Макс Товстий: Основне моє заняття - це музика, все інше - хобі

У сьогоднішньому інтерв'ю ми поговорили з Максом Товстим. Він добре відомий киянам і не тільки, як гітарист та вокаліст гурту The Heavy Crawls, власник студії BrokenBricks Studios та лейблу Electric Experience Records. Про все це, а також колекцію вінілів, сценічний одяг, сімейну любов до музики та навіть супермилого кота Алістера ви дізнаєтеся із нашої розмови. 

- Для початку розкажи, будь ласка, чим ти займаєшся, бо, наскільки я розумію, це і музика, і фотографія, і баскетбол...

- Основне моє заняття - це музика і студія, все інше - хобі. А музиці я присвятив життя...

- Мабуть, найбільше ти відомий, як гітарист та вокаліст гурту The Heavy Crawls. Як зараз поживає твій колектив, адже ви мали уже кілька змін складу...

- Так, зміна музикантів - це основна проблема: коли людям 25-30 років, на передній план виходить робота, кар’єра, сім’я, мало хто може їздити в часті тури та проводити багато часу на репетиціях та студії. Днями відбувся фестиваль Тарас Бульба, де ми зробили реюніон Crawls, зіграли дуетом, як колись. А The Heavy Crawls я хотів би зробити квартетом, але зовсім скоро навіть барабанщиця Даша переїде до іншої країни, тому ми не зможемо більше грати разом і шукати доведеться ще й ударника.  

Взагалі ж довго шукаю музикантів, бо потрібні однодумці, і поки що лише двоє є. Є кандидати, але дуже важко передбачити, як все буде за рік-два: деякі з попередніх учасників на початку гри в гурті планували залишатися надовго, а через півроку щось змінювалося. Зібрати гурт, де не змінюються учасники, фактично неможливо, я і не знаю, в кого з українських виконавців не було змін у складі, а в мене ще й вимог багато, тому чимало людей, які хотіли грати зі мною, довелося забракувати. Ну і так само ті, кого я кликав, не можуть, бо мають інші пріоритети, а я не хочу в цій групі грати з сесійними музикантами, хочеться знайти друга і однодумця, з яким будемо грати дуже довгий час, як Rolling Stones.

The Heavy Crawls у 2017 році

- Також у твоєму послужному списку проекти Turnaround, Lucifer Rising, 7 Inch Interstellar Locomotive, Blues Association тощо. Якісь із них ще діють?

- На жаль, ні. Turnaround перестав існувати після того як Паша (ударник) поїхав жити у Москву. Йому заміну знайти нереально, та і на той час у мене з’явились Crawls. Lucifer Rising офіційно не розпадався, але у всіх стільки справ, що я не міг зібрати музикантів для того, щоб диски зробити, вокалістка не прийшла на останній концерт, басист десь пропав, а Валера на той час грав вже зі мною в The Heavy Crawls. Шкода, бо я люблю цю групу, досі планую зняти кліп-короткометражку на 10 хвилин на одну з пісень, та і багато гарних відгуків отримував цей альбом. 

7 Inch Interstellar Locomotive - така ж ситуація: ми не припиняли існування, але для лайв-концертів потрібно 5 людей мінімум, для студійної робити - двоє-троє. Ми могли б записати з Кеном новий альбом, але всі зайняті своїми справами, хоча і любимо згадати за пивом, як це все було, а я досі люблю переслуховувати наш альбом, це була гарна колективна робота. У Blues Association  було двоє музикантів з 7 Inch, 1 зThe Heavy Crawls, тому не дивно, що вони теж позникали: хто переїхав за кордон, хто сконцентрувався на немузичній кар’єрі, хто грає в інших проектах. Така от доля моїх проектів :( За кожним із них я сумую, у кожен я вкладав душу і у кожному бачив перспективне майбутнє. Усім з цих проектів відповідали лейбли позитивно, ми могли б їздити в тури як з The Heavy Crawls і чогось досягнули б.

- Час від часу ти організовуєш у столиці блюз-джеми, і я пригадую, що ти скаржився на київські заклади, яким цей формат чимось не догодив. Питання: наскільки взагалі актуальні подібні івенти та у чому, власне, проблема?

- Не час від часу, а з 2010 року) Починаючи з 2013 джеми діють на регулярній основі, один раз на тиждень, за цей час кількість організованих мною джемів перейшла за 250, тому час від часу звучить не зовсім точно)

Івенти актуальні, у нас є постійна публіка, багато музикантів, які є учасниками джемів з самого початку, є нові люди, періодично бувають гості. От нещодавно був саксофоніст з Лондона, ми з ним окрім джемів записали 3 пісні на моїй студії, через місяць буде гітарист зі Стамбула, раніше був харпер з Едінбурга і т.д. Люди постійно мені пишуть, що хочуть взяти участь у джемах.

Із закладами були конфлікти, бо вони віддають під джеми далеко не найкращі дні, зазвичай це вівторки, а потім дивуються, чому не повний зал людей, а лише половина. Навіть люди, які люблять блюз і періодично ходять на мої джеми та концерти, скаржаться, що у вівторок ходити незручно. У вихідний день було б більше відвідувачів і усім було б зручніше, а так хто ходить щовівторка по барах? Я б дуже хотів робити джеми, наприклад, п’ятницями і думати про організаційні моменти, вдосконалення програми та пошуком нових музикантів, а не те, скільки моїх друзів прийде і купить пива на барі, де ми граємо за відносно дуже скромний гонорар.

- Деякі пости на твоїй сторінці стосуються відповідного одягу та взуття, який по ідеї має підходити до музики, яку ти граєш. Наскільки важливо, щоб зовнішній образ сучасного музиканта відповідав тій музиці, яку він грає? І чи, на твою думку, не забагато гуртів, особливо молодих, "тупо забиває" на цей аспект?

- Ну, я це не нав’язую нікому, але сам ставлюся серйозно: у мене є окрема шафа зі сценічним одягом, деякий шили на замовлення, більшість можна знайти в наших ZARA, Topman, Pull and Bear та інших, щоправда, шукати треба часто і довго. Так само у мене декілька капелюхів, є взуття з інших країн. Нещодавно моя тітка подарувала мені круте взуття прямо з Англії (вона там живе), таке як носили Бітли, а далі всі моди 60-х: там високий каблук (4-5 см) і дуже довгий носок, схожі можна побачити у багатьох виконавців 60-х.

Я вважаю, що для такої музики, як я граю, це важливий аспект. Музикант - це артист, потрібно виглядати відповідно. Багато гуртів на це забиває, але це їхнє право, різні стоунер гурти не паряться, там образ, як і в гранжі, кеди, джинси, футболка, - аби борода була)) Металісти в Україні сильно паряться, та і взагалі метал-сцена розвинута. Репери одягаються відповідно, діджеї. Так само повинні і блюзмени, якщо ми говоримо про мої блюз-джаз концерти, ну і якщо про The Heavy Crawls, то тим більше: у нас блюз-рок/психоделічний рок, тут картинка грає важливу роль. Я ще люблю використовувати проектор, якщо є змога. Щоб люди правильно абсорбували нашу музику, потрібно створити і візуальний аспект.

- Маємо також згадати твою сольну творчість. Цієї весни ти видав уже другий альбом і плануєш випустити його на вінілах. Це, на твою думку, актуальний нині формат?

- Актуальний формат сольного альбому чи вінілу?)) Випускатиму його не я, а лейбл, усі мої альбоми були видані на лейблах, самостійно це гроші на вітер, а лейбл заплатить за тебе, ще й рекламу зробить. Усі мої попередні альбоми продалися, залишилось менш як 20 платівок The Heavy Crawls, але вони продадуться за перший же тур. Якби не ці зміни учасників, про які ми говорили, концертів було б більше і вінілів би не залишилося взагалі. Аудіофілів багато, так само багато людей, які просто купують мерч, щоб виразити свою прихильність до гурту. Я б радив музикантам шукати лейбли і видаватися на вінілах, чи хоча б дисках та касетах. Не втрачаєте нічого, тільки профіт.

- Практично весь сольний альбом ти записав самостійно. З одного боку, не треба нікому розповідати, як має звучати той або інший інструмент. Але з іншого, мають бути і мінуси. Які саме?

- Ну, з мінусів я б хотів почути пісню вживу перед тим, як  її записувати. Але це переросло в плюс. Пояснюю: у голові грала мелодія, я записав барабани, бас, гітару, за цей час мелодія змінилася, я почав експериментувати з синтезаторами, потім запросив трубача, вийшла пісня зовсім іншою, ніж задумувалася спочатку, - приємна несподіванка.

Можливо, інший ударник зіграв би краще чи професійний клавішник, але, як сказав Артур Ямпольський в нашому інтерв’ю на Old Fashioned Radio, на даний момент краще за мене ніхто б з інших ударників не зіграв, тому що простота більшості пісень зробила їх саме такими як треба, тобто доречно грати так.

Якщо колись буде наступний сольник, я б найняв професійних музикантів і все ж писав би це діло вживу, це б і час зекономило, і додало б драйву у деяких місцях, хоча тут загадувати не хочеться. Поки що планую зайнятися реалізацією цього альбому та відновленням концертної діяльності The Heavy Crawls. Ми, до речі, плануємо грати пісні з мого альбому, інші музиканти дуже навіть "за".

- Хотіла також спитати, чи є у тебе якась особлива система планування часу або рецепт енергетика, щоб стільки всього встигати? Чи не позначається велика кількість різнопланових активностей на їх якості?

- Мені допомагає баскетбол та і взагалі спорт, вдома дивлюся серіали, граю в ігри, особливо Герої 3, не слухаю вдома музику майже ніколи, лише вініли й то з друзями, а так сиджу в тиші і просто відпочиваю. Інколи за день стільки усього: два уроки гітари, потім урок барабанів, потім репетиція з гуртом, потім запис як сесійного музиканта (я інколи допомагаю записувати гітару київським колективам), додому прихожу голодним і немає сил готувати. Годую кота і п’ю чай перед монітором, залипаючи на Youtube.

- Чим зараз займається твій лейбл Electric Experience Records? Плануєш видавати якісь релізи?

- На жаль, ні, взяв паузу. Мій лейбл мав бути саблейблом Moon Records. Останній не зробив нічого, музиканти скаржилися, моя група також, не хочу нікого підводити та бути частиною цього.

- Так, я хотіла спитати про Moon Records. У чому полягала ваша співпраця і яку допомогу ти отримував від них?

- На жаль, допомоги немає. Вони зробили класні диски гарної якості, в усьому іншому я бачу лише недоліки, особливо в тому, що мої відео на Youtube не знаходить пошук, а бачить лише їхні перезалиті, переглядів у них по пару тисяч, а в нас було за 10 вже. Виплати мінімальні - тисяча гривень на рік, а я більше отримую з Bandcamp та iTunes самостійно. Промо не робили, нічого не робили, просто перезалили наші аудіо/відео собі, при цьому наші втратили актуальність.

- Шкода, але давай про більш приємне. Ти є засновником BrokenBricks Studios. Наскільки складно утримувати музичну студію у Києві? Чи не надто велика конкуренція?

- Так, студія - це моя гордість, я відкрив її як гаражну в 2010-му, і зараз це професійна студія, яка може похвалитися крутою апаратурою та колекційними підсилювачами. З приводу конкуренції - не знаю, в мене є постійні клієнти, які цінують мій підхід до звуку і саундпродюсування. Більшість студій у Києві дуже дорогі або дуже дешеві "домашні", а у мене якраз - середній варіант. Не скажу, що складно утримувати, мені подобається там проводити час і я кайфую, граючи на Маршалі 1969 року (як в Хендрікса чи Блекомора) або Фендері 71.

- У твого батька є магазин вінілів і велика колекція платівок. Наскільки це вплинуло на твою любов до цього фізносія і взагалі, як сильно батько вплинув на формування твоїх музичних смаків?

- Все життя слухаю таку музику, звісно, це вплинуло, але дуже сильно я її полюбив в 13-14 років, коли зрозумів, що рок - це для мене все. А до блюзу дійшов пізніше, років у 17. Мій батько відвідує 50-60 концертів на рік, лише за минулі вихідні це був Judas Priest, Santana, King Crimson, уже зараз він знову за кордоном. У Польщі його добре знають усі меломани, та й, звісно, в Україні теж.

- Які релізи можна знайти у твоїй власній колекції платівок та хто входить до твого таємного клубу любителів вініла та крафтового пива? Ну або якщо раптом є охочі потрапити до нього, що їм слід зробити?)

- Моя колекція не така велика, вінілів менш як 100, але там є більшість моїх улюблених виконавців і, звісно, тільки оригінали. Потрапити в клуб можна тільки через ліжко)) А якщо серйозно, там мої друзі, з якими класно проводити час, випивати кльове пиво і слухати музику. Сам процес прослуховування платівок зачаровує.

Фото Andrew Olifirenko

- Назви кілька альбомів або гуртів, які не виходять з твого плеєра? Ти маєш схильність шукати постійно нову музику чи радше слухаєш стару перевірену класику?

- Якщо чесно, я часто оновлюю плейлист, але слухаю музику в телефоні лише тоді, коли подорожую. Як я вже казав, у мене в житті стільки музики, що вдома я не слухаю її, як і в телефоні. А взагалі інколи слухаю нову музику, хоча, оскільки на айфоні у мене 128гб, я туди залив дуже багато всього, щоб послухати в дорозі. В основному, там класика, яку я знаю напам’ять уже.

- Джаз та блюз. Наскільки українці готові слухати таку музику? І тим паче платити за неї. Наче тематичні фестивалі у нас трохи є, але якось джаз з кожного портативного динаміка не почуєш...

- Нещодавно виступали в 32JazzClub, квиток коштував 400 гривень, був повний зал, хоч зал там маленький. Люди були "вишукані", гарно вдягнені. Усі не сиділи в телефонах, не розмовляли, аплодували, навіть не в кінці пісні, а після мого соло, - дуже круто, зібралися справжні поціновувачі. Це елітарна музика, аудиторія невелика, звісно, і ми не будемо Дзідзьо, чи хто там популярний зараз, але я не парюся. Середній IQ в людей, які слухають джаз/рок/блюз, і в людей, які слухають попсу, сильно відрізняється, і так завжди було і буде. Інтелігенції завжди було менше, а джаз - це дуже інтелігентна музика. А згадайте ще львівський джаз-фестиваль. Це подія, що об’єднує усіх любителів такої музики, це дуже класно, надіюсь там виступити в наступному році.

- Хвилинка політики. Ти нещодавно пропонував гомофобам покинути твою ФБ-сторінку. Як гадаєш, чому у країні маємо такий ріст консервативної ідеології, зокрема й у плані ЛГБТ? Чи, можливо, просто раніше ці люди не давали про себе знати?

- Я думаю, що час настав. Права потрібно відстоювати, всі люди рівні, але чомусь про це не усі пам’ятають. Я не хочу говорити про це багато, але в 21 сторіччі бути расистом чи гомофобом…

Фото Макса Товстого

- Бачила фото твого супермилого кота. Розкажи трохи про нього і як він потрапив у рекламу?

- Хах, кіт дійсно класний, я не дивуюсь, що такого красунчика покликали у рекламу. Не буває дня, щоб я його не сфотографував або не зробив з ним селфі, він супермилий дійсно, а ще розумний і дружній. На наших зборах таємного клубу він постійно проситься до всіх на руки, любить усіх навколо)

- Традиційно на завершення, які маєш плани на найближче майбутнє?

- Після нашого останнього виступу, який відбудеться на фестивалі Тарас Бульба, я збиратиму повністю новий склад The Heavy Crawls, але виконувати будемо пісні й інших моіх проектів, у першу чергу з сольного альбому. До того ж мій альбом має вийти на вінілах та дисках. А загалом все буде по накатаній схемі: репетиції, тури, зйомки, записи нових пісень і т.д. Звісно, у перерві між джемами та моїми блюз концертами) 

Обкладинка - фото студії Исток