Обзоры
Артём С.

Когда ты один, а в твоей голове огромное количество идей, которые ты хочешь реализовать. Но из-за отсутствия должного понимания у окружающих ты словно запертый в клетке птенец: мечешься из угла в угол и пытаешься найти выход, а в данном случае возможность записать хороший и интересный материал.

Артём С.

Вот уже несколько десятилетий кино и музыка шагают по планете одним большим и неразрывным шагом. Начиная с экстравагантного Чарли Чаплина, занимавшего в своих фильмах практически все должности и заканчивая сегодняшними гениями в лице Дэвида Линча, Джима Джармуша, Роберта Родригеса и Джона Карпентера для которых кино не просто четыре буквы в строчку, а целая жизнь со своим собственным видением, и нестандартным подходом к съёмочному процессу. Конечно, все эти люди не ограничили себя одной любовью к кинематографу,и всех их объединила ещё и любовь к семи нотам, под названием музыка.

Артём С.

Водки было мало, а неба много…

(с) Борис Рыжий

Almagest

Мабуть, важко датиоб’єктивно оцінку подіям в Скандинавії, в Норвегії зокрема, на початку 90-их років минулого століття з точки зору їх впливу на подальший розвиток і, як би це парадоксально і смішно не звучало, популяризацію андеграундного екстремального напряму музики – блек-металу. Разом з тим, варто відмітити, в цей же час окремий поштовх отримав і відносно непопулярний жанр електронної музики – ембієнт. Музиканти, серед яких Ховард Елефсен, Відар Воер, Граф Грішнак, Сігурд Вонгравен та ін.

Almagest

2016 рік для Олександра Берегового, попри те, що до його завершення є ще ціла осінь, багато в чому можна назвати успішним з точки зору креативу, при тому, що цього разу якось обійшлось без новинок від основного проекту музиканта - Celophys.Останній альбом черкаського дуету, до речі, який отримав назву «Ammonite», вийшов у вільне плавання ще влітку минулого року, а гурт навіть встиг виступити на міжнародному фестивалі психоделічної музики – Electric Meadow Fest, а в весною 2016-го

Almagest

Моє перше знайомство із музикою даного колективу із міста Ровеньки (Луганська область) відбулося наприкінці весни 2015 року, коли, блукаючи просторами Большого Театру Всесвітньої Павутини випадково натрапив на їхній міні-альбом Січові стрільці, апогеєм чого став мій оглядна цю роботу. З тих пір минуло більше року, але, на диво, я не забував про них, і навіть періодично деякі композиції зі справжньою насолодою переслуховував.

Almagest

Так вже склалося, що сьогодні будь-яка згадка про харківський блек-метал проект Drudkh найчастіше зустрічається у словосполученнях з прикметниками типу «культовий» чи «легендарний», а його музика так чи інакше згадується або в якості одного з орієнтирів і натхнення, або в контексті банального порівняння, зважаючи, яку нездоланну планку харків’яни задали кожним зі своїх релізів, коли мова йде про нові блек-метал формування (або альбоми) особливо в Україні. І це зважаючи, що історія гурту починається відносно недавно – всього лиш в 2002 році.

Артём С.

Если бы вселенная хотела поделиться с нами самым сокровенным, она б непременно выбрала музыку. Как бы то ни было, но именно через неё проще всего донести свои эмоции и внутренние переживания. Ведь слова – это метафоры, они могут увести, отвлечь и показать совсем не то, что хотелось изначально. Разношёрстные образы и странные рисунки в голове автора могут показаться большинству нелепыми и/или непонятными, но музыка — она понятна всем. Она погружает, то в состояние покоя, то выдаёт агрессивные всплески: заставляя пульсировать наше сознание и рисовать уже собственные картинки.

Час летить надзвичайно стрімко: ще відносно свіжими в пам‘яті є спогади про вихід у 2012 екстравагантного дебютного альбому киян Stepan i Meduza (напевно завдяки тому, що такій розбишацько-віталістичній музиці невластиво старіти), а з того моменту вже минуло 4 роки й перед нами - його наступник. Релізу останнього передував послідовний випуск чотирьох ЕР, які виразно ознаменували собою кардинальні зміни в саунді цього непересічного колективу, котрий, до того ж, переформатувався з тріо в дует.

Если бы музыка The Jossers была картиной, а все существующие стили - красками, то полотно с названием “Unsupported Bravery Of Local Kids” обязательно стояло бы на выставке эксцентричных дадаистов-минималистов, или художников посвятивших себя абстрактному или авангардному изображению. 
 
Нет, это не диссонансный маткор и не шумный нойз, это экспериментально – гаражный инди рок с примесью шугейза, который трактуется “умельцами” как пост-панк / нео –психоделия, почему –то. 
 
Ист
Артём С.

Когда я говорю о дэт-металле, то непременно вспоминаю Чака Шульдинера и его группу Death, а также не мене знаковую, но немного подзабытую всеми банду Possessed. Именно эти музыканты и были первыми, кто неожиданно даже для себя, заговорил о таком жанр, как дэт-метал и записал в 1984 году одноимённую демозапись. Впоследствии,для полноты и без того брутального звучания, этот жанр миксовали с братскими стилями вроде блэка и трэша соответственно. В спорте, подобный феномен охарактеризовали бы как троеборье.

Артём С.

Покровская команда SkinHate - одна из ярких и старейших команд украинского андеграунда, которая не нуждается в особом представлении. Ведь на дерзких песнях этих молодых парней росли многие ещё несформировавшиеся умы: впитывая как губки агрессивный саунд и оголтелую лирику. «Это было время моей молодости мои…» В своё время их трек «Паскуда» (Війна в головах – 2001) стал неофициальным гимном для тогдашнего моего окружения.

«Аугу́сто Ро́а Ба́стос (исп. Augusto Roa Bastos13 июня 1917Асунсьон

Almagest

Абсолютно нормальним, істинним, закономірним є те, що музика виступає свого роду відображенням стану душі її творця, перетвореного на сукупність, як це казав герой Кайдановського - Сталкер, зв’язаних «безідейно, механічно, без асоціацій звуків, але здатних якимось чином проникати в саму душу, змушуючи її резонувати у відповідь». Подібне твердження залишається актуальним і для молодого миколаївського one-man-band проекту Yarek Ovich, який за два роки свого існування вже встиг звернути на себе увагу.

Baksior
Та коли в робучу пору
В нашу хату і комору
Закрадаєсь лиходій,
Щоб здобуток наш розкрасти,
Ще й на нас кайдани вкласти, –
Чи й тоді святий спокій?..
 

За нами невблаганно наростав несамовитий рев,
хоча, здавалося, він вже давно сягнув межі можливого. 
Перед нами постала непроглядна стіна диму, пороху й  газів.

Ернст Юнґер. «В сталевих грозах»


рассвет на реке Ипр
косые штрихи дождя

Oneyroid– Иприт

 

Феномен спліту як такого в моїх очах завжди виглядав насамперед як піарний прийом, який дозволяє кожній з груп-учасників розширити коло своїх слухачів, залучивши на свій бік частину аудиторії партнерів за релізом. Як свідчать нещодавні новини від не менш культових Drudkh(у котрих, нагадаю, цьогоріч аж два спліти), спосіб цей лишається актуальним навіть для таких всесвітньо відомих команд.

Дебютный мини-альбом ужгородской синтпанк группы Par Avion, помимо всех прочих эмоций вселил в меня надежду на будущее, что странно, ведь ЕРшка вышла более чем в пасмурных тонах.  Не хочется говорить о ближайших музыкальных аналогах вроде Убийц и Барто с их цинизмом и мизантропией, хотя сходство в подходе, вроде как очевидно. Да, тут тоже девочка поет, а мальчик крутит ручки синтезатора; поют, вроде как, о том же: наркотики, политика, одиночество.

Артём С.

Блэк-метал, пожалуй, единственный в своём роде стиль, который выдаёт подвальный шум, за номерные релизы в том, или ином виде. Иногда так выходит, что первая демозапись становиться знаковым изданием не только для коллектива, но и для «чёрной» сцены в целом. Традиционная запись «rehearsal» стала неотъемлемой частью каждой команды, а её низкое качество и криво записанные инструменты «для тех, кто в теме» — обоснованным фактором.

Артём С.