Як написати вдалий пресреліз

Ми вже писали кілька тюторіалів для музикантів — як випустити альбом, вести інстаграм чи освоїти Патреон. Та нас періодично питають, як написати пресреліз? Отже, сьогодні розповімо докладніше про це, при чому не лише в контексті звернень до Неформату. Але якщо вам потрібна швидка та коротка відповідь, прогортайте одразу до пункту "Ідеальний пресреліз"

Кому ви пишете і для чого?

Почнемо з базового розуміння медіапростору. Адже написати пресреліз, зібрати емейли, підготувати фото, розіслати все — це певна робота, час, зусилля, і, аби вони не були марними, ви маєте хоча б поверхнево розуміти специфіку музичних медіа, їхню аудиторію, а для цього ви мусите хоч зрідка їх читати. Зрозуміло, що значна частина музикантів в Україні не має окремого менеджера, який би систематично займався подібною роботою, тому, у результаті, нерідко даремно витрачає час, а потім, розчарована браком результатів, просто "забиває" на цю опцію. Аби уникнути таких розчарувань, ви мусите тверезо підходити до взаємодії зі ЗМІ та позбутися кількох хибних уявлень. (І таки витратити дрібку свого часу на вивчення українських музичних ЗМІ).

Головний міф, який, на нашу думку, існує стосовно українських музичних ЗМІ, це те, що видання пишуть (і повинні писати) про все підряд. Ні, жодне адекватне видання не пише про все підряд. Наприклад, регіональні ЗМІ відсортовують інформацію за географічним принципом, всеукраїнські вимушені сортувати події за їхньою важливістю. Жодне сучасне вітчизняне ЗМІ немає безкінечних ресурсів, аби якісно покрити всі інформаційні приводи, але водночас це й не є самоціллю. Хороше ЗМІ працює як сито й доносить до своїх читачів найважливіше, найцікавіше та найцінніше в доступній формі.

У контексті українських музичних ЗМІ це означає, що практично всі видання мають певну специфіку. Неформат — це українська, переважно некомерційна, експериментальна музика з нахилом на європейську чи американську сцену, тому ми й відмовляємо майже 100% виконавців, які присилають нам типовий укррок у дусі Скай, Антитіла чи Друга Ріка, або поппісні, які б пасували більше радіоформату. Наша аудиторія в значній своїй масі таке просто не слухає. І від новини про подібні гурти не виграє ніхто — ми витратимо час і гроші (бо написати новину — це робота), наші читачі будуть невдоволені почутим, або ж взагалі не звернуть увагу на новину, а гурт не отримає нових слухачів. Програють усі. Натомість є видання на зразок Overdrive.ua, Notatky.com.ua чи MusicInUA, де подібна музика з куди більшою імовірністю знайде свого слухача. А оскільки майже всі музичні видання в Україні по суті є всеукраїнськими, а гуртів у нас тисячі, підозрюю, усі ЗМІ мають якісь власні фільтри. І якщо ви не є їхнім регулярним читачем, пишіть і пробуйте, але будьте готові, що відмовлять, така реальність.

 

І до речі, зверніть увагу на локальні онлайн-видання — поріг входження там значно нижчий, а люди з рідного міста реально можуть зацікавитися і прийти на ваш концерт.

І ще кілька міфів. Музичні видання (не)потрібні. Тут усе відносно. Справді, музичні видання не всім потрібні, або ж не у всякій формі. До прикладу, звичайною текстовою статтею ви навряд чи охопите багато слухачів юного віку, а от розкручена сторінка видання в Інстаграмі може бути набагато кориснішою в досягненні цієї аудиторії. І навпаки, якщо вас цікавлять старі серйозні металісти, ви захочете, щоби про вас написали в журналі, не онлайновому, а реальному, які досі в Україні виходять, наприклад, той же Terroriser. Отож, ви повинні чітко розуміти свою аудиторію чи мету та підбирати до неї дієві механізми й обговорити їх із редакцією. Я мушу погодитися, що українським музичним виданням, і нам зокрема, є над чим працювати, але й хоронити укрмузжур, як то люблять робити всі підряд, якось зарано — у кожного видання є хоч одна сильна сторона, яка може підійти саме вам.

ЗМІ самі повинні шукати інформацію. Взагалі-то журналісти самі й шукають інформацію. Наприклад, у Неформату є кілька паралельних каналів для цього: підписки на сторінки гуртів у всіх можливих соцмережах, повідомлення від друзів, телеграм-канали, моніторинг лайн-апів концертів тощо. Але чимало гуртів хибно вважають, що в цьому процесі журналіст має бути сам по собі й допомоги взагалі не потребує. На практиці це більше актуально для вже відомих команд. Однак, коли йдеться про якийсь молодий проєкт, який щойно випустив реліз і ніде не виступав, дізнатися про нього вкрай складно. Підписки на Бендкемп ще нема, реклама може нас не охопити, якщо вона взагалі є, репости від друзів ми можемо не побачити (теж якщо вони є), інші ЗМІ не напишуть… Лишається моніторити афіші концертів, де ви можете виступати через, наприклад, пів року після релізу, коли писати новину вже не буде актуально… Тому краще все ж написати про себе зайвий раз, ніж чекати, що пощастить якось десь засвітитися.

Які бувають формати матеріалів

Отже, ви точно визначилися, що співпраця з медіа вам цікава та потрібна, а ще знаєте, кому треба писати. На цьому етапі ви маєте розуміти, з якими типовими форматами матеріалів працюють медіа, відповідно, зможете чіткіше сформулювати свій запит та з більшою імовірністю отримати бажаний результат.

Отже, типові текстові формати це:

Новина — короткий інформаційний матеріал, що відповідає на питання, хто, що, де, коли та чому зробив. Йдеться тут, якщо ЗМІ дотримується журналістських стандартів, виключно про факти, а не враження. Ціль новини — оперативно інформувати читача, що щось сталося. Думку про прочитане він має скласти сам.

Для новини потрібен інфопривід достатньої важливості. Наприклад, ви випустили альбом, кліп, сингл. А от проведена фотосесія чи 30 секунд запису зі студії — уже не так цікаво, у 90 % випадків це матеріал для постів у ваших соцмережах. Утім, з інфоприводами є нюанси — навіть альбом, якщо ви про нього написали ЗМІ через пів року після виходу, уже не такий хороший інфопривід, а фотосесія може бути ну дуже унікальною й зацікавити редактора відповідного ЗМІ.

Рецензія — це критичний огляд того чи іншого релізу, який передбачає вже не подання сухих фактів, а навпаки, передає враження та думки автора матеріалу, аналіз почутої музики. Традиційно рецензії пишуть на більші релізи — альбоми, EP, а от відгук на окремий сингл чи навіть відео — справа, радше, якихось рецензійних підбірок. Широкої практики рецензування синглів ми в Україні точно не помічали, та й загалом цей жанр зараз не на піку популярності. За стандартами Неформату, рецензія потребує підходящого автора, який і в жанрі більш-менш орієнтується, і з локальною сценою знайомий. А бажано б і з попередніми роботами гурту. Але головне, щоби цей автор хотів оглянути той чи інший альбом, ми можемо лише попросити, але не змусити. Штатних авторів, які б писали про все підряд у Неформату нема, бо мало хто може охопити весь спектр музики, про яку ми пишемо.

 

Радимо пройти курси з медіаграмотності, навіть якщо ви не музикант і не розсилаєте пресрелізи 

Інтерв’ю. Найпростіша й найбільш впізнавана форма цього матеріалу — питання-відповідь. Учасниками інтерв’ю зазвичай є лише журналіст, який ставить питання, та учасники гурту чи один учасник, який на них відповідає. Цей жанр дає розкрити особистість героя, дає йому змогу висловитися суб'єктивно на ті чи інші теми.

Стаття — це наче розширена форма новини, тільки вона стосується не окремого інфоприводу, а певної більшої теми. Тут зазвичай є кілька коментаторів, які висвітлюють питання з різних точок зору. Тому вже для статті вихід якогось окремого альбому навряд стане головною темою, але може бути поштовхом до розкриття певної ширшої тематики. Слід, однак, розуміти, що статті пишуться набагато довше, ніж новини й коштують виданню набагато більше грошей (як і інтерв’ю), але не факт, що принесуть більше переглядів і читачів.

А ще є різні відеопередачі, аудіоподкасти, формат сторітелінгу та купа різних гібридних форматів, усе залежить від конкретного медіа,

Як читач, ви не мусите розуміти відмінність між цими типами матеріалів (хоча й бажано би медіаграмотність прокачувати), але як музикант, який хоче з редакцією про щось домовитися, мусите говорити однією мовою з журналістами. Як результат, уникнете тих же таких розчарувань. А оскільки ми тут говоримо про пресрелізи, найімовірніше, результатом вашої взаємодії зі ЗМІ буде саме щось текстове.

Типові помилки

За роки діяльності ми надивилися на те, як люди роблять одні й ті самі помилки, які ми поділимо на критичні та не дуже.

Почнемо з найшкідливіших прикладів. Ось що вам точно не варто повторювати:

1. Не давати лінк на свої сторінки й тим більше на реліз, про який іде мова.

Дуже часто стається так, що гурт пише повноцінний пресреліз (або ні), але не додає лінки на те, про що йде мова. Які б не були мотиви, цим ви шкодите самі собі. Наприклад, у нас на Неформаті все базується довкола якості музики та відповідності її нашій аудиторії. Текст може бути яким завгодно привабливим, але музика на практиці може виявитися непідходящою, тому в таких випадках ми наперед нічого не обіцяємо, але дуже дратуємося, самостійно шукаючи або перепитуючи, де послухати реліз. Або можемо забути про такий лист, бо він у нас далеко не єдиний.

2. Не писати нічого ні про себе, ні про суть свого прохання

Чимало листів, які нам шлють, виглядають десь так: "Привіт. Хочемо, щоби ви про нас написали. Що для цього треба зробити?" (останнє речення опційно). Ну, з виходом цього матеріалу ми будемо слати на такі листи лінк на нього, але робити так не радимо нікому. Проявіть розуміння — ЗМІ отримують десятки, якщо не сотні листів, чому вони повинні ще й витягувати з вас інформацію, що вам же від них потрібно? Коротка інформація про себе, суть прохання/інфоприводу, лінк на послухати — і ви вже якісно виділяєтеся на фоні конкурентів за увагу редактора.

3. Писати водночас на мейл, Фейсбук, Інстаграм, особисті сторінки всіх редакторів, а ще й у Телеграм.

Ми розуміємо коріння такої поведінки, адже коли ви зазвичай не одержуєте жодної відповіді, хочеться перестрахуватися. Але подивіться на це з нашого боку — ви просто заспамлюєте своїм релізом нашу редакцію, а хто ж любить спамерів? Отож. Якщо хочете перестрахуватися, напишіть нам на мейл, Фейсбук та Інстаграм, це ок, але, будь ласка, не чіпайте особисті сторінки, й особливо Телеграм.

Водночас погодимося з порадою, яку до нас озвучували різні музичні експерти, що особистий контакт працює куди краще. Але (!) він працює тільки, якщо ви попередньо якось законектилися з людиною. Наприклад, журналіст звертався до вас по коментар, а ви потім йому пишете, що ось у нас реліз вийшов. Або ви знайомі особисто й переписка чи навіть телефонний дзвінок для вас звичне явище. Але якщо ви не мали жодних справ із редакцією, розпочніть краще з більш відстороненого е-мейлу чи повідомлення на ФБ-сторінку. Відповідати кожному особисто — це величезний емоційний ресурс, і, я повторюся, ви не одні в редакції, тож ігнор раптового звернення від невідомо кого дуже імовірний.

 

Якщо ви хочете охопити регіональні ненішеві ЗМІ, пресреліз має бути ідеальним

А ці помилки, радше, викликають посмішку, але вважаємо, варто й на них звернути увагу:

1. Звертатися до Дейлі Металу, коли пишеш Неформату.

Очевидно, через специфіку тематики, часом ми отримуємо листи, адресовані Daily Metal. І коли питають, що треба зробити, аби потрапити на сторінки цього видання, дуже хочеться пожартувати та послати лінк на нього. Ми не чекаємо, що ви будете розсилати окремі листи кожному виданню і звертатися до нас особисто (хоча це і приємно), але трошки уваги до процесу зайвими не будуть, бо ми не гарантуємо, що в подібних випадках редактор якогось іншого видання вас просто не проігнорує.

2. Присилати надто художні описи або надто деталізовані описи.

Часом буває так, що лінк на музику є, але з отриманого тексту не можна почерпнути майже нічого путнього, а надрукувати його в первісній формі зможе хіба якась не дуже розвинена районна газета в розділі "Культура". Ми, якщо нам підійде музика, звісно, напишемо питання, як і всім іншим гуртам, але маючи перед собою чітку базову інформацію, куди легше ці питання сформулювати.

Більше про пресрелізи, які ніхто би не хотів отримувати, писало онлайн-медіа СЛУХ.

Ідеальний пресреліз

Отож, як робити не варто, ми поговорили. Як же підготувати гарний пресреліз?

Найефективнішими й найлегшими в роботі нам видаються листи на мейл, вони дають змогу авторові найкраще структурувати інформацію, додати купу додаткових файлів і найрідше губляться. Можна продублювати лист повідомленням на Фейсбук-сторінку видання: "Привіт. Надіслали вам на пошту лист про нову пісню гурту Х. Хочемо переконатися, що ви його отримали".

Що потрібно вказати в листі:

  • Коротку інформацію про себе (назва/ім’я, місто, жанр, варто одним чи двома реченнями описати свій проєкт/гурт у загальних рисах)
  • Суть прохання (що ви зробили, коли, чому це цікаво/ чим це особливо)
  • ЛІНК (де ми можемо послухати ваш реліз чи дізнатися більше про суть вашого інфоприводу)
  • Посилання на ваші соцмережі не будуть зайвими. 

До листа незайве прикріпити фото гурту та зображення обкладинки (чи інші ілюстрації інфоприводу), текстовий файл із великим пресрелізом, музику чи відео. Деякі виконавці присилають навіть заготовки для сторіз, що класно. Найзручніше для вас (і для нас) буде все це додаткове добро зібрати на гугл-диск і розсилати лінк нього (але не забудьте відкрити доступ!).

Що написати в пресрелізі? Почнемо з того, що нам на Неформаті достатньо отримати коротку інформацію та посилання, ми спитаємо самі все, що нам потрібно, а передруковувати в новинах те, що інші написали 10 разів нам уже якось не дуже цікаво. Але деякі видання охочіше працюють із готовим пресрелізами, тому ось вам порада на такий випадок. Отож, якщо мова йде про реліз, а це 95 % інфоприводів у музиці, напишіть:

- технічні деталі роботи над релізом (на яких студіях працювали, з ким, що було в цій роботі незвичного)
- про що ваш реліз (сенси, концепція, джерела натхнення)
- обкладинка (хто намалював, ті ж таки сенси), для кліпу так само можна розкрити, як задум, так і технічні нюанси
- додайте більше інформації про свій гурт — дата виникнення, учасники, жанр, дискографія тощо.

Коли ви подаєте цю інформацію у форматі коментарів, бажано підписати ім’я людини та її посаду в гурті.

Інші можливі інфоприводи аналогічно треба всебічно розкрити в тексті, залежно від їхньої суті.

 

Якщо ви цілите в іноземні музичніЗМІ, вичайте англомовні поради

Окрім того, ви можете запропонувати виданню не просто пресреліз, а якийсь особливий формат — плейлист, роз'яснення кожного треку в альбомі, підбірку команд вашого міста чи щось подібне. Але радимо спершу погодити актуальність таких ідеї для конкретного видання й тільки потім готувати матеріал.

Що ж стосується фото гурту, то бажано, аби вони були пристойної якості (не розмиті, не 300х300 пікселів) та передавали актуальний склад гурту. Цим ви дуже полегшите життя журналістам і вони вам будуть дуже вдячні. І не забудьте вказати ім’я фотографа! Графіка з оформлення релізу, як окремий файл, теж згодиться, адже з того ж Саундклауду витягати її вкрай важко.

Оскільки ми живемо в еру соцмереж, а відео рулять, заготовки для сторіз (відео плюс трек, графіка плюс трек) набагато збільшують ваші шанси потрапити у всі актуальні канали поширення інформації. До того ж ви зможете вибрати найжирніший момент вашого треку. А ще пошерити ці самі заготовки між своїми фанами.Чудова ідея в будь-якому випадку.

Останнє, але не менш важливе: журналісти можуть використати лише частину наданого вами матеріалу, попросити щось додаткове, але ретельна підготовка та збір усіх можливих потрібних складових за умов, коли редакція аналогічних прохань отримує купу, значно збільшує ваші шанси на публікацію та швидше написання новини.

Більше про те, як треба писати пресрелізи читайте у Noizr та Daily Metal.

Чому ми вам відмовляємо

Якщо підсумувати, то причин, чому ми відмовляємо тим або іншим виконавцям, є кілька. Зазвичай у відмові ми не маємо змоги давати пояснення особисто кожному, але ось перелік типових випадків:

  1. Банально неякісний матеріал.
  2. Якісний матеріал, але такий, що не відповідає інтересам нашої аудиторії чи цінностям нашого видання.
  3. Посередній матеріал, який деколи доводиться відсіювати, бо ми часом просто не встигаємо написати про всіх чи розібратися у всьому.
  4. Не змогли оцінити вашу творчість. Ми — живі люди і, справді, бували випадки, коли якийсь реліз чи гурт ми змогли розслухати лише за певний час. Неуважність, велике навантаження в окремі моменти, втома, буває різне. Або в нас у редакції не було в певний момент людини, яка могла би зробити адекватний висновок про ваш реліз. Наприклад, реп і електронна сцена — не найсильніші наші сторони.

Детальніше про те, чому музичні медіа відмовляють можна прочитати у rap.ua.

Чому ви не отримуєте відповідь?

Ви старалися, написали пресреліз, зробили фотосесію, розіслали все це добро, а відповіді нема. Це реально дратує, і ми це добре розуміємо. Причин може бути кілька, як об'єктивних, так і суб'єктивних:

  • ваше повідомлення десь загубилося — це якась чорна технологічна магія, але частина повідомлень, то летить у спам, то десь безслідно зникає.
  • ми провтикали — ваше повідомлення не загубилося, але редактор подивився на нього в п’ятницю пообіді і якось закрутилося, а потім вихідні й капець
  • брак культури відповіді.

З останнім ми на Неформаті активно працюємо й за минулий рік більш-менш налагодили процес так, аби гурти діставали хоч якусь відповідь. І все одно десь-щось забувається, губиться й так далі. І я певна, що у нас ще не найактивніший інбокс! Вірю, що колегам, які отримують через свій ширший музичний профіль, можливо, і сотні листів за день (rap.ua пише про тисячу на місяць), складно відповісти кожному. Але це не означає, що вони не слухали. Ми от слухаємо практично усе, що нам присилають: не найлегша робота, але тільки так знаходяться справжні перли й діаманти з розсилок.

Вихід із цієї ситуації лише один — нагадайте про себе. Якщо ми пропустили ваше повідомлення чи забули відповісти, будь ласка, напишіть нам через кілька днів і перепитайте, що і як. Те ж саме актуально для колег.

Висновок

Описуючи тему зі свого боку та аналізуючи подібні матеріали інших видань, ми прийшли до висновку, що в питанні пресрелізів та спілкування зі своїми читачами ми всі дуже різні. Помилки, некритичні для нас, для інших можуть стати причиною відмови й навпаки. Тож, ми не можемо дати вам універсальну інструкцію для будь-якого ЗМІ, але повторимо свою пораду — будьте уважні до музичного видання, якому пишете, і тоді ви, найімовірніше, зрозумієте, як до нього вдало звернутися й що запропонувати (а багато в кого є чіткі інструкції, варто пошукати на сайті!). І будемо супервдячні, якщо надалі ви враховуватимете наші поради в спілкуванні з нашою редакцією

Neformat.com.ua ©