Обрій: Альбом — це про музичні амбіції
З часу нашої попередньої розмови із ужгородськими дез-металістами Обрій пройшло три роки. Говоримо про те, як за цей час зінилися учасники, ставлення до андеграунду в країні та які перспективи у локальних гуртів є в карантинних умовах.
Death metal гурт з Ужгорода, який виник ще у 2013 році. На звучання гурту вплинули такі колективи як Bolt Thrower, Morgoth, Asphyx, Mangled Tosos, Gorefest тощо. На їхньому рахунку мініальбоми "Олтар утопії" 2016 року, "В залізних обіймах лещат" (2019), лайв-альбом, спліт з Soulrest та сингл "Дволикий".
На запитання відповідали вокаліст Микола Мага, гітаристи Василь Лавер і Віталій Лендєл, а також ударник Петро Будай.
— Попереднє інтерв’ю ми з вами писали ще у 2017-му. Як за цей час змінився гурт?
Микола (далі — М.): За цей час трапилося багато всього. Зміна складу — річ, яка переслідує нас увесь час. Ми видали мініальбом "В залізних обіймах лещат", зняли на його підтримку два відео — "За небокрай" i "Ad Civitas Solis". І ми досить багато їздили — за три роки відвідали з концертами купу міст. Увесь цей час гурт був у русі та обростав м’ясом.
— Про які зміни складу мова, і чи не зашкодили вони колективу?
М.: За останні три роки в нас один раз мінявся бас-гітарист. Золтан поїхав вчитися в Угорщину, нам його вибір зрозумілий, це набагато перспективніше, ніж освіта в Ужгороді. На його місце прийшов Саша Рогов, учасник гурту In Movement, людина вже з певним досвідом і великим бажанням грати. Він зразу влився в процес і вже за декілька місяців ми в новому складі катали виїзди. З цим усім ніяких труднощів не було.
А от після нового року нас чекає цікавіша пригода — наш барабанщик Петро планує переїхати жити до Києва. Поки розглядаємо варіант грати з ним дистанційно, але як це все буде виглядати на практиці, покаже час. Узагалі, барабанщики — це завжди складна історія.
Василь (далі — В.): Зміни в складі — важка тема. По суті є два можливі випадки: коли важко разом співпрацювати та коли людина через певні обставини не може далі грати (наприклад, через переїзд). У першому випадку зміни точно не зашкодять, а в другому… Ну, це слід сприймати, як щось невідворотнє. Загалом я вважаю, що будь-які зміни — на краще. Навіть якщо спершу це так не здається.
— Віталік і Петро досить молоді, у порівнянні з іншим учасниками гурту. І я наче вже десь питала про те, як вони вносять нові ідеї в колектив. Тепер запитаю інше — як ви, старші учасники, вплинули за ці пару років на їхній музичний розвиток?
М.: Я не можу об'єктивно судити, як конкретно ми вплинули на них, але те, що вони в процесі участі в гурті здобули певний досвід — це факт. Вони талановиті молоді музиканти, крім того, займаються соцмережами гурту та супутніми речами. Ну й те, що двоє молодих металхедів із часом зібрали свій гурт Гніт і грають ді-біт, каже про те, що все рухається в правильному напрямі.
Петро (далі — П.): Ну, через роки два, як я почав грати з хлопцями, у мене кардинально змінилися музичні вподобання в сторону різного панку. П'ять років тому я був малим вузьколобим металістом (не в образу нікому) і відмовлявся від будь-якої іншої музики в будь-яких її проявах. З часом, а може і з віком, відійшов від різних стереотипних штук. Вася більше вплинув на мене як на музиканта, саме він познайомив мене з гуртами, котрими я досі захоплююсь — це Discharge, Rudimentary Peni, Diskobra, Nasum, Axe-Grinder і ще 100500 гуртів бомбезних. Пізніше він же мене підсадив на всякий грайндкор, чому я, звісно, не можу нарадуватись.
В.: А я б сказав, що тут є певний взаємовплив. Усе ж Віталік, Петро й Саша є представниками іншого покоління, тому на певні речі вони дивляться по-іншому. Так що Обрій — це симбіоз молодості та досвіду, як би банально це не звучало (і які б асоціації не викликало слово "симбіоз", вжите в цьому реченні).
Віталій (далі Віт.): Я почав слухати більше музики: від хіп-хопу та постпанку до ді-біту. Крім того, у гурті трохи розібрався в композиторстві, сам почав писати біти та синтвейв, хоча ще досі є проблеми зі структуруванням.
— Як взагалі в Ужгороді з молодим поколінням музикантів і слухачів, чи є якась "свіжа кров"?
М.: Якісь люди є, але більшість із них не видно за межами репточок. Вони здебільшого не грають на концертах і не пишуться. Тому слідкувати за цим складно. Навіть такі порівняно молоді команди, як Unfocused чи Smile, Chaos!, складаються з уже досвідчених музикантів. Звісно, є наші Гніт, ді-біт з актуальною гостросоціальною лірикою, які продовжують традиції ужгородського екстремального панку. Їм вдається грати без залучення усіляких пенсіонерів, типу мене. Мають два сингли і я сподіваюся на великий реліз від них наступного року.
П.: Зі "свіжої крові" можу виділити тільки Smile, Chaos! та Degradatus. У нашому місті є з десяток банд, котрі тільки репетирують і все. І це не тільки тіпи, які пишуть свої пісні, а ще ті, хто просто на репетиціях ганяє по колу кавери. Ну, про Гніт не буду казати нічого, себе хвалити діло не найкраще. Але слідкуйте за нами, дебютний реліз не за горами (щоправда, якщо коронавірус не обламає нам усе, як 7 місяців тому).
В.: Окрім згаданих хлопцями гуртів, хочу ще зазначити Hacked Face — хлопці нещодавно випустили сингл і добре роздають наживо.
Віт.: "Свіжа кров" слухачів є, вона трохи інша — це підлітки, які слухають Ghostemane, City morgue, $uicideboy$, їм подобається панкова/метальна естетика та ми поки не можемо до них достукатися: багато з них не знають про нас, а інші ігнорують локальні колективи та їхні концерти. Наприклад, коли я в сторіз репощу пост свого колективу, то ніякого руху не відбувається, для моїх однолітків це "білий шум". Напевно, усе тому, що в нашій маленькій сцені немає "тусіл", які можуть навколо себе зробити ком‘юніті зі "свіжої крові".
— Кілька разів були ситуації, коли закарпатський дез-метал, зокрема і вашу творчість, називали музикою неактуальною, такою, що померла десь у 90-х. Що б ви відповіли таким експертам?
М.: Я пам’ятаю відгуки Сергія Кейна (головного редактора Comma) і Влада Ляшенка ("ІншаМузика", Radio Submarina) в огляді нових тижневих релізів на Музмапі про сингл наших земляків Contaminated. Перший писав, що це неактуально, другий що це "не ярко, типично и скучно. Без маркетинговых перспектив." Вже тоді котрий рік на всіх швидкостях нісся рівайвл старорежимного смертьметалу, встигли повиходити та вистрілити дебютні альбоми Gatecreeper, Blood Incantation і Necrot, а наші люди дупля не різали, що у світовому металі робиться. Хоча про маркетингові перспектив я з Ляшенком можу погодитись, якщо це про Україну. У цій проклятій країні їх дійсно нема, без різниці, чи граєш ти щось із консервативного металу, чи вийобуєшся по-різному над своєю музикою, намагаючись знайти "нові грані" (читай, переграючи надбання 00-х). До речі, якщо ви любите олдскульний шведський мелодез а-ля ранній Hypocrisy, то Contaminated вам має сподобатись.
Вдруге з подібним відгуком ми зіткнулися цьогоріч. Нам розповідали, що коли вирішувалося питання нашої участі в Intercity Live від Ужгорода, то так само в нашу адресу були претензії, що ця музика була актуальна в 90-х, а фест шукає щось свіже та цікаве для себе. Це вже 2020, коли на бендкемпі можна загубитися в нових релізах із подібною музикою, а великі лейбли на кшталт Century Media Records підписують молоді жанрові гурти (FROZEN SOUL, VAMPIRE чи вищезгадані Blood Incantation). Хоча тоді все ж нам вдалося виступити та, судячи з відгуків, у глядачів подібних претензій до нашої музики не було.
А так взагалі щось актуальне, що до наших музикантів, до інших музичних функціонерів, що до широкого загалу слухачів, доходить, як до жирафи, тому не варто морочити собі голову і просто грати собі в задоволення.
В.: Немає неактуальної музики. У кожного товару є свій покупець, тож попит завжди буде, навіть на жанри, які "експертам" здаються "неактуальними". Тут погоджуся з Миколою — просто треба робити ту музику, яка приносить задоволення учасникам гурту. І якщо це робити якісно, свій слухач обов’язково знайдеться.
Віт.: І я думаю, що жанри не варто ділити на актуальні та неактуальні. Хоча те, що є багато гуртів, які звучать однаково та не розповідають слухачам про себе, про свою творчість, а також не розуміють важливість соцмереж та просування — факт. Тепер не той час, щоби дез крутили на MTV, але сьогодні нішу MTV взяли рекомендації і тренди Youtube. І на ньому є багато неофіційних перезаливів full album-ів нового дезу, які набирають кількасот-декілька мільйонів переглядів.
Звісно, дез — це не той жанр, на який натрапляєш кожні дві хвилини в Тік-Тоці (хоча це може неочікувано змінитися), проте є багато людей, яким цікава музика дез метал артистів, навіть без прив‘язки до жанру.
— Продовжуючи цю тему. Знову ж таки недавно у фейсбуці обговорювали місце, де можна було б зробити в Ужгороді панк-концерт, і лунали твердження в дусі "це панки, вони можуть і на болоті". Веду до того, що й ті "експерти", і місцеві мешканці часто застрягають у своїх уявленнях про панк і метал і справді десь на рівні 90-х. Як так стається, що люди зависають у якісь точці свого розвитку і взагалі ігнорять актуальні музичні процеси у світі, а то й у себе під носом?
М.: Я думаю, що з віком людям просто стає ліньки шукати щось нове. Доросле життя, сім’я, побут і заробляння грошей на це все стають їхніми головними квестами. Тут не до нової музики. Без різниці, чи це щось загальновідоме, чи локальне. Максимум, що вони можуть для себе відкрити, це те, що буде лежати на самій поверхні.
А щодо певних субкультурних стереотипів, то ніхто ж не буде з тим розбиратись, особливо зараз. Бо земля плоска, вежі 5G розповсюджують коронавірус, метал то про диявола, а панки їдять лайно.
В.: Питання про "зависання у якійсь точці розвитку" надто глибоке, щоби докладно на нього відповісти й не вийти за рамки інтерв’ю. Ну, багато кому легше вважати, що Земля плоска, ніж вчити фізику. Щодо панків — це з тієї ж опери. Давайте просто повіримо в стереотипи, ніж загуглимо, що ж таке сучасний панк-рок. Жити в полоні власних уявлень тепло й комфортно. Навіщо виходити із цього стану? Щоби стикатися із холодною реальністю? Це надто обтяжливо.
— Які релізи плануєте з Обрієм до кінця цього року?
М.: На кінець цього року планувалися два треки-колаборації. Ми трохи випали з графіку й дати змістилися, але точно можу сказати, що цього місяця ми презентуємо спільний трек з одним зі стовпів сучасного вітчизняного хіп-хопу — Тулим.
Інший трек ще в процесі, але нас не полишає надія випустити його до кінця року. З ким він буде, ми анонсуємо пізніше.
— Як прийшла ідея записати трек спільно з Тулим?
М.: Ми фанати хіп-хопу й реп-металу 90-х. Подібні колаборації досить нетипові для смертьметалу й тим більше для України. Зі світових практик я можу згадати хіба фіт SFU i Ice-T. Тому для нас ця ідея була особливо цікавою. Ну й ми — фани творчості Тулим. Співпраця з Кулею була максимально легкою і приємною, результатом ми задоволені.
— Частина фанів періодично вас запитує, коли нарешті випустите лонгплей. Чи актуальний узагалі випуск повноформатного альбому у 2020?
М.: Ой, питання альбому — це одна з найулюбленіших тем для дискусій між нашими учасниками. Скажімо так, я вважаю, що в практичному плані це досить невигідний і незручний формат. Повноформатний альбом — це дуже ресурсозатратний реліз, а на особливо великий фідбек від нього очікувати не варто. І справа не у якості матеріалу чи чомусь подібному, а в стані речей у сучасному світі. Дуже велика кількість релізів, щоби через них достукатися до слухача, та й сучасний слухач надає перевагу більш лаконічним форматам. Такий уже час. Можна випустити черговий мініальбом, витратити на нього значно менше своїх ресурсів і дістати такий же фідбек.
Альбом це, радше, про власні музичні амбіції. А оскільки вони є, то ми зараз готуємо новий матеріал. Якщо встигнемо до від'їзду Петра зробити потрібну кількість для альбому, то наступного року будемо його писати. Побачимо, як воно буде.
В.: Я в цьому плані є прихильником старої школи. Альбом — це відбиток певної ери у творчості гурту, певна віха. ЕР, сингли, це все добре, але я завжди слухав альбомами. І як слухач, я надаю перевагу саме альбомам. І нехай буде, що це про власні музичні амбіції. Заняття андерграундною музикою забирає масу часу, сил і грошей. І якщо я не можу водночас реалізувати свої творчі амбіції, то на чорта мені це? Питання риторичне.
— Обрій часом жартома називають мерч-металом. Чи можете порахувати, скільки у вас на цей момент виданих футболок і як узагалі ви прийшли до цієї фішки — був початково якийсь план або все склалося само собою? І чому серед усіх художників надаєте перевагу саме Ярославу Гробу?
М.: Ще з юних років обожнюю мерч. Це для мене як окремий вид мистецтва. Дуже важливим є оформлення. Річ має бути така, щоби її хотілося носити не тільки тому, що там лого певного гурту, а й щоби вона художньо була гарно оформлена. Сам по собі процес генерування ідеї для нового дизайну, робота з художником і кінцевий результат — це дуже цікавий процес.
За три роки ми випустили 9 різних дизайнів і понад 300 речей із ними. Футболки, лонгсліви, худі. Намагалися робити нетипові для жанру речі, наприклад, лонгсліви до хорор-збірки нашого гітариста Василя Лавера, чи обігрували лого Nasa, й іноді все ж робили консервативні принти, як данину традиції. Кожним дизайном я задоволений.
Якщо говорити про нашу роботу з Яриком, то в нього дуже впізнаваний індивідуальний стиль і з ним легко працювати. Основне візуальне оформлення Обрію — це, однозначно, Ярослав Гроб.
В.: Я би ще додав, що в нас із Яриком довга історія співпраці, і так, оформлення на мою збірку малював саме він.
— Чи вплинула якось пандемія на музичне життя в Ужгороді, на вашу думку?
М.: Багато хто прогнозував, що через пандемію і зменшення кількості музичних заходів попит на них із часом стане більшим. Якщо говорити саме про Ужгород, то складається враження, що цікавість до гітарної музики стала навпаки ще меншою. Але тут нічого дивного, це ж Ужгород.
П.: Проблема в тому, що нашим людям не вгодиш. Спочатку всі нили, що концертів нема, потім через карантин, а тепер у нашому місті були два концерти, і скажу я так, що більшості, на жаль,однаково. На останньому нашому виступі, де я грав із Гнітом на DMA46, було приблизно 40–50 людей на око, і скажу чесно, якогось захвату я не помітив, не від нас, а саме від концерту. Так, були тіпи, які відривались і кайфували, було просто люди, які прийшли послухати, але, подивившись на більшість присутніх, складається враження, що їм воно не дуже й потрібно. Але попри все ми вдячні Корнелу, котрий організував цей гіг, і була можливість наживо полабати.
Віт.: Важко сказати, як вплинула пандемія на концертне життя в Ужгороді, адже не так багато музичних заходів було проведено за останній час. Проте менше людей відвідують концерти під час карантину, ніж перед ним. Можливо, частина не хоче відвідувати такі дійства саме через пандемію, а можливо, це були не найвдаліші концерти.
— У 17-му ми говорили, що андер гурту важко пробитися на українські музичні ЗМІ. Недавно, коли я давала пораду знайомому музиканту, який питав, куди писати про метал і панк, зрозуміла, що реально практично нікуди й ситуація наче особливо не змінилася. Як воно виглядає для вас, є прогрес/регрес за три роки?
М.: Є два-три видання, які можуть опублікувати матеріал про вітчизняний рокметал, на практиці, найімовірніше, це зробить якийсь один із них.
— Яким бачите майбутнє української андеграундної сцени?
М.: Думаю, особливо нічого не зміниться. Більшість із нас будуть грати концерти для малої кількості одних і тих самих людей, випускати релізи для сотні-двох людей (у кращому випадку) і варитись у власному соку. Після закінчення карантину одиниці спробують штурмувати Європу, можливо, у когось щось навіть вийде. Загалом, особливих перспектив я не бачу. І справа навіть не в попиті на подібну музику, а, радше, у небажанні музикантів доносити її ширшої аудиторії. Бо хорошу музику слухач завжди сам знайде (насправді ні). Коротше, усе як завжди буде погано.
П.: Майбутнє однозначно є, і хороше. Люди грають, і це вже добре. Створюються нові банди, ось як ті ж Smile, Chaos! Degradatus, Pucsa, Bokasso (хоч і без живих виступів) ну й так далі. Гурти стараються видавати всілякі релізи, організовувати концерти, не дивлячись на ситуацію, яка зараз усіх вибила з колії. Я вважаю, що андеграундна сцена завжди буде, хтось із неї вирветься далі, хтось ні, хтось взагалі зникне, але вона буде, і тіпи, які хочуть лабати, будуть лабати.
В.: В цілому, думаю, нічого не зміниться, принаймні в коротко- та середньостроковій перспективі. Європейські сцени, наприклад, мають більший потенціал для розвитку через відкритість кордонів і порівняно невеликі відстані. Плюс рівень життя дається взнаки. Грубо кажучи, не є непосильним завданням купити собі апарат, винайняти бус і махнути в сусідню країну з туром. Причому це можуть собі дозволити навіть відносні новачки. Більше концертів — більше досвіду, кращі шоу, краща музика, кращий результат загалом. У нас же з цим поважче, особливо в маленьких містах. Поки накопичиш на апарат, знайдеш транспорт, усім оформиш паспорти/візи… Прогрес, звісно, є, але до Європи нам далеко. На жаль.
Віт.: Українська сцена може змінитися за умови залучення "свіжої крові", яка буде більше приділяти увагу промоушену та взаємодії з аудиторією, а також буде більш активною та унікальною.
Обрій у соцмережах:
https://obrij.bandcamp.com/releases
https://www.facebook.com/obriymetaluzh
https://www.youtube.com/channel/UCjQvt6W9SSXlbMknsrLxOwA
https://www.instagram.com/obrij_metal/
