White Ward - Debemur Morti (2021)

White Ward випустили новий мініальбом і він став 200-м релізом на лейблі Debemur Morti Productions. Розповідаємо, чому цей реліз не можна пропускати. 

"Debemur Morti" — така собі затравочка перед роботою над третім повноформатним альбомом, якщо вірити інсайдерській інформації. Тобто одразу може скластися враження, що це бі-сайди до попереднього "Love Exchange Failure", або матеріал, що тим чи іншим чином не увійшов до альбому. Всіляко, це не має жодного значення — якщо це повноцінний матеріал — кайф, якщо це матеріал, на котрий не звертали увагу — кайф у квадраті, адже важко уявити навіть, що коїться у головах музикантів, якщо це в них не на першому плані.

White Ward, на мою думку, досягли надвеликого рівня довіри — що б вони не випустили, ми підсвідомо це відносимо до чогось, як мінімум, непоганого, як максимум — вартого топів та нескінченних оплесків.

Двопісенний мініальбом "Debemur Morti" стилістично та жанрово не є новою віхою розвитку творчості — це продовження вже створеного шляху, що поєднує постблек та нуарний дарк-джаз з ембієнтом.

Ми можемо безкінечно згадувати про ульверівський альбом "Perdition City", як головне джерело натхнення, але на цьому етапі доречним буде сказати, що White Ward остаточно сформувалися у незалежну музичну одиницю. Звісно, будь-яке коріння тут простежити не є надзавданням, але в тому-то і справа — взявши за основу американський постблек та додавши до нього дарк-джаз у будь-якому прояві (його піджанри, як-то нуар-джаз, дум-джаз або навіть блек-джаз часто лише формальний опис для "виокремлення" гурту), одесити на EP випрацювали унікальний саунд, зміни котрого помітні тільки для досвідченого слухача.

Вони не перші та не останні, хто заграє із подібною тематикою (Katharos XIII, Five the Hierophant, Moat), але вони єдині на сцені світовій, кому вдалося гармонійно чорно-білу естетику фільмів поєднати з експресивним та небанальним блеком.

Цікавим фактом є те, що на однойменній композиції "Debemur Morti" можна почути вокал Ларса Недланда, учасника легендарних прог-блекерів Borknagar. Він абсолютно гармонійно вписується в сетинг та привносить свою долю експериментів і в без того експериментальний реліз. Мені одразу згадується відео на трек "Winter Thrice" з однойменного альбому Borknagar 2016 року — вони всі такі мужні сидять у затишній, але маленькій північній оселі та оспівують красу зимового рідного краю. 

Я до того, що White Ward із цим альбомом могли би стовідсотково вписатися в антураж Тарантінівського фільму "Мерзенна вісімка" — є розвиток, експресія, є час на роздуми в рамках інтерлюдії з фільму "Щоденник пастора" Пола Шредера, є кода та спокійне завершення, котре по собі лишає простір для роздумів, на котрі навіть сами митці відповіді не дадуть.

Епілог

Deafheaven мають презентувати цього року нову повноформатну платівку "Infinite Granite", у котрій, судячи з синглів, блеку майже не буде — тільки зефірний шуґейз. Цю зміну можна назвати цілком очікуваною й аж ніяк не несподіваною. Несподіваними були зміни у Title Fight на альбомі "Hyperview", у Pianos Become the Teeth на альбомах "Keep You" та "Wait for Love", або у Hundredth з релізом "Rare".

Від White Ward я не чекаю переходу до перших dsbm робіт. Не відчуваю, щоб вони вдалися до trve kvlt або тільки дарк-джазу. Це і є головна особливість гурту та релізу — ти впевнений, що вони не заграють щось несподіване настільки, що здивуєшся наступній роботі, яке б наповнення там не було.

White Ward — одеський експериментальний/постблек метал гурт, створений у 2012 році. Дискографія нараховує два повноформатні альбоми та один ЕР. Гурт відомий своїм унікальним звучанням, що поєднує в собі постблек метал, нуарний/дарк-джаз та тріп-хоп. Наразі музиканти співпрацюють із лейблом Debemur Morti Productions.

White Ward у мережі:

https://whiteward.bandcamp.com/
https://soundcloud.com/whiteward/
https://www.facebook.com/whitewardofficial
https://www.instagram.com/whitewardofficial/