Stay Tuned! Vol. 50 Альона Дмуховська (Music Export Ukraine)

Найчастіше у цій рубриці з'являються музиканти, але музична індустрія не обмежується лише гітаристами або вокалістами. Сьогодні улюбленими піснями з нами поділиться Альона Дмуховська – у минулому програмна директорка Respublica FEST та музична координаторка ГОГОЛЬFEST, а зараз — співорганізаторка Music Conference Ukraine і програмна менеджерка програми ЄС "Креативна Європа" в Україні. 

Більшу частину інформації (до 85%) людина сприймає через зір. І тільки близько 7% через слух. Про це частенько забувають музиканти, вкладаючи великі зусилля у запис альбому, але не продумуючи його візуальну складову. І не тільки, щоб було "гарненько", але, в першу чергу, цікаво та впізнавано.

Саме тому особливе естетичне задоволення я отримую від робіт двох кліпмейкерів, які часто повністю змінюють моє сприйняття треку. Вони загортають його у красиву оксамитову обгортку меланхолії, таємничості та візуальної привабливості.

До речі, я не знаю, чи знайомі особисто Віктор Придувалов та Антон Корбайн, та й наскільки етично порівнювати їхні роботи, але все ж у них є дуже особлива схожість. Така, що вони вміють впізнавати особливу музику і об’єднувати навколо себе дуже тематичну тусовку: рокерів, готів, панків, металістів і загалом все нестандартне та цікаве. Було навіть таке досить відоме у вузьких колах місце – Depeche Mode Bar, де ми влаштовували тематичні Anton Corbijn Party, вмикаючи музику лише тих артистів, з якими він працював (а це не мало, не багато, а більша частина якісного індастріалу, пост-панку, року та електроніки цього світу). Можу помилитись, але Віктор там також мав бувати. Тому зв’язок є. Хоча б у моєму плейлисті.

Тому поїхали! Спочатку 7 треків українських артистів, з якими працював Придувалов. Потім – 5 закордонних, яким знімав кліпи або фотографував Корбайн (обійдусь без попсових U2 чи Nirvana, їх ви і так знаєте).

Скрябін/Юлія Лорд – Фото (Брудна як ангел)

Кінець 90-х – це взагалі якийсь неймовірний час розквіту для української музики. Чомусь саме тоді з’являлися найсміливіші роботи, які закарбувались у підсвідомості аж до сьогодні. Хоча бюджетів у той час було небагато на фоні крутого піке економіки загалом. Кліпу на цю пісню могли б позаздрити навіть умовні Smashing Pumpkins – темно, красиво та ідеально підібрано під настрій пісні.

ТНМК – ПоRAPалося серце

Напевно, найяскравіший зразок етно хіп-хопу. Ще у дитинстві на O-TV дивилась прем’єру цього кліпу, де хлопці розказували про пригоди під час його зйомки. Як їх "стОпала" міліція, тому що були із бейсбольною битою, намагались "посунути" зі своєю машиною від центрального входу на Київський залізничний вокзал. Досі вважаю це дуже сильною роботою – як музично, так і візуально.

Green Grey – Эмигрант

Десь у той час я почала мріяти потрапити до Нью-Йорку. Так-так, не через серіал "Друзі", а саме через цей кліп Green Grey. Тоді я ще мало могла задумуватись над тим, про що йдеться у пісні. Що це не завжди райдужно і легко. Але трошки романтична та декадентська атмосфера цієї роботи дійсно зачарувала.

Димна Суміш – Країна Ілюзій

При всій повазі до інших авторів, але саме ця українськомовна рок-музика з текстової точки зору моя найулюбленіша. Лірика Чемерова гучна, по-юнацьки гостра та радикальна, трошки мрійлива. Відкрила цей гурт для себе вже тоді, коли вони розпалися. Тому довелося задовольнитись лише двома концертами у столичному Sentrum декілька років тому. А тепер вже навіки буду заздрити друзям, які: "Та ми їх ще в 44 бачили, коли вони тільки починали! Вогонь!"

Ethereal Riffian – Drum of the Deathless

Одні з моїх улюбленців на українській сцені за всі роки її існування. Дійсно усвідомлена музика. Зроблена не тому, що "це так прикольненько бути в гурті, дівчат багато!" А тому, що кожен з учасників команди хоче донести аудиторії частинку свого світосприйняття. Концепції їх треків можна вивчати роками, скільки там зашифровано та яка велика космічна мудрість за ними стоїть. Така музика ніколи не буде популярною навіть у своїй ніші, тому що зловити її мікрокосм досить важко і не всі на це наважаться.

вагоновожатые – πץнkԎϞр

Ще одна гордість вітчизняної музики. Наша, справжня, зрозуміла тільки тим, хто живе тут і зараз. Слєпаков потрошки пише історію сьогодення: помічає якісь маленькі особливості українських маршрутників, черговий холівар знайомих у соцмережах, він про політику і про суспільство. Про нас із вами.

Esthetic Education – Love

До цього часу не можу зрозуміти, як у нас міг з’явитись настільки магічний гурт. Пам’ятаю, як в умовному 2008-му у вибраній київській тусовці вважалось хорошим тоном ходити на концерти саме "Естетиків". Це було навіть певною ознакою аристократичності. І треба віддати належне, що вони якраз і почасти виховали хороший музичний смак у мене та у знайомих – саме тоді ми почали прислухуватись до цікавої європейської музики. Тому свою місію вони виконали. Любимо і пам’ятаємо.

Henry Rollins / Rollins Band – Liar

Генрі Роллінз до сьогодні подорожує світом і часом розказує, як йому було панічно страшно брати мікрофон до рук на одному з андеграундних концертів Black Flag, хоча він був їх найбільшим фанатом і знав напам’ять усі пісні. Зараз у це важко повірити, бо це одна із небагатьох особистостей, яка тільки стоячи на сцені, може тримати увагу аудиторію добрих 4 (!) години без перерви. Просто розказуючи свої музичні або життєві байки. Оце я розумію – справжній рок-н-ролл життя!

PJ Harvey – Send His Love To Me

Ви можете сперечатись зі мною, але вважаю цю дюймовочку найкрутішою дівчиною у рок-музиці. Скільки страждань та трагедій було на її шляху. А вона їх всі пережила, пропустила через себе і виспівала. Поллі, низький тобі уклін, і сподіваюсь все ж зустрітись на концерті.

Nine Inch Nails – The Wretched

До речі, Корбайн не знімав кліпи НІН, тільки фотографував Трента. А яка б чудова колаборація могла б вийти: найгучніша та найагресивніша музика від американського диктатора і найчудернацькіший артист візуальних мистецтв сьогодення! Усі гроші світу віддала б за це! Давайте підпишемо петицію?

KRAFTWERK – TOUR DE FRANCE

Так-так, Антон настільки зрілого віку, що ще застав Крафтверк на початку 80-х і відзняв у гримерці їхніх ляльок після концерту в Барселоні. Зараз ці фото виставляються по всьому світу на авторській виставці Корбайна. Наполегливо рекомендую, 100% естетичне задоволення.

Marilyn Manson – Angel With The Scabbed Wings

Чи вважається поганим тоном включати Менсона у свою підбірку? Типу "вже не сок" і "та він клоун"? Але всередині 90-х це був шок, культ, провокація століття. І музично найгучніший альбом того часу. І Корбайн його фотографував у молоді роки. Тому, вибачте, доведеться слухати. :-)

Якщо вам було мало цієї підбірки, запрошуємо на вечірку Depeche Mode & Synth Night, яку ми влаштовуємо фан-клубом 4 жовтня у "Теплому Ламповому". У нас всю ніч буде звучати тільки все найсмачніше. А поки дозвольте відкланятись, треба ще раз послухати новий альбом TOOL.

Раніше у рубриці: https://www.neformat.com.ua/ua/rubrika/stay-tuned