“Skruta”: грайндкор — це нефартовий стиль

Skruta - українська грайндкор команда, учасники якої базуються в Ужгороді і Києві. Гурт функціонує з 2010 року попри прогнози деяких  скептиків та відстань. Neformat.com.ua вирішив поспілкуватися зі хлопцями про їх найближчі плани, погляди на українську сцену та ідеальний звук.  

 

 

Микола: Гурт почав свою діяльність в 2010-му. Задумка була реалізувати декілька грайнкорових треків, які наш гітарист написав для свого проекту “Displease”. Так як вони сильно відрізнялись по стилістиці, а викидати їх не хотілось, то вирішили  зробити їх під іншою назвою. Подзвонили Віті з “Gaz66 Intrusion”, покликали його другим вокалістом до нас. Оскільки всі учасники гурту ще замолоду слухали тонни грайндкору, то, в принципі, нема нічого дивного, що ми його в кінці кінців заграли.

 

На рахунок назви, саме я наполіг, щоб вона була на українській мові. Серед з запропонованих варіантів обрали цей.

 

Василь: Хочу тільки додати, що ідея грати грайндкор була давно. Навіть із “The Symbioz” ми робили (і записували) кавери на такі гурти як “Nasum” та “Agathocles”. Тож просто сталось те, що мало статись давно, – ми і самі почали грати грайндкор.

 

 

Микола: Тексти на старі релізи писав Вітя, я вже почав писати їх після зміни складу. Натхнення на лірику для текстів зараз знайти легко, останні три роки в країні таке несеться, що лірики можна навигадувати на два-три альбоми.

 

Василь: Натхнення знаходжу у музиці, літературі, кіно. Стандартний набір. А пишеться… Не знаю навіть. Коли як. Буває просто йдучи по вулиці вигадаю якийсь риф, потім прихожу додому і підбираю його на гітарі. Буває, пишемо пісні на репетиціях. Ніколи не знаєш, коли прийде натхнення.

 

 

 

 

Микола: В принципі, все досить легко. Наш гітарист по роботі часто буває в Києві, тому є можливість репати і вигадувати новий матеріал. Студія там під боком, тому з записом проблем теж нема. На рахунок концертів, то перед виступом вистачає зробити одну репетицію і ми готові.

 

 

Микола: Якщо говорити саме про запис і зведення, то варто чітко уявляти, чого ти хочеш і звертатись до людей, які в тому розуміються. Наш останній матеріал писали на київській студії “Evergreen”, роботою з якими ми залишились задоволені. Якщо говорити про виступи, то так як у нас зараз нема басиста (і брати його не збираємось), ми підключаємо гітару одразу в два комбіки – гітарний і басовий. Крутим потрібний звук і готово. До речі, зверніть увагу на звук “Foible Instinct” на живих виступах, от там бомба. Справжній бульдозер.

 

Василь: Я не знаю, як добитись ідеального звучання. Ми ще в пошуках (як на мене). З іншого боку, не бачу нічого поганого в тому, щоб від релізу до релізу звучати трішки по-іншому. Головне, щоб «качало».

 

 

Василь: Поки важко сказати на рахунок конкретних планів, але на рахунок бажаних концертів відповісти зовсім неважко. Звісно, хотілось би поїхати в Європу на кілька дат, можливо, взяти участь хоч в одному із тих бомбезних фестів, котрі там проходять. Щодо українських фестивалів, то відношення до їх розвитку строго позитивне. Чим більше фестивалів різного напрямку, тим більше шансів молодим (і не тільки) гуртам показати себе широкій аудиторії.

 

 

         

 

Микола: В принципі, колекціюю все, але улюблений форма - це диски. Вони зручні, компактні.

 

Василь: Всі носії хороші по-своєму. У мене вдома лежать диски, касети, вініли, але назвати себе колекціонером не можу. Для себе обираю музику незалежно від формату.

 

 

Микола: Зараз готуються до видання два спліти - сімки “Skruta”, а далі будем бачити. В даний момент ми не так активно займаємося лейблом, як колись.

 

 

Микола: Якщо говорити про екстремальне відгалуження української хк\панк сцени, то ця частина досить мала, інтерес до неї мінімальний. Панки не особливо варять грайндкор, для більшості з них це занадто важко; металісти люблять його кишко-генітальні відгалуження і вважають його несерйозною музикою для розваги. Нефартовий стиль. 

 

Варто виділити “Foible Instinct” – найкраща грайндкор команда України, “FATD” – фасткор з Одеси, “Kuyva” з Хмельницького перспективна команда. Та й все, з нині діючіх не можу ще когось згадати.

 

Василь: Я останнім часом не надто активно слідкую за сценою. Але “Foible Instinct” – боги. Останнім часом вони грають ідеальний грайндкор, як на мій смак. Заходить і на записі, і «наживо». Так, на даний момент це мій улюблений український гурт. 

 

 

 

Василь: У мене гітара “Ibanez”. Обираючи інструмент, виходив, у першу чергу, зі своїх можливостей. На жаль, поки не в змозі дозволити собі обрати інструмент та примочки, які хотілось би мати. Тому про важливість інструменту при створенні музики краще промовчу. Маємо те, що маємо.

 

 

Микола: Можу виділити дві команд з подібної музики, які сильно на мене вплинули. Це “Nasum” і “Benumb”. Різні частини світу, різний саунд, різний підхід, але обидва гурти неймовірно потужні.

 

Василь: Якщо говорити про грайндкор, це, звісно, “Napalm Death”, “Terrorizer”, “Nasum”, “Agathocles”, “Benumb”, “Insect Warfare”, “Wormrot”, “Human Error”. Із наших хочу виділити (крім “Foible Instinct”) такі гурти як “Gaz-66 Intrusion”, “Epicrise”, “Vulvulator” (спліт останніх двох команд, як на мене, є кращим релізом в українському грайндкорі).

 

 

Микола: Забити концертний графік, більше грати, більше їздити і записати матеріал для майбутнього спліта.

 

Василь: Поживем – побачим. Насправді треба писати новий матеріал. Хотілось би пошвидше зачинитись в студії і записати з десяток нових пісеньок. Сподіваюсь, вийде.