René Maheu — Mor (2020)

Наприкінці лютого хмельницький скрімо-гурт презентував третій мініальбом під назвою "Mor". Детальніше про концепцію релізу та новації у творчості гурту у нашому огляді. 

Екзистенціалізм каже: "Для набуття досвіду, спочатку треба його пережити". Тобто для пізнання щастя треба бути впевненим у його існуванні. Щоб зрозуміти горе, необхідно його відчути. Суто суб'єктивні речі, котрі ніхто, окрім тебе, не здатен пояснити.

Стосовно цього твердження можуть вестись палкі суперечки без кінця і краю, особливо щодо музики. Здається логічним і правильним — ти маєш говорити тільки про те, що відчував сам. Таким чином можна повністю розповісти про пережите, іноді використовуючи завуальовані методи, зрозумілі лише автору.

Рене Майо тринадцять років був генеральним директором ЮНЕСКО (ред. спеціалізована установа ООН, яка у галузі освіти, науки, культури сприяє розвитку національної культури, охороні пам'яток культури тощо) та близьким товаришем Жана-Поля Сартра і Симони де Бовуар — одних із найвідоміших і найпопулярніших представників екзистенціалізму (з означанням "атеїстичний"). Ще René Maheu — це один з небагатьох вітчизняних скрімо гуртів, що від релізу до релізу намагаються різними шляхами урізноманітнити, задавалося б, давно оформлені рамки жанру. Альбом "Mor", на сьогодні, — крайня спроба у цій справі.

Про альбом

Реліз — 28 лютого 2020 року. Гітари записані гуртом самостійно. Вокал і скрипка — на хмельницькій студії Hardwave Studio, вони ж займалися зведенням та мастерингом. Серед цікавинок — текст треку "Agony", авторство якого належить поетесі Ніні Кочеровській.

"Ніна Кочеровська — чудова дівчина, одеситка та моя колишня напарниця-ведуча у дитячому єврейському таборі неформальної освіти. Ми обмінювались, так би мовити, творчим досвідом. Вона мені показувала свої вірші, я — свої пісні та лірику René Maheu. Один з віршів настільки вразив мене, що я захотів його перекласти англійською та взяти на поки що пусту "Agony". Всім ця ідея сподобалась. Ніна була у захваті — частина її творчості стане частиною нашої", — розповідає гітарист гурту Олександр Рожковський. 

Щодо артворку

Для обкладинки хмельниччани обробили палітурку збірки фантастики та жахів американського письменника Августа Дерлета "Something Near". 

"Артворк ніхто не малював, як це було у попередні рази. Я взяв обкладинку старої книги жахів Августа Дерлета та трошки її обробив.Просто підійшло саме зображення і кінцевий результат нам дуже сподобався. Якщо у концепції, з однієї сторони, слово "Mor" — це мати, то на обкладинці зображено саме її образ, котрий закручується у нескінченну спіраль зі скелетами", — додає Олександр.

Про музику

Мені не зовсім до вподоби ідея порівнювати цю роботу з попереднім EP "Fetters" (2018), тому я намагатимусь максимально абстрагуватися від тексту, написаного кілька років тому. Зараз René Maheu, навіть за власними характеристиками, грають цікаву версію скрімо, що дотична до похідних красту.

Від скрімо залишився вокал, котрий водночас охоплює два періоди: коли жанр тільки зароджувався і коли до нього почали приєднуватись сторонні елементи, а всюдисуща агресія та експресія стали поступатися мелодії та емоційності. Істерія, інколи плавно, інколи хаотично, може переходити у декларування текстів на кшталт Envy.

Музична частина привертає більшу увагу, як мінімум тому, що гурт самовизначається як емокраст. Досить непопулярний термін, що судячи з розвитку жанру, встиг пережити піднесення, занепад та відносне повернення колишніх лавр. Ідеологом та, певно, найбільш впізнаваною людиною тут можна вважати Алекса Бредшоу, учасника Fall Of Efrafa, Light Bearer, Morrow, Archivist та інших команд. Bandcamp радить звернути увагу саме на два останні колективи, якщо вам сподобався "Mor".

Окремо якась композиція на фоні інших не виділяється, все гармонійно й, у гарному сенсі, одноманітно. Тут представлене скрімо без високих швидкостей, котре хочеться скоріше називати емоційним хардкором, та виокремлена присутність струнних, скрипки, що виконує роль одного із головних інструментів.

Орієнтир для порівняння — насамперед, Fall Of Efrafa, яких можна вважати основними натхненниками. Завдяки скрипці паралелі проводяться із Cwill або Remains of the day. Загальне звучання — своєрідна прогресивна спадщина іспанської сцени в дусі Ekkaia, Hongo та SL'S3. Утім, додавання струнних не є новою ідеєю. Скрипці хоч і відведене окреме місце, активної участі у створенні всієї композиції вона не бере, як, наприклад, у гуртів факел чи состояние птиц.

Про лірику

Мор — це епідемія, чума, смерть зі всіма жахами її прояву. Повертаючись до екзистенціалізму, варто очікувати, що автор був напряму причетний до цього, чого не хотілося б зовсім. Немає нічого ціннішого за життя і нічого страшнішого, ніж момент його закінчення. Що і казати про опис пережитих наслідків.

На bandcamp концепція описана так:

"І прийде на землю Мор. Запалають убивчі вогні, литимуться брудні води. Світ потоне у муках, котрі сам на себе накликав. І у всьому цьому лише наша провина. Все починається із малого: цинізму, егоїзму, байдужості, ненависті. Все веде до знищення планети, війн, геноцидів. Чи так нас виховувала матір-земля? Чи будуть ті, кому вдасться врятувати її? Врятувати нас усіх. Чи дадуть це зробити? Адже залишилось декілька секунд. На жаль, система пробуджує у людей тільки одне бажання — знищувати, не створювати".

Той же гітарист Олександр Рожковський зазначає, що опис концепції із моменту релізу не особливо змінився:

"Можна сказати, що зараз він навіть став актуальнішим (привіт, Корона). Це про те, що жити в гармонії один з одним та планетою цілком реально, створювати, всупереч системі, котрій тільки на руку, коли всі оголюють ножі один проти одного. Достатньо задуматись та почати із себе, з мінімальних речей та вчинків на благо, не повторюючи старих помилок".

У ліриці можемо знайти висвітлення брехливості та підлості:

You pull hand for help
They pull their guns out
___
Ти тягнеш руку за поміччю
Вони — оголюють мечі
___
Savage instincts of those
Whom we used to call animals
Even though they often deserve to be
Called "humans"
___
Дикі інстинкти тих
Кого ми зазвичай називаємо звірами
Хоча вони заслуговують
Щоб їх називали людьми
"Carnivores"

Відраза до всього людського:

And if all humans are "flowers"
Then I want to have a secateurs
And cut every dung fetus
And tear to pieces and trample each
___
І якщо всі люди — квіти
Я хочу взяти секатор
І вирізати кожен плід
Розірвати на шматки та роздавити кожного
"Flowerviolence"

Олександр Рожковський наведені вище рядки пояснює наступним чином:  

"Мізантропією віддавати не може, тому що сенс альбому прямо протилежний: бережіть людяність, більше взаємодопомоги, більше любові один до одного і до планети, на якій ми живемо. Все, що може бути — це якесь презирство до людства і відчайдушний крик: "Ей, досить вже думати про себе, заїбали!!!"

У "Flowerviolence" використовувалась звичайна метафора, де людей порівнюють із квітами. Спершу ми стоїмо посеред гарної квіткової оранжереї, та що відбувається? Квіти знищують одне одного, затягуючи нас у цей жахливий процес, отруюючи пилком та дряпаючи голками.

"Ви бачили коли-небудь, як рвуть одне одного квіти? Виривають стеблі за краплину води" — цей рядок, як відповідь на попередню "екшн-сцену" — для такого місця бути не повинно.

Якщо щось і навіяло негатив, то це адресується якраз тим "гнилим плодам", котрі лише отруюють та вбивають подібних собі, несучи цей руйнівний штамп всьому світу".

Мор в альбомі — єдине рішення, щоб виправити всі помилки та замолити гріхи, шляхом котрих Матінка-Земля зможе повернутись до свого споконвічного вигляду:

they will tell us to destroy — we'll refuse
and someday we'll look at the green fields
they will show us strength — we'll not believe
and someday we will dive into clean waters
they will try to enslave our bodies — we won't let
and someday we'll be buried in а clear land,
carefree
___
вони скажуть нам знищити — ми відмовимось
і колись побачимо зелені поля
вони покажуть нам силу — ми не повіримо
і колись зануримось у чисті води
вони намагатимуться поневолити наші тіла — ми не дозволимо
і колись будемо поховані на чистій землі
безтурботними
"Mor"

Епілог

René Maheu важко назвати новаторами, їм більше підходить опис "експериментатори". Але на теренах скрімо і тим паче неокрасту, де все й без того надто похмуро, та беручи до уваги позиціювання гуртом себе як послідовників робіт Бредшоу — цінність альбому зростає в рази. Злободенна лірика та відповідна цьому музика. Не можна сказати, що реліз западає в голову: ні ходів, ні екстравагантних рішень тут немає. Є бажання стрибнути вище голови, реалізоване із деяким успіхом.

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

René Maheu — хмельницький скрімо-гурт. Нинішня назва колективу є іменем французького професора філософії, близького друга Жан-Поля Сартра та Сімони де Бовуар. На рахунку René Maheu демо 2016 року та три мініальбоми: "Hopelessness. Indifference. Death" (2017), "Fetters" (2018), "Mor" (2020).

René Maheu у соцмережах:

https://www.facebook.com/renetheband/
https://renemaheu.bandcamp.com
https://soundcloud.com/alex-cresh
https://www.instagram.com/renemaheu_official/