Ехо війни: як зброю перетворюють на витвори мистецтва

Розповідаємо про те, як артефакти війни перетворюються в руках талановитих українців з металобрухту на витвори мистецтва. Ентузіасти, з якими ми поспілкувалися, малюють картини на тубусах РПГ, роблять ювелірні вироби з відстріляних гільз та колонки з-під контейнерів NLAW. Це історія про речі, які були створені для вбивства, але знайшли нове призначення.

Частинки війни

У соціальних мережах можна побачити велику кількість реклами прикрас, зроблених з "еха" війни. Хтось виготовляє браслети з гільз, хтось робить з деактивованих патронів постапокаліптичні намиста. Найчастіше подібні речі стають новими товарами на ринку, особливо, коли люди максимально болісно й особисто переживають події останніх 6 місяців.

Водночас є й ті, для кого продаж подібних речей є способом зібрати гроші для армії та показати світові близькість війни не гірше, як це робить знищена техніка окупантів у містах ЄС.

Йдеться про Юрія Висовня, засновника волонтерської організації Drones for Ukraine, який думав про те, як зібрати більше грошей на дрони для ЗСУ.

"Очевидно, що треба збирати не в Україні, також очевидно, що ті, хто хотів, уже задонатили, треба включати ширшу аудиторію. Значить, треба давати щось за донат", — писав Юрій на Facebook-сторінці.

У результаті Юрій з колегами вирішив робити брелоки з обшивки збитого під Бородянкою Су-34 з бортовим номером RF81251 "Червоний 31". Їх не можна придбати. Брелоки дарують тим, хто задонатив 1000 доларів і більше. До того ж Юрій дарує донатерам не просто шмат металу. На ньому він гравіює подяку за допомогу Збройним силам України.

Колекція Юрія поповнилася уламками гвинтокрилів Ка-52 та Мі-24, з яких також вийшли чудові сувеніри. Завдяки своїй ініціативі підприємцю вдалося зібрати понад 1,2 млн доларів на придбання дронів та комплектуючих до них.

Фото — https://www.dronesforukraine.fund

Є й ті, для кого війна стає надихаючим фактором. Фотограф Євгеній Котенко займається ювелірною справою понад пів року. З початком повномасштабної війни його джерелом натхнення для нових виробів стали осколки від снарядів та знищеної техніки окупантів, які він побачив у Київській області після звільнення.

"Були різні експерименти, але не все вийшло, все ж таки тільки пів року займаюся ювелірною справою і досі їй навчаюся. Одну срібну каблучку я виготовив, орієнтуючись на форму осколка. Спочатку думав зробити гострі краї у перснів, але їх тоді носити неможливо.

"Друга каблучка нагадує колесо зі знищеної ворожої БМП", — прокоментував свої робити нашому виданню Євген.

Згодом приятель та військовий Максим Остяк приніс Євгену відстріляні гільзи, які також стали матеріалом для творчості. З них були виготовлені янгол та хрестик.

"Я не зіткнувся з особливими перепонами, коли працював з гільзами. Латунь в цілому схожа на срібло, трішки твердіша та й усе", — розповідає Євген.

Ювелір додає, що немає забобон відносно роботи з речами, які несуть смерть людям:

"Ці гільзи несли смерть окупантам, рятуючи нас. То ж які тут можуть бути забобони? Можу освятити для забобонних. У храмі лисих й бородатих в Тернополі".

Розмальовані ящики з-під патронів та тубуси РПГ

Ідея розмальовувати різноманітні трофеї не нова. Загалом в Україні популярною темою є іконопис на ящиках з-під набоїв.
У 2015 році у Вінницькому педагогічному університеті пройшла виставка "Вівтар мужності" Володимира Кравчука. На ній були виставлені 40 ікон, намальованих на ящиках з-під набоїв. До написання таких незвичайних картин спонукала смерть кіборга Віталія Гасюка, у котрого Володимир був класним керівником. А "полотна" Кравчуку привозили волонтери.

Також є подружжя з Києва — Олександр Клименко і Софія Атлантова — з 2015 року вони заробили 300 000 доларів на будівництво польового госпіталю для бійців на Сході України.

Вже під час повномасштабної війни прославилася своїми іконами художниця із Млинова Ніна Августін. Вона сказала, що ідея використовувати ящики з-під боєприпасів не її. Водночас своїми зображеннями вона хоче показати що речі, які несуть смерть, можуть нести і життя.Одна з ікон жінки відправилася на благодійний аукціон, інша — побратимам захисника, який загинув в Іловайському котлі. Ще чотири зберігатимуться у Свято-Михайлівській церкві в Млинові.

Святий Георгій вбиває дракона на панелі ящика з-під боєприпасів, який привезли з передової в Авдіївці.
Робота Олександра Клименка і Софії Атлантової. Фото — Радіо Свобода

Водночас не тільки ящики стають гарними полотнами для пензлів майстрів.

Радміла Костоломова — голова волонтерського штабу "Командний центр" — збирає кошти с посестрами та побратимами на ЗСУ за допомогою розіграшів на аукціонах розмальованих тубусів від РПГ. Радміла не любить називати ті артоб'єкти, які вона робить з командою, мистецькими творами, це, радше, спосіб заробити гроші для армії. Водночас ніхто не зможе заперечити художню цінність цих розписаних гранатометів.

"У мене є приятель з Burning Man Ukraine, який запропонував щось замутити у стилі фестивалю. Почав шукати тубуси з-під гранатометів для розмалювання, всі почали морозитися. Він спитав у мене, як у волонтерки, що займається постачанням необхідного в різні підрозділи: "Чи можу я знайти тубуси?". Коли я їх знайшла, написала йому, а він одразу здувся. Його участь на цьому завершилася. У результаті вирішила все дороблювати самостійно. Ми з командою знайшли художницю — Олесю Бондар. З нею та з командою Burning Man працювали до війни на рекламному ринку. Ось вона і розмальовувала тубуси з-під РПГ. Тому це все про командну роботу", — розповідає нашому виданню Радміла.

Вона зазначає, що перша робота "Квіти зі сталі" була присвячена як жінкам, так і чоловікам військовим з "Азовсталі". Водночас друга присвячена дівочості, дівчатам і надії, яка проростає через гілки та каплі крові.

Фото — Facebook

"Коли я передавала тубуси Олесі Бондар і ставила задачу, то я її не обмежувала. Мені здавалося, що ці тубуси мають бути розписані в українському стилі. Я запропонувала петриківський розпис, який здавався усім банальним. Тому просто сказала: "Ти художниця, що ти відчуваєш, те і малюй", — говорить Радміла. "У нас третім лотом "Командного центру" буде розмальований NLAW. Волонтери хочуть його подарувати Борису Джонсону."

Радміла вважає, що люди будуть раді мати річ, за допомогою якою військові помстилися окупантам:

"У кожного з нас стільки люті, що, можливо, ці речі і несли смерть. Але якщо згадати, що росіяни зробили з цивільними, то у мене немає жодного співчуття до них. У мене дома буде стояти РПГ, з якого знищили танк окупантів".

Синтезатори з металобрухту

Поділюсь і своєю історію створення синтезаторів з уламків танків, БМП, РСЗВ та іншої військової техніки, яку я побачив у селах та містечках Київської області після її звільнення.

Я вирішив робити з різного металобрухту, знайденого на місцях боїв, корпуси та органи керування для синтезаторів. І першим моїм проєктом став "Психоделічний солдат" із корпусом зі зім'ятої фари розбомбленого танку. До неї помістилися простий гранульований синтезатор на Arduino та Glitch Storm. У результаті вони створюють дикий 8-бітний дроновий нойз, який є чудовим саундтреком для сучасних воєн.

Я назвав цей синтезатор на честь легенди про існування "оригінальної" назви фільму "Апокаліпсис сьогодні" — "Психоделічний солдат". Крім того, фара з червоною кнопкою збоку і вм’ятиною зверху нагадує голову розтерзаного війною солдата, який одним оком сумно дивиться в майбутнє.

Наступним моїм проєктом став терменвокс "Алтар війни", у якому я використовую кулі різного калібру та гільзи від патронів ДШК як антену.

З куль я також робив два нойзові синтезатори, які працюють завдяки резистивності людського тіла. Ти берешся за одну кулю (один контакт) та за іншу (другий контакт) і струм, який протікає через твоє тіло, змінює напругу, яка своєю чергою змінює звуки синтезатора.

Певно, одним з найкращих проєктів став відеосинтезатор "Галюцигенія", встановлений на знищену активну танкову броню, який дозволяє не тільки грати музику, але й генерувати глітчевий відеоряд на маленькому моніторі.

Як форму волонтерської допомоги нещодавно я створив bluetooth-колонку з тубуса NLAW. Вона відправилась волонтерам Олексію Шитову та Дар'ї Горобець, які хочуть її розіграти та придбати за отримані кошти автомобіль для ЗСУ.

Підсумовуючи, війна — це деструктивна сила, яка залишає безліч артефактів для сіяння страждань та горя. Водночас є українці, які можуть вдихнути життя в мертвонароджене залізо. Зробити його яскравим та надати зовсім іншу — миролюбну функцію. Ба більше, багато з цих артоб’єктів можуть ще одним способом допомогти тим, хто намагається принести мир на нашу землю.