Knifeman: Люди мало не вбивали один одного

Про те, як у нашій країні сприймають "агресивну" музику, чого не вистачає нашій сцені й не тільки, ми поговорили з творцем, вокалістом та гітаристом Knifeman Сергієм та бас-гітаристом Дімою.

— Привіт, хлопці. Нумо знайомитися.

Сергій: Я — Сергій, вокаліст та гітарист гурту Knifeman

Діма: Я — Діма, він же Мітя та всі його похідні. Уже понад рік як басист у гурті Knifeman. Ударника Колі сьогодні немає з нами за станом здоров'я, віддуватимемося вдвох.

— Ви встигли пограти в різних колективах. Розкажіть, як утворився Knifeman

С: Спочатку проєкт замислювався як one man band у 2013 році. Десь всередині літа дозріла ідея пісні "Kingdom of the rats". У голові ясно з'явилися ідея та текст. Я попросив барабанщика ексгурту 10:20 Женю Мотора допомогти мені з ударними. На репетиційній точці записали гітари, а ударні Женя забив в електронному вигляді. Таким способом десь до середини вересня ми привели трек у пристойний вигляд і вирішили зробити ще кілька пісень. Додали ще одну пісню + інтро. Так з'явився EP "Self-made trap". Обкладинку зробив Саша Птічій, з яким ми давно знайомі і який намалював одну з обкладинок для мого попереднього проєкту The Chains.

Довгий час Knifeman існував як one man band — я приходив, репетирував, щось писав, намагався записувати. Женя Мотор допоміг зробити ще два треки — це були кавери на Dire Straits — "Six Blade Knife" (мені дуже сподобалися текст та назва) та The Offspring — "Dirty Magic". The Offspring — одна з улюблених банд із дитинства.

Багато хто став питати: "А що ви, чуваки, виступаєте?". З Мотором не виходило часто репетирувати, і я почав шукати ударників. Першим ударником, з яким ми пограли, був Сергій Пін з активних на той момент X-Box Murder. Варто сказати, що Серьога й зараз іноді рятує нас на концертах. На бас ми взяли Дена із гурту Madu і таким складом зробили один концерт (презентація альбому КАТ).

Усі були зайняті в інших бандах і якось із Knifeman справа не йшла. Потім ми з Піном узяли на бас Максима Попова, з яким ми паралельно грали постметал у групі Blodørn, але й ця співпраця тривала недовго, оскільки Макс із Піном грали в гурті CHÖD (що утворилася на уламках X-Box Murder). Я запропонував стати басистом у CHÖD, і ми ухвалили рішення тимчасово відкласти Knifeman "на полицю", повністю зосередившись на CHÖD.

Навіть не пам'ятаю, коли ми зібралися поточним складом. Одного разу до мене приєдналися Коля та Діма. Таким складом ми почали репетирувати старий матеріал та робити новий. Пісня за піснею, нові ідеї — так і записали новий EP. 

— Ви об'їздили майже всі куточки нашої країни. Розкажіть, як вас приймають?

С: На диво, в Україні класно приймають, і дуже круто, коли люди починають "вирувати" під сценою. Я взагалі люблю, коли люди не стоять і кивають головами, а відбувається рух. Це дуже підстьобує викладатися на сцені.

Коли вийшов реліз, ми здебільшого самі організовували концерти. Діма займається організацією, але зараз хлопці самі пишуть — приїжджайте туди, сюди і, якось несподівано, у нас стало багато виїздів у порівнянні з нашими попередніми бандами.

Д: З усіх наших концертів мені ще сподобався прийом у Білорусі. Ми запізнилися на концерт у Могильові — незнайоме місто (вперше були в Білорусі), влітаємо до клубу, організатор каже: "Все чудово, ви останніми гратимете". Хоч і звук був не дуже, але віддача публіки була неймовірною, так само і з нашого боку.

С: Люди мало не вбивали один одного — нескінченна "куча мала"

Д: Ми з ними, вони з нами — було дуже круто.

С: Шнури вилітали, але було класно.

Д: А взагалі скрізь приймають дуже добре. Хтось більше, хтось менше знайомий із нашою творчістю, але сприймають дуже адекватно. Хто в темі — той рубиться, горить.

— Ваша назва походить від однойменної пісні гурту The Bronx. Які ще колективи вплинули на розвиток Knifeman?

С: Оскільки гурт існує вже тривалий час (5 років — ред.), у його складі побували різні люди з різним смаком. Я задумував Knifeman як crust проєкт у дусі шведських банд Genocide Superstars, Victims. Ну і, звичайно, на мене незабутнє враження справила банда Black Breath — досі одна з улюблених. Потім Trap Them та інші представники лебла Deathwish (Deathwish, Inc. — американський інді-лейбл, заснований вокалістом гурту Converge Джекобом Бенноном і Тре Маккарті у 2001 році. Спеціалізується на хардкор-панку та металі — ред.). Також ми тоді фанатіли з Oathbreaker, Enabler.

Д: Я слухаю панк-рок у різних його проявах. Від мелодійного середньотемпового до тих же божевільних шведів. Насамперед музика має бути якісною та різноманітною. Коли щось радимо один одному послухати, це має чіпляти та бути якісним, завдяки цьому народжуються гарні ідеї для музики загалом.

С: Коля ж привніс більше олдскульного панку, трешу.

— Пів року тому вийшов ваш ЕР "Ozmein". Розкажіть про назву, і чому майже в кожній пісні згадується смерть?

С: Довгий час були пошуки ідеї. Вирішили зупинитися на особистісній ліриці про те, чого так багато в нашому житті: ненависть, агресивність. Хотілося зробити музику злу та швидку. Щодо текстів: я намагаюся не торкатися соціальних тем, коли їх вигадую. Погляди в гурті у всіх різні, тому я не можу себе позиціювати як затятого активіста та радикала. Краще виходять особистісні тексти, які подобаються і потім добре лягають на музику.

Назва ЕР — відсилка до однойменної пісні, у якій йдеться про всім відому отруту — наркотики. За аналогією з "Озверином" із мультфільму про кота Леопольда, який згадався мені в момент її написання.  

— У текстах проглядається посил про те, що вмирати не страшно. Як ви самі ставитеся до смерті?

Д: Від смерті нікуди не дітись, це повсякденність. Усі звикли до цього, адже ЗМІ зробили це буденністю — люди вмирають щодня, ми не бачимо цього, але в цьому немає нічого страшного.

С: Смерть не страшна, коли вона раптова. Страшно, коли ти відчуваєш згасання і вона неминуча. Так, деякі тексти осмислюють людину, яка сама до неї йде, усвідомлює це, але зробити вже нічого не може. Ось такі страхи можуть бути.

— Розкажіть, як проходив запис "Ozmein" і яка в кожного з вас улюблена пісня з нього.

С: Накопичення ми робили на О! Студіо, а зводив нам наш старий знайомий Діма Бастанов, який грає в Strike Each Other та інших бандах. Ми стали з ним співпрацювати з подачі Артема Slippy Пронова, який звів нас разом — нам сподобалося те, що він робить. Він також зводив нам Blodørn, і ми вирішили продовжувати співпрацю.

Спочатку я хотів робити все кустарно, на точці, як і раніше. Але з цим альбомом ми вирішили заморочитися і зробити накопичення на студії. Втім, можливо, у наступних релізах ми знову повернемося на репточку й записуватимемо кустарно, я наполягатиму (ред. сміється).

Улюблена пісня — "Ozmein".

Д: Моя улюблена, мабуть, "Вуаль".

— Моя також, до речі.

С: "Вуаль" та "Ozmein", до речі, пісні з різного періоду. "Вуаль" ми зробили з Максом і Піном, і вона відрізняється від інших за характером та настроєм.

Д: Відпрацьовували матеріал і коли зрозуміли, що все, настав час, усе вже готове, почали писати. Як зараз пам'ятаю — наприкінці Сєрий каже: "Чогось не вистачає в деяких піснях. Я ще прийду запишу соляки". Вони стали частиною композицій, і дуже круто вийшло у результаті.

С: Я записав дві гітари, а на живих виступах чергую партії.

— "Ozmein" вийшов на касетах. Це данина моді чи маєте теплі почуття до фізичних носіїв?

Д: Довго думали, як видати на фізичних носіях. Розглядали диски, але сучасна техніка виходить без дисководів і куди подіти ці диски — невідомо. Вирішили не те що віддати данину моді, радше, догодити тим, кому це буде цікаво. Якщо подобається — куплять на будь-якому носії. Вирішили зробити на касетах, це має попит. Люди, які колекціонують музику, купують незалежно від того диск, вініл чи касета.

Усі попередні релізи не мали жодного фізичного носія, але зараз ми заморочилися: на касеті одна сторона повністю реліз "Ozmein", друга — усі композиції, записані до нього. Також цей реліз вийде на вінілі на німецькому лейблі. Пропозиції від лейблів надходять і надалі, є інтерес їздити та просувати ці записи.

— Яким бачите образ свого слухача?

Д: Мені здається, це музичний "задрот", який цікавиться музикою як такою. Він такий: "О, гурт з України, можливо, із сусіднього міста. Послухаю". Послухав, зацінив.

Траплялися різні люди — бували металісти, які слухають death metal, та інколи було напрочуд дивно зустріти людей, яким уже далеко за 30–35. У Полтаві був такий персонаж. Підходить після концерту і такий: "А що, як, де у вас там касети, нічого не можу знайти". Середньостатистичний слухач, гадаю, якийсь панк-рокер, який цікавиться новою музикою

С: Думаю, старший за 20.

Д: Ну так, це явно не студенти, більш сформовані люди, яких, може, щось не влаштовує в житті і яких цікавить агресивніша музика.

— Як оцінюєте сьогоднішню українську сцену (харківську зокрема)?

С: У Харкові якось усе підкисло. Начебто рух є, але багато банд розпалися, це пригнічує.

Нам наш знайомий сказав на концерті, що такої швидкої музики як у нас не вистачало. Є банди, але мало активності, мало хто їздить.

Свого часу було засилля стоунеру. А от чогось із панку, треш-металу… Не знаю, я ось на треш-метал концерт потрапив взагалі випадково, ми зі знайомим зацінили банду Reabilitator, які там несподівано опинилися. Я думаю, що давно не було гуртів, які поєднують зло, треш та швидку музику.

У Харкові буде Kharkiv Hardcore Fest — ось там організатори заморочилися та покликали пару таких цікавих банд.

Д: Сцена начебто є активна, але мало хто доживає навіть до першого релізу.

С: Так, якісь нереалізовані амбіції або внутрішні чвари всередині банд усе розвалюють. Декілька хороших банд так розпалися. Я хотів би, щоб вони існували, але ні. 

— Добре, давайте про хороше. Кого можете виділити для себе з українських команд?

С: Два мої улюблені гурти нині не існують — це Backchat і Spikers. Зараз тішить активність хлопців із Dan Stark.

Д: Я, напевно, також виокремлю Dan Stark. Це хлопці, котрі вже довгий час роблять дуже круту музику. Був радий із ними грати й у Чернігові, і в Харкові й радий зіграти знову. А взагалі складно вибрати когось, адже багато гуртів — наші друзі.

— На початку червня ви виступатимете у Литві. Розкажіть, будь ласка, докладніше?

С: Так, завдяки старанням Міті. Ми з ним вирішили, що хочемо з’їздити до країн Балтії.

Д: Серьога каже: "Хочу до країн Балтії. Поєднаймо це з гуртом. Є якісь варіанти?".

С: Я просто побачив квитки на Wizz Air. У нас тепер є закордонні паспорти, і ми можемо полетіти, куди захочемо. Мітя підтримав мою ідею, і ми вирішили.

Д: Дивно було те, що мало хто з українських гуртів доїжджає та і взагалі цікавиться поїздками туди. Але після того, як я написав одному оргу, виявилось, що люди дуже зацікавлені. Усі відповідали "Так, звичайно", і це було навіть підозріло дивним. Проте нам вдалося забити 3 концерти та участь в одному фестивалі — 2 концерти в Естонії, Литва та Латвія.

— Де й за яких умов краще ознайомитись із "Ozmein"?

С: На одному із шоу Knifeman.

Д: Обов'язково сходіть за можливості.

С: Так, краще послухати наживо.

Д: Найближчим часом презентації будуть в Ужгороді, у Львові, у компанії наших друзів. Якщо зацікавив матеріал у записі — наживо точно не розчаруєтесь!

— Ну і, звісно, ​​питання щодо планів на майбутнє.

Д: У найближчих планах кілька концертів наприкінці березня — на початку квітня. У 20-х числах квітня Ужгород та Львів, а наприкінці червня — виїзд до країн Балтії. Між тим збираємося робити новий запис, це буде ЕР із 4–5 пісень.

С: Наприкінці серпня плануємо покататися Європою, але ще вирішуємо, які саме будуть міста.

— Дякую за інтерв'ю!

— І тобі дякую за цікавість. 

Обкладинка — фото Романа Шевченка