Stepan i Meduza – Равновесие (2015)

Час летить надзвичайно стрімко: ще відносно свіжими в пам‘яті є спогади про вихід у 2012 екстравагантного дебютного альбому киян Stepan i Meduza (напевно завдяки тому, що такій розбишацько-віталістичній музиці невластиво старіти), а з того моменту вже минуло 4 роки й перед нами - його наступник. Релізу останнього передував послідовний випуск чотирьох ЕР, які виразно ознаменували собою кардинальні зміни в саунді цього непересічного колективу, котрий, до того ж, переформатувався з тріо в дует.

Якщо дебютний альбом (за хронометражем, до речі, також більше схожий на ЕР) звучав як досить самобутнє (як мінімум, для нашої сцени) поєднання психоделії 80-х, популярної електроніки та нервово-романтичного рокенролу 90-х, будучи сміливим міксом «ретро» та сучасної альтернативи (сама група на якомусь етапі називали це для простоти справи арт-панком), то починаючи з першої із чотирьох згаданих міні-платівок (EP«Пятничный вечер», 2014) стилістичний вектор змінився на користь значно «холоднішого» синтпопу та ньювейву з чітким домінуванням у них електронних інструментів.

Традиційно відповідальний за мелодійну частину творчості Stepan i Meduza Олександр Бурков так відповів цьогоріч у травні на запитання інтерв’юера ресурсу zvuki.ru про причини таких різких змін: «Все банально: творче й не тільки дорослішання й небажання стояти на місці. Ну і не без зовнішніх чинників, звісно ж. Не менш важливу роль зіграло опанування звукорежисерського ремесла і, як наслідок, повна творча автономність, котру можна чути починаючи з  EP Давай Останемся Здесь та пізніше» (переклад з російської – мій).

Враження від другого лонгплею групи, навіть сама назва якого натякає нам, що нині маємо справу вже зовсім не з початківцями, є неоднозначними (і це якраз можна вважати очікуваним моментом). З одного боку, альбом точно має сподобатися тим, хто зацінив треки Stepan i Meduza з випущених за останні два роки міньйонів, з іншого – в альбомі Равновесие я, попри старанне й неодноразове занурення в нього, так і не знайшов для себе хіта, схожого за яскравістю з шикарною в кожному з аспектів піснею «Новый День», яка є першою на ЕР Пейзажная Аллея (2014) і найкращою (на мій смак) з-поміж усього, випущеного групою в період трансформації власного стилю. Відсутність подібних хітів на другому лонгплеї дещо розчаровує, але гарна новина полягає в тому, що на цьому мінуси й закінчуються.

Плюсів же вистачає для того, щоб платівку хотілося переслухати. По-перше, порівняно з дебютником Bludnitsaтворчий почерк групи з характерними для неї урбаністичними мотивами у тематиці та настрої (які, як ми знаємо, є київськими) – ніде не зник, і в цьому нас без зволікань переконує вже трек-«відкривашка» «Метро». Вокальна манера також є впізнаваною, хіба що лірика стала більш споглядально-рефлексивною (у чому вбачаю симптом згаданого в інтерв’ю дорослішання). По-друге, попри відсутність реальних хітів, альбом відзрізняється продуманою композиційною структурою та якісним продюсуванням (технічна автономність пішла на користь), і в ньому є треки, які хочеться відзначити («Тревога», «Холод», а особливо - фінальну «Мечты»). Стильовий вплив улюблених для Олександра Буркова Depeche Mode є помітним, проте не є звичайним наслідуванням (як то буває у випадках з іншими молодими групами подібного напрямку в усьому світі), тим більше нема нічого такого в тому, щоб мати гідний орієнтир в особі подібних гросмейстерів.

Реліз другого альбому, схоже, став для Stepan i Meduza дуже ефективним стимулом активізувати концертну діяльність, тож тепер їх нерідко можна застати на різноманітних сценах з оновленим саундом і матеріалом, і з форми, яку вони демонструють, очевидно, що зупинятися на досягнутому зовсім не збираються, що є гарною новиною для української сцени, відповідна стильова ніша котрої є досі не надто наповненою (попри стабільні розмови про нинішню моду на музику 80-х, яку поступово начебто починає витісняти мода на 90-ті). Проте бути на всі 100 певним у подальшому розширенні кола слухачів групи в Україні дещо заважає властива їм суцільна російськомовність матеріалу, яка в умовах швидшої аніж будь-коли дотепер українізації вітчизняного соціуму накладає на це певні обмеження. Час покаже, але я з цікавістю слідкуватиму за ними й далі.

На початку серпня 2016 альбом Равновесие разом із доданим бонус-треком матеріалізувався обмеженим тиражем на вінілі (і це наразі єдиний його фізичний носій) завдяки українському лейблу Aby Sho Music. Замовити собі це добро ви можете, написавши безпосередньо лейблу: aby.sho.mzk@gmail.com.

Слухати / качати: https://soundcloud.com/stepan-i-meduza-official/sets/ravnovesie-lp

https://stepanimeduza.bandcamp.com/album/--2