ZfeelZ: Хочемо у майбутньому бути професійними музикантами

Молодий у всякому сенсі київський гурт ZfeelZ привернув нашу увагу дебютним EP "Waves of Shards". Та й не тільки нашу. Тому ми вирішили дізнатися, як утворився гурт, де ще недавні школярі навчалися музики та чому вирішили співати про фемінізм. 

— Почнемо з найпростішого. Чому саме ZfeelZ?

— У назві можна побачити слово "feel", або ще якесь зашифроване послання. Але насправді це просто обмовка Влада, нашого гітариста під час розмови. Нам сподобалося, як це звучить і чисто візуально виглядає. Читається наша назва як "зетфілз", хоча дуже часто плутають.

— Хто наразі є у складі гурту та хто за що відповідає?

— Нас у гурті четверо: Аня Ліпатова — вокалістка, пише тексти пісень та грає партію на синтезаторі, Влад Іванов — гітарист та "відповідальний за мелодійність та естетику пісень", на басу Даніл Гівентарь та Еліза Довженко на барабанах. Може здатися, що на музичній частині все закінчується, але ми розподіляємо між собою багато іншої роботи.

Аня монтувала відео на YouTube і сиділа по кілька годин біля комп'ютера з нашими друзями, щоб обкладинка альбому і логотип вийшли саме такими, які вони зараз. Решта раніше брали на себе багато адміністративної роботи. Даня повністю контролював запис на студії, Влад організував концерт в IIIoom, Ліза — акустичні концерти, і це взагалі далеко не все. Дуже класно, що зараз у нас з'явилася менеджерка, Аля здорово допомагає з просуванням гурту.

— Ваш дебютний міні-альбом записаний дуже добре. Чи маєте якусь спеціальну музичну освіту, або ж як навчалися музики, співу?

— Дякуємо! Цікаве запитання, тому що музична освіта є тільки в Ані та Лізи, щоправда, не зовсім за фахом. Аня вчилася у класі фортепіано, Ліза грала на ксилофоні та займалася вокалом. Що дійсно чомусь навчило — так це досвід. Аня за два роки у гурті навчилася робити більше, ніж за всі роки музичної школи, після першого концерту побачила, що їй потрібні консультації у фахівця і кілька місяців ходила на вокал перед записом ЕР. Все, що може Ліза на барабанах — це результат репетицій. Даня грає на бас-гітарі три роки, Влад на гітарі — два, надихався живими виступами музикантів.

— Як ви познайомилися і чому вирішили грати разом? 

— Влад і Даня знайомі з сьомого класу, з Лізою познайомилися у дев’ятому. А з Анею вони познайомилися у таборі, вона грала на укулеле та щось співала, а вже через кілька днів після зміни її запросили співати у гурті.

— Мені здається, має бути певна атмосфера та підтримка у сім’ї, аби молода людина могла настільки серйозно підійти до створення музики, як ви. Чи були оці самі передумови для творчості у ваших родинах?

— Влад отримав величезну підтримку від батьків, тато ж взагалі відкрив для нього світ музики. Мати Дані — сама виконавиця, тож у музичному плані його завжди підтримували. Родина Ані давала їй повну свободу в тому, чим вона займається, головним для них було, щоб Ані подобалося. Такий підхід зробив її найгіршою ученицею в класі, але подарував час на те, що дійсно захоплювало. Лізу мама зараз підтримує, хоч спочатку і ставилася до цього скептично.

— І стосовно компанії. Часом складається враження, що вся молодь зараз слухає реп) Це стереотип чи таки правда?

— Все дуже індивідуально і залежить від компанії. У нас є знайомі, що слухають як хорошу, так і погану музику. Тут ще треба зауважити, що реп теж буває різний. Якщо казати про Федука, Елджея, або Фараона, то більшість наших однолітків слухає їх тільки тому, що це модно. Для Влада от, наприклад, світлою смугою в мейнстримі є Tyler, the Creator, Anderson Paak, Ghostemane, Kendrick Lamar, та старі Wu-Tang Clan и 2pac. Даня раніше слухав тільки рок, зараз активно розширює власні музичні кордони.

— Не складно було поєднувати підготовку до екзаменів та музичну творчість? І яку освіту, до слова, плануєте здобувати?

— Вступні екзамени у цьому році складали всі, окрім Лізи, вона вже навчається. Владу поєднувати було складно, але він все ж знаходив по півгодини кожного дня. Зараз він планує вступ на культурологію. Даня збирається вчитись на історика, а поєднувати йому було не складно, бо в принципі екзамени для нього виявилися легкими. Ані було складно, але більше через втомленість та зміщений фокус переживань. Але попри все це, ми досить активно просунулися в написанні пісень за цей "передекзаменаційний час".

— Чи розглядаєте можливість того, щоб музика стала вашою повноцінною професійною кар'єрою?

— Ми всі хочемо у майбутньому бути професійними музикантами. Фестивалі, тури… Найкраще позицію групи описують слова Ані Ліпатової: "Я все життя придумувала собі інші професії, тому що думала, що стати співачкою без грошей або вдалої випадковості неможливо, але це виявилося неправдою. На кожному етапі просування групи мені все більше віриться, що за певних зусиль у нас все вийде і це залежить тільки від бажання. Ми перестали мріяти в рамках розвитку гурту і стали планувати".

— Які іноземні та українські виконавці вам подобаються?

— Головний популяризатор хорошої музики у нас — Влад Іванов. Може з першої секунди вгадати майже будь-яку пісню та підібрати референс до всіх абстрактних побажань. Якщо виділити спільні улюблені гурти, то це будуть Royal Blood, Nothing but Thieves, Foals, Arctic Monkeys, the Neighbourhood, Interpol, Tame Impala. Хоча насправді цей список можна продовжувати дуже довго. Аня от фанатіла по Тому Оделу, поки він не випустив новий альбом. Зараз вважає своїм улюбленим гуртом Cage The Elephant, а надихається Lorde. Серед українських гуртів ми стежимо за The Elephants, INDT, Love'n'Joy, Onuka, The Maneken, Yuko.

— Чи відвідуєте концерти інших виконавців? Які вам найбільше подобаються, які найбільше запам’яталися?

— Всім гуртом ходили на Nothing but Thieves, майже всі на Twenty One Pilots. Даня ходив на BRMC, Аня — на улюбленого в той час Tom Odell. Ліза була на Royal Blood. На сольні концерти ходимо не так часто, але на фестивалях компенсуємо.

— Ви були учасниками School Bands Battle. Що дало вам це змагання?

— У School Bands Battle ми змагалися у старшій категорії, виграли запис у студії. Було дуже приємно чути теплі слова від людей, що живуть у світі музики, бачити підтримку та бажання про нас розповісти. Можна сказати, що після конкурсу нас тепер знають і слухають не тільки друзі та родичі. Ми б із задоволенням взяли участь вже у студентських конкурсах, а також радимо всім початковим гуртам пробувати себе у таких подіях.

— Як довго ви працювали над дебютним міні-альбомом? Де записували його, як зводили?

— Над ЕР працювали три місяці, один з якого чекали, поки Аня буде повністю задоволена своїм виконанням треку "Waves of shards". Записували та зводили на Soundplant.

— Як мені здається, у пісні "Man" фемінізму більше, ніж у тих українських піснях, яким його приписували активно цього року. Ну або принаймні він прямолінійний і не ховається за горою образів. Чому це важливе питання для вас? Наскільки взагалі ви розглядаєте музику як спосіб вираження життєвої позиції?

— У нас в колективі всі підтримують ідеї фемінізму. Оскільки тексти пише Аня, то в них відображається її позиція: "Я хочу вважати себе активісткою, іноді в інстаграмі розповідаю про важливість фемінізму, іноді обговорюємо цю тему з друзями і я пишу про це пісні. Я не обираю, про що хочу писати, просто перед очима постійно блимає огидна сексистська реклама та новини, історії про насилля та дискримінацію від подруг та є власні відчуття від перебування у жіночому тілі. Я можу дуже багато говорити про те, чому це важливо. Особисто в мене є величезне бажання просувати у суспільстві ідеї позбавлення дискримінації та насилля: фемінізм, веганство, толерантність до ЛГБТ+ і так далі".

— Про що дві інші ваші пісні з міні-альбому?

— Пісня "Cardio" про аб’юзивні відносини. Це такий тип відносин, коли один, або обидва партнери не можуть позбутися токсичного впливу другої людини. Чому дружина не йде від чоловіка, що б’є її? Сторонній людині може здатися, що це легко, але насправді в таких ситуаціях, щоб звільнитися, потрібно дуже багато сил та підтримки від інших. Такі ж ситуацій можуть бути і у дружніх, у робочих та будь-яких інших відносинах.

Назву та мотив "Waves of shards" вигадав Влад, а потім Аня придумала текст, спираючись на свої відчуття від прослуховування мелодії. Зараз зрозуміло, що пісня відображає крилатий вираз "як у воду опущений". Це пісня про подавлені емоції та самокопання.

— Чи складно було працювати над дебютним кліпом? Як взагалі відбувався цей процес?

— Початково "дебютним" мав стати кліп, який ми зніматимемо вже в кінці цього місяця. Але коли ми подавали заявку на один з фестивалів, виявилося, що для цього потрібен кліп. Часу в нас було трохи більше тижня, тож найскладніше було вписатися у таймінг. Для відео брали фрагменти наших живих виступів, касети Аніного тата (а точніше — його подорожі до Америки у 1999), а після однієї з репетицій наша менеджерка Аля зняла, як ми гуляємо Позняками. Монтувала і зводила Аня, закінчувала вже в останній день подачі заявки. Ми не планували викладати кліп, але вийшло так атмосферно, що ми не втрималися.

— Яких слухачів ви намагаєтеся захопити своєю творчістю? Як уявляєте свою аудиторію?

— Це здебільшого така ж проактивна молодь, як і ми. В майбутньому хотілося б працювати на закордонний ринок, там культура прослуховування музики більш розвинена.

— Які плани гурту на найближчий час?

— Влітку плануємо зняти другий кліп, провести кілька концертів. Працюватимемо над матеріалом для майбутнього альбому. Всі анонси та цікаві новини ми публікуємо у своєму Інстаграмі та на Фейсбуці.

ZFeelZ у соцмережах:

https://www.instagram.com/zfeelz.band/
https://www.facebook.com/zfeelzband/