Культура:війна. Олександр Сєдов (Heavy Metal Volunteers)

22.05.2023

Презентуємо подкаст із серії Культура:війна з керівником благодійного фонду "Heavy Metal Volunteers" Олександром Сєдовим про волонтерську діяльність, настрої харків’ян та музику, яка підходить до воєнних часів.

У новому спецсезоні подкасту Культура:війна Анаід Агаджанова завітала на музичну конференцію Neformat Music Unity: Рух попри війну, організовану нашим медіа. У серії із шести епізодів Анаід спілкується зі спікерами, відвідувачами та організаторами конференції на культурні та навколомузичні теми.

Герой шостого епізоду — Олександр Сєдов, представник фонду "Heavy Metal Volunteers", які займаються допомогою ЗСУ, насамперед автівками, і спираються в цьому на підмогу двох великих ком’юніті — музичного та пивного.

Подкаст також можна послухати на Apple Podcasts i Google Podcasts 

Ми дуже маленька організація, хоча у волонтерстві градації немає. Хтось зібрав на одну машину й щасливий, ми зібрали вже на понад 10 зібрали. Heavy Metal Volunteers з'явились уже під час вторгнення. Спочатку наша команда займалася евакуацією людей, а коли біженці скінчилися, ми зрозуміли, що маємо фінансові ресурси з донатів, і людський ресурс наших водіїв, і якийсь ентузіазм, бажання допомагати, плюс ми всі лишилися самі, бо свої родини вивезли.

Майже одразу, паралельно з останніми біженцями, до нас пішли запити від знайомих військових на якусь гуманітарку, на якесь перевезення. Тому ми придбали собі бус і одразу переключились на іншу допомогу, наприклад, возили в Харків їжу, адже і я сам із Харкова.

Більше про діяльність Heavy Metal Volunteers дізнаєтеся з виступу Олександра на конференції Neformat Music Unity

Про переїзд до Львова

Ми вже створили маленьку діаспору харків’ян у Львові. Але ці люди не закрилися у своїй бульбашці, вони адаптуються, спілкуються, уже в нас така мікс тусовка є. Але звичайно, харків’яни — це наша база, яка на початку допомагала з волонтерством, з виїздом і зараз допомагає нашому проєкту фінансово, дизайном або ще чимось. Ця маленька компанія працює і дає результат...

Окрім того, що Львів — це логічний транспортний хаб, у мене не було ніякого бажання його міняти саме через цю діаспору й підтримку. Багатьом людям, з якими я спілкуюся, теж пропонують переїжджати, наприклад, у Франківськ, бо там дешевше, але тут у Львові всі свої, ми разом. У дуже бурхливі часи гарно відчувати свій маленький острів, хоча б якось.

Про харків’ян і Харків

Моя бульбашка й була достатньо патріотична, дуже багато людей перейшли на українську мову, десь косувато, але ми всі вчимося. Дехто, особливо ті мої друзі, що воюють, перейшли з умовно нейтральної позиції на сильно патріотичну, може, навіть націоналістичну. І я сам посунувся в бік цієї позиції.

Хто приїжджав у Харків до цього, відчував, що місто трохи пишається першою столицею, цими всіма наративами. Зараз вони трохи притихли, але більш українським Харків так і не стає. І це не добре, і не погано. Хтось правильно сказав, що держава цим не займалася багато років. Ну, тупо нам сказали ви тепер Україна, а що таке Україна, розбирайтесь самі — що є правильна мова, що треба любити, хоча при цьому в 98 році в Харкові ТНМК співали українською, і це диво.

Не забуваймо про минуле. Бо я вже років 3–4, ще до початку вторгнення, панікував і сварився зі своїми друзями банально за те, що вони читають російські мемні телеграми. От тобі капнуло, що Європа погана, що Нетфлікс — це про темношкірих, от тобі капнули, що геї — це погано, і як гарно було, коли Гагарін у космос полетів, і ти починаєш потроху в це занурюватись. І тут проблема, що й наша держава нічого не робила, але й росія щось робила.

Але я впевнений, що Харків — це Україна, назавжди тепер, але буде цікаво подивитись, як почнуть змінюватися голови містян, коли в росії вже не буде грошей на пропаганду і, сподіваюсь, не буде самої росії, і коли без цього зовнішнього впливу Харкову дадуть можливість самоідентифікуватись.

Але для цього ще треба буде відбудувати нову привабливу Україну. Чому я насправді тут, чому я за такі івенти й за культуру. Тому що друга наша велика культурна війна дуже важлива, її програти точно не можна, бо вона потім зіллє за пару десятиріч усе, що є.

Про російський контент

У мене лишилися родичі в росії, і знайомих дуже багато, з пивної сфери зокрема, але я з ними не сильно підтримував контакти, хоча все одно російський контент споживав і слухав якийсь пул російської музики, бо до 24 лютого для мене якість контенту була важливіша за його походження. Зараз я не буду слухати неякісне українське тільки за те, що воно українське, але й російського контенту для мене тепер не існує, навіть найбільш ліберально та проукраїнського.

Коли це все почалось, я не відписувався ні від кого, бо насамперед було ніколи — ми займались волонтерською роботою. А потім у моєму реліз-радарі чи в Інстаграмі почали спливати всі "Stop the war". І я думаю, окей, чувачки, а що ви будете робити? Чи ви люди, де ваша совість? А я ще хіп-хоп дуже полюбляю, і було декілька виконавців, яких є фоловив і які до цього казали достатньо провокативні речі, тож я розраховував, що зараз жеж вони щось зроблять. Й один із них наче восени випустив трек, "Марс наш", де описав нашу війну з позиції, що от ми, марсіани, повстали, нафіг нам Земля? Він описав позицію марсіан дуже правильно, але сам концепт того, що Марс — це колонія… я собі думаю, дякую, російський ліберал, до побачення.

Про реакцію закордонних митців

На початку зреагували всі музиканти, супер support і всі щось написали, але щоб реально допомагати… Я, може, не стикався з таким, може, мені ніколи було слідкувати. У мене був кейс, коли Dropkick Murphys зробили трек з O'Hamsters — це колаб, про який я домовився через інсту. Мені сподобався трек Dropkick Murphys, я переклав текст (це взагалі старий трек Джоан Баез), O'Hamsters записали цей переклад, Кен Кейсі підспівав, і вони зробили колаб. На цьому красива історія закінчилась, тому що досі пишу їхньому менеджеру і прохаю викласти це на Спотіфай. Розумію, що це важкувато, їм впадло, але, може, на річницю, може, вони щось згадають, може, щось там захочуть знов, бо це бізнес, це великі хлопці.

Також можна згадати приклад співпраці Бетон з Billy Talent, або концерти та останній мініальбом дарк-фолкового виконавця Rome

Ще ми були трохи дотичні до однієї історії, бо отримували машину. Джек Глісон — актор, що грав Джоффрі Баратеона, приїжджав у Львів і в Київ. Це була ініціатива одного фонду, але він сам додався до неї через знайомих. Джек сам пригнав машину до Львова для ЗСУ, а не приїхав собачок рятувати. Один із моїх водіїв допомагав цю машину перевезти, бо який би ти не був король, а водити пікап по Львову непідготовленим краще не варто.

У той вечір до короля Андалів і Перших Людей ми не дійшли, хоча всі казали, що дуже позитивний і класний чувак. Про його поїздку зробили мільйон мемів, від яких він теж у захваті, бо не очікував такої мемної реакції, а меми — це наша сила.

Про роль музики під час війни

У перші місяці я не встигав про щось думати, лише коли ми почали їздити вже, тоді до важкої музики почав вертатись, тому що вона почала мені давати енергію.

Anaal Nathrakh — це перше, що я почав слухати. Зафіксувався трек "The Age of Starlight Ends". У приспіві щось про "ми відмовляємось бачити", і для мене це про кінець нашої війни, яка була 8 років і яку ми ігнорували, росію, з якою ми спілкувалися. Це не означає, що в нас більше нема неба і все в темряві, але, що певна епоха в нас закінчилась, і ця музика мене дуже тоді змотивувала та допомогла з неврозом.

Є в мене улюблені треки, наприклад, 3 Inches Of Blood — Night Marauders, обожнюю, але слухати трек про мародерів, коли це відбувається з твоєю країною?.. Я дуже емпатійно сприймаю і лірику, і настрій пісні, і слухати щось про Конана Варвара, який налітає на село якось нетактовно. Хоча 1914 мені дуже гарно заходили.

Я зрозумів, що для мене музика — це такі зони комфорту. Буває, сідаю ввечері подивитись щось, зняти стрес, випиваю декілька банок гейзів, вони гарно так заходять, а потім хочеться щось міцне, щоби полірнутись. Інколи я себе стримую, а інколи ні. І розумію, що оце друга ночі, я щось слухаю, потім прокидаюсь зранку й не те щоб я нічого не пам'ятав, але думаю — нафіга? І по музиці я розумію, до якого віку я відкотився, тому що коли я прокинувся, а в мене скачаний "Ісус Христос — суперзірка", це моя школа, я розумію, який це рік приблизно, у яких тоді проблемах я жив, до чого я повертаюсь. Це такий зворотній аналіз, моя терапія, бо якщо я відкотився до школи, отже, у мене зараз дуже сильний стрес, якщо відкотився до My Chemical Romance, то у мене 2007-ий, я хочу бути молодим і красивим, отаке.

Про культурну війну

Головне в цій культурній війні — не давати свій резерв часу кацапам, а давати його українському контенту й намагатися, навіть якщо не подобається, шукати щось інше, але не кацапів. Єдине, що я, можливо, не знайшов для себе, це музику війни, хоча от через весь літній теплий період мене протягнули The Interrupters — дуже прикольне лайтове ска з простими бойовими текстами про те, що треба боротись і перемагати.

Смішний момент, що недавно The Dreadnoughts, фолк-панк гурт канадський, який співав за Україну й підтримував нас сильно, заявили на один фестиваль у Чехії, де купа панку й ще Moscow Death Brigade (ред. російський гурт). Я зробив скрін і пишу — чуваки, якщо можна щось сріблясто-золотого їм на обличчя там пополивайте, а вони теж "Stop the war" й більш нічого. Прийшли організатори цього фесту, написали мені, що от, бро, вони збирають для біженців і проти війни. Ми трохи подискутували, але це чеський фестиваль, а чехи мають слабинку до кацапів. У результаті я просто взяв шмат Interrupters, де вони співають "It's our time to take back the power", чесно написав, що, чуваки, у вас дуже крутий фестиваль, мені подобається лайн-ап, там і краст, і дуже багато музики, що я люблю, від позитивного ска й піратів до Wolfbrigade, на який я би теж мріяв потрапити. Але дуже сумно, що ви робите панк фестиваль, піарите та продаєте оцей панк вайб, й у вас у ростері гурти на кшталт Ignite, які видали один із моїх улюблених альбомів, де антикомунізм, антиімперіалізму тотальний, а ви водночас захищаєте чуваків, які не можуть постати проти власної держави через те, що їх посадять у тюрму, поки їх держава просто вбиває інший народ?

Буде круто, якщо ми наш "wake up call" український, толерантно зможемо транслювати далі. І "Be brave Ukraine" — це гарний слоган, бо багатьох Україна надихає. Тож, може, нарешті перестануть бути погані українці в кіно, а натомість будуть хоробрі.

Конференція відбулася в межах реалізації проєкту #ZMINA_2_0 "Субгранти для культурних проєктів" фонду ІЗОЛЯЦІЯ за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст публікації є виключною відповідальністю ГО "Неформат Україна" й не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Олександр Сєдов у соцмережах:

https://www.facebook.com/heavymetalvolunteersua
https://instagram.com/hmv.ua

Інші подкасти із конференції за цими посиланнями: 

Neformat.com.ua ©