Чекати не можна проводити: концерти та карантин

Ми не знаємо, напевно, іншої сфери, де б ситуація під час карантину була такою неоднозначною, як у концертній. Тому зібрали різні думки організаторів, представників майданчиків, музикантів і відвідувачів про мотивацію, практичні нюанси, труднощі, страхи та перспективи.

Якщо раптом хто за карантин призабув, то офлайн-концерти можуть бути малі, середні та великі за масштабом, у столиці й у регіонах, на свіжому повітрі й у закритих приміщеннях. Але можуть і не бути. За той самий карантин ми, або принаймні організатори точно, запам’ятали, що лайви можуть бути з дотриманням різних санітарних норм, частково заборонені (і в "зеленій" зоні), дозволені лише для юридичних осіб із певним КВЕДом (класифікатором видів економічної діяльності), лише вдень, лише не в закладах харчування, лише до останнього дня/тижня перед власне самою подією тощо.

Відповідно є організатори, які потрохи намагаються щось проводити, які шукають інші формати, які пробують перечекати. Але концерти — це теж ціла індустрія, де, окрім виконавців і тих таки організаторів, залучена велика кількість інших працівників — власників майданчиків, техніків звуку, світла, сцени й т. д. То їхня робота, фінанси, ресурси. Є виконавці, що готові виступати, навіть їхати до іншого міста, що в цей період зосереджуються на студійній музичній діяльності, що — на немузичній. Є відвідувачі, які зараз ходять на події, які бувають лише на заходах на свіжому повітрі, але відмовляються від лайвів у закритих приміщеннях, які перестали брати участь у таких івентах категорично.

Спробуймо розібратись у всьому цьому масиві думок детальніше.

Карантинні норми

Наскільки загалом вони зрозумілі в контексті концертів? Як впливає їхня непостійність та мінливість? Чи однаково послідовно діють для всіх масових заходів? Мабуть, на ці питання найкраще дадуть відповіді організатори концертів різних масштабів, форматів та локацій.

Чи не головним івентом сезону серед невеликих андерграундних заходів багато хто вважає Killdozering 2. "Welcome aboard" за підтримки Asscobar та Turbojugend Kyiv. Zombie Attack, The Troubled, Amphibian Man і Death Pill грали на відкритому двопалубному теплоході під час його круїзу по Дніпру 25 липня.

Ось як вважає організатор події та басист The Troubled Антон Шкіпер:

"На мій погляд, карантинні обмеження стосовно заходів далеко не досконалі, а в деяких випадках навіть просто не можливо на голову натягнути. Наприклад, якщо дотримуватись усіх дійсних улітку обмежень із температурним скринінгом, дезінфекцією приміщення, то локальні клуби можуть впустити десь приблизно 30 (плюс-мінус) глядачів, залежно від кількості квадратних метрів приміщення. Окремий момент про заборону фан-зон. Звичайно, що це не назвеш хорошими умовами для концертів та івентів. 20–40 людей не нагуляють касу на всі витрати. Клуб напалить світла, зробить закупівлю бару, видасть зарплату персоналу — і залишиться в мінусі, причому такому, що можна сміливо закриватись або продавати бізнес до кращих часів. Великі гіпермаркети, маршрутки та церкви працюють майже, як і завжди. Щоп’ятниці о 6-ій вечора в тому самому "Ашані" людей утричі більше, ніж зібрав Mayhem минулої зими в Bingo. Я не закликаю зараз нехтувати застереженнями в ситуації з вірусом, але також не зрозуміло, чому культурна діяльність в Україні виявилась крайньою.

Я організовував останній Killdozering на теплоході. Обмежена кількість людей на прохання пароплавної компанії, яка надавала судно в аренду, була вдвічі меншою, аніж минулого року, коли було стільки, скільки вміщав корабель, що значно впливає на бюджет заходу. Інфрачервоний термометр і антисептики на івент я купував за свої гроші, щоби забезпечити комфорт і безпеку гостей".

А от харківську подію під назвою Покруч ґїґ, де 23-го серпня мали виступати Пращур, Chainsaw Jack та Stubborn Swamp, довелося перенести на невизначений термін через підозру COVID-19 в учасника гурту Пращур Олекси Блїдого та виявлення цієї хвороби в його родині. Підозра не підтвердилась, але тому передували затягнуті в часі лікарняні перипетії. Далі пряма мова самого музиканта:

"Зрештою буквально на мій день народження повідомили, що я не хворий. Проте разом із цим рівень захворюваності в Харкові та області сильно підвищився, тож нову дату ми не поспішаємо оголошувати. Та не маємо жодних сумнівів, що Покруч ґїґ відбудеться, щойно настане сприятлива епідеміологічна ситуація. Нам хотілося б зробити це все якомога швидше, але якщо всіх скосить ця гидь, то хто ходитиме на наші концерти?"

Окремої уваги, звісно, заслуговує позиція концертних майданчиків, клубів. Мабуть, першими після паузи концерти почали робити в київському Теплому ламповому.

"Ми достатньо довго вичікували, моніторили ситуацію з карантином перед тим, як відчинитися. Загалом клуб простоював два з половиною місяці. Добре, що арендодавці пішли нам назустріч і зробили арендні канікули на цей період, в іншому випадку було б украй важко.

Розумію, що карантин потрібен, але для мене загадка, як можна запускати метро та переповнені маршрутки, а при тому забороняти концерти, кіно, театр та інші культурні заходи.

Зал у нас відносно невеликий, максимально в Теплий ламповий поміщалося до 400 осіб, але навіть концерти на 40–50 виглядають добре. При карантині приблизно стільки людей і збираємо на івенти. Багато боїться ходити на заходи, до того ж було літо, а це завжди напівмертвий сезон у клубах. Зараз ми зовсім не проводимо нічні івенти й це достатньо сильний удар по нашій внутрішній економіці, тому недавно ходили на рейв-протест під Кабінет Міністрів. Думаю, що пора дозволити їх проводити й дати свободу шоу-індустрії, інакше існують ризики закриття багатьох майданчиків і організацій. Подібні обмеження можуть убити й без того слабку цю сферу в нашій країні", — розповідає артдиректор клубу Ігор Черепанов (також гітарист Aghiazma).

А от інший теж київський Volume Club навпаки довго не проводив концерти. Та й зараз його артдиректор Ігор Настенко (також гітарист Pomsta) зазначає, що вони знов фактично зачинені, а багато того, що планувалось, переносилось, далі переноситься або зовсім зникає.

"Просто люди іноді відмовляються робити до кращих часів, бо кажуть, що не знають, куди переносити, які перспективи. Фактично, робота навіть у зелених зонах дуже убога. При цьому влада робить Дні міста, зібрання політичних партій. Рубанули жорстко по івент-сфері, а все решта працює. За кордоном виділяють якісь гроші на підтримку індустрії.

Конкретно наш клуб, звісно, потерпів сильно. Ми після нового року купили нове обладнання світлом, хороший беклайн, робили ремонт усередині, дизайн. Це ж усе було вкладенням грошей на перспективу. А там планувались концерти високого рівня. Звичайно, це все полетіло шкереберть. Коли воно закінчиться, я навіть не уявляю", — ділиться він.

Олександр Ходосевич, одеський More Music Club (також учасник Mist Tower, Rudnic Ore):

"Задані КМУ та МОЗ норми не є практичними, оскільки обмежують права кожної окремо взятої особи. Змусити людей виконувати правила проти їхньої волі не дуже легко". Орієнтовно в кінці червня клуб перейшов з онлайн-формату на живі виступи."

Хоч у заходів на свіжому повітрі ризиків начебто менше, з фестивалями улітку теж, м’яко кажучи, не дуже склалось. З більших подій цього сезону реальним став вересневий Respublica Fest, ну тобто майже, оскільки відвідати його можна було переважно віртуально.

"Ну мені цілком зрозумілі карантинні норми: намагатися уникати скупчення людей. Тому на наш фестиваль, який відбувався на свіжому повітрі на 4-х гектарах, продали всього 100 квитків. Але зрозуміло, що такі речі можуть проводитися тільки за підтримки партнерів чи УКФ (як у нашому випадку), бо з комерційної точки зору подібні фестивалі чи концерти не вигідні", — каже Андрій Зоін.

Організатори ж фестивалю Файне місто пішли іншою дорогою, перенісши саму велику подію на наступний рік, а цього літа проїхавши різними містами середнім за масштабом туром. Він дістав назву КайФАЙНЕмо та об'єднав виступи Motanka, Space Of Variations і Epolets, також у пунктах був локальний розігрів з одного-двох гуртів. Кількість відвідувачів так само була обмежена: на кожен концерт туру в продажі було 200 квитків. Наприклад, в Івано-Франківську на вигляд не було більше 100 осіб, але на той час місто й потрапило до помаранчевої зони. А от у Києві продублювали додатковий день після того, як майже всі 200 квитків розкупили, щоби дати можливість відвідати виступи всім охочим. Локації для проведення намагались підбирати так, щоби це була обмежена територія на свіжому повітрі й десь за містом, ну й за площею відповідно до норм. Скажімо, у тому ж таки Івано-Франківську захід відбувався в межах одного з готельно-ресторанних комплексів. Маску обов'язково було вдягати на вході — у місці найбільшого скупчення людей, адже тут сканують квитки, міряють температуру, чіпляють браслет, і мерч теж поряд. Видається, що на такій площі відповідній кількості людей дотримуватися дистанції в принципі реально.

Організатор Zaxidfest Яків Матвійчук стверджував, що команда продумала способи дотримання карантинних норм, наприклад, дистанції — за допомогою спеціального розпланування території, встановлення великої кількості окремих коктейльних столиків тощо. Нагадаємо, що великий фестиваль мав відбутися наприкінці червня. Потім було оголошено Zaxidfest 2.0 4–6 вересня — можна сказати, зменшену через усю цю ситуацію версію без закордонних хедлайнерів. Однак провести подію врешті-решт таки не вдалось через заборону місцевої влади менш ніж за два тижні до неї.

Також окремо варто виділити концерти більш камерного формату тільки із сидячими місцями, як-от Офлайн із друзями Vivienne Mort на терасі Всі. Свої D12, де дотримання дистанції контролювати легше.

Фото kirai gigs 

Загалом так, справді, сферу концертів доволі нелегко пристосувати до карантинних реалій, але ж проводять весілля й інші святкування. І відмінність хіба в тому, що, можливо, на весіллі дещо легше відстежити контактних осіб.

Мотивація

Щоби зрозуміти, навіщо взагалі має відбуватись певне явище, мабуть, найкраще розпитати тих, хто його створює, чому вони це роблять, тим паче всупереч абсолютно несприятливим обставинам, серйозним ризикам і відсутності будь-яких гарантій. Більш економічну складову можна було вже простежити з попередніх коментарів.

Антон Шкіпер пояснює, що як музикант і організатор просто не зміг пересидіти рік без улюбленої справи, тому шукав хоч якусь можливість для проведення концертів. Зазначає, що на літній сезон було дуже багато планів, а вдалось реалізувати лише 10 % задуманого та з великими ризиками, але це вже краще, ніж опустити руки повністю.

Олекса Блїдий має подібні мотиви:

"У Харківському андеграунді й без карантину нічого не коїться. Ідея Покруч ґїґ проста. У місті дуже скрутне становище з важкою повільною сценою. Незадовго до карантину наші лави поповнили Stubborn Swamp, і тепер у Харкові цілі три такі гурти. Узагалі хочемо привернути увагу до того, що існує подібна сцена, і нагадати про те, що Харків не блекметалом та мазафакою одними славний. У будь-який час, незважаючи ні на що, сцена змарнованих бородатих рифоробів є й буде.

Я відповідальний лише за думку гурту Пращур: нам хочеться грати лайви, бо жодні записи й на 20 % не передають того звуку, який первісною дубиною трощить черепи. Також хочеться подивитись на реакцію людей, бо на моїй пам'яті в Харкові з надважких повільних актів були лише Mozergush та Forever Wasted. Soom зазвичай збирали по 50–70, іноді навіть більше, людей, що для такого глибинно-андеграундного сету було доволі великою кількістю народу. Зараз я навіть не знаю, на що розраховувати, як і з карантином, так і з музикою в цілому".

Львівський гурт Пуща грав як удома, так і, наприклад, у Одесі. Перший одеський концерт відбувався в онлайн-форматі. Як розповідає вокалістка проєкту Сейра, для них це був досить незвичний досвід, оскільки як такої публіки не було, але More Music Club гостинно їх прийняв. У серпні у Львові був організований спільний концерт Пущі, Raw Grip, René Maheu і ФРН.

“Концерт був на вулиці, насамперед кожен обирав собі сам, йти чи не йти. Це ж не примусово все, ми не розраховували на якусь кількість, як буде, так і буде, але прийшло досить багато людей.

У кінці літа ми знову побували в Одесі на фестивалі Seaside Suicide. Було душевно, ніби ти приїхав до свого дому, де тебе дійсно чекають. Хоча ми зелененькі, людям було цікаво спостерігати за таким перфомансом. Їхня величезна підтримка і емпатія мотивує.

Підвівши лінію, можу сказати, що це був і є досить пізнавальний період, який дозволив дослідити власні властивості та обміркувати варіації можливостей”, — ділиться Сейра.

Олександр Ходосевич з More Music Club зазначає позицію концертного майданчика:

"Як клуб намагаємося в цей непростий час робити все, щоби підтримати свою нішу. Починаючи з онлайн-концертів, які ми проводили в найтемніший період карантину, закінчуючи повноцінними івентами й мініфестами".

А що ж відвідувачі?

Якщо концерти обмежують — це вагома перешкода, але можна пристосовуватись або оскаржувати рішення, коли воно несправедливе. Звичайно, якщо буде нікому й ніде організовувати, вони опиняться під загрозою. Але якщо на них не готові ходити люди? Бо тут справді все вкрай неоднозначно й кожна обґрунтована позиція по-своєму правильна. Тому текст буде неповний, коли не запитати думки відвідувачів.
Олекса Блїдий поділився своїми міркуваннями не тільки як музикант і організатор:

"За прикладом Chaotic Fest як відвідувач я можу сказати, що публіка ДУЖЕ скучила за будь-якими концертами. Минулого року починався рівайвал сцени, люди почали ходити на сейшени, що могло б цього року перетворитись на широкомасштабну акцію підняття андеграунду з колін. Сподіваюсь, щойно це скінчиться, відбудеться й наплив до клубів, творчий вибух, підвищиться рівень культури споживання та відпочинку.

Особисто мене ходити на концерти мотивує відсутність заходів узагалі та наявність дружніх гуртів і команд, які хочеться та необхідно підтримати. Страшний не вірус, страшне забуття, нудота від тотального нічого".

Онлайн-концерт More Music Club

"За концертами скучили всі шанувальники живої музики, однозначно. Зокрема я. Стала менше перебирати заходами на цей період, проте поки що відвідування було єдине за карантин. Однак вважаю, що це вимушений захід, якого варто притриматись якийсь проміжок часу, навіть якщо ти мамин панк і тобі байдуже", — вважає відвідувачка київського івенту 044HC 4 044HC за участі Reminded, Kentawr, Tank-2000 і Phase Катерина Суржик.

Активна в докарантинні часи відвідувачка лайвів Роксана Шеремет зараз від масових заходів утримується.

"Я знімаю для Kharkiv Metal Concerts Video. Ми були активними фанами концертної діяльності. Але цей рік видався справді важким. Від карантину постраждали родичі, тому що ситуація, яка склалась у медицині з весни, погано вплинула на перебіг лікування хвороб. А ще, на жаль, у родинах деяких наших знайомих сталися летальні випадки від ковід. У такий важкий час раціональнішим для нас стало приділяти більше уваги рідним, взаємостосункам, здоров'ю. Тобто якщо коротше казати, то карантин на нас вплинув і результатом цього став перегляд занять та очікування нормалізації ситуації. Бо насправді ми оптимістично настроєні при проходженні такого етапу в житті музичної спільноти".

З більших заходів на Львівщині таки відбувся оупен ейр Electric Meadow MMXX. Своїми спостереженнями за цьогорічною аудиторією ділиться організатор Atanas Bro (також учасник Sex Blender):

"Наша авдиторія незмінно зі всієї України. І не тільки. Але оскільки в день перед початком фесту закрили кордони, дехто не зміг потрапити з інших країн. Ті, хто добрались, були сповнені позитиву та радості всупереч усім перепонам. Show must go on!"

До слова, цікаво, що на івано-франківському КайФАЙНЕмо були відвідувачі зі Львова, яким там не вийшло відвідати цей захід з особистих причин, тому приїхали до сусіднього міста.

Також, мабуть, варто зазначити, що причини, через які люди не відвідують концерти зараз можуть бути економічними, оскільки пандемія вдарила по доходах більшості сфер.

Перспективи сфери Що далі?

Антон Шкіпер прогнозує, що обмеження можуть стати ще жорсткішими:

"На майбутнє, я вважаю, буде ще багато айсбергів. Також грає роль, що народ уже тупо забив на весь кіпіш, маски носять на кишені. Своїм колегам і однодумцям раджу не планувати івенти, концерти, привози і т. д. до кінця року".

А от Ігор Черепанов думає інакше:

"Я впевнений, що повторно жорсткий карантин вводити вже не будуть, люди не зрозуміють, підуть одразу ж страйкувати й відстоювати свої права. Надіємося на краще, фантазуємо та придумуємо нові формати. Усім удачі! Тримайтесь!"

"Майбутнього не буде, якщо ми зіткнемось із черговим посиленням обмежень і тиском із боку влади. Пережити першу хвилю було справді складно як гуртам, так і концертним майданчикам, прокатним конторам і організаторам. Сфера розваг дуже залежить від будь-якої зміни економічного клімату. Хоч для деяких митців період самоізоляції міг пройти плідно в плані створення нового матеріалу, коли все закінчиться, їм просто ніде буде його презентувати. Сфера не витримає тривалої блокади", — розмірковує Олександр Ходосевич.

А Олекса Блїдий не такий песимістичний:

"Перспективи радше оптимістичні. Щойно попустить — музика заллє все. Цей час даний гуртам, щоби переосмислити своє існування, своє шоу, свій звук та поглянути на речі з іншого боку. Аби ніхто не упустив цей шанс, далі лише краще".

"Якщо дозволити собі пофантазувати з приводу перспектив, то наше майбутнє за нелегальними фестами, концертами й вечірками для вузького кола вибраних. Більше фігурування в титрах secret place, більше фантазії та свободи. У цьому сценарії мене все влаштовує", — каже Atanas Bro.

Фото Ольги Андросової з фестивалю Electric Meadow MMXX

Андрій Зоін утримується від конкретних передбачень:

"У таких умовах узагалі не зрозуміло, що чекає на івенти, музичні концерти в приміщеннях, фестивалі. Ці 7 місяців карантину показали, що прогнозувати щось неможливо, тому ми відмовляємось від проведення концертів у залах. А в якому форматі буде наступний фестиваль, поки що важко зрозуміти, тому будемо анонсувати його на 2021 обережно і враховуючи ризики, які можуть виникнути й наступного року".

Тут мав бути висновок

У літературі є такий прийом, який називають амфіболею — двозначніть фрази залежно від її поділу. Подібні заголовки в журналістиці не рідкість, але відносно теми концертів і карантину ця неоднозначність якась дуже відповідна. Так, є окрема сфера зі своєю інфраструктурою, економікою, людьми й емоціями врешті-решт, але, з іншого боку, є й ризики. Тож який тут може бути цілком однозначний висновок?

Обкладинка — фото Христини Шкірки