Відзвуки Каховської ГЕС

Нова Каховка — це невеличке містечко у Херсонській області, засноване на початку 50-х років минулого сторіччя водночас з Каховською гідроелектростанцією. Величезний індустріальний об'єкт намертво вріс у дику природу, назавжди змінивши оригінальний ландшафт: заплавні луки, озера, ліси. Столиця хана Мамая та близько 90 сіл — усе тепер покоїться під товщею води, але місцевість продовжує існувати, надихаючи нові покоління митців.

Свого часу будівництво Каховської ГЕС стало джерелом натхнення та одним з основних мотивів творчості для Альбіна Станіславовича Ґавдзінського — українського художника, що опоетизував у своїх полотнах створення електростанції та бурхливий розвиток Нової Каховки. Тепер на його честь названо невеличку картинну галерею, яка час від часу стає домівкою для Buddha Noise — фестивалю шумової музики, що кілька разів на рік збирає найцікавіших представників експериментальної сцени України під одним дахом. Але як місто з населенням в 74 тисячі осіб перетворилось на негласну столицю нойзу?

Відповідь дуже проста: достатньо невеликої кількості однодумців, об’єднаних спільною ідеєю та прагненням творити. У випадку з новокоховькою сценою — це Юрій Самсон, Андрій Кожухар, Дмитро Ляпіса та Едвард Сол. Останній, хоч і проживає у Києві, але вважає себе невіддільною частиною сцени та всіляко підтримує братів по зброї. На рахунку кожного з них є хоча б один дуже серйозний проект і декілька колаборацій.

Kadaitcha

Kadaitcha — взагалі один з найцікавіших авангардних проектів у сучасній українській музиці. Саме тоді, коли будь-які відхилення від норми наполегливо ігноруються суспільством, двоє експериментаторів — Юрій Самсон та Андрій Кожухар — розширюють існуючі межі допустимого. Вміло поєднуючи індастріал, нойз, дрон та дарк-ембієнт, вони сплавляють ці піджанри у єдине ціле. Додаючи до міксу майже шаманську ритміку, музиканти створюють атмосферу ритуалу, що виконується у світі, який вже деякий час намагається оговтатися від техногенної катастрофи, але всі спроби марні. Цивілізація лежить у руїнах, проте дещо з її надбань все ще можна використати, як-от синтезатори, драм-машини та деякі акустичні інструменти, для написання голосіння за втраченим назавжди світом минулого. Саме такі образи з’являються у голові, коли слухаєш "Corpus Caeli" — дебютний повноформатний реліз новокаховчан.

"Urban Somnambulistics" — друга платівка проекту — задає схожий настрій. На ній значно менше шаманізму, але загальний настрій роботи схожий: суцільне занурення у страшний сон, від якого неможливо оговтатися ще півдня. Ворожі синтезаторні пульсації, моторошний голос на бекграунді, гіпнотизуючий бас, ритмічний скрегіт перкусії — все це примушує затамувати подих та слухати Kadaitcha на повторі, цикл за циклом відкриваючи нові деталі у насиченому звуковому полотні. "Urban Somnambulistics" — це катастрофа, що передує появі ворожого світу "Corpus Caeli".

У цьому році колектив представить третій повноформатний альбом, що дістав назву "Tar". Наразі можна подивитися кліп на пісню "Eclipse", над яким працював Dominic F. Marceau. За словами Андрія Кожухаря, візуальна частина нового треку відображає взаємодію архаїчних і сучасних індустріальних образів без якогось конкретного сюжету. Стилістично ж новий альбом наслідує "Urban Somnambulistics", зменшуючи кількість дрона та збільшуючи індастріал-складову. Хоч Андрій і стверджує, що проект знайшов своє звучання, але це не означає, що нам не слід чекати сюрпризів.

 

"Ми зробили альбом, і поки вирішуються питання з лейблами, вирішили випустити відео на один з треків, щоб не пропадати з радарів і зайвий раз привернути до себе увагу перед альбомом. За концепцією відео повинно показувати взаємодію архаїчних і сучасних індустріальних образів. Там немає якогось конкретного сюжету — це скоріше комбінація образів і символів, що допомагає краще сконцентруватися на музиці та доповнює її. Автор відео, Домінік, робив відео для багатьох індустріальних музикантів і лейблів, в тому числі для ant-zen. Ми якось потрапили на його канал, подивилися інші роботи та вирішили звернутися до нього, тому що побачили, що він розуміє цю музику і зможе все зробити, як треба. Так в результаті і вийшло — він нас не розчарував".

Starless

Окрім Kadaitcha Юрій Самсон також створює музику в Starless. І якщо основний його проект — це щось дуже темне та в’язке, то сольна творчість сповнена інших емоцій. Quasi Pop Records (лейбл, яким займається Едвард Сол) характеризує платівку приблизно наступним чином: "уявіть, що ранній Cabaret Voltaire заходять в бар та зустрічаються там з Кшиштофом Пендерецьким, Айданом Бейкером, Джоном Колтрейном та гуртом Cluster". При цьому в Starless можна навіть почути вплив Swans періоду "Soundtracks for the Blind".

У цілому атмосфера проекту більш світла та життєрадісна, ніж та, що притаманна Kadaitcha, а стилістично він набагато ширший. Тут є як нойзові пасажі, так і пісенні частини, що непомітно перетікають у фрі-джаз, раптово переходять в індастріал і знов повертаються до шумової мінімалістичної палітри.

Що стосується живих виступів Юрія зі Starless, то до них у нього індивідуальний підхід, тому кожний лайв звучить інакше, розкриваючи все нові та нові грані проекту.

Edward Sol

Едвард Сол вже давно став культовим серед досить широкого кола поціновувачів. Він не тільки займається лейблами Quasi Pop records та Sentimental Productions, а ще грає та записує несамовиту музику на межі нойзу, дрону та індастріалу. На bandcamp-сторінці виконавця понад три десятки релізів - такий собі Cold Meat Industry одного виконавця. Все це саундтреки до найгірших нічних жахів, які ще мають наснитися. Далі можете ознайомитись з останнім релізом:

Kojoohar

Щодо Андрія Кожухаря, то він також не обмежує свою творчу діяльність рамками Kadaitcha. Kojoohar — це сольний проект музиканта, який стилістично переплітається з мотивами основного гурту, але залишається при цьому достатньо самобутнім. Як і у випадку зі Starless, ми маємо більш легке та світле звучання. При цьому музика Kojoohar більш одноманітна та монотонна. Сам музикант порівнює її з мантрою у площині шумової музики. Щедро приправлена глітчами та мінімалістичними ритмічними патернами, ця "мантра циклічно прославляє внутрішню порожнечу як єдину суть всього буття".

На жаль, у проекту ще немає студійних альбомів, але є кілька концертних відео та аудіо.

Скорбь Жука

Скорбь Жука також не має жодного студійного альбому, але періодично Дмитро Ляпіса грає наживо з різним музикантами. Залежно від складу, змінюється як звучання колективу, так і задіяні під час перформансу інструменти. Сам Дмитро спокійно володіє клавішними та духовими, не цураючись при цьому і різноманітних електронних пристроїв. Виходить шумно, атмосферно та разом з тим милозвучно, наскільки дозволяють канони жанру.

Fogscape 

Але не нойзом єдиним живе новокаховська сцена. Андрій Кожухар окрім двох вищезазначених колективів також пише музику до Fogscape — проекту, що об’єднує даунтемпо, тріп-хоп, синтвейв та ембієнт. З-поміж інших, він вирізняється чіткою пісенною структурою, мелодійними вокальними лініями та електронно-танцювальною ритмікою. На рахунку проекту є один EP, два повноформатники та альбом реміксів.

Библиотека Просперо

Библиотека Просперо — це ще один проект Юрія Самсона, що існує з 1999 року. За два десятиліття через нього пройшло багато різних музикантів, з якими Юрій видав 9 різноманітних за жанровою складовою релізів. Серед них можна знайти як повноцінні студійні альбоми, так і імпровізаційні платівки, цінність яких не менша. Стилістично ж Библиотека Просперо існує на межі дарк-фолку, ноу-вейву, індастріалу, арт-року та психоделіки. Альбоми гурту видавались переважно на лейблі Quasi Pop Records, але платівка "Сад: Звери, Облака и Эхо Ритуалов" вийшла на Cardiowave. Хоча цей проект не має відношення до нойзу, але вплив його не формування місцевої шумової сцени очевидний.

Osfill Klayse

З 2015 року також існує Osfill Klayse — мікс інді, соулу, псіходеліки та електроніки. До складу гурту входять Юрій Самсон (гітара, саксофон), Дмитро Ляпіса (клавішні) та Ілля Шаповал (гітара, вокал). У мережі можна знайти один студійний трек та кілька лайвів, але музиканти працюють над альбомом, у якому є натяки на індастріал або нойз. Ця музика, безумовно, варта уваги та є прикладом того, наскільки різносторонніми можуть бути виконавці.

Formless Creating Form

Прихильникам ранніх Death in June також є, що послухати в езотеричному новокаховському підпіллі. Formless Creating Form — це дарк-фолковий проект Юрія Самсона, який найбільше нагадує саме ранній період вищезазначеного колективу через наявність не лише акустичних, але й електроінструментів. Сувора херсонська південна готика має багато різних форм, і Formless Creating Form — одна з них. Знайти якусь інформацію про проект досить складно, а з доступних матеріалів є лише кілька концертних відео.

Buddha Noise / Кровь Электрическая

Buddha Noise та Кровь Электрическая — це серія фестивалів, що періодично проходять у Новій Каховці під керівництвом Юрія Самсона. І якщо Buddha Noise збирає шумові та авангардні колективи, то Кровь Электрическая має дещо інше спрямування — це, насамперед, літературно-музичні перформанси менш експериментального характеру. Обидва фестивалі вже кілька років поспіль збирають колективи з усієї країни.

Слід також згадати нестандартний підхід до вибору місця проведення кожного окремого заходу. Так, наприклад, одне з можливих приміщень фестивалю - це арбалетний тир. Ще одне затишне місце проведення - вищезгадана галерея, де артисти розміщуються серед десятків полотен соцреалізму авторства Ґавдзінського та робіт молодих художників.

Отже, невелика група людей показує, що прагнення творити - важливіше, ніж суспільний запит на продукти творчості. Такий підхід та самовіддача музикантів перетворили маленьке місто на форпост шумової та авангардної музики величезної країни та залишили значний слід у сучасній українській музиці. Чи буде цей слід помічений багатьма людьми? Це залежить від кожного з нас.

Фото на обкладинці - Дзюбак Володимир, Вікіпедія