Sasha Boole – Golden Tooth (2017)

Новий альбом Саші Буля — це подія одночасно і весела, і сумна. Весела — тому що альбом дійсно хороший. Сумна — тому що він в черговий раз показує, що хороших музикантів українська публіка не заслуговує. Але давайте по черзі.

Саша Буль — в далекому минулому вокаліст кантрі-гурту The Viva Gazone і от уже близько 5 років — успішний соло-виконавець. Перший альбом Саші Vol.1 підкупав слухачів іронічними і стьобними кантрі-фольк піснями англійською і українською, особливо такими хітами як «Кокаїн» і «Авжеж». Аранжування на той час було мінімалістичним і рідко включало щось крім акустичної гітари і губної гармоніки. Другий повноформат — Survival Folk — показав Сашину музику з більш похмурого боку і тут домінували сумні або зовсім похмурі пісні про смерть і катастрофи. Інструментів побільшало, а звучання стало більш атмосферним і повним.

Для більшості артистів третій альбом — свого роду рубіж, точка творчої зрілості. Імпульсивні і гарячі ідеї зазвичай до цього моменту вичерпуються, ефект нового виконавця згасає і далеко не всім є що показати на цьому етапі. На щастя, у Саші пороху іще більш ніж достатньо. Вистачило його і на світлі речі, і на сумні, і на ностальгічні, і, навіть, на одну саркастичну. Вистачило і на те, щоб зробити звук і аранжування більш серйозним і зрілим, як і годиться для третього альбому.

Новий альбом Буля, прикрашений тонкими аранжуваннями, клавішними і жіночим бек-вокалом, можна було б спробувати порівняти з західними колегами. Але особливого сенсу в цьому нема. Відчуваючи на собі вплив Джонні Кеша, Боба Ділана, Хенка Вільямса чи Девіда Юджина Едвардса, тим не менше Саша ніде прямо не цитує цих поважних добродіїв, залишаючись вірним своєму особистому стилю.

Як і годиться зрілому альбому, Golden Tooth вийшов більш особистим за попередні. Лірика, в якій Саша раніше часто оповідав історїі художніх персонажів, зосередилась на спогадах і переживаннях автора. Єдина фантастична історія на альбомі — стара пісня «Пилю Обріз», яка, втім, ніяк не випадає з загальної песимістичної концепції.

Хоча більша частина пісень мають ритм-секцію, електрогітару і клавішні, знайшлося місце і для кількох скромних номерів в класичному форматі, якраз для тих, кому полюбився дебютний альбом Саші. Такою є, наприклад, пісня про відпускання минулого «Left Behind», яка закриває альбом.

Не обійшлося і без невеличкого експерименту у вигляді загравання з рок-музикою. Трек «Down By The Riverside» досить успішно заходить на територію альтернативного року, та й однойменний з альбомом хіт «Golden Tooth» має досить потужний електричний дух.

Крім всіх плюсів альбома є і сумний, навіть трагічний момент. Саша Буль був свого часу унікальним феноменом, тому що він грав кантрі, фольк і регтайми в тому числі українською мовою. Саме це свого часу привернуло мою увагу до його записів і побудило вперше піти на його концерт. На альбомі Golden Tooth лише одна україномовна пісня і вона далеко не нова, бо я добре пам”ятаю її ще з виступу 2014 року. Саша Буль з часом перебирається на західний ринок і пише пісні англйською, тому що український слухач мало зацікавлений в незвичній музиці українською. Дуже жаль. І винні, звичайно, в цьому ми, слухачі.

Якщо ж спробувати абстрагуватись від останнього факту, то альбом викликає лише позитивне враження. Ті, хто любить кантрі, губну гармоніку, історії про кохання і смерть і трішки похмурий гумор, знайдуть для себе радість в цьому інтимному і затишному записі. І якщо альбом вам справді полюбиться, ви можете купити його, фінансово підтримавши гідного вітчизняного музиканта.