Дмитро Федоренко: Українські слухачі найбільш вдячні до всілякої аудіошизи

Творець Kotra і Variát, один з рушіїв лейблів Kvitnu та I Shall Sing Until My Land Is Free та вагомий діяч у ніші української експериментальної електроніки — все це про нашого сьогоднішнього героя.
Дмитра Федоренка спокійно можна ототожнювати з авангардом української експериментальної музики — настільки плідна та впливова його пристрасть до унікального самовираження. Зокрема завдяки йому існує музика Kotra, Variát і Cluster Lizard, лейбли Kvitnu, Prostir та I Shall Sing Until My Land Is Free. То як це — десятиліттями бути хребтом незалежної сцени? Про це, а також творчість, натхнення та непоборний дух музичного дослідження поговоримо в цьому інтерв’ю.

— Перш за все, пропоную зануритись у минуле: розкажіть про ваше заглиблення в українську експериментальну сцену 00-х і 10-х, про Kotra і Kvitnu, як воно взагалі тоді було? Що для вас у тому періоді було найціннішим?

— Свій перший сольний альбом Kotra "Lement" я видав у 1998 році, а про те, що в моєї музики були слухачі, дізнався тільки у 2001-му. Початок був досить самотнім та абстрактним. Я би сказав, що у 2000-х в Україні як такої сцени експериментальної музики по суті ще не було. Було кілька музикантів, певно, менше 10, кожен із яких намацував свій звук. Були більш-менш регулярні локальні події в Києві та Дніпрі, і була дуже вдячна аудиторія, яка чудово сприймала все нове, дивне та радикальне.

Відео 2002 року на одну з ранніх робіт Kotra, автори — Akuvido

Ситуація, мабуть, почала дещо змінюватися після того, як ми з друзями у 2005 році створили та провели перший міжнародний фестиваль.

"Деталі Звуку", на якому поруч з іноземцями можна було почути максимальну кількість нових українських експериментаторів.
Деталі Звуку — подія, покликана рішуче проявити в загал "діалог із Невідомим" сучасної експериментальної музики Європи. Фест проводився з 2005 до 2008 року за участі Kotra, Staalplaat Soundsystem, Akuvido, Mas Con, Ottosiderspunk, Оk_01 і Zavoloka та інших.

Фото та афіші фестивалю "Деталі Звуку" 2005-2007 років

У 2007 році ми зробили Kvitnu Fest, який був присвячений виключно українській експериментальній сцені. Усі івенти були надзвичайно успішними та мали суперову зацікавленість слухачів. На той час без будь-якого спонсорства та грантів ми проводили регулярні події, на яких легко збирали до 1000 відвідувачів.

Виступ Zavoloka на Kvitnu Fest, жовтень 2008

Протягом 2000-х фактично під кожним проєктом чи подією можна було писати "вперше в Україні", і цей драйв розбудовування нового простору був неймовірно потужним.

— Як зчитувалася ваша музика в Україні? А як за кордоном? Як змінилося сприйняття з того часу?

— В Україні все зчитувалося завжди потужно. Українська аудиторія завжди й була, і залишається для мене найулюбленішою, оскільки саме вітчизняні слухачі завжди були найбільш сприятливими до найдивніших та найрадикальніших музичних експериментів (якщо музикант може їх запропонувати, звичайно). Вони найбільш вдячні до найбільшої аудіошизи, і я б не сказав, що в цьому питанні щось змінилося в Україні, принаймні за моїми відчуттями.

У ЄС усе ж таки все залежить від країни та події. Є країни на цей час фактично мертві в плані сучасної експериментальної музики, як Австрія, а є такі як Польща, де унікальна культурна децентралізація і гарні цікаві події постійно відбуваються в усіх містах.
Загалом, гарні події з гарним відгуком слухачів відбуваються завжди, і не тільки в Європі.

Дмитро живе за межами України вже 9 років. Зараз музикант базується в Німеччині, куди переїхав у 2019 після завершення навчання у віденській Академії образотворчих мистецтв.

— Завдяки чому з’явився лейбл Kvitnu, які цілі ставив перед собою і чому перестав існувати?

— Kvitnu з’явився у 2005-му з ідеї про розбудову власної суб’єктності в музиці, яка би включала знаходження власного звучання, естетики подачі релізів і створення свого роду сцени всередині лейбла через пошук та відкриття нових артистів, та спільний із ними розвиток. За майже 15 років існування Kvitnu ми видали дебютні альбоми більш ніж десяти музикантів, більшість із яких продовжили свій шлях і після закриття лейбла.

На Kvitnu дебютували Sturqen, Plaster, Binmatu, Malfinia Ensemblo і Wieman, виходили релізи Pan Sonic, Vitor Joaquim, Isolat Pattern і Muslimgauze

Кожен мистецький проєкт, чи то лейбл, чи книга, чи фільм, має свій початок і також повинен мати усвідомлений кінець. Станом на 2019-й рік Kvitnu перебував на піку свого розвитку, репутації та аудиторії. Усі поставлені собі на початку задачі ми виконали. За нашими відчуттями, то був найкращий час для закінчення цього проєкту.

Після закриття Kvitnu ми, разом із Zavoloka, вирішили зосередитися на особистих проєктах і для їхнього видання відкрили новий лейбл Prostir.

Катерина Заволока — композиторка, дизайнерка й саунд-артистка. За її плечима обширна дискографія сольного проєкту Zavoloka, спільне керування музичними лейблами Kvitnu й I Shall Sing Until My Land Is Free, співпраця з Дмитром Федоренком у дуо Cluster Lizard, а також безліч художніх і візуальних робіт.

— А в чому надзавдання саблейбла I Shall Sing Until My Land Is Free? Коли з’явилася ідея його створення?

— Лейбл виник у квітні 2022 року як культурно-політичний волонтерський проєкт, метою якого було поєднати кілька завдань — генерувати кошти для регулярних донатів ЗСУ, залучати іноземних артистів, які, віддаючи нам свою музику для видавництва, по суті підписуються під прямою підтримкою Україні, видавати тих українських артистів, які мають активну позицію під час війни, та постійно нагадувати про війну в міжнародному культурному середовищі експериментальної музики.

"І want to point out that there is a genocide currently happening in Europe. Damn it, it's here now. Don't forget!", — Ilpo Väisänen, з опису релізу

Від самого початку до цього проєкту залучилися два польські заводи, які запропонували нам дуже швидкі терміни виготовлення платівок, а також нідерландський лейбл Staalplaat та канадський архів The Edge, які надали нам ліцензії на видання Muslimgauze. Ну і, звичайно ж, самі музиканти, серед яких такі зірки експериментальної музики як Merzbow та Ilpo Väisänen (Pan Sonic), українці Ujif_notfound, Zavoloka, Edward Sol, Kojoohar, Юрій Самсон та багато інших. Деякі з артистів не тільки надають свою музику, але й беруть фінансову участь у виробництві релізів.

На цей час на I Shall Sing Until My Land Is Free вже видано 23 релізи від 11 українських артистів та 9 міжнародних із Фінляндії, Японії, Великої Британії, Італії, Данії, Литви та Швейцарії. На черзі до видання ще багато нових робіт.

"These songs are there to support Ukrainians in all aspects of the war, hoping that the will mend wounds, grant courage and determination to take lives",— Mads Lindgren, з опису релізу

По суті, I Shall Sing Until My Land Is Free — це не стільки звичайний музичний лейбл, як спільний волонтерський проєкт, у якому всі учасники є партнерами в роботі з допомоги Україні.

— Що вас надихає зараз, що подобається в українській музиці, як це відображається на добірці матеріалів на лейблі?

— В українській сцені останнім часом найбільше мене надихає важка гітарна музика, як, наприклад, гурти Чорторий чи Діти Інженерів.
Релізи до I Shall Sing Until My Land Is Free ми вибираємо не стільки за естетичними вподобаннями, скільки за тим, що буде найбільш ефективним для ідеї лейбла.

— Розкажіть про проєкт Variát: завдяки чому він виокремився, у чому його відмінність від Kotra?

— Якщо просто, Variát — це на 90 % жива музика, тоді як Kotra — це чиста електроніка.
Кілька років тому моя зацікавленість електронною музикою почала зменшуватися, і натомість я почав занурюватися у важку експериментальну музику зі США, де гурти на кшталт Liturgy, The Body, Full Of Hell, Uniform та багато інших перевідкрили для мене натхнення в радикальних експериментах.

Лайв Variát на Ule Helli

По суті, Variát є моїм поверненням до живої експериментальної музики, з якої багато років тому я прийшов до електронних експериментів. Тепер робота продовжується паралельно у двох сольних проєктах.

— Як зараз розвивається Variát? Що закладалося в останній альбом; як вам досвід співпраці з Merzbow?

— Останніми в мене були дві колаборації, одна із Merzbow, інша із Monolog. Обидві вийшли майже одночасно, обидві мають дуже різне звучання, обидві були створені, на диво, дуже швидко.

Співпраця із Merzbow почалася з того, що Масамі Акіта надав для I Shall Sing Until My Land Is Free два свої сольні альбоми, а для третього релізу на лейблі я запропонував зробити спільну роботу. Merzbow сподобалося звучання першого альбому Variát, і ми вирішили відштовхнутися від моїх ескізів нових записів та треків. Як результат, за настроєм альбом зайшов далеко на територію експериментальної психоделії, у чомусь, мабуть, дещо несподівано.

Merzbow — знаковий японський шумовий проєкт, створений Масамі Акітою у 1979 році. Відтоді музикант видав понад 500 сольних релізів та колаборацій.

— Над чим ви працюєте зараз і які маєте музичні плани на майбутнє?

— Щойно закінчив новий сольний альбом Kotra. Також разом із Zavoloka ми завершуємо новий альбом Cluster Lizard. Відредаговано матеріал для нового альбому нового гурту Their Divine Nerve, який ми робимо із Джефом Сураком. Велика черга нових релізів на I Shall Sing Until My Land Is Free.

І найголовніше — продовжуємо донатити на тотальний русоріз.

Слідкувати за творчістю Дмитра:

https://linktr.ee/dmytro.fedorenko

Фото надані Дмитром