GreyAblaze – GrayAblaze (2016)
Автор: Almagest

Дебютна однойменна робота новоутвореного харківського гурту GreyAblaze, в основі якого грають наші старі знайомі, відомі за такими проектами як Khors, Elderblood, YGG, KZOHH, Ulvegr, музиканти Astargh (вокал, гітара, бас, клавішні), Helg (гітара, лірика) та Odalv (ударні), з’явилась в мережі абсолютно несподівано, зважаючи на невеликий анонс у вигляді сухого короткого інтерв’ю з лідером проекту Astargh’ом в одному українському інтернет-журналі наприкінці минулої осені.

В даній статті виявляється, що фактично альбом був записаний аж в 2013 році в легендарній Dark Essence Recording Studio, коли, до речі, був виданий і дебютний альбом ElderbloodSon of the Morning, тому є підозра, що релізи фактично були готові в один і той же час, але з різницею, що дебютник Elderblood свого видавця знайшов (Paragon Records, США), а  GreyAblaz eзалишився поза увагою лейблу та з часом і самого автора. Аж до 2016 року, коли виданням альбому зайнявся київський видавець Ashen Dominion, в послужному списку якого знайшлось місце і для останньої частини трилогії KZOHHTrilogy: BurnOuttheRemains, чим послужним список і закінчується, але то, як мовив класик, вже зовсім інша історія.

В нашому ж випадку ми маємо справу з доволі неоднозначним матеріалом, чим тільки й підтверджується власна назва всього проекту, яку зрозуміти можна як «сіре випаровування» або щось в цьому дусі, але ключовим, вважаю, словом є саме прикметник – сірий. Сірість альбому насправді панує у всьому: у назвах композицій, тобто їх відсутності, панівному їх настрої: невизначеному, але більше сумному, меланхолійному, але найбільше сірими видались мелодії - головна ознака феноменального харківського блек-металу, коли навіть ранні відверто сирі роботи HateForest, які звучали трохи краще, ніж в Іл’ярна, легко закарбовувались в пам’яті. Тут же мелодії переважно якось звучать розмито та занадто подібно між собою (окрім останньої композиції, яка, вважаю стоїть дещо осторонь від  інших), ховаючись за модерновим саундом та шикарними партіями ритм-секції, Odalv’а зокрема. Як завжди, в принципі. Та що там казати, коли навіть Astargh обмовився, що «процес запису платівки для нього є абсолютно повсякденним процесом, а сам альбом не несе жодної змістовної розповіді: лише розірвані, непов’язані між собою образи». Якось так і вийшло. Втім, альбом характеризується вдалим поєднанням інструментів під час запису та мастерингу, які звучать чітко та гармонійно у відношенні один до одного, не перетягуючи до себе зайвої уваги. В той же час важко сприймати роботу саме як пост-блек, як ідентифікують її самі музиканти, але зважаючи на те, яким різноманіттям сьогодні характеризується цей під-жанр, то цілком може бути, але щось на кшталт Lantlôчи Woods of Desolation слухачі тут не знайдуть нічого.

В якості висновку хочеться сказати, що Astargh надто влучно потрапив з назвою свого дійсно сайд-проекту: після (та й під час) його прослуховування виникає справді невимовне почуття смутку, непевності, але більше від самого сірого розмитого матеріалу, який більше витягують інструментальні партії та Odalvзокрема, не даючи повністю зануритись в себе (читай: заснути) та рідкі вдалі вкраплення атмосферних клавішних та фонового ембієнту, який так припав до душі багатьом слухачам, у виконанні самого Astargh’а. Не сказати, що реліз абсолютно провальний, ні, але планка стоїть надто високо, а репутація музикантів говорить сама за себе, та й враження від нього виявились такими ж нечіткими, як мелодії на ньому, а сам альбом навряд чи буде часто звучати в мене на повторі.

 

Facebook - https://www.facebook.com/greyablaze

VK- http://vk.com/greyablaze

Neformat.com.ua ©

1.I
2.II
3.III
4.IV
5. V

01/12/2016
Ashen Dominion
Поделиться