх, ненависть тощо. Можливо, навіть звільняється від них. Однак центральна закручена композиція натякає, що все не так однозначно. До того ж хотілося підкреслити цю напругу й надати образу більшої виразності через колір. Загальна картинка залишалася монохромною, але з акцентними кольоровими вставками, що відсилає до обкладинок кращих представників жанру", — Кирило Лєсной (ownxenemy), художник, автор обкладинки.
— Чи можете ви виділити й конкретизувати щось, що об’єднує ЕР за тематикою, сенсами, настроями або ж, можливо, музично?
Педро: Найбільше пісні об’єднує їхній настрій, музично вони різні, але за настроєм тримаються докупи. Також це завдяки звуку, за який ми вдячні нашому майстру Дмитру Бастанову.
Антон: Ми все-таки (на жаль) не прогрок-гурт, релізи наші не концептуальні, але тим не менш атмосферно витримані. Лірика торкається різних тем, але стилістично та настроєво тексти тримаються одного напряму.
Фото Voice Of Days
— Видається, що раніше, коли тексти ваших пісень ще не були повністю українською (а переважно англійською), ви не надавали ліриці такої значної уваги. Чи змінилося для вас щось у творчому процесі з появою такого, так би мовити, нового поля для передачі того, що ви хочете донести до слухача, можливо, розширилось коло можливостей для вираження?
Педро: Особисто мені більше подобається, як воно зазвучало саме українською, як мінімум — це не схоже на десять мільйонів інших гуртів. А також я фанат подачі Батона, і вважаю, що саме з українськомовними текстами це розкрилось ще більше. Немає акценту, чи якогось непорозуміння в тексті, усе стало чіткіше.
Антон: Маю сказати, що українською писати якось природніше. Якусь думку чи фразу можу не просто сказати, а і яскравіше подати. Не сказав би, що я тут дуже сильно думаю про умовного слухача, кого цікавить лірика, знайде та прочитає і англійською, і українською — і зрозуміє. Особисто для мене наші пісні стали завдяки українській звучати органічніше та влучніше.
Фото Аліни Плеської
— За моїм сприйняттям, загалом ваша творчість характеризується такою тверезою мотиваційністю. Маю на увазі, що ця мотиваційність не перебільшена, а виражається на фоні зображених складних обставин сьогоднішньої нашої реальності. Як вам вдається підтримувати себе в такому стані в сьогоднішніх умовах?
Педро: Так, як і всім людям, у яких трішки є мізки, — тяжко. Зараз, якщо ви в тилу, цивільний/цивільна — займайтесь будь-якою волонтерською діяльністю: безліччю допоміжних банок, збиранням дронів. Бо якщо це не робитимуть цивільні, нам же буде гірше. Уже не так вдається писати пісні, як раніше, адже живемо ми в інший час. Спочатку допомога армії, а потім все інше.
Ми як гурт — повільно, але впевнено набираємо обертів, розвиваємось, вчимось і розширюємо аудиторію. Ми граємо у своє задоволення, а якщо то людям ще й подобається, то від цього ще більше кайфуємо, отак і справляємося.
Антон: Певно, це якась дорослість чи що: розумієш, що на відчай немає часу та сил. Наш світ — не надто сприятливе місце для життя, я це розумію, проговорюю, та водночас не хочеться остаточно опускати руки. Стосовно мотиваційності — то це скоріше окреслення напряму, до якого варто рухатися, аніж твердження про власну мотивованість. Творчість, музика, концерти — це свого роду терапія для мене, одна з тих речей яка й дозволяє бути на плаву.
Break The Habit у мережі:
https://breakthehabithc.bandcamp.com
https://www.instagram.com/bth_hc
